.

Правове регулювання діяльності міліції в умовах реформування системи виконавчої влади (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
256 2114
Скачать документ

Реферат на тему:

Правове регулювання діяльності міліції в умовах реформування системи
виконавчої влади

Право виступає як основний інструмент, за допомогою якого закріплюється
структура й функції органів внутрішніх справ, визначаються їх
повноваження й відповідальність, форми взаємодії між ними та іншими
державними органами, а також громадськими об’єднаннями та громадянами.
Крім того, ним установлюється порядок їхньої діяльності та оцінка її
законності, обґрунтованості та ефективності.

Виступаючи органічним компонентом державного управління, право виконує у
ньому дві основні функції: по-перше, воно є офіційним, нормативним
державно-владним закріпленням його директивної основи; по-друге,
інститути права, його механізм забезпечують юридичною силою оперативну
управлінську діяльність, одним із різновидів якої і є правозастосовна
діяльність органів внутрішніх справ [1].

На сукупність нормативно-правових актів, що регулюють діяльність
органів внутрішніх справ, як на правову основу їх діяльності вказують,
усі дослідники, що розглядали цю тему, чи її окремі аспекти:
І.Б.Кіричук, Б.А. Вікторов, Л.А. Григорян, С.С. Міронов, С.М. Антонов та
інші. У працях по галузевих науках як на правову основу вказується на
закони та підзаконні акти.

Специфіка функцій, які покладено на органи внутрішніх справ, відповідно
до затвердженого розпорядження Президента України від 7 жовтня 1992 року
№ 157/92-рп Положенням про Міністерство внутрішніх справ України,
обумовлює необхідність побудови їх у вигляді єдиної централізованої
системи органів на чолі з Міністерством, яке координує та спрямовує їхню
діяльність.

Державне регулювання правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ
здійснюється шляхом правового визначення конституційних та інших
законодавчих засад цієї діяльності, її стратегій, основних напрямів і
завдань на певний період, забезпечення реальної координації зусиль усіх
структурних підрозділів ОВС з іншими державними органами та органами
місцевого самоврядування. Значне місце в правоохоронній діяльності
займає процесуальна діяльність, результатом якої є прийняття
відповідного процесуального рішення.

Діяльність органів внутрішніх справ має багатоаспектний характер, вона
забезпечує охорону громадського порядку, боротьбу зі злочинністю і
безпеку дорожнього руху. Органи внутрішніх справ займаються
паспортизацією населення, охороною об’єктів державної, колективної і
приватної власності, здійснюють дозвільну систему на придбання,
зберігання і перевезення зброї, боєприпасів і вибухових речовин,
контролюють режим проживання іноземців та осіб без громадянства на
території України, виконують інші функції. Виконання будь-якого завдання
чи функції, покладених на органи внутрішніх справ, являє собою певний
процес, який поділяється на процесуальні стадії, процесуальні режими,
процесуальні провадження, закінчується прийняттям відповідного
юридичного рішення, та суворо регламентується юридичними нормами.
Процесуальна діяльність ОВС повинна здійснюватись на правовій основі,
відповідно з чинним законодавством.

Правові основи діяльності органів внутрішніх справ взагалі та
нормативно-правові підстави прийняття рішень зокрема повинні мати своїм
джерелом існуюче право.

Правова основа діяльності органів держави – це сукупність вихідних
правил, відображених у різних формах, що визначають основні начала їх
функціонування. При дослідженні відносин, що складаються в політичній
системі зазвичай застосовувався термін „правові основи державного і
суспільного життя”. Це поняття було введене й почало досліджуватися
після прийняття Конституції СРСР 1977 року. Розуміння їх джерел, обсягу
та змісту дещо відрізняється. Деякі автори визначають правові основи
державного життя як тотожні усій правовій надбудові (законодавство у
„широкому” розумінні і практика його застосування, правова ідеологія та
культура, законність і правопорядок) [2], інші розглядають її як право
[3], законність [4] або правопорядок [5]. Це певним чином пов’язано з
нормативістським розумінням права як системи норм.

Є.Ю. Грачова, досліджуючи дане питання, пише: „Правову основу державного
та суспільного життя створює законодавство, що містить норми, які
регулюють відносини, що склалися в політичній системі, а також стан їх
упорядкованості і стабільності (правопорядок), які забезпечуються на
основі принципу соціалістичної законності, що сприяє подальшому розвитку
соціалістичної демократії і політичної системи розвинутого соціалізму”
[6]. Таким чином, у поняття „правова основа” включається законодавство,
законність і правопорядок. При цьому зазначається, що законодавство
становить собою правову основу на рівні керівних нормативних приписів, а
результатом дотримання законності є правопорядок, що характеризує
результат зміцнення правової основи державного і суспільного життя.
Джерелами їх розвитку названо взаємозв’язки та взаємовідносини між
правопорядком і законодавством.

Р.З. Лівшиц стрверджує, що під правовими основами державного і
суспільного життя слід розуміти не лише рівень норм, але й рівень
правосвідомості та реальних суспільних відносин, а ефективність їх
(втілення норм і суспільні відносини) – внутрішня якість права [7].

Законність і правопорядок, мабуть, не доцільно виділяти як джерело
правових основ. М.М. Куладніков, хоча й висловив аналогічну думку:
„Законність і правопорядок – не первинні правові явища, а похідні від
права, вони не існують і не можуть існувати без нього”, однак робить
висновок про те, що джерелом правової основи є „власне” право як система
норм” [8]. Як законність, так і правопорядок знаходяться усередині
системи дії права, вони можуть впливати на правосвідомість або зміну
суспільних відносин, але не будуть безпосередніми джерелами правових
основ.

М.М. Альтшуллер пише, що „правовий стан органів внутрішніх справ, форми
та способи їх функціонування регламентуються нормативними актами, що
утворюють правову основу діяльності цих органів”. Він розділяє і саму
нормативну основу діяльності на два рівні: перший – з боку вищестоящих
органів влади (зовнішньої дії), другий – відомче регулювання
(внутрішньої дії), відносячи перший до зовнішньонормативних основ
діяльності [9]. На нашу думку, сукупність нормативно-правових актів
складає нормативно-правову основу, яка є хоча і основною, але не єдиною
складовою правової основи.

Виходячи з вищевказаного, ми пропонуємо такі визначення правових основ
діяльності ОВС та нормативно-правових підстав прийняття рішення:

Правові основи діяльності ОВС – це сукупність вихідних положень,
відображених у різних формах, що мають своїм джерелом право і втілені в
законодавчих актах, відповідно до яких формується і функціонує система
органів внутрішніх справ і які спрямовані на регулювання і захист
суспільних відносин.

Нормативно-правові підстави прийняття рішення – це сукупність вихідних
положень, відображених у законах і підзаконних актах, що регламентують
діяльність ОВС, згідно з якими і розглядається юридична справа,
вирішення якої віднесене чинним законодавством до компетенції органів
внутрішніх справ.

Література:

1. Алексеев С.С. Право и управление в социалистическом обществе.
Общетеоретические вопросы // Сов. государство и право. – 1973. – № 6. –
С. 15.

2. Основы теории государства и права. Учебник / Под ред. А.С. Пиголкина.
– М.: ВШ, 1982.

3. Куладников М.Н. О понятии правовой основы государственной и
общественной жизни / В сб: Правопорядок и правовой статус личности в
развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года //
Проблемы теории государства и права, государственного и
административного права.

4. Гулиев В.Е., Щиглик А.Н. ХХV съезд КПСС о развитии политической
системы советского общества и совершенствовании социалистического
правопорядка // Социалистическая законность. – 1976. – № 7.

5. Борисов В.В. О правовой основе развитого социалистического общества /
В кн.: Актуальные вопросы советской юридической науки. – Саратов, 1978.

6. Грачева Е.Ю. Правовая основа государственной и общественной жизни
(теоретические аспекты): Дис. … к.ю.н. – М., 1984 – С. 5.

7. Лившиц Р.З. „О понимании советского права”: Выступление на „Круглом
столе” // Советское государство и право. – 1979. – № 8. – С. 60.

8. Куладников М.Н. О понятии правовой основы государственной и
общественной жизни / В сб.: Правопорядок и правовой статус личности в
развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года //
Проблемы теории государства и права государственного и административного
права.

9. Альтшуллер М.Н. Нормативная основа деятельности ОВД: Лекция / МВД
СССР, Горьковская школа. – Горький, 1983. – С. 39.

10. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.:
Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.

11. Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В.Б.
Авер’янова. – К.: Видавничий дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.

12. Авер’янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять „державне
управління” і „виконавча влада” : полемічні нотатки // Право України. –
2004. – № 5. – С. 113–116.

13. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми,
перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. – К.: Ін-т держави і
права ім. В.М. Корецького, 2001. – С. 142.

14. Адміністративне право України: підручник / За ред. Ю.П. Битяка. –
Харків: Право, 2000. – С. 122–126.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020