Реферат на тему:
Поняття та сутність оперативно-розшукової профілактики злочинів у сфері
економіки
Попередження злочинів – досить складна діяльність, про що свідчить і
сама термінологія. Так, слово „попередження” з грецької означає
„попереджувальний, запобіжний”. Крім термінології „попередження
злочинів”, часто використовуються і такі терміни, як „профілактика”,
„запобігання”, „припинення”. Якщо проаналізувати кримінологічну
літературу, то немає жодного концептуального пояснення відповідних
понять та їх співвідношення, оскільки вказані терміни використовуються
не тільки в кримінологічному аспекті, але й, наприклад, у медичній
практиці, а саме: як заходи, спрямовані на забезпечення високого рівня
здоров’я і недопущення захворювань.
Крім попередження загальнокримінальних злочинів, актуальним є
попередження злочинів у сфері економіки, яким безпосередньо займаються
уповноважені на те суб’єкти, серед яких особливе місце відводиться
оперативним підрозділам, які за специфікою своєї роботи не тільки
викривають злочини, але здійснюють оперативно-розшукову профілактику.
Питаннями оперативно-розшукового попередження-профілактики займалися і
продовжують займатися ряд науковців, серед яких можна виділити
Козаченка І.П., Глушкова В.О., Джужу О.М., Кондратьєва Я.Ю.,
Кальмана О.Г., Лекаря А.Г., Алексєєва А.І., Дидоренка Є.А.,
Овчинського С.С. та інших, але питання оперативно-розшукової
профілактики злочинів у сфері економіки в діяльності оперативних
підрозділів є новим напрямом дослідження і залишається ще недостатньо
вивченим.
Таким чином, попередження злочинів у сфері економіки – складний процес,
його зміст відрізняється від інших видів діяльності. При цьому виділяють
ряд складових частин, а саме: профілактика, запобігання та припинення
злочинів. Кожний із цих елементів є відносно самостійним, але всі вони
взаємопов’язані і мають одну і ту ж мету – не допустити вчинення
злочину.
Розглянемо в даній роботі відмінності попередження від профілактики,
запобігання та припинення.
Зупинимося більш детально на визначенні терміна „попередження”.
У новому Тлумачному словнику української мови попередження – це наперед
зроблене повідомлення про що-небудь; застереження проти чого-небудь [1],
а в словнику української мови “попередження” тлумачиться як запобігання
вияву чого-небудь небажаного [2].
З кримінологічного погляду, попередження правопорушень – це система
загальних і спеціальних заходів, що застосовуються органами державної
влади, громадськими організаціями, правоохоронними органами з метою
нейтралізації, ослаблення чи усунення факторів, що спричиняють злочини
та інші правопорушення, чинення впливу на потенційних правопорушників
для того, щоб утримати їх від учинення протиправних дій.
Попередження злочинів є сукупністю різних взаємопов’язаних між собою
заходів, що проводяться як державними, так і суспільними організаціями і
спрямовані на те, щоб не допустити злочин і умови, які їх породжують.
У курсі кримінології, попередження злочинів – це особливий вид
соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку
правоохоронних цінностей і полягає у розробці та здійсненні спеціальних
заходів щодо виявлення й усунення детермінанту злочинності (тобто
чинників (факторів) у різних сферах і на різних рівнях суспільного
життя, що обумовлюють злочинність), а також справлянні запобіжного
впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки [3].
О.М. Джужа під попередженням злочинів розуміє систему соціальних і
правових заходів, спрямованих на усунення причин та умов скоєння
злочинів, якій належить провідна роль у запобіганні та ліквідації
злочинності [4].
Виходячи із сказаного вище, оперативно-розшукове попередження злочинів у
сфері економіки є діяльністю оперативних підрозділів із використанням
оперативно-розшукових сил, засобів, заходів і методів на виявлення та
усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Запобігання (згідно з новим тлумачним словником української мови) – це
недопущення чогось, що заздалегідь готується [1].
У юридичній енциклопедії, запобігання злочинності характеризується як
соціальна діяльність, що полягає в усуненні причин та умов злочинності,
є різновидом соціального контролю та соціальної профілактики
антигромадської поведінки, зокрема тієї, що виявляється в учиненні
злочинів.
Залежно від ступеня сформованості причин та умов злочинної поведінки і
пов’язаної з цим моментом їх реалізації, запобігання злочинну
поділяється на:
– профілактику, що здійснюється до формування злочинного умислу;
– запобігання, що відбувається після сформування злочинного умислу до
початкового вчинення злочинну;
– припинення злочину, до якого належать запобіжні заходи, здійснювані
після початку кримінально-караних дій [5].
Російські автори у навчальному посібнику „Оперативно-розшукова
діяльність органів внутрішніх справ” під запобіганням розуміють дії з
установлення осіб, які задумують конкретні злочини і прийняття
необхідних заходів, що виключають реалізацію їх намірів [6].
Я.Ю. Кондратьєв у своїй монографії „Теоретичні правові та
оперативно-тактичні засади запобігання злочинам оперативними
підрозділами кримінальної міліції” роз’яснює, що запобігання злочину
здійснюється як похідне від об’єкта та предмета, яке б не дублювало
кримінологічне розуміння даного феномена, а включало у себе свої якості
та властивості відповідно до специфіки предмета оперативно-розшукової
діяльності.
Автором також проводиться розмежування запобігання у широкому та
вузькому розумінні.
У широкому значенні, запобігання – це комплексне використання
оперативно-розшукових сил і засобів.
У вузькому розумінні, запобігання злочинам є використанням
оперативно-розшукових сил і засобів, як спеціально, чітко урегульовану
законом і підзаконними актами діяльність оперативних підрозділів щодо
протидії кримінальній активності з боку конкретних осіб [7].
Таким чином, під запобіганням злочинів у сфері економіки, на нашу думку,
доцільно розуміти комплекс оперативно-розшукових заходів, спрямованих на
виявлення осіб, які замислили і підготували злочини і чинення щодо них
профілактичного впливу, з метою недопущення продовження й реалізації
кримінальних намірів.
Відповідно до нового тлумачного словника української мови, припиняти –
це переривати яку-небудь дію, процес, стан, що триває; змушувати
кого-небудь перестати робити щось чи поводити себе відповідно до
встановленого порядку [1].
Припинення злочинів – це діяльність оперативних підрозділів та інших
правоохороних органів, спрямованих на те, щоб не допустити продовження й
завершення злочину, у знешкодженні злочинних дій на стадії підготування
чи замаху на злочин, у припинені злочину, що готується.
І.В. Сервецький у науково-практичному коментарі до Закону України „Про
оперативно-розшукову діяльність” під припиненням злочину розуміє
застосування оперативно-розшукових заходів до конкретної особи або групи
осіб з метою позбавити їх реальної можливості продовжувати вчинення
злочину [8].
Виходячи із сказаного, припинення злочинів у сфері економіки є
діяльністю оперативних підрозділів із використанням
оперативно-розшукових сил, заходів, засобів, методів із метою перервати
злочин, який мають намір вчинити особи.
Профілактика злочинів – це особливий вид соціального управління, який
покликаний гарантувати безпеку правоохоронних цінностей і полягає в
розробленні і здійсненні системи цілеспрямованих заходів щодо виявлення
та усунення причин злочинів, умов, які сприяють їх здійсненню, а також
запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки [4].
Профілактика, згідно з визначенням словника української мови, є
заходами, що запобігають виникненню й поширенню чого-небудь; сукупність
заходів [2].
Сутність кримінологічної профілактики, як зазначає Кальман О.Г., полягає
у реалізації таких заходів, які були б безпосередньо спрямовані на
випередження, обмеження, усунення кримінологічних чинників і захисту
економіки від злочинних посягань на різних етапах розвитку злочинної
економічної діяльності [9].
Згідно зі ст. 1 проекту Закону України „Про профілактику злочинів” від
12.05.1998, під профілактикою злочинів розуміється здійснення системи
заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють
вчиненню злочинів.
У кримінології виділяють декілька рівнів профілактики злочинів, а саме:
– загальносоціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що
здійснюється у суспільстві в цілому;
– профілактика у соціальних групах і колективах;
– індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).
Отже, профілактика є загальна та індивідуальна.
Загальна профілактика – це діяльність щодо виявлення детермінанта
злочинності, а також розробка і здійснення заходів, спрямованих на їх
усунення чи нейтралізацію.
Індивідуальна профілактика є системою цілеспрямованого, організованого з
урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття,
волю профілактованої особи з метою усунення, нейтралізації, блокування у
неї негативних і одночасно формування позитивних якостей, стереотипів і
звичок законослухняної поведінки, тобто здійснення профілактичного
впливу, а саме: сукупності різного роду дій, спрямованих на позбавлення
та усунення антисуспільних намірів у свідомості осіб, які вчиняють або
потенційно здатні допустити правопорушення.
Відповідно до зазначеного вище закону, до заходів загальної профілактики
злочинів відносяться: профілактична перевірка, профілактичний припис,
повідомлення про невиконання профілактичного припису, кримінологічне
дослідження, роз’яснення положень законодавства України з питань
профілактики злочинів, інформування населення про стан злочинності,
засоби та методи захисту населення від злочинних посягань.
До заходів індивідуальної профілактики злочинів належать: роз’яснення
суспільної небезпечності поведінки особи, яка скоїла правопорушення, та
усне її попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських
дій; офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
профілактичний облік в органах внутрішніх справ чи служби безпеки і
здійснювані у зв’язку з цим заходи; адміністративний нагляд ОВС;
соціальний патронаж [10].
У теорії ОРД оперативно-розшукова профілактика – це система
цілеспрямованих оперативно-профілактичних та інших передбачених чинним
законодавством заходів, що проводяться щодо осіб, від яких можна
очікувати вчинення злочинів, для здійснення оперативного контролю за
ними, профілактичного впливу, попередження злочинів, які готуються.
На думку І.П. Козаченка, оперативно-розшукова профілактика – це
самостійна форма ОРД, а саме: цілісна система оперативного контролю і
профілактичного впливу щодо осіб, криміногенної обстановки (ситуації) та
інших антисуспільних явищ, попередження задуманих злочинів і тих, що
готуються, з використанням оперативно-розшукових сил, засобів і методів.
Розкриваючи поняття оперативно-розшукової профілактики, доцільно
виходити із таких суб’єктів, які цілеспрямовано здійснюють профілактику
злочинів як явну функцію, володіють можливістю вибору лінії поведінки,
мають у розпорядженні спеціальні сили і засоби профілактичного
впливу [11].
Грунтуючись на аналізі практичної діяльності оперативних підрозділів і
теоретичних основ ОРД, прийнято виділяти такі напрями
оперативно-розшукової профілактики:
1) виявлення і усунення умов, які сприяють вчиненню злочинів у сфері
економіки (загальна профілактика);
2) виявлення осіб, від яких слід очікувати вчинення злочинів у сфері
економіки, здійснення профілактичного впливу, з метою переорієнтувати
даних осіб, змусити їх відмовитись від злочинних намірів (індивідуальна
профілактика);
3) запобігання злочинам у сфері економіки [12].
Підсумовуючи сказане, „попередження, запобігання, припинення і
профілактика”, на перший погляд, є синоніми, тобто слова, однакові за
своїм змістом, але в діяльності оперативних підрозділів, як показав
аналіз дослідження, вони мають різне значення. Так, попередження
злочинів у сфері економіки є більш широке за своїм змістом, метою якого
є виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів у
цілому, а запобігання – це дія, яка здійснюється після того, як уже було
формування злочинного умислу.
Припинення здійснюється після початку дій, відповідальність за які
передбачена кримінальним законодавством. Якщо воно стосується
профілактики, то це значення за своїм змістом є більш вузьким, а саме:
цілий ряд заходів, які запобігають виникненню й поширенню злочинів, і
використовується для конкретної спеціалізації.
Крім того, між профілактикою злочинів у цілому і оперативно-розшуковою
профілактикою є ряд певних відмінностей. Сутність оперативно-розшукової
профілактики злочинів у сфері економіки полягає в дослідженні тих її
внутрішніх, закономірних, стійких і суттєвих властивостей, які
визначають її природу і призначення. З цього погляду
оперативно-розшукова профілактика виступає як частина (підсистема)
цілісного процесу профілактики злочинів.
Також оперативно-розшукова профілактика злочинів у сфері економіки
відрізняється від інших видів профілактики ще тим, що вона вивчає
особливості не тільки гласної, але й негласної діяльності оперативних
підрозділів з усунення умов, що сприяють вчиненню злочинів у сфері
економіки, а також особливості впливу на профілактованих осіб з
допомогою сил, заходів, засобів і методів, які є в їх розпорядженні.
Виходячи із сказаного вище, оперативно-розшукова профілактика злочинів у
сфері економіки – це врегульована нормативно-правовими актами діяльність
оперативних підрозділів із застосування цілого комплексу
оперативно-розшукових заходів, методів і сил з метою проведення
систематичного контролю за оперативною ситуацією у сфері економіки і
особами, від яких слід очікувати вчинення правопорушень, та здійснення
на них профілактичного впливу з метою недопущення вчинення задуманих
злочинів чи тих, що готуються.
Дане нами визначення оперативно-розшукової профілактики злочинів у сфері
економіки, яким би повним, вичерпним воно не здавалося, може мати ще
багато різносторонніх тлумачень.
Література:
1. Новий тлумачний словник української мови. – Т. 2, 3. – К.: Аконіт,
2003.
2. Словник української мови. – Т. 3,7–8. – К.: Наукова думка, 1977.
3. Курс кримінології (загальна частина) / За загальною редакцією
О.М. Джужи. – К.: Юрінком-Інтер, 2001. – С. 352.
4. Джужа О.М. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний
посібник. – К.: НАВСУ, 1999.
5. Юридична енциклопедія. – Т. 2. – К.: Видавничо-Українська
енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1999.
6. Оперативно-розыскная деятельность ОВС. – Москва, 1991. – 386 с.
7. Кондратьєв Я.Ю. Теоретичні правові та оперативно-тактичні засади
запобігання злочинам оперативними підрозділами кримінальної міліції. –
К.: НАВСУ, 2004. – 444 с.
8. Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України „Про
оперативно-розшукову діяльність”. – К.: Парламентське видавництво, 2000.
– 208 с.
9. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та
практичні проблеми попередження: Автореферат докторської дисертації. –
2004.
10. Проект Закону України „Про профілактику злочинів” від 12.05.1998.
11. Козаченко І.П. Оперативно-розшукова профілактика. – К.,1991. – 136
с.
12. Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ України
(загальна частина). – Луганськ, 1999 – С. 390.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
