UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПодатки в Україні за часів Речі Посполитої (реферат)
Авторdimich/www.ukrreferat.com
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3748
Скачало388
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Податки в Україні за часів Речі Посполитої

 

У першій половині ХІV ст. більшість українських земель (Поділля,

Київщина, Чернігівщина) увійшли до складу Великого Князівства

Литовського. Тут збереглася податкова система періоду Київської Русі та

діяли закони „Руської правди” аж до другої половини ХVІ ст., коли після

Люблінської унії Литви з Польщею (1569 р.) українські землі увійшли до

складу Речі Посполитої. На українських землях була впроваджена польська

податкова система, за якою шляхта з 1374 р. і маєтки католицької церкви

з 1381 р. звільнялися від сплати податків [1,с. 52].

 

Найширші маси сільського і частково міського населення були зобов’язані

відбувати панщину, сплачувати натуральну данину і грошовий чинш та інші

сплати безпосередньо своїм панам (шляхті).

 

У селах існували громади, на чолі яких стояв „старець”, „отаман” або

„староста”. При ньому була громадська рада – „добрі люди” або „мужіє”.

Старосту та раду обирали на рік. Громада відповідала за сплату податків

[1, с. 53].

 

Селяни жили „дворищами” – громадками, переважно складалися з родичів,

хоча могли бути там і сторонні люди. Вони мали голову і членів дворища,

так званих „поплечників” або „потужників”. У склад дворища входило

кілька хат і всі вони були одиницею оподаткування – „тягла”. Земельна

площа дворищ була різною – від 33 моргів (19,5 десятини) до 500 моргів

(1, 53). Кілька дворищ об’єднувалася у село, а кілька сіл становили

волость, яка була адміністративною одиницею.

 

Залежно від характеру повинностей селяни поділялися на три категорії. До

першої категорії належали тяглі селяни. Вони працювали у пана на ріллі з

своєю худобою (спочатку 8–10 днів на рік, пізніше 2–4 дні на тиждень). У

другу категорію входили ремісники і службові селяни. Були цілі села

колісників, ковалів, пекарів. До них належали службові селяни: рибалки,

бортники, конюхи тощо.

 

Третю категорію складали чиншові селяни, їх ще називали данниками. Вони

платили чинш із своєї власної землі медом, збіжжям, шкірою тощо [1, с.

54–55].

 

Практично зразу ж після Люблінської унії польська влада на нових

територіях починає активно втілювати в життя своє законодавство. На

українських землях починають діяти „Устави на волоки”, запроваджені у

Польщі ще в 1557 році королем Сигізмундом ІІ Августином. Волоками

називалися одиниці площі земельної ділянки.

 

Внаслідок реформи було ліквідовано спільне землеволодіння у формі

дворища. Вільні селяни одержували по одній волоці (або пану), кріпаки –

по 1/3 волоки. На селян, наділених землею, яка перейшла у їх власність,

були накладені нові обов’язки натурою і працею. Фактично сталося

зменшення площ сільськогосподарських угідь, що належали сільським

господарствам. Знищення общини в оподаткуванні диктувало потребу

запровадження нової системи справляння податків, адже консолідована

відповідальність сільської общини не могла більше застосовуватися.

 

Одиницею поземельного податку був лан або волока (16,8–25 га), з якого

селяни сплачували від 10 до 30 грошів. На ланове припадало понад 90 %

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ