.

Розвиток законодавства України про рахункову палату (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
505 5439
Скачать документ

Реферат на тему:

Розвиток законодавства України про рахункову палату

До 1996 року в Україні існувало 11 різних державних контролюючих служб.
Нові соціально-економічні умови спонукали до створення органу
фінансового контролю нового типу, який би на основі аналізу напрацювань
контролюючих суб’єктів робив висновки про законність і ефективність
використання фінансових ресурсів держави.

У більшості зарубіжних країн спеціальні органи фінансового контролю були
створені набагато раніше, ніж в Україні. Так, у 1983 році відповідно до
Закону про фінансовий контроль у Великобританії була створена
Національна рахункова палата (National Aydit Office) [29, с. 151], або
інша назва „Національне управління аудиту” [25, с. 24–25].

Загальний контроль за державними фінансами, тобто контроль за виконанням
бюджету всіма державними органами в центрі і на місцях, здійснює
Рахункова палата Франції, яка являє собою судовий орган. До речі, іноді
її називають Судом рахунків [23, с. 35]. Вищим органом фінансового
контролю Німеччини є Федеральна Рахункова палата [22, с. 94]. Ревізійною
установою Італії є Рахункова палата (інша назва – Ревізійна палата) [24,
с. 9], яка заснована у 1862 році й за своєю суттю є судовим органом. У
Швейцарії, відповідно до федерального закону про фінансовий контроль
1967 року, створено Відомство фінансового контролю, що являє собою вищий
спеціальний орган фінансового нагляду союзу [30, с. 71].

Вищі контрольні органи існують і в країнах, які входять до складу
Співдружності незалежних держав. Так, у Білорусії вищим органом
фінансового контролю є Комітет державного контролю Республіки Білорусь,
у Вірменії – Палата контролю національної Асамблеї Республіки Вірменія,
у Грузії – Палата Контролю Республіки Грузія, у Молдові – Суд аудиторів
Республіки Молдова, у Казахстані – Парламентська палата контролю
(комітет контролю за виконанням республіканського бюджету), у Киргистані
– Рахункова палата Республіки Киргистан, у Азербайджані – Палата
аудиторів Республіки Азербайджан, у Таджикистані – Контрольно-ревізійний
орган. З метою обміну досвідом роботи, укріплення взаємодії і
координації діяльності у сфері державного фінансового контролю створена
Рада голів вищих контрольно-ревізійних органів держав-учасниць
Співдружності незалежних держав.

Слід зазначити, що в Росії правові основи створення і функціонування
Рахункової палати Російської Федерації були закладені у 1993 році
Конституцією, у якій зазначається, що Рахункова палата створюється для
здійснення контролю за виконанням федерального бюджету [29, с. 229].

Питання правового статусу Рахункової палати України, визначення її місця
в системі контролю, повноваження постійно знаходяться в полі зору як
учених, так і практиків.

Цій проблемі присвячували свої публікації І.А. Андрєєв, О.А. Андрусенко,
О. Вікторова, В. Мельничук, В.І. Меншун, Л.А. Савченко, В. Симоненко, О.
Смирнова, А. Юхимчик та інші. Дискусійним сьогодні залишається питання
правового статусу Рахункової палати, її компетенції.

З метою визначення місця цієї інституції в системі органів фінансового
контролю, необхідно звернутися до історії прийняття Закону України „Про
Рахункову палату”. Це і є метою даної статті.

Роботу над проектом закону про фінансовий орган, який було названо
Контрольною палатою було розпочато ще у 1992–93 роках. Це питання
вносилося до переліку питань для розгляду на сьомій сесії Верховної Ради
дванадцятого скликання (постанова Верховної Ради України від 02.02.93 №
2970).

Голосування про створення Контрольної палати відбулося 22 листопада 1995
року (постанова Верховної Ради України від 22.11.95 № 445) [8]. Цією
постановою Верховна Рада дала доручення постійним Комісіям Верховної
Ради внести доопрацьований законопроект для розгляду у першому читанні.
В першому читанні законопроект розглянутий та прийнятий 6 лютого 1996
року, у другому читанні і в цілому – 24 травня 1996 року. Він називався
Закон України „Про Контрольну палату Верховної Ради України”. 12 червня
1996 року Президент України повернув названий Закон на повторний розгляд
парламентові, у зв’язку з тим, що на його думку створення Контрольної
палати зруйнує всю систему існуючих контрольних органів в державі [5].
Крім того, утворення цього органу не передбачено ні Конституцією
України, ні Конституційним договором, а це означає, що не має правових
підстав для прийняття зазначеного закону.

Конституція України [1], прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996
року, закріпила конституційний статус Рахункової палати як органу, що
діє від імені Верховної Ради України та здійснює контроль за
використанням коштів Державного бюджету України. Отже, з урахуванням
змін, встановлених Конституцією України, фактично, було змінено назву
контрольного органу. Хоча сутність його не змінилася, бо Рахункова
палата залишалася органом Верховної Ради України, і це було закріплено
Законом України „Про Рахункову палату Верховної Ради України”, який
ухвалила Верховна Рада України 11 липня 1996 р.

Відповідно до першої статті зазначеного Закону, Рахункова палата
Верховної Ради України вважалася постійно діючим вищим органом
державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною
Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Якщо звернутися до
Закону СРСР „Про контрольну палату СРСР” [4, с. 5–10], то можна
побачити, що в ньому містилося майже аналогічне положення. Зазначалося,
що Контрольна палата СРСР також є вищим органом фінансово-економічного
контролю в країні, який діє під керівництвом Верховної Ради СРСР і
підзвітний їй. Оскільки, як зазначалося, вищі органи фінансового
контролю існували у більшості держав, то, враховуючи зарубіжний досвід
і, звичайно, законодавство СРСР, Рахункова палата Верховної Ради України
була законодавчо визнана вищим органом фінансового контролю.

Проект Закону „Про Рахункову палату Верховної Ради України” вивчався у
постійних комісіях Верховної Ради України та пройшов ретельну юридичну
експертизу зарубіжних фахівців, які високо його оцінили. Експертів
Головної контрольної служби США навіть зацікавили окремі питання у сфері
контролю за бюджетно-фінансовою системою як нові ідеї для впровадження у
процесі вдосконалення власного законодавства [32, с. 25].

19 серпня 1996 року Президент застосував право вето, Верховна Рада
подолала вето та 1 жовтня 1996 року прийняла постанову „Про тлумачення
статті 98 Конституції України”, в якій дано тлумачення положень закону
щодо функцій і повноважень Рахункової палати [9].

Керуючись пунктом 6 розділу XV перехідних положень Конституції України
щодо здійснення Верховною Радою України тлумачення законів у період до
створення Конституційного Суду України та виходячи із необхідності
застосування статті 98 Конституції України у зв’язку з прийняттям Закону
України „Про Рахункову палату Верховної Ради України”, Верховна Рада
України роз’яснила, що ця стаття визначає контроль за використанням
коштів Державного бюджету України лише як одну із функцій Рахункової
палати Верховної Ради України, яка створюється з метою здійснення
контрольних повноважень Верховної Ради України у фінансово-економічній
сфері, щодо об’єктів парламентського контролю, включаючи бюджетну та
грошово-кредитну сферу; об’єкти права державної власності, що не
підлягають приватизації; фінансування загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного
розвитку, охорони довкілля; діяльність Кабінету Міністрів та інших
об’єктів, пов’язаних з Державним бюджетом і бюджетною системою України.

Натомість 28 грудня 1996 року Президент України звернувся до
Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність
Конституції України Закону України „Про Рахункову палату Верховної Ради
України”.

Аналізуючи положення Конституції України та Закону „Про Рахункову палату
Верховної Ради України”, слід зазначити, що дійсно між ними існували
розбіжності. У Конституції України вказується, що Рахункова палата
здійснюватиме контроль за використанням коштів Державного бюджету
України, а відповідно до прийнятого Закону одним із її завдань була
організація і здійснення контролю за виконанням дохідної частини
бюджету, що, звичайно, суперечило Конституції. Крім того, у Конституції
України чомусь не передбачається, що створюється вищий контрольний
орган. А Закон чітко вказував на створення саме вищого органу державного
фінансово-економічного контролю.

23 квітня 1997 року Конституційний Суд прийняв ухвалу про відкриття
конституційного провадження за конституційним поданням Президента. 19
травня 1997 року Президент звернувся до Конституційного Суду з
конституційним поданням про відповідність Конституції України постанови
Верховної Ради України „Про тлумачення статті 98 Конституції України”.
Вона невід’ємно пов’язана з Законом „Про Рахункову палату Верховної ради
України”.

10 липня 1997 року Конституційний Суд роз’єднав зазначене конституційне
провадження на два окремих.

У справі щодо відповідності Конституції України постанови Верховної Ради
України „Про тлумачення статті 98 Конституції України” 11 липня 1997
року Конституційним Судом прийнято рішення, згідно з яким названа
постанова визнана такою, що не відповідає Конституції у зв’язку з тим,
що Верховна Рада України після прийняття нової Конституції, на період до
створення Конституційного Суду, мала право здійснювати тлумачення лише
законів, але не Конституції України.

Тепер Конституційний Суд України посилається на норму Конституції (п. 6
розділ ХV „Перехідні положення”), згідно із якою „до створення
Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює Верховна Рада
України” у тому значенні, що парламент витлумачив не закон, а
Конституцію. Тому, мовляв, і перевищив свої повноваження [20, с. 2].

Проте тут можна подискутувати, адже Конституція – це все ж таки Закон
(Основний закон держави). Іншою причиною є те, що на момент тлумачення
ст. 98 Конституції України, не тільки не було створено Конституційного
Суду України, не було навіть самого закону про цей орган. Адже закон про
Конституційний Суд України набрав чинності з 22 жовтня 1996 року, а
Президент України підписав його 16 жовтня 1996 року.

На час тлумачення статті Конституції парламентом діяв Закон про
Конституційний Суд, ухвалений ще у 1992 році з поправками до нього,
прийнятими в 1993 році, який було скасовано новим Законом „Про
Конституційний Суд України”, як уже зазначалося, 16 жовтня 1996 року. І
ним не передбачалося, щоб Конституційний Суд тлумачив Конституцію.

У справі щодо відповідності Конституції України Закону України „Про
Рахункову палату Верховної Ради України” 23 грудня 1997 року
Конституційний Суд прийняв рішення, яким визнав деякі положення цього
Закону такими, що не відповідають Конституції, а саме:

– щодо найменування Рахункової палати України як „Рахункова палата
Верховної Ради України”;

– визначення Рахункової палати як органу „вищого державного
фінансово-економічного” контролю;

– повноваження здійснювати „контрольно-ревізійні” види діяльності, що
забезпечують „єдину систему за виконання Державного бюджету України”;

– функцію здійснювати контроль за „своєчасним і повним надходження
доходів до Державного бюджету України”

– здійснення контролю за своєчасним виконанням „дохідної” частини
Державного бюджету України;

– повноваження здійснювати контроль за „надходженням до Державного
бюджету України коштів, отриманих від розпорядження державним майном, в
тому числі його приватизації, продажу; від управління майном, що є
об’єктом права державної власності” тощо [14].

Прийнявши дане рішення, Конституційний Суд України таким чином обмежив
деякі повноваження Рахункової палати України і не визнав її вищим
органом державного фінансового контролю, що, на нашу думку є не
правильним, оскільки в більшості іноземних держав контрольно-рахункові
палати вважаються вищими органами фінансового контролю.

Незважаючи на дискусії, що велися навколо Закону „Про Рахункову палату
Верховної Ради України”, депутати Верховної Ради України таємним
голосуванням обрали Головою Рахункової палати Верховної Ради України
Симоненка В.К., який з 3 січня 1997 року приступив до офіційної
діяльності і є на даній посаді сьогодні [7, с. 2].

14 січня 1998 року Верховна Рада прийняла постанову „Про чинність Закону
України „Про Рахункову палату”, якою підтвердила чинність Закону за
винятком тих його положень, що втратили чинність відповідно до рішення
Конституційного Суду України [3].

Згідно з пунктом 2 цієї постанови Голові Верховної Ради України було
доручено опублікування в офіційних виданнях Верховної Ради України текст
Закону України “Про Рахункову палату”.

На сьогодні ми керуємося у своїй діяльності текстом Закону,
опублікованого відповідно до названої постанови від 14.01.98 у газеті
„Голос України” № 13 від 23.01.98.

Однак ті положення Закону, що залишилися чинними, не дозволяють
Рахунковій палаті реалізувати контрольні функції щодо виконання
державного бюджету як цілісної нерозривної системи, оскільки залишають
поза межами контролю його дохідну частину. Виправити це становище можна
лише шляхом внесення змін до Конституції України з подальшим прийняттям
нової редакції Закону України „Про Рахункову палату”.

Однак Президент України відреагував на постанову Верховної Ради України
від 14 січня 1998 року своїм зверненням до Конституційного Суду України
з клопотанням про визнання даної постанови та тексту Закону України „Про
Рахункову палату” неконституційними.

Розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд виніс рішення про
визнання такою, що не відповідає Конституції України постанову Верховної
Ради України „Про чинність Закону України „Про Рахункову палату” від 14
січня 1998 року №18/98 ВР.

Першим кроком до внесення змін до ст. 98 Конституції України стала
постанова Верховної Ради України від 15 січня 1998 року № 27 „Про
попереднє схвалення проекту Закону України про внесення змін до статті
98 Конституції України”, із зверненням до Конституційного Суду щодо
надання висновку про відповідність запропонованих змін до Конституції
України вимогам ст.ст.157–158 Конституції України. Запропоновано
викласти статтю 98 Конституції в такій редакції: „Вищий парламентський
контроль за формуванням та виконанням Державного бюджету України по
доходах і видатках від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова
палата України. Повноваження, порядок організації і діяльності
Рахункової палати України визначаються законом”.

Названі зміни до статті 98 Конституції України передбачають контроль
Рахункової палати не лише за видатковою, а й за дохідною частиною
Державного бюджету та закріплюють її нову назву – Рахункова палата
України.

21 жовтня 1998 року Конституційний Суд України відкрив конституційне
провадження у справі за зверненням Верховної Ради України про надання
висновку щодо відповідності вимогам Конституції України проекту Закону
України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України”.

25 березня 1999 року Конституційний суд України прийняв рішення, згідно
з яким проект Закону України „Про внесення змін до статті 98 Конституції
України” може бути прийнятий Верховною Радою України відповідно до
процедури, визначеної Конституцією України, у тій частині, згідно з якою
„Парламентський контроль за формуванням та виконанням Державного бюджету
України по доходах і видатках від імені Верховної Ради України здійснює
Рахункова палата України” та „повноваження, порядок організації і
діяльності Рахункової палати України визначаються Законом”.

Верховна Рада України постановою від 20 травня 1999 року № 681-ХГУ „Про
попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до статті 98
Конституції України” попередньо схвалила законопроект про внесення змін
до статті 98 Конституції України та рекомендувала включити до порядку
денного четвертої сесії Верховної Ради України питання про прийняття
Закону України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України”.

21 грудня 2000 року Конституційний Суд України визнав зазначений
законопроект таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції
України, а отже, є конституційними [18].

Необхідність прийняття зазначених змін до ст. 98 Конституції України
щодо ролі та місця Рахункової палати у системі фінансового контролю
держави викликано такими обставинами: Конституція України 1996 року
закріплює поділ влади у державі на законодавчу, виконавчу і судову. При
цьому кожна гілка влади щодо інших є самостійною.

Оскільки згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю, то розподіл влади у державі на три самостійні
гілки, є нічим іншим, як гарантією забезпечення конституційних прав і
свобод людини і громадянина.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Це кореспондується з правом народу брати участь в управлінні державними
справами (ст. 38 Конституції України), а отже, знати, як і куди
витрачаються сплачені ним до Державного бюджету України кошти. Верховна
Рада України, як представницький орган українського народу здійснює
контроль за використанням цих коштів. Інструментом для здійснення такого
контролю є конституційний орган – Рахункова палата.

17 січня 2002 року Верховною Радою України було прийнято Закон України
„Про внесення змін до статті 98 Конституції України”, який передбачає
здіснення Рахунковою палатою парламентського контролю за формуванням і
виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів у відповідній
частині.

Проте Президент України наклав вето на даний Закон. Це викликало
обурення народних депутатів України, що потягло за собою подання
звернення до Конституційного Суду України 73-х народних депутатів
України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції
України (конституційності) акта Президента України – вето Президента
України та пропозицій до прийнятого Верховною Радою України Закону
України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України”.

Суб’єкт права на конституційне подання зазначає, що вето Президента
України стосовно прийнятих Верховною Радою України законів є „правовим
актом” Президента України, оскільки тягне за собою юридичні наслідки у
вигляді скасування останніх результатів голосування за закон і відкриття
процедури його повторного розгляду.

Народні депутати України вважають, що вето Президента України та
пропозиції до Закону суперечать Конституції України, і просять визнати
їх неконституційними.

Розглянувши подання, Конституційний Cуд України вирішив визнати таким,
що відповідає Конституції України (є конституційним), здійснене
Президентом України право вето щодо прийнятого Верховною Радою України
Закону України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України” із
поверненням його на повторний розгляд Верховної Ради України [17].

Таким чином, народним депутатам України не вдалося досягти зазначеної
мети, тобто визнання Рахункової палати вищим органом фінансового
контролю. Переконані, що у майбутньому Рахункова палата все-таки стане
таким органом, оскільки це принесе українському суспільству і в цілому
державі ще більший позитивний результат у запобіганні зловживань коштами
державного бюджету.

У Лімській декларації керівних принципів контролю 1977 року
зазначається, що організація контролю є основним елементом управління
суспільними фінансовими коштами, тому що таке управління тягне за собою
відповідальність перед суспільством [29]. Названим міжнародним
стандартам у нашій державі відповідає єдиний орган – Рахункова палата.
Дбаючи про міжнародний авторитет України, Рахункова палата стала членом
міжнародної організації вищих контрольних установ (INTOSAI) та членом
європейської організації вищих органів фінансового контролю (EUROSAI).
Зазначені міжнародні організації є автономними, незалежними і
позаполітизованими організаціями, які засновані як постійні установи з
метою сприяння обмінові думок і досвіду між вищими державними
контрольними установами. Участь у INTOSAI та в усіх її органах і
напрямах роботи відкрита для вищих контрольних установ усіх країн, які є
членами Організації Об’єднаних Націй. Під вищими контрольними установами
маються на увазі такі державні установи, які незалежно від того, як
засновані вони, створені чи організовані, здійснюють на підставі закону
найвищу контрольну функцію у державі.

Рахункова палата розвиває співробітництво з зарубіжними контрольними
органами на двосторонній основі. Накопичено певний досвід
конструктивного співробітництва з Рахунковими палатами Росії, Польщі,
США та ін.

Сьогодні позитивним зрушенням у роботі Рахункової палати в Україні можна
вважати те, що відповідно до Указу Президента України „Про внесення змін
до Указу Президента України від 19 вересня 2000 року №1074”
започатковано створення по всій території України територіальних
представництв Рахункової палати. Як зазначено у даному указі, виходячи з
необхідності належного забезпечення функцій контролю, покладених на
Рахункову палату законодавством України, Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським
державним адміністраціям сприяти Рахунковій палаті у вирішенні питань,
пов’язаних зі створенням її регіональних підрозділів [11].

28 липня 2004 року було затверджено наказом Голови Рахункової палати
„Положення про територіальне управління Рахункової палати, у якому
зазначено, що територіальне управління Рахункової палати є структурним
підрозділом Рахункової палати, яке в межах завдань, функцій та
повноважень, визначених Законом України „Про Рахункову палату”, здійснює
контроль за використанням коштів Державного бюджету України, цільових
бюджетних і державних позабюджетних фондів установами, організаціями,
підприємствами, розташованими на території АРК, областей, у містах Києві
та Севастополі, місцевими державними адміністраціями та органами
місцевого самоврядування цих територій [26].

У постанові Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2004 р. подано
перелік 10 новостворених територіальних представництв Рахункової палати,
які представляють всі регіони України, наприклад, територіальне
представництво Рахункової палати у Львівській, Волинській, Рівненській
та Тернопільській областях знаходиться у м. Львові [13].

Взаємодія управлінь і департаментів Рахункової палати в Україні
проявляється в організації проведення контрольно-ревізійних та
контрольно-аналітичних заходів управлінням, у наданні їм методичної
допомоги департаментами Рахункової палати. Як зазначено у Плані роботи
територіальних управлінь Рахункової палати на І квартал 2005 року по
виконанню Плану роботи Колегії Рахункової палати на 2005 рік, враховуючи
необхідність надання методичної допомоги працівникам територіальних
управлінь, у процесі їх становлення останні здійснюють
контрольно-аналітичні заходи на об’єктах, в основному, як члени
контрольних груп, під керівництвом і за напрямами, визначеними
працівниками департаментів – керівниками контрольних груп.

Враховуючи викладене вище, слід зробити висновок, що внесення змін до
ст. 98 Конституції України щодо місця і ролі Рахункової палати України у
системі державного фінансового контролю є нагальною необхідністю.
Прийняття нової редакції ст. 98 Конституції України дозволить нарешті
сформувати належне правове поле діяльності не лише самої Рахункової
палати, а й усієї системи органів фінансово-економічного контролю в
державі.

Мабуть, на цьому ще не закінчаться дебати, оскільки чинне законодавство,
що визначає правовий статус Рахункової палати, має багато прогалин, є
недосконалим. Доцільно не лише змінити статтю 98 Конституції України, а
й, відповідно, прийняти новий Закон „Про Рахункову палату”, який би
чітко закріпив повноваження, функції, завдання даного державного органу
щодо здійснення фінансового контролю.

Література:

Конституція України від 28 червня 2006 року.

Конституция СССР, 7 октября 1977 г. – М.: Юрид. лит., 1977.

Про Рахункову палату: Закон України від 11.07.96 / Відомості Верховної
Ради України. – 1998. – № 24. – Ст. 136.

Про Контрольну палату СРСР: Закон СРСР від 16.05.91 // Контроллинг.
–1991. –№ 4. – С. 5–10.

Про проект Закону України про Контрольну палату Верховної Ради України:
Постанова Верховної Ради України від 6 лютого 1996 року № 33/96 ВР.

Про попереднє схвалення і направлення до Конституційного Суду України
законопроекту про внесення змін до статті 98 Конституції України:
постанова Верховної Ради України від 21.09.2000 № 1961– Ш.

Про призначення Симоненко В.К. Головою Рахункової палати Верховної Ради
України: постанова Верховної Ради України в1д 4.12.1996 року // Голос
України. – 6.12.1996. – № 229. – С. 2.

Про створення Контрольної палати: постанова Верховної Ради України № 445
від 22.11.95 // Голос України – 01.12.1995. – С. 2.

Про тлумачення статті 98 Конституції України: постанова Верховної Ради
України від 1.10.96р. // Голос України. – 14.01.1997. – С. 2.

Про чинність Закону України „Про Рахункову Палату”: постанова Верхової
Ради України від 14.01.98 року // Відомості Верховної Ради України. –
1998. – № 24. – Ст. 136.

Про внесення змін до Указу Президента України від 19 вересня 2000 року №
1074: Указ Президента України від 8 квітня 2004 року № 400/2004 //
Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1031.

3ауваження Президента України до Закону України „Про внесення змін до
Закону України „Про Рахункову палату Верховної Ради України” від
7.02.97. № 1-14/74.

Питання створення територіальних представництв Рахункової палати
України: постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2004 р. №
1577 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 46. – С. 3059.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Президента України щодо відповідності Конституції України постанови
Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року „Про тлумачення статті 98
Конституції України” (справа щодо конституційності тлумачення Верховною
Радою України ст. 98 Конституції України) // Вісник Конституційного Суду
України. – 1997. – № 2. – С. 23–26.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Президента України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Закону України „Про Рахункову палату Верховної Ради
України” (справа про Рахункову палату) // Офіційний вісник України. –
1998. – № 1. – С. 151–164.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Президента України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону
України „Про Рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини
другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70
Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку
виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок
виконання рішень Конституційного Суду України) // Вісник Конституційного
Суду України. – 2000. – № 6. – С. 16–21.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно
прийнятого Верховною Радою України Закону України „Про внесення змін до
статті 98 Конституції України” та пропозицій до нього (справа щодо права
вето на закон про внесення змін до Конституції України) від 11.03.2003 №
6-рп/2003. Справа № 1-7/2003.

Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної
Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону
України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України” вимогам
статей 157 і 158 Конституції України (справа про зміни до статті 98
Конституції України) від 21.12.2000 № 4-В/2000 // Офіційний вісник
України. – 2000. – № 52. – Ст. 2276.

Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної
Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону
України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України” вимогам
статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статті
98 Конституції України) від 25.03.99 № І-в/99 // Вісник Конституційного
Суду України. – 1999. – № 2.

Вікторова С. З Історії палати, яку Президент не сприймає // Голос
України. – 16.08.1997. – № 130. – С. 2.

Волчихин В.Г. Европейская организация высших контрольных органов
(ЕВРОСАИ) (К итогам учредительной конференции и І Конгресса ЕВРОСАИ) //
Контроллинг. – 1991. – № 4. – С. 41–45.

Ионова А.И. Счётные палаты ФРГ: правовые основы и принципы деятельности
// Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 94.

Иванов В. Высший контрольный орган Франции – Суд счетов // Контроллинг.
– 1991. – № 3. – С. 35.

Ембрі Шері Е. Ревізійні органи законодавчої влади у Західній та Східній
Європі: Матеріали ПСП 1994-1999 // Інформаційно-пошукова система
„Матеріали ПСП”. – 2000: Neon Limited, E-maіl: HYPERLINK
“mailto:[email protected][email protected] . – C. 9.

Отчёт о проведении международного симпозиума на тему „Роль высших
органов финансового контроля в бюджетном процессе и государственном
управлении” 24–26 июня 1999 года. – К.: Региональное бюро для Европы и
СНГ. – 1999. – С. 24–25.

Положення про територіальне управління Рахункової палати: затверджено
наказом Голови Рахункової палати від 28 липня 2004 р. № 78 //
www.ac-rada.gov.ua

Погосян Н.Д. Формирование статуса Счетной палаты Российской Федерации
(историко-правовые аспекты и некоторые современные проблемы) //
Государство и право. – № 4. – С. 10–13.

Погосян Н.Д. Правовой статус высших органов финансового контроля (ВОФК)
Великобритании, Франции, Германии, Польши // Государство и право. –
1998. – № 2. – С. 107.

Правовое регулирование государственного финансового контроля в
зарубежных странах: аналитический обзор и сборник нормативных документов
/ Составители: С.О. Шохин, В.И. Шлейников. Аналитический раздел и общая
редакция С.О. Шохина. – М.: Прометей, 1998.

Сумин А. Государственный финансовый контроль: Швейцарская модель //
Президентский контроль. – 1997. – № 3. – С. 71.

Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України. – Ірпінь, 2002.
– С. 19–20.

Смірнова О. Контролю буде більше? До історії створення Рахункової палати
України // Економіст. – 1997. – № 2. – С. 25.

Устав Европейской организации высших контрольных органов (ЕВРОСАИ) //
Контроллинг. – 1991. – № 4. – С. 46–52.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020