UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРеквізиція майна (реферат)
Авторdimich/www.ukrreferat.com
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3517
Скачало296
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Реквізиція майна

 

Реквізиція майна була відома ще римському праву. Однак під терміном

“requisitio” (від лат. – вимога) [4, c. 609] у римському праві

розумілося стягнення в дохід держави майна злочинця, який

розшукувався [3, c. 274]. А під оплатним вилученням майна, лише у

виняткових випадках, розумілося emptio ab invito [3, c. 250] (від лат.

emptio – купівля; invito – всупереч волі).

 

Є підстави вважати, що виникнення реквізиції, у її сучасному розумінні,

пов’язане із воєнною необхідністю. У статті 14 Литовського статуту 1529

року зазначалося, що у разі виникнення необхідності у певних припасах

при здійсненні військової служби дозволялося вилучити це майно і

оплатити його згідно з відповідною постановою [15, c. 73]. Артикул 19

Глави 5 „Прав, за якими судиться малоросійський народ” забороняв

самовільне відбирання продовольства і фуражу у воєнних цілях. Воєнний

характер був притаманний реквізиції і в російському дореволюційному

праві. Стаття 139 глави VI книги XVIII Зводу законів визначала

реквізицію як примусове набуття від населення всяких засобів, необхідних

для задоволення потреб армії [6, c. 4]. Під реквізицією також розумілося

„наряд місцевих жителів для проведення всякого роду робіт, вирваними

воєнними обставинами”[6, c. 4], тобто існувала, так би мовити, трудова

реквізиція. Загалом питання позбавлення права власності для воєнних

потреб були в тогочасній літературі досить детально досліджені [8].

 

Реквізиція майна детально регулювалася законодавством УРСР. Так, 26

лютого 1921 р. був прийнятий Декрет Ради Народних Комісарів УССР „Про

порядок реквізиції і конфіскації майна приватних осіб і товариств” [5,

c. 290]. Пункт 3 даного декрету встановлював, що реквізиція проводиться

лише у виняткових випадках не інакше, як за постановою Української

Економічної Наради, яку виконують відповідні Губвиконкоми чи Відділи

Управління. Аналогічні положення містилися в статті 165

Адміністративного кодексу УСРР від 12 жовтня 1927 року. Ця стаття також

встановлювала, що реквізицію проводять адміністративні відділи округових

виконавчих комітетів [1, c. 57]. Стаття 166 АК передбачала, що у

місцевостях, в яких проголошено надзвичайний стан, реквізицію

дозволялося проводити за постановами президій округових виконавчих

комітетів чи військово-революційних комітетів при обставинах воєнного

стану, з обов’язковим повідомленням про це Українську Економічну Нараду

і з додержанням встановленого порядку, також передбачалося, що у

постанові Української Економічної Наради про реквізицію повинно бути

вказано, яке саме майно підлягає реквізиції [1, c. 57]. Пункт 6

Зведеного закону про реквізицію і конфіскацію майна, затвердженого ВЦВК

і РНК РСФСР від 28.03.27, ще надавав таке право повітовим виконавчим

комітетам також з подальшим повідомленням Економічної Наради РСФСР [13,

c. 177].

 

Реквізиція також проводиться за умов воєнного стану. Так, наприклад,

згідно з Указом Президії Верховної Ради СССР від 22 червня 1941 р. у

місцевостях оголошених на воєному стані, воєнним властям надавалися

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ