Реферат на тему:
Правове забезпечення митного оформлення міжнародної технічної та
гуманітарної допомоги
В Україні уже декілька років реалізуються міжнародні програми
технічного співробітництва, наприклад, у межах міжнародної технічної
допомоги TASIS за прямими угодами з митними службами Німеччини, Ізраїлю,
Туреччини, Фінляндії. Розвивається податкова служба України,
здійснюється підготовка працівників митниць [1]. Але є й інші програми,
згідно з якими надходить фінансова та матеріальна допомога, в тому числі
з міжнародною агенцією з атомної енергії (МАГАТЕ) та меморандум
взаєморозуміння між урядом України й урядами країн великої сімки, що
фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку. В їх межах
здійснюється технічна допомога Чорнобильській АЕС, з метою забезпечення
її ядерної безпеки за наявності, на перший погляд, достатнього правового
урегулювання механізму оформлення та контролю за вантажами міжнародної
технічної допомоги, існують проблемні питання. Не вирішено ряд проблем
щодо усунення причин і умов зловживань при оформленні технічної та
гуманітарної допомоги. При їх оформленні часто допускаються зловживання,
у результаті яких бюджет недоотримує значну суму. Зазначені проблеми на
теоретичному рівні окреслювали у своїх працях Є. В. Додін, Б.А. Кормич,
С.С. Кузнєцов, В.Н. Нездоровін, В.В. Прокопенко, О.В. Миропольська, А.А.
Шершун, В.К. Шкарупа та ін. Однак конкретні рішення щодо удосконалення
правового врегулювання зазначених проблем не запропоновані [2].
Європейський банк реконструкції та розвитку (далі – ЄБРР) є
адміністратором двох міжнародних фондів технічної допомоги, метою яких є
здійснення заходів щодо зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та
перетворення об’єкта „Укриття” в екологічно безпечну систему
(Чорнобильський фонд) „Укриття”.
Відомо, що діяльність цих фондів в Україні регламентується двома
міжнародними угодами, які були ратифіковані Верховною Радою України:
Угодою про ґрант (Проект ядерної безпеки ЧАЕС) між ЄБРР, Урядом України
і Чорнобильською АЕС від 12.11.1996 (ратифікована ВР України 18.03.1997
р.) та Рамковою угодою між Україною та ЄБРР щодо діяльності
Чорнобильського фонду „Укриття” в Україні від 20.11.1997 (ратифікована
ВР України 04.02.1998) безпеки та перетворення.
Ці угоди визначають реципієнтом технічної допомоги Чорнобильську атомну
електростанцію, на адресу якої постійно надходять складні, значної
вартості вантажі міжнародної технічної допомоги для будівництва сховища
відпрацьованого ядерного палива (СВЯП), заводу з переробки рідких
радіоактивних відходів (ЗПРРВ), промислового комплексу з поводження з
твердими радіоактивними відходами та для спорудження систем фізичного і
радіаційного захисту об’єкта „Укриття”.
Відповідно до міжнародних угод про техніко-економічне співробітництво
такі вантажі звільняються від будь-яких зборів, мита й податків при
ввезенні, а тому операції з оформлення таких вантажів перебувають під
особливим контролем з боку митних органів [3].
Безпосередньо функції митного контролю та оформлення вантажів
міжнародної технічної допомоги (далі – МТД) виконують працівники митного
посту „Енергія” Чернігівської митниці. Створення його у грудні 1994 року
мало за мету покращання митного оформлення вантажів, які надходили на
адресу Чорнобильської АЕС. Розташований підрозділ у місті Славутичі
Київської області.
На сьогодні в Україні немає законодавчих актів, крім міжнародних угод,
які регулювали б порядок переміщення, процедуру оформлення та контролю
за вантажами МТД [4]. Тому митні органи в своїй роботі керуються
загальними принципами та правилами, встановленими Митним кодексом
України. На відомчому ж рівні існує ряд нормативних документів,
направлених на прискорення та спрощення процедур митного оформлення,
вони також встановлюють порядок надання митних пільг тощо.
Пропуск вантажів МТД через митний кордон України та контроль за їх
доставкою здійснюється за спрощеною схемою. Це визначено Порядком
митного контролю й оформлення вантажів, що надходять на митну територію
України, як МТД, для виконання робіт на об’єкті „Укриття”. Це
стосується, зокрема, усіх підготовчих робіт і безпосередньо пов’язаних
із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС. Порядок цей затверджений
Наказом Держмитслужби від 10.10.2000 № 553.
При надходженні вантажу інспектор прикордонної митниці перевіряє
наявність інформації про заявлений у товаросупровідних документах
міжнародний проект, за яким здійснюється переміщення. Інформація про
зареєстровані проекти, що здійснюються в межах МТД, надходить
централізовано до Держмитслужби з Мінекономіки України. Якщо проект
зареєстрований, то оформлення здійснюється за внутрішнім транзитним
документом (ВТД), сам вантаж направляється до митниці призначення для
подальшого декларування. Спрощення процедури, як зрозуміло, полягає в
тому, що одержувач вантажу не оформляє попереднє повідомлення (ПП) за
місцем реєстрації. Відтак усі митні процедурні питання щодо переміщення
і доставки МТД вирішуються безпосередньо на кордоні.
Належність ввезених в Україну вантажів до міжнародної технічної
допомоги, а отже, і використання митних і податкових пільг підтверджує
довідка Мінекономіки (далі – Довідка). Її для здійснення митного
оформлення отримує Державне спеціалізоване підприємство „ЧАЕС” (далі –
підприємство), як реципієнт. Це передбачено Порядком контролю та митного
оформлення вантажів МТД, затвердженим спільним Наказом Держмитслужби і
Національного агентства України з реконструкції та розвитку (нині його
функції виконує відповідний Департамент Мінекономіки України) від
15.10.97 № 42/505. Тому після прибуття до зони митного контролю митного
поста вантажі певний час зберігаються під митним контролем на складах
тимчасового зберігання. Це 11 складів, частина яких розташована в
Славутичі, інша – у 30-кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Як правило, щоб отримати довідку, підприємство сьогодні витрачає від 14
до 21 дня, тоді як у 2002 та на початку 2003 років це потребувало від 3
до 4 місяців.
Довідка Мінекономіки є основним документом для митного оформлення
вантажів МТД і, як передбачено вищевказаним Порядком, звільняє
підприємство від надання зовнішньоекономічного контракту або іншого
відповідного документа. Саме тому підприємство документально підтверджує
мету переміщення вантажу тільки після отримання Довідки І. Якщо до 1
січня 2004 року це турбувало, в першу чергу, митні органи – в частині
повноти і достовірності заповнення граф декларації, то після набуття
чинності новим Митним кодексом України це стало хвилювати і другу
сторону. Адже відсутність договорів (контрактів), наприклад, впливає на
можливості використання підприємством деяких, встановлених для спрощення
процедур митного оформлення, як варіант – можливість не складати ВМД при
випуску вантажу у вільне використання [4]. Тобто підприємство, маючи
право спрощеного порядку митного оформлення (згідно з ст. 79 МКУ), яке
передбачає звільнення від декларування за ВМД протягом 30 діб, не
користується ним. І однією з причин цього є відсутність
зовнішньоекономічного контракту. У свою чергу, оформлення за заявою за
товаросупровідними документами надає можливість підприємству вільно
використовувати вантаж за призначенням (на будівництві) відразу після
його прибуття [2].
Податки, від яких звільняються вантажі МТД і які зазначені у Довідці,
повинні відповідати вимогам міжнародної угоди, на виконання якої
надається допомога.
Розглянемо, за статистичними даними останніх двох років, суми наданих
державою пільг при ввезенні вантажів МТД. У 2002 році ДСП „ЧАЕС”
отримало пільг зі сплати митних платежів на суму 16,9 мільйонів гривень,
у 2003 році – 20,5 мільйонів, у 2004 році – 9,6 мільйонів. Дещо знижена
кількість минулого року пов’язана з технічними проблемами та тимчасовою
зупинкою будівництва деяких об’єктів. Але, з другого кварталу 2005 року
роботи будуть продовжені і, враховуючи проектні задумки, тенденцію росту
буде відновлено.
Робота зі спрощення процедури декларування здійснюється Держмитслужбою
постійно, враховуючи проблеми та практичні ситуації [5]. У цьому напрямі
у 2000 році розроблено порядок пропуску вантажів МТД через митний кордон
України, у 2004 році встановлено процедуру декларування таких вантажів
за заявою за товаросупровідними документами з відстрочкою надання ВМД на
30 днів [6]. Вантажі МТД, як правило, мають різнорідну номенклатуру,
оскільки передбачають будівництво великих об’єктів сховищ, заводів,
саркофагу, а ввозяться частинами або у розібраному вигляді протягом 2–4
років. З метою спрощення процедури декларування таких вантажів
Держмитслужбою було надано підприємству дозвіл на оформлення за єдиним
кодом комплектного обладнання (за системами). Таке рішення було прийняте
не відразу – поступово.
Спочатку, у зв’язку з виникненням у підприємства постійних проблем під
час митного оформлення, ситуація була всебічного вивчена Міжвідомчою
комісією з комплексного вирішення проблем Чорнобильської АЕС та прийнято
відповідне рішення. У листопаді 2000 року Держмитслужба видала наказ про
оформлення вантажів за єдиним кодом комплектного обладнання. Але ж
практично визначити єдиний код на об’єкт, який складається з різних
видів обладнання, систем і комплекту фіззахисту було не можливо. Тому
застосувати відповідну норму при визначенні коду товару при декларуванні
не вдалося. І тільки у травні 2002 року проблема була вирішена.
Держмитслужба класифікувала два об’єкти за обмеженою кількістю кодів,
розбивши їх на основні системи (лист Держмитслужби від 20.05.02 №
11/6-21-4418). Таке рішення надало можливість підприємству не
декларувати окремо кожну частину обладнання чи окремого механізму, а
заявляти вантажі за єдиним кодом відповідно до певної системи об’єкта. А
це всього 9 систем на одному об’єкті (ЗПРРВ) та 11 – на іншому (СВЯП). У
подальшому рішення з визначення єдиного коду вже приймала самостійно і
Чернігівська митниця. Наприклад:
– всі комплекти (системи, частини, складові) до електричного обладнання
класифікуються за єдиним кодом 853710 9900 (рішення Держмитслужби);
– всі комплекти (системи, частини, складові) до механічного обладнання
класифікуються за єдиним кодом 8428 33 9000 (рішення Держмитслужби);
– всі комплектуючі та складові до обладнання радіаційного захисту і
радіаційного контролю класифікуються за єдиним кодом 9030 10 90 00
(рішення Чернігівської митниці).
І хоча єдиний код при декларуванні значно полегшує роботу з встановлення
коду товару за УКТ ЗЕД, але не звільняє митницю від визначення
конкретного найменування частин, систем, матеріалів тощо, які
заявляються у графі 31 ВМД при ввезенні кожної партії. Така робота хоча
й важка та копітка, але вкрай потрібна, як для обліку і контролю, так і
для забезпечення повноти заявленої про вантаж інформації. Аналіз
удосконалення процедур митного оформлення технічної допомоги свідчить
про те, що Державна митна служба постійно займалася цією роботою. Однак
усе ж існує правова неврегульованість окремих елементів механізму
оформлення та контролю за вантажами МТД.
На сьогодні існує суттєва проблема зняття з контролю валютних операцій.
Так, будівництво СВЯП, ЗПРРВ тощо є складним процесом, в якому, крім
основного генпідрядника, беруть участь ще кілька підприємств, які
надають не лише будівельні послуги, але й закуповують обладнання у
іноземних суб’єктів. Вони виступають як субпідрядники (враховуючи
договори з генпідрядником). Ці операції є посередницькими: власником
вантажів залишається ДСП „ЧАЕС”, а договір на поставку укладає
субпідрядник. Підприємство здійснює декларування вантажів, як власник
вантажу (реципієнт) та передає їх у монтаж генпідряднику. У подальшому
труднощі виникають у субпідрядника, який не може зняти з контролю
валютні імпортні операції, оскільки не має відповідних підтверджень із
митних органів. Адже передача вантажів МТД не є валютною операцією і
повинна здійснюватись на безоплатній основі, про що говориться у
відповідних міжнародних угодах. До того ж у ВМД немає жодних даних про
цього субпідрядника.
На нашу думку, для вирішення цього питання можуть стати трьохсторонні
зовнішньоекономічні угоди між реципієнтом, іноземним суб’єктом та
субпідрядником, які надаватимуться митниці, зрозуміло після відповідного
обліку у Мінекономіки та встановлення Національним банком України
механізму зняття з контролю валютних операцій при переміщенні вантажів
МТД.
Також існує проблема обліку незакінченого будівництва, тобто обліку
вантажів МТД до будівництва об’єкта „під ключ”. Сьогодні, реципієнтом –
ДСП „ЧАЕС”, такий облік взагалі не ведеться, а передача вантажів для
будівництва Генпідряднику оформлюється за актами прийому – передачі
матеріальних цінностей. Такий порядок не дозволяє податковим органам
належним чином контролювати використання вантажів МТД у процесі
будівництва відповідного об’єкта.
Потрібен закон про міжнародну технічну допомогу, який би врегулював усі
ці питання та надав можливість уникнути труднощів як у здійсненні
контролю, так і в діяльності всіх суб’єктів підприємницької діяльності
при будівництві СВЯП, ЗПРРВ та об’єкта „Укриття” для ДСП „ЧАЕС” і за
іншими аналогічними міжнародними проектами техніко-економічного
співробітництва.
Що стосується гуманітарної допомоги, то відповідно до законодавства,
зазначені вантажі при ввезенні на територію України звільняються від
оподаткування, що, безумовно, робить цю категорію товарів дуже
привабливою для шахраїв та „нечистих на руку ділків”. Саме тому
оформлення таких вантажів потребує від митних органів постійного
пильного контролю.
Аналізуючи нинішню ситуацію, відзначаємо стрімке зростання у минулому
році кількості автомобілів, які відповідно до рішень Комісії з питань
гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України визнаються
гуманітарною допомогою і ввозяться в Україну у цьому статусі. Йдеться
про легкові авто, які надходять на адресу управлінь соціального захисту
населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій для подальшої передачі інвалідам. Зрозуміло, що ці особи в
установленому законом порядку перебувають на обліку для отримання
автотранспорту.
Можливою причиною збільшення обсягів ввезення таких автомобілів є
набрання чинності Закону України „Про порядок ввезення (пересилання) в
Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та
транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну
територію України” від 13.09.2001
№ 2681-III, яким суттєво обмежено можливості ввезення в Україну
транспортних засобів без сплати належних платежів [7].
При цьому спостерігається стала тенденція до ввезення „гуманітарних”
автомобілів в окремі регіони. Так, відповідно до протоколів засідань
Комісії, за 11 місяців 2004 року із 1180 „гуманітарних” автомобілів,
ввезених до України, до Вінницької області направлено 269, Хмельницької
– 235, Львівської – 188, Київської – 119, Рівненської –76,
Івано-Франківської – 66. Крім того, є області, які взагалі не отримують
гуманітарних автомобілів, наприклад, Дніпропетровська, Миколаївська,
Херсонська.
Необхідно зазначити, що законодавство висуває досить жорсткі умови щодо
контролю за цільовим використанням гуманітарних вантажів. Якщо товари,
звільнені від оподаткування як гуманітарна допомога, були використані не
за цільовим призначенням, вони вважаються доходом і оподатковуються
відповідно до законодавства України, про що наголошує стаття 6 Закону
України № 1192-XIV „Про гуманітарну допомогу” від 25.10.99.
З цією ж метою 2 листопада 2004 начальники Київської, Західної та
Подільської регіональних митниць, Вінницької, Івано-Франківської та
Рівненської митниць отримали доручення до кінця 2004 року провести ряд
заходів з метою не допустити порушень законодавства при ввезенні на
митну територію України гуманітарних автомобілів.
Передусім спільно з підрозділами Державної автомобільної інспекції
Міністерства внутрішніх справ України необхідно провести перевірки
документів гуманітарних автомобілів, поданих до митного оформлення,
обов’язково при цьому звіряти їх з наданими до митного оформлення
транспортними засобами.
Спільно з підрозділами Державної податкової адміністрації України
провести перевірки цільового використання ввезених та оформлених
гуманітарних автомобілів. Внаслідок цього будуть виявлені факти
нецільового використання таких автомобілів.
У тому випадку, якщо будуть виявлені факти невідповідності
„гуманітарних” автомобілів поданим до митного оформлення документам або
нецільового їх використання, митний орган вживатиме заходів,
передбачених законодавством України. Результати зазначеної роботи
дозволять виявити недоліки в митному оформленні та внести пропозиції
щодо їх усунення.
Зі свого боку Управління нетарифного регулювання Державної митної служби
України підготувало та надало пропозиції до Кабінету Міністрів України
про внесення змін до законодавства з питань ввезення гуманітарної
допомоги, ініціювало обговорення Комісією з питань гуманітарної допомоги
звітів Управлінь соціального захисту Хмельницької та Вінницької областей
про контроль за цільовим використанням гуманітарних автомобілів.
Результатом цієї роботи стали рішення Кабінету Міністрів на підтримку
ініціативи Держмитслужби надати відповідні доручення органам внутрішніх
справ, Державній податковій адміністрації у цих областях перевірити
цільове використання „гуманітарних” автомобілів, а також доручити
Мінпраці спільно з МВС опрацювати можливі зміни до „гуманітарного”
законодавства.
Крім того, Управління продовжує аналізувати дані митної статистики.
Метою такого аналізу стане пошук „найпотужніших” отримувачів
гуманітарної допомоги в розрізі номенклатури, кількості товарів і
регіонів надходження. У цьому аспекті важливо також встановити митниці,
в яких кількість гуманітарних вантажів складає значну частку від
загального товаропотоку за ваговими та вартісними показниками. За
результатами отриманої інформації керівникам відповідних митниць буде
доручено посилити контроль за ввезенням гуманітарної допомоги.
Державна митна служба, стоячи на сторожі економічних інтересів держави,
повинна зробити усе можливе для забезпечення належного контролю за
оформленням вантажів, технічної та гуманітарної допомоги, посилюючи
увагу там, де є недоліки у законодавстві, які використовують шахраї.
Сумнівів щодо цільового призначення інвалідних колясок чи медичного
обладнання, практично, не виникає, однак проблеми з „гуманітарними”
автомобілями існує [8]. Тому Державна митна служба України має посилити
контроль за їхнім оформленням.
Література:
1. Государський А.В. Митна служба як головний фактор захисту економічної
незалежності України // Науково-аналітичний журнал з питань митної
справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2002. – № 3. – С. 28–30.
2. Основи митного законодавства в Україні: Навч.-метод. посіб. / А.А.
Шершун, В.Н. Нездоровін, О.В. Миропольська. – К.: ТП Пресс, 2004. – С.
232–235.
3. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. – К.: Юрінком
Інтер, 2003. – С. 44–47.
4. Податки в Україні: Навчальний посібник. – К.: УкрІНТЕІ, 2003. – С.
203–206.
5. Підсумки роботи митних органів України за 2004 рік.
Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ДМСУ, 2005. – 138 с.
6. Про затвердження Плану організаційних заходів Державної митної
служби, спрямованих на посилення контролю за своєчасністю і повнотою
справляння податків і зборів: Наказ Державної митної служби України від
22 січня 2004 року № 37.
7. Юридичний журнал. – 2004. – № 2(20). – С. 13–16.
8. Заходи Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції
України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної
служби з реалізації п. 6 Указу Президента України від 24.10.2003 р. №
1208/2003 (додаток до спільного наказу від 21 листопада 2003 р., №
787/331/570).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
