.

Місце правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі забезпечення фінансової дисципліни та законності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
313 2884
Скачать документ

Реферат на тему:

Місце правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі забезпечення
фінансової дисципліни та законності

Забезпечення законності та дисципліни в сфері економічної діяльності
країни покладено як на контролюючі, так і на ряд правоохоронних органів.
Наявність суперечливих питань, відсутність чітко визначених теоретичних
положень, а також комплексного дослідження місця правоохоронних органів
у загальнодержавному механізмі фінансового контролю породжує цілий ряд
недоліків у практичній діяльності із забезпечення фінансової дисципліни
та законності в державі, а іноді призводить до прямих зловживань з боку
посадових осіб. У той же час запорукою оздоровлення національної
економіки є об’єднання зусиль контролюючих і правоохоронних органів у
розробці та подальшому впровадженні дієвого механізму фінансового
контролю, як засобу ефективної протидії правопорушенням у сфері
економіки. Контролюючі органи не мають можливості в повному обсязі
забезпечити попередження порушень у сфері фінансової діяльності,
оскільки їх повноваження певним чином обмежені. Тому, виявивши порушення
в господарчій документації вони передають їх до правоохоронних органів
для детального розгляду та прийняття рішення по суті. Президент України
своїм Указом „Про заходи щодо підвищення ефективності
контрольно-ревізійної роботи” від 27 серпня 2000 року № 1031/2000 указав
правоохоронним органам на забезпечення належного розгляду матеріалів про
виявлені факти порушень при використанні коштів бюджетів усіх рівнів, а
також на своєчасне реагування на факти порушення, порядку розгляду
матеріалів, що надходять від контрольних органів [1]. У свою чергу
правоохоронні органи наділені спеціальними повноваженнями: можливість
застосування системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних і
контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням
оперативних та оперативно-технічних засобів, уповноважені приймати заяви
та повідомлення про скоєні злочини, в тому числі і в сфері економіки,
мають право самостійно притягувати до відповідальності, а саме до
кримінальної, винних осіб. Виходячи з вищевикладеного, на нашу думку,
було б хибним не розглянути участь правоохоронних органів у забезпеченні
режиму законності та фінансової дисципліни. Фактично фінансовий контроль
у державі, і є тим інструментом виявлення, попередження та протидії
зловживанням і безгосподарним діям з боку господарюючих суб’єктів.

Місце контролюючих органів у загальнодержавному механізмі фінансового
контролю встановлене та чітко регламентовано законодавством. Щодо
правоохоронних органів, то на визначення їх місця та ролі в зазначеному
механізмі суттєво впливає сучасне розуміння фінансового контролю
взагалі, та визначення правового статусу окремо взятого правоохоронного
органу зокрема.

Виходячи з теоретичного розуміння фінансового контролю, можна окреслити
межі їх діяльності і підкреслити необхідність їх розгляду, саме як
суб’єкта забезпечення фінансової дисципліни та законності. Найбільш
сучасне та повне поняття фінансового контролю дає В.В. Бурцев, який
вважає, що в широкому розумінні під ним слід розуміти діяльність органів
державної влади та управління всіх рівнів, а також підрозділів з
виявлення, попередження та припинення процедур управління державними
фінансовими потоками та фінансово-господарської діяльності суб’єктів
економічної діяльності, а саме: недодержання законодавства при
здійсненні фінансово-господарської діяльності організацій (виконання
фінансово-господарських операцій), під час бюджетного процесу, а також
при виконанні будь-яких інших процедур управління державними фінансами
(у тому ж числі при проведенні бухгалтерського обліку та складанні
бухгалтерської звітності); недоліків у різних галузях
фінансово-господарської діяльності державних організацій, а також їх
об’єднань, діяльність яких пов’язана з управлінням державними
фінансовими ресурсами, в контексті ефективності, цілеспрямованості
фінансово-господарської діяльності; помилок і зловживань в управлінні
державними та матеріальними ресурсами, який тягне за собою прямі чи
опосередковані фінансові (матеріальні) збитки державі; дії, які
обумовлюють виникнення загроз фінансовій безпеці держави [2, с. 46–47].
В одному з проектів Закону України „Про фінансовий контроль” закріплено
наступне визначення: Фінансовий контроль – функція дослідження суб’єктом
фінансового контролю об’єкта фінансового контролю, спрямована на
забезпечення дотримання законності, ефективності і економності в ході
формування, володіння, використання і відчуження об’єктів права
власності незалежно від її форми, а також повноти і своєчасності
виконання зобов’язань [3]. З вищевикладеного видно, що розуміння поняття
фінансового контролю є неоднозначним.

Фінансовий контроль – механізм з системою взаємодіючих елементів, який
спрямований на забезпечення режиму законності та фінансової дисципліни.
Елементами його є: суб’єкти контролю, об’єкт, предмет, мета та завдання
контролю, форми, методи. П.К. Германчук, І.Б. Стефаник та
інші [4, с. 23] розглядають поняття суб’єкта державного фінансового
контролю і визначають його як коло юридичних осіб, які від імені
держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють
моніторинг та інші форми контролю за діяльністю суб’єктів господарювання
в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо
обігу фінансових ресурсів.

Виходячи з цього, правоохоронні органи є суб’єктами, які наділені
контрольними повноваженнями і виконуючи свою основну функцію паралельно
здійснюють нагляд за законністю та додержанням фінансової дисципліни
господарюючими суб’єктами, але їх контрольна діяльність носить
періодичний характер. Недооцінка ролі правоохоронних органів у
фінансово-контрольній діяльності держави негативно відобразиться на
національній економіці. Саме протиправні дії, які вчиняються в сфері
економіки, є її найсуттєвішим деструктивним фактором.

Останнім часом правоохоронні органи дедалі більше виконують контрольні
функції в сфері фінансів. Поступово розширюється вплив правоохоронної
діяльності на сферу економіки, на стан різних галузей народного
господарства. При цьому застосовується ефективна протидія соціальним
відхиленням і правопорушенням. Зміст впливу правоохоронної діяльності
має на меті не замінити, а лише доповнити економічні, фінансові рішення
у процесі соціального управління [5, с. 41]. Система державних органів,
наділених контрольними повноваженнями, на сьогодні перебуває на стадії
формування, уточнюється їх місце в загальнодержавній системі управління,
удосконалюється структура існуючих органів. Фінансовий контроль
здійснюється фактично всіма органами державного управління в межах їх
повноважень, при цьому, в діяльності окремих суб’єктів управління
контроль може виділятися як самостійна функція або бути похідною від їх
основної діяльності, але і в даному випадку не слід її ігнорувати, або
зменшувати її значення. Тому визначення правового статусу є необхідною
умовою для встановлення місця правоохоронних органів у
загальнодержавному механізмі фінансового контролю. У Законі України „Про
державний захист працівників суду та правоохоронних органів” [6] в
статті 2 вказано перелік правоохоронних органів, до яких віднесено:
органи прокуратури, органи внутрішніх справ, митні органи, органи
державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної
служби, органи служби безпеки та інші органи. На жаль, визначення
„правоохоронний орган” у законодавстві України чіткого відображення не
знайшло, і це негативно впливає на визначення їх правового статусу та
їх діяльності взагалі. Цікавим є визначення М.І. Мельник, М.І. Хавронюк
функцій правоохоронних органів, а зокрема контрольної (наглядової)
функції правоохоронних органів. Дана функція означає наявність у
посадової особи або державного органу повноважень здійснювати перевірки
дотримання законодавства в усіх або окремих сферах народного
господарства. Наслідками контрольної діяльності може бути не обов’язково
застосування засобів примусу до правопорушників, а лише отримання й
аналіз інформації щодо діяльності підконтрольних суб’єктів [7, с. 14].
Враховуючи те, що контрольну функцію деяких правоохоронних органів уже
розглядали ряд учених, нами буде зосереджено увагу саме на
фінансово-контрольних повноваженнях спеціального підрозділу державної
податкової служби (далі – ДПС) – податкової міліції, та складової
частини кримінальної міліції системи МВС (далі – МВС) – Державна служба
боротьби з економічною злочинністю (далі – ДСБЕЗ).

У зв’язку з постійною трансформацією правової бази та системи
організації управління державних органів метою даної статті є уточнення
правового статусу вищезазначених правоохоронних органів і встановлення
їх місця у загальнодержавному механізмі фінансового контролю.

Питання правового статусу державних органів цікавило багатьох учених і
мало своє відображення в наукових працях Л.М. Касьяненко, Л.А. Савченко
І.П. Устинової та інших. Правовий статус, як поняття, достатньо
проаналізовано в юридичній літературі, і визначався як категорія, що має
сукупність певних ознак, які складають його системну характеристику. У
перекладі з латинської мови „status” означає становище,
положення [8, с. 453]. Л.М. Касьяненко вважає, що для визначення
правового статусу державного органу, на прикладі державної податкової
служби України, потрібно визначити мету діяльності, функції, завдання та
повноваження цих органів [9, с. 177]. Л.А. Савченко розглядає правовий
статус суб’єктів державного фінансового контролю, вказуючи не тільки їх
правове становища, а й компетенції (їх повноваження,
функції) [10, с. 278–343]. Б.М. Лазарєв, зазначає що самостійними
елементами правового статусу є функції, права та обов’язки. А отже,
правовий статус повинен передбачати відповіді на такі питання: а)
органом якого рівня він є? б) до якого виду органів належить за змістом
своєї діяльності? в) хто його утворює, формує особовий склад? г) кому
він підпорядкований, підзвітний, підконтрольний? д) яка компетенція
органу? е) хто йому підпорядкований, підзвітний, підконтрольний? є) яка
юридична сила актів даного органу? ж) які джерела фінансування? з) чи
володіє він (орган) правами юридичної особи [11, с. 40, 60–63, 124].

Отже, для чіткого визначення правового статусу правоохоронних органів,
наділених контрольними повноваженнями, потрібно дослідити призначення,
функції зазначених органів, визначити коло основних завдань, місце і
роль у системі державних органів, оскільки ці ознаки розкривають
державно-правову і конституційну природу цих органів.

Правовий статус правоохоронних органів, що наділені контрольними
повноваженнями, закріплений нормативними актами різної юридичної сили.
Більш детально законодавцем урегульовано перелік завдань і повноважень
цих органів, менш висвітлені форми та методи здійснення саме контрольних
дій. Не можна не погодитися з думками учених, які вважають, що обмежене
правове регулювання породжує нечіткість уявлень органів, наділених
контрольними повноваженнями про свої завдання, права та обов’язки, а
надмірне – ускладнює знання та застосування юридичних норм, скасовує
активність осіб, які здійснюють фінансовий контроль [12, с. 173].

Внаслідок змін, що відбуваються в Україні, все більшого значення набуває
проблема уточнення правового статусу органів ДПС України. В Україні
напрацьовано достатню кількість досліджень, безпосередньо пов’язаних із
вивченням правових основ розвитку податкової системи. Але постійні
трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві, певним чином
впливають на діяльність органів ДПС України. Правові основи здійснення
фінансового контролю органами державної податкової служби розглядалися
раніше науковцями, але дослідженню правового статусу податкової міліції
не було приділено достатньої уваги. Правовий статус податкової міліції
закріплений у Законі України „Про державну податкову службу в Україні ”,
а саме в ст. 1 сказано: у складі органів державної податкової служби
знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими
правопорушеннями (податкова міліція). До складу податкової міліції
належать: Головне управління податкової міліції, Слідче управління
податкової міліції, Управління по боротьбі з корупцією в органах
державної податкової служби Державної податкової адміністрації України;
управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції,
відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби
відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі; відділи податкової міліції,
слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних
податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та
об’єднаних державних податкових інспекцій. У складі податкової міліції
діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі
з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів [13].
Діяльність податкової міліції регламентується рядом нормативно-правових
актів: законами України „Про міліцію”, „Про державну податкову службу в
Україні”, „Про оперативно-розшукову діяльність”,
Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими внутрішніми
нормативно-правовими актами. Податкова міліція здійснює контроль за
додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну та охоронну функції.

До переліку основних завдань податкової міліції відноситься: запобігання
злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття,
розслідування та провадження у справах про адміністративні
правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків,
інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової
служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності
працівників органів державної податкової служби, захисту їх від
протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових
обов’язків [13].

Щодо участі ДСБЕЗ у загальнодержавному механізмі фінансового контролю
тут необхідно зазначити, що її статус, функції і правові основи
діяльності визначені постановою Кабінету Міністрів України „Про
утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю” від
05.07.1993 року № 510 (із змінами та доповненнями), якою затверджене
Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю (далі –
Положення про ДСБЕЗ). У ньому визначено, що Державна служба боротьби з
економічною злочинністю є оперативним підрозділом, а одночасно і органом
дізнання, який уповноважений державою для здійснення
оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб,
які його вчинили, саме в сфері економіки.

У своїй діяльності Державна служба боротьби з економічною злочинністю
керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради
України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету
Міністрів України, а також нормативними актами Міністерства внутрішніх
справ України.

Головними завданнями Державної служби боротьби з економічною злочинністю
є: своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм;
аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці та своєчасне
інформування про них органів виконавчої влади; виявлення причин та умов,
що сприяють вчиненню правопорушень у галузі економіки, та вжиття заходів
щодо їх усунення.

До повноважень Державної служби боротьби з економічною злочинністю
відносяться: виявлення і розкриття господарських, посадових та інших
злочинів в галузі економіки, а також вжиття заходів до запобігання їм;
здійснення оперативного обслуговування об’єктів господарювання різних
форм власності; аналіз стану злочинності, визначення основних напрямів і
тактики оперативно-службової діяльності, пов’язаної з виявленням
правопорушень у державному, колективному і приватному секторах
економіки; проведення в установленому законом порядку перевірки
матеріалів про корисливі зловживання, дізнання у кримінальних справах
щодо злочинів у галузі економіки; виявлення фактів хабарництва, корупції
та інших зловживань, у тому числі пов’язаних із приватизацією державної
власності, та вжиття заходів щодо запобігання їм; проведення серед
населення роботи щодо роз’яснення законодавства з питань
відповідальності за вчинення злочинів у галузі економіки; висвітлення у
засобах масової інформації стану економічної злочинності [14].

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що правоохоронні
органи є суб’єктами, наділеними контрольними повноваженнями в сфері
фінансового контролю. Але їх контрольна діяльність носить періодичний
характер. Суттєвим у діяльності із забезпечення законності та фінансової
дисципліни в державі є право правоохоронних органів самостійно
притягувати до відповідальності порушників фінансового законодавства.
Також, аналізуючи Стратегію розвитку системи фінансового контролю, що
здійснюється органами виконавчої влади, яка закріплена постановою
Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 року № 1156 [15] ми дійшли
висновку про необхідність створення цілісної системи державних органів,
що здійснюють фінансовий контроль. Але на сьогодні фактично кожний
державний орган наділений повноваженнями, тією чи іншою мірою, у сфері
фінансового контролю. Тому необхідно на законодавчому рівні закріпити
межі участі кожного державного органу в загальнодержавному механізмі
фінансового контролю. Так, необхідно прийняти Закон України „Про
фінансовий контроль виконавчої влади”, в якому чітко повинен бути
закріплений перелік органів саме виконавчої влади, в тому числі
правоохоронних органів. Потрібно закріпити чіткий перелік їх функцій та
принципи діяльності, шляхи взаємодії, координації. Неабияке значення у
ефективному проведенні фінансово-контрольних заходів відіграє
законодавство, нестабільність якого породжує неповагу до нього
суспільства, і негативно впливає на імідж органів, наділених
контрольними повноваженнями та держави в цілому.

Література:

1. Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи:
Указ Президента України від 27 серпня 2000 року № 1031/2000 // Офіційний
вісник України. – 2000 – № 35. – С. 7–9.

2. Бурцев В.В. Организация системы государственного финансового контроля
в Российской Федерации: Теория и практика. – М.: Издательско-торговая
корпорация „Дашков и Кж%”, 2002. – 496 с.

3. Про фінансовий контроль. Проект Закону України. www.rada.kiev.ua

4. Германчук П.К., Стефаник І.Б., Рубан Н.І., Александров В.Т., Назарчук
О.І. Державний фінансовий контроль: ревізія і аудит. – Київ: НВП „АВТ”,
2004. – 424 с.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний
посібник / В.С. Ковальський, В.Т. Білоус, С.Є. Демський та ін.; Відп.
ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.

6. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів:
Закон України від 23.12.93 р. № 3781-ХІІ // Відомості Верховної ради
України. – 1994. – № 11. – Ст. 50. Із змінами, внесеними згідно із
Законом України № 312-ХІVвід 11.12.98 // Відомості Верховної Ради
України – 1999. –№4. – Ст. 35.

7. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи.
Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. – Друге видання,
виправлене і доповнене: Навчальний посібник / Автори і упорядники: М.І.
Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2001. – 512 с.

8. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський,
В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер,
2002. – 528 с.

9. Касьяненко Л.М. Правовий статус державної податкової служби як
контролюючого суб’єкта // Науковий вісник Національної академії
державної податкової служби України. – 2003.– № 3 (21) – С. 177–181.

10. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Дис.
докт. юрид. наук 12.00.07 / Національна юридична академія імені Ярослава
Мудрого. – І., 2002. – 455 с.

11. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления.– М.: Юрид. литер.,
1972.– 280 с.

12. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного
управления в СССР. – М.: Наука, 1981. – 301 с.

13. Про державну податкову службу в Україні / Закон України від
12.04.2000. №509.

14. Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю:
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 510.

15. Стратегія розвитку системи державного фінансового контролю, що
здійснюється органами виконавчої влади. Затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 24 липня 2003 № 1156 // Офіційний вісник України
–2003. – № 31. – С. 43–50.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020