.

Умови та підстави фінансово-правової відповідальності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
520 4358
Скачать документ

Реферат на тему:

Умови та підстави фінансово-правової відповідальності

Одним із видів юридичної відповідальності є фінансово-правова
відповідальність, покликана охороняти фінансово-правові відносини.

Існує необхідність розмежування понять „підстава” та „умова” виникнення
фінансової відповідальності, бо саме від чіткості визначення в чинних
нормативно-правових актах підстав та умов виникнення фінансово-правової
відповідальності залежить обґрунтованість правової норми, реалізація
суб’єктивних прав і виконання обов’язків. Дослідженню певних аспектів
фінансово-правової відповідальності присвятили свої роботи
П.С. Пацурківський, Л.К. Воронова, І.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин та інші
вчені. У той же час в юридичній літературі не приділяється достатньої
уваги з’ясуванню відмінностей зазначених понять. Разом з тим, наявність
теоретичних доробок дає підстави заперечувати їх тотожність. Так, можна
підтримати професора П.С. Пацурківського, який зазначає, що як підстава,
так і умова відображають не тільки різні сторони об’єктивної дійсності,
але й відіграють якісно відмінну функціональну роль при виникненні,
зміні та припиненні фінансового правовідношення [5, с. 222]. У свою
чергу, для виникнення охоронного правовідношення доцільно однієї
підстави, а умов може бути декілька [1, с. 99]. Так як фінансово-правова
відповідальність є правовідношенням охоронного типу, то можна погодитися
із ученими, про наявність її підстави та умов виникнення. Необхідно
зазначити, що умова – категорія, в якій відображено відношення речі до
тих факторів, завдяки яким вона виникає й існує [5, с. 222]. Під
підставою розуміється явище, яке породжує інше, що розглядається як
наслідок. Умови – це початкові обставини, наявність яких створює
можливість появи інших елементів, у той час як підстава є кінцевим
результатом та детермінує появу явища [11, с. 47].

Зазначене вище вказує на актуальність питання, що розглядається.
Визначення умов та підстав відповідальності зумовить обґрунтоване
застосування міри державного примусу. Метою наукової статті є теоретичне
дослідження понять „підстава” та „умова” фінансово-правової
відповідальності та закріплення цих понять на законодавчому рівні. Для
досягнення мети перед автором постали такі завдання: розмежування понять
„підстава” та „умова”; визначення умов, що сприяють вчиненню
правопорушень у бюджетній сфері та поняття фінансового правопорушення.

Диференціація умов залежно від конкретного складу фінансового
правопорушення зумовлена особливостями відносин фінансово-правової
відповідальності.

Заслуговує на увагу підхід, який обрали розробники Податкового кодексу
Російської Федерації, визначивши коло умов притягнення до податкової
відповідальності:

1) притягнення до відповідальності фізичних осіб можливе лише за
відсутності в діях особи ознак складу злочину;

2) притягнення до відповідальності не звільняє правопорушника від
обов’язку сплатити недоїмку;

3) притягнення до відповідальності можливе лише за відсутності обставин,
що виключають вину особи, яка вчинила правопорушення;

4) притягнення до відповідальності можливе лише в межах строків давності
(три роки) встановлених для застосування заходів податкової
відповідальності та інші (ст. 112–113 Податкового кодексу РФ).

На жаль, як для фінансового, так і для податкового законодавства України
це не є характерним. Умови виникнення фінансово-правової
відповідальності, не знайшли свого втілення в єдиному нормативному акті.
Чинне законодавство України дозволяє лише відстежити умови, з якими
законодавець пов’язує настання фінансово-правової відповідальності.
Наприклад, застосування заходів фінансово-правової відповідальності за
порушення правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати
податків, зборів, обов’язкових платежів може бути визнано неправомірним
за таких умов:

1) платіж віднесений до загальнодержавних або місцевих податків, зборів
(обов’язкових платежів) і передбачений податковим законодавством;

2) обов’язок сплатити встановлений податковою нормою, винятково законами
України про оподаткування;

3) законодавчо чітко передбачений термін сплати платежу та терміни
подання податкової декларації тощо.

Наведений перелік є узагальненням обставин, передбачених законодавством
для застосування заходів фінансово-правової відповідальності в сфері
оподаткування.

У такому інституті фінансового права як банківське право, також можна
виділити умови, за наявності яких до банківських установ застосовуються
заходи фінансово-правової відповідальності:

1) наявність розрахункового документа на перерахування коштів, які
знаходяться в банку платника по його розрахунковому рахунку;

2) виконання розрахункового документа за рахунок коштів, що належать
клієнту та знаходяться на рахунках у банківській установі;

3) наявність вини банку.

Отже, виходячи з підходу до умов різних інститутів фінансового права, за
наявності яких застосовуються заходи фінансово-правової
відповідальності, постає потреба визначитина законодавчому рівні умови
фінансового правопорушення, тому що це зачіпає права та законні інтереси
всіх учасників фінансових правовідносин.

Умовами можна вважати всі ті обставини, без яких відповідальність не
могла б виникнути і не могла б існувати. Але не всі обставини відіграють
однакову роль. Одні з них створюють лише реальну можливість злочинних
мотивів, а інші перетворюють цю можливість у дійсність.

Особливої уваги заслуговує інститут бюджетного права. Умови, які
сприяють вчиненню правопорушень у бюджетній сфері, а точніше створюють
реальну можливість для цього, можуть носити економічний, політичний,
правовий, організаційний характер. Частіше на практиці їх вважають
причинами скоєння бюджетних правопорушень, а не умовами.

Можна розглянути деякі з них:

1) економіко-соціальні умови. На економічне життя суспільства впливає
стан і розвиток сфери виробництва, забезпечення потреб та інтересів
населення (зайнятість, отримання стабільного доходу). В останні роки в
Україні фінансування підприємств здійснюється за принципом поєднання
власних кредитних і лише в останню чергу бюджетних коштів, витрати на
такі сфери, як охорона здоров’я, освіта, наука, зменшуються. Відсутність
у підприємств достатніх асигнувань не дозволяє здійснювати повноцінне
виробництво. Це призводить до послаблення економіки.

До найбільш значних факторів, які сприяють активізації правопорушень у
бюджетній сфері, належать: відсутність ефективного контролю з боку
держави за використанням і розпорядженням державною власністю, а також
відсутності у більшості громадян навичок економічної поведінки в умовах
ринкових відносин;

2) політичні умови. Політична нестабільність послаблює роль держави як
гаранта економічних відносин. У зв’язку зі зміною керівництва, плином
кадрів, корумпованістю державного апарату та керівної управлінської
ланки, незадоволенням частини населення діяльністю місцевих, обласних і
державних органів влади виникає загроза постійного контролю, не
забезпечується авторитетом та силою держави правопорядок у багатьох
сферах економічної діяльності;

3) правові умови. Проведення реформи в державі потягли легалізацію
протиправно нажитих капіталів, відмивання грошей, привласнення власності
державного значення. Законодавче забезпечення відстає від вимог часу.
Деякі галузі права є кодифікованими, але мають значні прогалини, що
надає можливість незаконної діяльності для особистого збагачення.

Про слабкість законодавчого регулювання механізмів відповідальності в
фінансово-бюджетній сфері свідчило довільне фінансування окремих видів
видатків, недофінансування та одночасне фінансування видатків, не
передбачених законами України про бюджет на відповідний рік. Лише з 1-го
січня 2002 року набрав чинності Бюджетний кодекс України, яким
передбачено перелік порушень у бюджетній сфері, хоча він є неповним.
Подібне запізнення законодавчого регулювання свідчить у правовому
відношенні про недоліки, а в соціально-психологічному і економічному
аспекті породжує негативні наслідки, і зниження авторитету правових
норм.

На умови виникнення фінансово-правової відповідальності в її конкретних
проявах впливає ряд чинників, серед яких на перше місце виходить така
обставина, як специфіка того чи іншого фінансово-правового інституту, у
даному випадку бюджетного права.

До безпосередніх умов, які перетворюють, як зазначалося, можливість
протиправних мотивів у дійсність слід віднести правосуб’єктність
учасників охоронних фінансових правовідносин і наявність відповідних
фінансово-правових норм.

Можна відмітити, що знання умов дозволить на якісному рівні розробити
комплекс заходів загального та спеціального попередження правопорушеннь.
Як справедливо стверджують багато вчених, підставою виникнення, зміни та
припинення фінансових правовідносин є юридичні факти [9, с. 73–74;
8, с. 45]. Професор Воронова Л.К. до юридичних фактів, що впливають на
динаміку фінансових правовідносин відносить „життєві обставини”, з якими
правова норма пов’язує виникнення, зміну та припинення правовідносин. „У
фінансових правовідносинах, як і у всіх видах правовідносин, – продовжує
вона, – юридичні факти поділяються на дії та події” [9, с. 73].

Існує й інший погляд, згідно з яким під юридичними фактами, що
спричиняють появу, зміну та припинення фінансових правовідносин
розуміють діяння і події, передбачені фінансовим
законодавством [10, с. 67–68].

Професор П.С. Пацурківський, на нашу думку, досить вдало окреслює
поняття юридичного факту, визначаючи його як відповідну реальному явищу
систему (склад), виділену на основі норми права, що є юридичною
підставою настання правових наслідків [5, с. 214].

Юридичні факти – дії, які у фінансових правовідносинах поділяються на
правомірні та неправомірні [9, с. 73].

Особливий інтерес становлять юридичні факти – діяння, що
характеризуються не відповідністю приписам фінансово-правових норм і
тягнуть специфічні правові наслідки. Йдеться про неправомірні діяння,
які можна визначити як поведінку, що має вольовий характер і порушує
фінансово-правову норму. Наслідком такої поведінки є виникнення
охоронних фінансових правовідносин, що спричиняють негативні та небажані
для правопорушника правові наслідки.

Вважаємо, що більш обґрунтованими є думки вчених, які стверджують про
існування єдиної підстави юридичної відповідальності, яка об’єднує
фактичну та юридичну [3, с. 53]. Фактична сторона – це вчинення в
реальній дійсності суспільно-шкідливого діяння, а юридична – це
передбачуваність ознак такого діяння в законі. Отже, наявність таких
ознак є підставою відповідальності. Якщо розглядати підставу
фінансово-правової відповідальності, то можна стверджувати, що нею є
наявність нормативно-правового акта, який містить ознаки, склад
правопорушення.

Умови та причини формують правопорушення в цілому. Проблема
відповідальності в теорії та на практиці існує лише в зв’язку з
правопорушенням, яке є достатньою підставою (юридичним фактом) для
виникнення юридичної відповідальності, тому що породжує право держави
застосовувати до правопорушника санкцію правової норми [7, с. 76].

Різні види правопорушень є підставами для різних видів юридичної
відповідальності. По суті, такі правопорушення мають однакову структуру,
але різний зміст, який надає можливість віднести правопорушення до
кожного з видів юридичної відповідальності Саме тому існує необхідність
розкриття змісту певного виду правопорушень.

Можна погодитися з П.С. Пацурківським [5, с. 220], який вважає, що
неправомірні діяння в фінансовій галузі слід вважати фінансовими
правопорушеннями.

Існує необхідність законодавчого закріплення поняття „фінансове
правопорушення”. Формування такого поняття на законодавчому рівні
надасть можливість усвідомити суб’єкт ступеня скоєння протиправного
діяння. На даний час законодавчо закріплено поняття “бюджетне
правопорушення” та „податкове правопорушення”, які практично є
різновидами фінансового. Але, як можна говорити про конкретні
правопорушення, спрямовані на порушення норм підгалузей фінансового
права, не визначивши загального поняття та його основні риси. Отже,
аргументуючи самостійність фінансово-правової відповідальності, особливу
увагу варто приділити визначенню фінансового правопорушення. Даний
термін можна сформувати, спираючись на загальне поняття
„правопорушення”.

Учені по-різному трактують визначення „правопорушення”.
Котляревський Г.С. та Назаров Б.Л. вказують, що правопорушення – це
юридичний факт, що відображає відповідне протиправне діяння
деліктоздатної особи [2, с. 40]. Самощенко І.С., зазначає, що
правопорушення – це винне протиправне діяння учасників суспільних
відносин [6, с. 7]. Отже, до однієї думки щодо визначення правопорушення
вчені не дійшли, хоча спільним є те, що вони вважають його протиправним
діянням винного суб’єкта.

У широкому розумінні термін „правопорушення” – антисуспільне діяння, яке
спричиняє шкоду суспільству та карається законом [12, с. 357].

У вузькому значенні правопорушення – це суспільно небезпечне, винне
діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке чинний закон передбачає юридичну
відповідальність [4, с. 104].

Зазначимо, що фінансове право як галузь права регулює відносини в сфері
утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих
фондів коштів. Чіткість реалізації та виникнення зазначених відносин між
суб’єктами фінансового права забезпечує цілий ряд нормативних актів, у
яких визначено, як повинні діяти особи. Законодавець, виходячи з
практичного досвіду, допускає можливість порушення актів, хоча не
називає такі факти фінансовим правопорушенням. Але можна зробити
висновок, що будь-які протиправні дії, спрямовані на порушення норм
фінансового законодавства, є правопорушеннями.

Зважаючи на наведене вище, можна визначити фінансове правопорушення як
діяння суб’єктів фінансових правовідносин, що спричинило порушення
встановленого фінансово-правовими нормами порядку мобілізації,
розподілу, використання централізованих і децентралізованих фондів
коштів, за яке передбачена юридична відповідальність.

Отже, фінансово-правові норми повинні містити приписи, що визначатимуть
усі необхідні елементи фінансового правопорушення, ступінь протиправної
поведінки та виступатимуть основою для застосування заходів впливу до
осіб, які їх порушують.

Фінансове правопорушення можна розуміти у двох значеннях: у вузькому та
широкому.

Якщо говорити про фінансові правопорушення як фактичну підставу
фінансово-правової відповідальності, то у даному випадку ми його
розуміємо у вузькому значенні. Відомо, що за правопорушення, які
полягають у порушенні встановленого фінансово-правовими нормами порядку
мобілізації, розподілу та використання централізованих і
децентралізованих фондів коштів можуть застосовуватися інші заходи
впливу, тобто кримінальна, адміністративна відповідальність. У даному
випадку йдеться про фінансове правопорушення у широкому значенні, яке є
узагальнюючим поняттям, бо поєднує в собі протиправні діяння, що мають
ознаки злочинів, адміністративних проступків чибезпосередньо фінансових
правопорушень. Можливо, навіть фінансове правопорушення у широкому
розумінні краще називати правопорушенням у фінансовій сфері, яке буде
узагальнюючим поняттям.

На умови виникнення фінансово-правової відповідальності в її конкретних
проявах впливає ряд чинників, серед яких на перше місце виходить
специфіка того чи іншого фінансово-правового інституту. Отже, на
законодавчому рівні необхідно передбачити перелік умов виникнення
фінансової відповідальності..

Оскільки правопорушення є підставою відповідальності, існує необхідність
законодавчого закріплення поняття „фінансове правопорушення”.

Література:

1. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Дисс. на
соискание ученой степени к.ю.н. – Л., 1980. – 196 с.

2. Котляревський Г.С. Назаров Б.Л. Проблемы общей теории права. – М.,
1973. – 79 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник /
Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.; За ред. М.І. Бажанова,
В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Хрінком Інтер. – Право, 2002.
– 416 с.

4. Олійник А.О. та інші. Теорія держави і права: Навчальний посібник. –
К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.

5. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці:
ЧДУ, 1998. – 276 с.

6. Самощенко И.С. Правопорушения и юридическая ответственность. – М.,
1966. – 30 с.

7. Самощенко И.С. Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому
законодательству. – Москва: Юридическая литература, 1971. – 240 с.

8. Финансовое право: Учебник для вузов / Артемов Н.М., Горбунова О.Н.,
Денисова И.Г. и др.; Отв. ред. О.Н. Горбунова. – М.: Юристъ, 1996. – 400
с.

9. Фінансове право: Навчальний посібник / За ред. д.ю.н. Воронової Л.К.
– К.: Вентурі, 1998. – 384 с.

10. Худяков А.И. Финансовое право Республики Казахстан: Общая часть.
–Алматы: Карты-гараж, 1995. – 224 с.

11. Чистяков А.А. Элементы основания уголовной ответственности. Дисс. на
соискание ученой степени к.ю.н. – Рязань, 1993. – 197 с.

12. Юридический энциклопедический словарь. / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред.
кол.: М.М. Богуславский и др. – 2-е доп. изд. – М.: Советская
энциклопедия, 1987. – 528 c.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020