UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості законодавчого процесу в Україні (реферат)
Авторdimich/www.ukrreferat.com
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3896
Скачало382
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особливості законодавчого процесу в Україні

 

Правове регулювання суспільних відносин налічує не одне століття, проте

сьогодні у світі важко знайти дві країни з однаковими законодавчими

системами. Очевидно, це пов’язано з особливостями процесу

законотворення, у якому концентровано виявляються властиві кожній

державі економічні, політичні, національні та інші умови її існування.

 

Історія виникнення законів подає безліч прикладів досконалого правового

регулювання суспільних відносин. Ще Аристотель [2] наголошував, що

державність не потрібно підганяти під вигадані закони. А. Монтеск’є

підкреслював, що громадські закони повинні перебувати у такому тісному

співвідношенні з властивостями народу, для якого вони встановлені, що

тільки у поодиноких випадках закони одного народу можуть бути придатними

для іншого [5]. У правотворчій сфері українська історія має свої правові

джерела, значення яких поза межами історичного часу. Відомо, що

київський князь Ярослав Мудрий з невизначених, суперечливих звичаїв

шляхом поєднання їх із життєво важливими створив звід законів „Руська

Правда” і цим надав могутнього поштовху соціально-економічному

розвиткові Київської Русі. Статті Богдана Хмельницького, перша в Європі

Конституція Пилипа Орлика (1710 р.), Універсали та Конституція УНР

(1917–1918 рр.), конституції, кодекси, звід законів УРСР та інші акти –

вітчизняне надбання, наша спадщина.

 

Кожна держава встановлює у суспільних відносинах певний порядок, який за

допомогою виданих нею нормативно-правових актів забезпечується,

охороняється і захищається. Розглядаючи право, як „…норми наказові, що

виходять від зовнішнього авторитету і спрямовані на розмежування

інтересів людського суспільства”, український правознавець, доктор

державного права з 1908 року, академік ВУАН з 1930 року М. Палієнко

(1869-1937 рр.) вважав, що „…право завжди буде недосконалим, як будь-яка

справа людська” [8, с. 259].

 

Необхідно зазначити, що до проголошення незалежності більшість

суспільних відносин регулювалася союзним законодавством. Відповідно

стають зрозумілими обсяг і складність завдань у створенні та розвитку

української законодавчої системи. В Україні нині створена власна правова

база, яка становить десятки тисяч нормативно-правових актів. При цьому

досить впливовим виявився той фактор, що вітчизняні нормотворці не мали

необхідного досвіду творення законодавства, потрібного для перехідного

періоду, для створення політичної, економічної, соціальної і правової

системи, орієнтованої на ринкові відносини.

 

Термін „законодавство” досить широко використовується у правовій системі

, але немає легалізованого визначення ні в Конституції, ні в законах

України, незважаючи на те, що він є елементом юридичної техніки, а його

застосування повинно відповідати певним вимогам: він має вживатися в

тому чи іншому нормативно-правовому акті однозначно; це єдине значення

має бути загальновизначеним; він повинен зберігати свій особливий зміст

у кожному новому правовому акті.

 

М. Кравчук стверджує [10, с. 55], що в юридичній літературі немає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ