.

Психолого-правові аспекти податкової діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
214 2541
Скачать документ

Реферат на тему:

Психолого-правові аспекти податкової діяльності

Будь-який вид діяльності характеризується психологією поведінки і
участі людини в ній. Нині відбувається значний розвиток психологічної
науки, проникнення її в усі сфери людської діяльності.

Психологія проявляється в характері взаємовідносин одних суб’єктів
діяльності з іншими. Категорія “спілкування” є однією з головних у
психологічній науці. Людина змушена спілкуватися з випадковими
партнерами, і їй необхідні такі якості, як розум і логіка, такт і
дипломатичність, почуття гумору тощо. Ми зустрічаємося також з так
званими “об’єктами” діяльності, в тому числі і тими, хто перешкоджає цій
діяльності, і нам тоді необхідні такі якості, як уміння заручатися
підтримкою, розбиратися в людях, бути надійним тощо.

Ми можемо бачити прояв психології у ставленні людини до процесу праці.
Психологія допомагає людині настроїтися на працю і не тільки прагнути,
щоб вона була радістю, а й щоб зробити працю ефективною, продуктивною,
творчою, здоровою, матеріально достатньою.

Праця – це найважливіша форма буття, головна сфера життєдіяльності,
спосіб перетворення себе і суспільства через стосунки з іншими, це
основа для самоповаги, внутрішньої комфортності, чи, навпаки, відчуття
дискомфорту, тобто людині може не подобатися її робота або сфера її
діяльності в цілому. Своє “ставлення до праці” люди виявляють
по-різному. Дехто отримує задоволення від процесу праці, це дає їм
задоволення, інші працюють тільки заради заробітної плати, решта взагалі
вважають працю однією з неприємних сторін свого існування, важким
обов’язком. Всеросійський центр дослідження суспільної думки (ВЦДСД)
провів дослідження, в якому ставилося, зокрема, питання: чим для Вас є
праця (у % до кількості тих, хто відповів на питання, табл. 1).

Таблиця 1

Як видно з таблиці, праця не є самоціллю і не досягає вищої з
мотиваційних структур. На даний час це пояснюється відчуттям соціальної
незахищеності навіть за наявності роботи – 75 %. У 33 % громадян грошей
вистачає тільки на продукти харчування та одяг. У 43 % – тільки на
продукти харчування, а в 17 % не вистачає навіть на них. Внаслідок цього
у 40 % населення ставлення до чесної праці значно погіршилось. Так, 33 %
вважають, що збагатитися можна тільки за рахунок спекуляції, 34 % – за
допомогою крадіжок. Лише 6 % вважають, що зробити це можна за допомогою
таланту і працездатності [2, с. 105]. Психологія грошей – це розділ
економічної психології, що вивчає зміну психіки людей і, як наслідок, їх
поведінку під впливом грошей. Незалежно від грошового типу особистості
(марнотратник, скнара, грошовий мішок, гендляр, гравець та ін.) на
ставлення до грошей впливають і психологічні, і соціальні особливості.
Стресогенним фактором для людини є діяльність такого апарату держави, як
податкова служба.

Сплату податків не можна вважати приємним заняттям. При справді
психологічному підході до питань оподаткування можна побачити, що цей
процес у будь-якому випадку є боротьбою між двома протилежними
сторонами: тими, хто податки збирає, і тими, хто змушений їх сплачувати,
тобто між двома об’єктами: державою і особистістю. Відносини
“податківець – платник податків” можуть бути пояснені шляхом
психологічної концепції Гронленда “справедливості – несправедливості”:
людина повинна (змушена) віддати частину свого прибутку на розвиток
механізму, який, на перший погляд, для неї зовсім невидимий. Якщо
радянська людина була вмотивована громадянським обов’язком, почуттям
суспільної солідарності, то сьогодні ці фактори практично не діють. У
наш час необхідно апелювати до власного бажання платника податків, до
усвідомлення необхідності вкладення в державну казну. Податковий внесок
повинен викликати в людини власну зацікавленість, тобто громадяни
повинні бачити не те, що держава “відриває” частину прибутків, а те, що
вони дійсно вносять частину своїх грошей на розвиток, функціонування
держави. Віддаючи щось, кожна людина сподівається в майбутньому на
повернення її затрат, її “жертв”. Відомо, що нічого не з’являється
нізвідки і не зникає в нікуди, тобто людина сплачує податки для
забезпечення свого власного майбутнього або для забезпечення майбутнього
своїх дітей. Для того, щоб платник податків це розумів, він повинен
бачити дійсні факти, які це доводять. Засоби масової інформації повинні
повідомляти про те, куди йдуть податки, кому допомагають. Податкова
служба повинна більше “спілкуватися” з населенням. Але досить актуальним
і складним при інформуванні населення є питання про те, що можна і чого
не можна робити надбанням гласності [10, с. 94].

Професія податкового працівника є однією з нелегких, оскільки він
постійно відчуває тиск двох факторів: необхідність “вибивання” податків
при недосконалості податкового законодавства і постійну ворожість
населення, а це, деякою мірою, є для нього стресогенним фактором.

Чому ж тоді люди обирають цю професію? Можливо, це сподівання на вигоду
особисто для себе, престиж професії чи бажання допомогти державі в даній
сфері.

З даного питання нами проведено попереднє дослідження – опитування 132
студентів 1–4 курсів Національної академії державної податкової служби
України. Головними спонукальними мотивами вступу до академії вони
назвали: а) перспективність даного виду діяльності – 46,2 %; б) інтерес
до даної роботи – 45,4 %; в) бажання отримати юридичну освіту – 33,3 %.
Бажання бути корисним суспільству зазначили всього 12,1 %. Чи задоволені
вони своїм вибором, свідчить те, що на питання, коли б їм сьогодні
довелося вирішувати питання про вступ, 60,6 % опитаних відповіли, що
знову вступили б до академії, відмовилися б вступати всього 4,5 %.

Оцінюючи характер податкової діяльності, опитувані зазначили: а) складна
– 68,9 %, б) цікава – 56,8 %, в) престижна – 47,9 %, г) корисна для
суспільства – 43,9 %, д) небезпечна – 32,5 %. е) несправедлива – 13,6 %,
ж) неприємна – 6,9 %.

Спілкування з платником податків і особами, які ухиляються від сплати
податків, психологічно є одним із найбільш складних етапів роботи. Люди,
з якими співробітники відділів податкової служби мають справу, як
правило, кваліфіковані і спритні, а платники податків уже завчасно
налаштовані негативно, тому головним завданням податкового працівника є
пом’якшення ситуації спілкування, встановлення психологічного і
комунікативного контактів, що є одним із аспектів спілкування.
Психологічний контакт – це процес становлення, розвитку і підтримки
взаємного притягування осіб, які спілкуються.

Спочатку має місце зовнішнє сприйняття один одного і формування першого
враження. Зустрівшись, люди підсвідомо прогнозують наслідок контакту.
Результатом взаємної оцінки є вступ до спілкування або відмова від
нього. Процес спілкування починається зі знайомства. Перше враження про
податкового працівника може стати вирішальним у встановленні і розвитку
контакту з особою, якій довелося з ним зіткнутися.

Дослідження показують, що перше враження складається на основі
сприйняття:

– зовнішнього вигляду людини;

– його експресивних реакцій (міміки, жестів, ходи тощо);

– голосу і мови [3, с. 128].

Під час першої зустрічі податковий працівник сприймається швидше як
фізичний індивід із зовнішніми зрозумілими особливостями (стать, зріст,
міміка, одяг, хода, рольові ознаки тощо). Тобто можна стверджувати, що
велику роль у встановленні контакту відіграють зовнішній вигляд і
невербальні компоненти спілкування. Дуже важливим єпсихологічний стан
податкового працівника під час спілкування. Він ні в якому разі не
повинен підвищувати голос, потрібно стримувати свої емоції і бути
доброзичливим.

У процесі спілкування між людьми симпатія або антипатія виникає, як
правило, на підсвідомому рівні. Працівник податкової служби повинен
враховувати, що найбільшу зацікавленість до своєї особи, а також до
спілкування він може викликати в процесі самої бесіди. Навіть у тому
випадку, коли об’єкт спочатку відчуватиме до інспектора певну ворожість,
спільна розмова може виправити становище. Але необхідно враховувати, що
вона буде підтримана далеко не кожним співрозмовником.

На шляху встановлення і розвитку психологічних контактів виникають також
і психологічні бар’єри, які можуть виражатись через байдужість,
недовіру, ворожнечу і несумісність [3, с. 128].

Комунікативний контакт обумовлений психічним станом контактуючих осіб,
їх психічною взаємоадаптацією [8, с. 271]. Встановлення комунікативного
контакту – це, перш за все, уникнення всього того, що може його
порушити. Інспектор (слідчий) не може бути примітивним, вульгарним,
малокультурним, професійно некомпетентним, грубим. Він не повинен
виявляти психічного насилля в різноманітних проявах (погроза, шантаж,
маніпулювання неправдивою інформацією, утиски національних і релігійних
почуттів тощо). Рівень емоційного збудження повинен відповідати
ситуації, обставинам.

Уся система комунікативних контактів повинна будуватися, перш за все, на
позитивних якостях податкового працівника, справедливості,
доброзичливості та гуманному ставленні до населення.

Людина може досягнути успіху в спілкуванні, користуючись деякими
принципами розумної поведінки:

1) уміння відрізняти головне від другорядного;

2) внутрішній спокій, захист від ситуаційних перешкод, спирання на
власні цінності;

3) емоційна зрілість і стійкість, спирання на вищі емоційно-ціннісні
установки і норми;

4) уміння підходити до проблеми з різних позицій, мислити системно;

5) готовність до будь-яких несподіванок, антикризовий підхід,
передбачуваність;

6) сприйняття дійсності такою, якою вона є, реалізм: неадекватне
сприйняття дійсності може обернутися неадекватністю і реакцій, і
результатів впливу;

7) спостережливість, і не тільки за оточуючими, але і за самим собою;

8) уміння отримувати позитивний досвід із усього, що відбувається [4].
Негативний результат – це, принаймні, новий досвід, тому що кожне “ні”
на крок наближує Вас до “так” [9, с. 88].

Податковий працівник обов’язково повинен керуватися цими принципами.
Специфіка його поведінки полягає в тому, що податківцю вкрай потрібен
внутрішній спокій, оскільки сама по собі робота дуже емоційна,
спілкуватися доводиться безпосередньо з людьми з досить неприємних для
них питань.

Завжди актуальним у психології залишається питання спілкування
співробітників служб між собою, їх взаємовідносини з керівництвом,
взаємодія з підрозділами інших відомств. Це є досить важливо у
діяльності податкової служби в цілому.

Дуже цікавими і вагомими є стосунки між працівниками і керівниками в
податковій діяльності, адже вони певним чином впливають і на результат
справ, які вони ведуть, і на саме ставлення до них. Саме від обстановки
на робочому місці залежить психологічний стан працівника і в цілому його
настрій на роботу. Дуже важливо уникати конфліктів уколективах, хоча
негативними є не самі конфлікти, а їх некерованість. Бажано впливати на
міжособисістні конфлікти на стадіях зародження і розвитку
передконфліктної ситуації з метою попередження конфлікту і вирішення
протиріч, що виникли, одним з неконфліктних способів.

Керівники в системі податкової служби повинні приділяти попередженню
конфліктів між співробітниками особливу увагу. Це можна робити за двома
основними напрямами. По-перше, створення об’єктивних умов, що
перешкоджають виникненню і розвитку передконфліктних ситуацій: уникнути
конфліктів не можна, але потрібно створити умови для мінімізації їх
кількості і вирішення їх неконфліктними способами. По-друге, суб’єктивні
способи попередження і, головним чином, конструктивного вирішення
передконфліктних ситуацій [5, с. 468 ].

Найчастіше виникають конфлікти через такі причини:

– боротьба за якість діяльності;

– боротьба за справедливу оцінку праці;

– боротьба за право незалежних рішень і дій;

– боротьба проти приниження честі і гідності;

– боротьба за певний статус у колективі;

– боротьба за висунення на вищу посаду;

– інші.

Існують деякі об’єктивні умови, що сприяють профілактиці деструктивних
конфліктів:

1) створення сприятливих умов життєдіяльності для кожного співробітника
і всього колективу – це основний об’єктивний фактор попередження
конфліктів. Якщо взяти до уваги, що професія податкового працівника є і
без того психологічно складною, то атмосфера в колективі повинна бути як
ніде спокійною і доброзичливою;

2) розробка правових та інших нормативних процедур, вирішення типових
проблемних ситуацій соціальної взаємодії і передконфліктних ситуацій. Як
і в будь-яких працівників, у податківців у процесі роботи виникають
питання: як захистити свої інтереси, не вступаючи в конфлікт з
керівником чи колегами; які права він може використати тощо, тому
відсутність нормативної бази дій працівників впливає на їх соціальну
взаємодію з колегами і керівниками;

3) належне матеріально-технічне забезпечення середовища, яке оточує
працівників податкової служби: зручні робочі приміщення, відсутність
зовнішніх подразників: шумів, температури, повітря, освітлення тощо;

4) прийняття оптимальних управлінських рішень і об’єктивна оцінка
результатів діяльності підлеглих.

Усе це більшою мірою залежить від керівників. Але як керівники і рядові
працівники у сфері оподаткування можуть забезпечити собі більш спокійну
і приємну робочу обстановку.

Для керівника важливо правильно побудувати взаємовідносини з підлеглими,
правильно організувати управлінську діяльність.

Звичайно, трапляються ситуації, коли підлеглий щось робить неправильно.
Керівник повинен зробити йому зауваження або навіть покритикувати його.
Головне – зробити це правильно, не принизивши працівника, а навпаки,
змусити його виправитися, виконувати роботу краще. Є декілька правил,
які допоможуть критикувати і при цьому впливати на поведінку працівника:

1. Критикуйте наодинці. Ваші емоції не повинні передаватися іншим.

2. Критикуйте після того, як похвалите [5, с. 348 ].

3. Будьте терплячі. Ніколи не починайте розмову, якщо ви в гніві. Не
дозволяйте собі переходити на крик.

4. Проявіть розуміння і відверте бажання подолати ситуацію, яка
склалася.

5. Критикуйте поведінку, а не особистість. Ні в якому разі не
звинувачуйте підлеглого в якихось намірах. Не змушуйте його оборонятися.

6. По можливості, будьте доброзичливим. Досягніть прихильності, але
непохитно.

7. Концентруйте увагу в розмові тільки на тому, що ви можете змінити.

8. Повідомте підлеглого про покарання, яке він отримає у разі повторення
помилок.

Якщо розглядати роботу податкової служби в цілому, то неможливо
випустити такий важливий момент її діяльності, як взаємодія з іншими
державними органами. У процесі роботи податківці повинні спілкуватися з
органами внутрішніх справ, з митними та іншими органами. Недосконалість
податкового законодавства, збільшення податкових правопорушень прямо
суперечать економічній безпеці країни. Стан справ, який склався,
потребує посилення боротьби з податковими правопорушеннями. Вирішення
цього завдання значною мірою залежить від взаємодії всіх ланок державних
органів [6, с. 150]. Необхідність спілкування податкової служби,
наприклад з кримінальною міліцією викликана рядом факторів, зокрема і
наявністю спільної мети, напруженістю криміногенної обстановки.

Продумана і налагоджена взаємодія цих органів сприятиме реальній
можливості успішної боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування.
Позитивний результат цих взаємовідносин залежить від самих працівників і
їх психологічного настрою. Хоча існують вимоги законів і підзаконних
нормативних актів про взаємодію органів внутрішніх справ, податкової
міліції і податкової служби, проте значну роль відіграє й усвідомлення
працівниками цих служб необхідності такої співпраці. Служби повинні йти
назустріч громадянам при необхідності допомоги. Психологічно вони
повинні сприймати один одного як колеги, як різні частини одного і того
ж завдання. Адже їх мета – боротьба зі злочинністю.

Одним з важливих помічників податкової служби є засоби масової
інформації. Їх взаємовідносини – проблема надзвичайно актуальна, але
малодосліджена. Її складність полягає, в першу чергу, у різнобічності.
Тема податків викликає стійку зацікавленість з боку ЗМІ, але більшості
журналістських публікацій не вистачає глибини, всебічності й
об’єктивності при дослідженні дуже важливої проблеми: взаємодії
податкової служби з населенням. І це дуже прикро, адже податкова служба
і ЗМІ функціонують в одному соціальному середовищі. Виконуючи різні
функції і маючи різну природу, вони однак повинні служити суспільним
інтересам.

Податковим працівникам і журналістам зовсім не обов’язково любити один
одного, але вони повинні налагодити конструктивну взаємодію, щоб підняти
на належний рівень податкову свідомість населення нашої держави.

Важливе значення для людини і її формування в сучасних умовах відіграє
реклама. Реклама – це психологічне програмування людей, тому до неї
потрібно підходити дуже обережно і обдумано для того, щоб не викликати
протилежного ефекту. Відомий приклад, коли в рекламі багатошарового
шоколаду було показано розгорнуту, надкушену плитку зі слідами зубів
людини. Це дало негативний ефект якраз через те, що сліди зубів
нарекламному малюнку викликали неприємні емоції у глядачів [7, с. 35]. А
що ми бачимо в рекламах про податки? Часто рекламні ролики закінчуються
тим, що людина, яка вчасно не заплатила податки, опиняється в наручниках
за ґратами. Це негативно впливає на платника податків, адже такі сюжети
лякають населення, викликають у людей психологічний дискомфорт. Тому
рекламний психолог повинен створити установку на позитивний образ
податкової служби.

По-перше, необхідно наголошувати на майбутньому благополуччі, щасливому
житті (наприклад, податки – це ваша забезпечена безтурботна старість чи
податки – це впевненість у завтрашньому дні тощо.)

По-друге, потрібно пам’ятати про природну антипатію людини до податків і
до податкової служби в цілому.

По-третє, певною образністю володіють слова. Тому в рекламі не повинно
бути слів, типу “ні”, “не”, які викликають негативні асоціації.

ЗМІ, як правило, беруть до уваги не психологічну структуру сприйняття
реклами населенням, а перш за все емоційну сферу. Інформаційне
середовище перенасичене одноманітною рекламою, яка постійно
повторюється. Це викликає природний опір впливу її набридливого
проникнення в індивідуальний інформаційний простір людини. У ЗМІ роль
самих податківців дуже велика, оскільки саме вони повинні створювати
позитивний імідж податкової служби і запобігати поширенню легалізації.
Адже в більшості випадків як себе служба “подасть”, так її діяльність
журналісти і висвітять.

На жаль, у наш час приділяють мінімум уваги або не приділяють її зовсім
питанню психологічної підготовки податкових працівників, яке є одним з
найбільш важливих. Оскільки професія податкового працівника пов’язана з
постійним спілкуванням з людьми, то без психологічних навичок просто не
обійтись. У спеціалізованих вузах студентам обов’язково повинні
викладати не тільки основи загальної психології, але і спеціальну
психологію для майбутніх працівників податкової служби. Студенти
обов’язково повинні знати специфіку майбутньої роботи і повністю бути до
неї готовими.

Існують також курси перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників
податкової служби. Саме тут дуже важливо говорити про психологічні
моменти роботи податківців, адже слухачі – це інспектори, слідчі і
оперативні працівники, які вже працюють в органах ДПС. Вони повинні бути
зацікавлені у належній психологічній підготовці, адже це полегшить їх
подальшу роботу.

Оскільки система податкової служби в нашій державі ще дуже молода, то
пошук шляхів підвищення іміджу ДПС, а отже і ефективності української
системи податків є просто необхідними. У зв’язку з цим об’єктивно
необхідним і надзвичайно важливим для вдосконалення податкової системи
України є вивчення досвіду організації податкових систем і
організаційних структур податкових служб іноземних держав – США,
Німеччини, Франції, Данії та багатьох інших держав. Вивчення досвіду
податкових систем інших країн сприятиме викоріненню крайньої
ідеологізації у вітчизняній науці, поглибленню вивчення закономірностей
розвитку держави і податкового права, опанування багатого історичного
досвіду щодо взаємовідносин платників податків і податківців.

Усе зазначене свідчить про необхідність глибокого предметного вивчення
психологічних аспектів податкової діяльності для зниження конфліктності
і складності її впливу. До того ж, основи психологічних знань повинні
закладатися на етапі підготовки кадрів для податкової служби.

При проведенні нами опитування на питання: які асоціації виникають при
словах “платник податків”, – учасники опитування вказали, що це людина
яка:

а) упереджено ставиться до працівників податкової служби – 9,5 %;

б) змушена йти на обман – 24,2 %;

в) страждає від поборів держави – 22,7 %;

г) шукає “шпарки” в законодавстві – 21,9 %;

д) ухиляється від виконання своїх обов’язків – 19,7 %.

Негативне ставлення громадян до працівників податкової служби
визначається:

– перенесенням негативного ставлення до недосконалості системи
оподаткування на осіб, які забезпечують реалізацію податкового
законодавства – 56 %;

– особливостями психологічного ставлення людини до пропозицій “візьми” і
“дай” – 43,2 %;

– негативним досвідом попереднього спілкування з працівниками податкової
служби – 14,4 %.

Для покращання “психологічного клімату” взаємовідносин платників
податків і працівників податкової служби, на думку опитаних студентів,
необхідно:

а) удосконалити податкове законодавство – 72,2 %;

б) створити сприятливі умови для розвитку ефективного і вигідного
підприємництва – 47,7 %;

в) підвищити рівень добробуту громадян – 39,3 %;

г) наочно і детально роз’яснити завдання і цілі податкової політики –
34,9 %.

На думку студентів, працівник податкової служби повинен володіти такими
якостями і здібностями:

– комунікабельність – 83,3 %;

– уважність – 71,2 %;

– рішучість – 68,1 %;

– спокій – 68,1 %;

– витримка – 65,1 %;

– справедливість – 62,9 %;

– спостережливість – 61,3 %;

– чесність – 55,3 %;

– наполегливість – 55,3 %.

Тільки половина опитаних відмітили такі якості, як здібність до
аналітичного мислення і вміння виділяти основне, що є досить важливим у
діяльності податківця.

78,8 % студентів вважають, що необхідні якості і здібності можуть
розвиватись у процесі навчання, а 62,9 % опитаних зазначили, що цьому в
Академії приділяється значна увага.

У наступному нашому дослідженні передбачається більш детально вивчити
форми і методи психологічної підготовки майбутніх податкових
працівників, розширити коло опитаних студентів, проанкетувати
різноманітні категорії працівників податкової служби.

Література:

1. Экономическая психология / Под ред. И.В. Андреевой. – Питер, 2000.

2. Максвелл Дж. С. Шеф и его команда. – СПб.: Питер Ком, 1998.

3. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учебник. – М.:
Юриспруденция, 2000.

4. Гримак Л.С. Резервы человеческой психики. Введение в психологию
активности. – М.: Полиздат, 1989.

5. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. – Киев, 1996.

6. Ларичев В.Д., Решетняк Н.С. Налоговые преступления и правонарушения.
Кто и как их выявляет и предупреждает. – М., 1998.

7. Мокшанцев Р.И. Психология рекламы.: Уч. пособие. –
Москва–Новосибирск: Инфра-М, 2000.

8. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. В 2-час.: Уч пособие. –
М.: Юрид. лит., 1996.

9. Майкл К. Дональдсон, Мими Дональдсон. Умение вести переговоры. –
Москва, Санкт-Петербург, Киев. Диалектика, 2001.

10. Бахін В., Мигрин Г., Цимбал О. Взаємодія правоохоронних органів із
засобами масової інформації // Науковий вісник: Збірник наукових праць
Академії державної податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – № 1
(15).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020