Реферат на тему:
Провадження за зверненнями громадян до митних органів України: проблеми
та практика
У статті 40 Конституції України визначено право громадян на звернення
та гарантії його здійснення. Сутність цього конституційного права
полягає в гарантованій державою можливості кожної людини безпосередньо
звертатися до владних інстанцій, суб’єктів управління з індивідуальними
або колективними зверненнями щодо відновлення порушеного права, критики
недоліків у їх роботі, внесення пропозицій щодо поліпшення їх діяльності
тощо. Більше того, у ст. 55 Конституції України передбачено право на
оскарження в суді будь-яких рішень державних органів, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїй повсякденній діяльності митні органи постійно працюють зі
зверненнями громадян, саме за їх допомогою виявляються ті чи інші
порушення закону, вживаються своєчасні та необхідні заходи щодо
попередження правопорушень і усунення умов їх вчинення. Порядок
організації та здійснення роботи зі зверненнями громадян у митних
органах має широку законодавчу та підзаконну нормативно-правову
регламентацію. Це, насамперед, Конституція України, норми законодавчих і
підзаконних нормативно-правових актів, до яких належать: Закон України
„Про звернення громадян” [15], Указ Президента України „Про заходи щодо
забезпечення конституційних прав громадян на звернення” [25], Інструкція
з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і
місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в
установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової
інформації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14
квітня 1997 року № 348 [23] та інші.
З метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на
звернення, відповідно до статті 22 Закону України „Про звернення
громадян” та Указу Президента України від 13 серпня 2002 року № 700 „Про
додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами
конституційного права на звернення” наказом Державної митної служби
України від 20 вересня 1997 року № 379 затверджена Інструкція про
порядок роботи зі зверненнями громадян у митних органах України.
Аналіз практики щодо розгляду звернень громадян, які надходять у митні
органи, свідчить, що переважна більшість звернень стосується питань
митного оформлення і пропуску через митний кордон України предметів,
валюти і цінностей громадян, причому основна частка цих звернень
припадає на митне оформлення автомобілів приватних осіб, придбаних за
кордоном.
Як свідчить практика, відносне збільшення кількості письмових звернень,
з якими громадяни звертаються до митних органів, спостерігається з
початком весни, проте загалом, за даними Держмитслужби, зберігається
тенденція до загального зменшення їх кількості. Так, за січень-березень
2005 року до митних органів надійшло 638 звернень, що на 2 % менше, ніж
за аналогічний період минулого року. У більшості випадків громадяни
цікавилися питаннями митного оформлення транспортних засобів у
пільговому режимі та зверталися за роз’ясненням митних правил.
Провадження за зверненнями громадян, по суті, слугують процесуальним
забезпеченням з боку держави реальної можливості для громадянина активно
декларувати свою громадянську позицію, формулювати свою думку з тих або
інших питань державного або суспільного життя, критикувати існуючі
недоліки і пропонувати шляхи їх усунення, а також ініціювати вирішення
різноманітних питань, пов’язаних із реалізацією прав, що належать
громадянам, і виконанням покладених на них обов’язків.
Між провадженням за зверненнями громадян і провадженням із скарг є
багато спільного – і в першому, і в другому випадку вони становлять
собою звернення до компетентних органів. Але вони, перш за все,
відрізняються між собою переліком приводів, за наявності яких громадяни
можуть звернутися за захистом своїх прав та інтересів. Мета подання
скарги полягає в захисті і відновленні порушених прав і законних
інтересів громадян. Це пояснюється тим, що громадяни самостійно не в
змозі забезпечити собі такий захист, оскільки не мають державно-владних
повноважень, якими наділені державні органи й органи місцевого
самоврядування, куди вони і звертаються. Таким чином, скарга є способом
захисту і відновлення порушених суб’єктивних прав громадян. Об’єктом
оскарження виступають дії чи бездіяльність органів держави або органів
місцевого самоврядування, посадових осіб, а також прийняті ними акти, що
були причиною порушення прав і законних інтересів громадян. Обов’язковим
елементом змісту скарги є вказівка на конкретний факт порушення прав і
законних інтересів громадянина.
Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити й інші особливості
провадження за зверненнями громадян, які відрізняють його від інших
видів проваджень за зверненнями громадян. Насамперед, передбачений
чинним законодавством порядок розгляду скарг може бути як
адміністративним, так і судовим. Крім того, подання скарги свідчить про
те, що права або законні інтереси громадянина порушені і він вимагає їх
відновлення. У свою чергу, подання заяви, як правило, не пов’язане з
фактом порушення прав громадянина. Останній лише клопочеться про надання
йому можливості реалізувати визначені суб’єктивні права чи обов’язки
відповідно до закону. Крім того, суб’єктом вирішення питання, яке
міститься у скарзі, повинна бути не особа, яка порушила права чи законні
інтереси громадянина, і дії чи бездіяльність якої оскаржуються, на що є
пряма вказівка в законі, а лише вища інстанція або посадова особа, що
виступає в цьому випадку як „гарант” забезпечення законності і
об’єктивності розгляду скарги. У випадку ж подання заяви остання
адресується безпосередньо в орган чи посадовій особі, що компетентні
прийняти рішення по ній або забезпечити процедуру прийняття такого роду
рішення відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про звернення громадян” під скаргою
розуміється звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних
інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. Зі змісту зазначеного
поняття видно, що у скарзі має місце спір про право, що, у свою чергу,
спонукає до початку адміністративно-юрисдикційного провадження, а саме –
провадження за скаргами громадян.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені у сфері
діяльності митних органів, належать такі, внаслідок яких:
– порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи
громадян);
– створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних
інтересів чи свобод;
– незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або він
незаконно був притягнутий до відповідальності.
Відповідно до цілей, завдань і суб’єктів, що мають місце на різних
етапах розгляду та вирішення звернень громадян, можна виділити такі його
стадії: порушення справи; перевірка і розгляд звернень; прийняття
рішення; оскарження рішення. Завершальною стадією провадження зі
звернень є виконання прийнятих за ними рішень. На цій стадії
забезпечується ефективність прийнятих за зверненнями рішень та процесу
їх розгляду в цілому.
21 листопада 2003 року наказом Державної митної служби України № 785
„Про організацію особистого прийому громадян у Держмитслужбі України”
затверджено Порядок організації та проведення особистого прийому
громадян у центральному апараті Державної митної служби України. Цим
документом встановлено, що особистий прийом громадян керівництвом і
начальниками управлінь Державної митної служби України проводиться
згідно з графіками особистого прийому громадян у кімнаті прийому
відвідувачів у визначені дні та години. З урахуванням рішення,
прийнятого керівником Держмитслужби України під час особистого прийому,
керівникам, посадовим особам підрозділів Служби та начальникам митних
органів можуть надаватися доручення, про що вчиняється запис у Журналі
обліку особистого прийому. Виконання цих доручень контролюється
керівником Держмитслужби, який їх надав.
Про подальше удосконалення роботи із зверненнями громадян, виявлення
причин, що їх породжують, свідчить хоча б той факт, що Держмитслужбою
України розроблено та листом від 19 грудня 2005 року № 11/2-11/16257-ЕП
до митних органів направлено Перелік основних питань та даних для
висвітлення в аналітичній щоквартальній та річній довідці про роботу зі
зверненнями громадян, що надійшли до митного органу.
На жаль, незважаючи на те, що в преамбулі до Митного кодексу України
зазначено, що він „… спрямований на захист прав та інтересів
громадян”, серед основних завдань, покладених на митні органи України
(ст. 11) немає ні одного пункту, в якому йшлося б про забезпечення
законних прав громадян, що вступають у різні правовідносини з митними
органами України. У зазначеному кодексі не приділено також достатньої
уваги гарантіям забезпечення прав громадян, не закріплене право на
оскарження ними рішень, дій та бездіяльності митних органів. Відсутня
норма, яка б регламентувала (встановлювала) відповідальність посадових
осіб митних органів за збитки, які завдано громадянам внаслідок
прийняття неправомірних рішень чи дій (бездіяльності) посадових осіб
митних органів.
Враховуючи викладене, на нашу думку, виникає необхідність внести ряд
змін та доповнень до чинних документів про порядок розгляду звернень,
пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян у
митних органах.
Підсумовуючи необхідно зазначити, що провадження за зверненнями громадян
та їх особистого прийому є важливою ділянкою роботи митних органів,
засобом отримання інформації, однією з форм зміцнення і розширення
зв’язків із громадськістю. Чуйне й уважне ставлення до скарг громадян
кожен працівник митних органів зобов’язаний вважати своїм службовим
обов’язком. Інформацію, що міститься в письмових і усних зверненнях
громадян, а також отриману на особистому їх прийомі слід, як правило,
використовувати для подальшого вдосконалення діяльності митних органів
України.
Література:
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996
року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року
№ 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47. – Ст.
256.
3. Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних
органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих органах виконавчої влади. Затверджена Постановою Кабінету
Міністрів України 17 жовтня 1997 року №1153 // Урядовий кур’єр. – 1997.
– № 162.
4. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на
звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 року // Офіційний
вісник України. – 1997. – № 12. – Ч. 1. – Ст. 111.
5. Курінний Є.В. Розгляд звернень громадян в митних органах України:
Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 36 с.
6. Тарасенко О.М. Порядок оскарження рішень про порушення митних правил
// Митна справа. – 2002. – № 4. – С.11–13.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
