.

Юрисдикційна діяльність податкової міліції (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
302 2772
Скачать документ

Реферат на тему:

Юрисдикційна діяльність податкової міліції

Правове забезпечення правоохоронної діяльності податкової міліції в
даний час зазнає істотних змін, що відображено, зокрема, у Законі
України від 12.04.2006 „Про державну податкову службу в Україні”. У
цьому аспекті важливого значення набуває і Концепція розвитку системи
надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схвалена
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 90-р.
Зміст цієї Концепції спрямований на реалізацію фундаментальних положень,
запропонованих ученими у сфері адміністративного права, з метою
удосконалення правової основи правоохоронної діяльності, уповноважених
на її здійснення державних органів. Це також стосується діяльності
податкової міліції.

Питання вдосконалення правоохоронної діяльності держави, зокрема,
юрисдикційної, є однією з найактуальніших проблем юридичної науки. Про
це свідчать наукові праці, присвячені дослідженню цих питань, як
фундаментального характеру так і прикладного. Такі спеціальні
дослідження у сферах адміністративно-правового регулювання та державного
управління провели О.О. Бандурка, Ю.П. Бітяк, В.М. Гаращук, А.
Піліпенко, М.М.Тіщенко, А.П. Шергин, А.Ю. Якина та інші.

Наукові праці з питань правоохоронної діяльності держави як у цілому,
так і її окремих органів складають теоретичну основу дослідження
правоохоронної, зокрема юрисдикційної, діяльності податкової міліції в
Україні.

У зв’язку із цим значну роль відіграли спеціальні дослідження, що
розглядають функціонування суб’єктів правоохоронної діяльності, зміст і
особливості їхніх повноважень, форми реалізації функцій цих органів [3;
9]. Однак, вивчивши наукові праці в контексті даної тематики, можна
зауважити, що в адміністративно-правовій науці існує ряд питань, які не
можна вважати розв’язаними, зокрема, остаточно обґрунтованими на
теоретичному рівні. Так, необхідно звернути увагу на той факт, що не
повною мірою досліджено питання юрисдикційної діяльності податкової
міліції. І це саме тому, що податкова міліція є особливим суб’єктом
правоохоронної діяльності, оскільки має специфічні форми реалізації
закріплених за нею юрисдикційних повноважень. Їхнє вивчення щодо змісту,
особливостей реалізації, результатів виконання, а також ролі у вирішенні
державних завдань не можна не вважати суттєвим внеском у розвиток
юридичної науки. Результати таких досліджень сприяють формуванню
наукового бачення основних шляхів удосконалення діяльності
правоохоронних органів із спеціальним статусом на центральному,
регіональному та місцевому рівнях [1, с. 84], зокрема, податкової
міліції як спеціального підрозділу держаної податкової служби. Наукове
визначення оптимальних і ефективних способів і форм здійснення
правоохоронної, зокрема, адміністративно-юрисдикційної діяльності,
прогнозування результатів їхнього застосування набувають особливої
актуальності в умовах запровадження концепції адміністративної реформи в
Україні.

Аналітичні дослідження законодавчого регулювання та функціонування
податкової міліції дозволяють з’ясувати проблемні моменти у визначенні
правового статусу цього суб’єкта, правового забезпечення його
діяльності. Саме тому доцільно зіставити надані повноваження податковій
міліції з реальними можливостями їхньої реалізації для забезпечення
виконання завдань, поставлених перед державною податковою службою. На
підставі цього дослідження специфіки діяльності цього суб’єкта, її
позитиву і негативу може бути значним внеском в адміністративно-правове
вчення про правоохоронну, зокрема адміністративно-юрисдикційну
діяльність.

У цьому напрямі, вважаємо, необхідно першочергово розглянути поняття
„адміністративна юрисдикція”.

У юридичній літературі поняття „юрисдикція” визначено неоднозначно. Одні
вчені сприймають юрисдикційну діяльність як центральну ланку,
самостійний вид правоохоронної діяльності. На їхню думку, вона
складається з розгляду справи про правопорушення, про правову
кваліфікацію і прийняття рішення по такій справі [7, с. 9, 17; 2, с.
278–288]. На думку інших учених, ця діяльність повинна розглядатися
ширше. З їхнього погляду юрисдикція – це певний вид діяльності державних
органів виконавчої влади, що полягає в здійсненні повноважень цих
органів, пов’язаних із застосуванням адміністративних санкцій стосовно
фізичних і юридичних осіб. Такий підхід є відображенням значних змін у
розумінні питання про юрисдикцію, що відбулися за останні роки [5, с.
26].

Зараз усе більше учених підтримують думку, що юрисдикція – це особливий
вид правоохоронної діяльності, в процесі якої вирішується юридична
справа, здійснюється правовий захист порушених або оспорюваних
інтересів, набуває державно-владного характеру застосування відповідної
правової санкції, відновлення порушеного права [1, с. 214].

Однак до теперішнього часу це поняття не набуло законодавчого
закріплення у вигляді останнього сформульованого визначення, хоча
практично це необхідно.

Термін „адміністративна юрисдикція” вперше вжито в законодавстві
України, а саме у ст. 16 Кодексу України про адміністративні
правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-ХІІ (далі – КУпАП), але
цей термін регламентовано лише як вказівку в приписі, що певна категорія
іноземців користується імунітетом від адміністративної юрисдикції
України.

У ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р.
№ 2747-IV, де міститься перелік визначень основних термінів, що
вживаються в цьому акті, також присутня вказівка на адміністративну
юрисдикцію, але безпосереднє визначення не передбачено. Так, у цьому
переліку дано визначення: „справа адміністративної юрисдикції (далі –
адміністративна справа) – переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські
функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень”.

Фактично, як видно з тексту цієї статті, йдеться про
адміністративно-судову юрисдикцію (стосовно судової справи) як складової
частини загального наукового поняття „адміністративна юрисдикція”. Для
розмежування цих понять і вказівки на їхню нетотожність, з’ясування
співвідношення між ними в теорії адміністративного права
використовується ще одне поняття – „адміністративна юстиція”. Внаслідок
цього визначено, що „Правосуддя в адміністративних справах можна
розглядати як елемент адміністративної юстиції. Для з’ясування
співвідношення понять „адміністративна юрисдикція” і „адміністративна
юстиція” вважаємо за необхідне чітко визначити, що всі органи, які
розглядають адміністративно-правові спори і справи про адміністративні
правопорушення, є адміністративно-юрисдикційними, але тільки суд, що
здійснює правосуддя у адміністративних справах, є органом
адміністративної юстиції. Тому термін „адміністративна юрисдикція”
ширший за термін „адміністративна юстиція” [1, с. 216–217].

Узагальнюючи зазначене вище, можна стверджувати, що адміністративна
юстиція складає вищу, найбільш розвинену форму здійснення
адміністративно-юрисдикційної діяльності [1, с. 217].

Не можна не зазначити також, що в юридичній літературі різних періодів
існування науки адміністративного права щодо даної проблематики
висувалася ідея не розглядати юрисдикційну діяльність лише як специфічну
властивість правосуддя. Теоретично було сформовано переконання в тому,
що юрисдикційну діяльність також здійснюють різні органи державного
управління [6, с. 21]. З урахуванням таких поглядів, є доцільною
пропозиція щодо необхідності законодавчого закріплення основних понять,
за допомогою яких визначаються зміст і особливості здійснення
юрисдикційної діяльності державних органів виконавчої влади.

У частині вирішення проблем правоохоронної діяльності, зокрема тієї, що
здійснюється податковою міліцією, так само є важливим визначення видів і
обсягу адміністративно-юрисдикційних повноважень.

У науці виділяють три основні види цих повноважень. До них відносять:

1) розв’язання адміністративно-правових спорів і винесення конкретного
рішення;

2) правова оцінка поведінки сторін адміністративно-правового спору або
здійснення правового захисту порушених чи оспорюваних інтересів;

3) застосування адміністративних заходів, примусу, які забезпечують
охорону адміністративно-правових відносин і правовий захист прав їхніх
суб’єктів або прийняття державно-владного рішення про застосування
відповідної правової санкції, відновлення порушеного права [5, с. 30;
1, с. 214].

Зважаючи на викладене, важливо проаналізувати повноваження податкової
міліції як суб’єкта правоохоронної, зокрема
адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Податкова міліція створена як спеціальні підрозділи по боротьбі з
податковими правопорушеннями у складі органів державної податкової
служби. У зв’язку з наданим спеціальним статусом податкова міліція
повинна здійснювати свою діяльність, у першу чергу, відповідно до Закону
України „Про державну податкову службу в Україні”.

До прийняття цього Закону відповідні підрозділи існували у складі
органів внутрішніх справ як підрозділи по боротьбі з кримінальним
приховуванням прибутків від оподаткування. Вони були створені відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 510 „Про
утворення державної служби боротьби з економічною злочинністю”.

Отже, саме ці підрозділи були передані в підпорядкування центральному
органу виконавчої влади – Державній податковій адміністрації України на
підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760/96 „Про
створення Державної податкової адміністрації України і місцевих
державних податкових адміністрацій”.

Таким чином, здійснення правоохоронної діяльності у складі органів
державної податкової служби було покладено на фахівців спеціальних
підрозділів органів внутрішніх справ, які вже набули досвіду
адміністративно-юрисдикційної діяльності. Крім того, було передбачено
збереження за працівниками підрозділів податкової міліції приміщень,
автотранспорту, оргтехніки, зв’язку і медичного забезпечення, як і в
системі МВС. За новоствореними підрозділами органів державної податкової
служби і їхніми посадовими особами під час здійснення правоохоронної
діяльності були збережені також певні повноваження, що раніше були
передбачені для системи органів внутрішніх справ законами України „Про
міліцію” і „Про оперативно-розшукову діяльність”.

Такий шлях формування підрозділів податкової міліції обумовив
особливості їхніх функцій і правового статусу, зокрема юрисдикційної
діяльності. Це відображено в розділі 5 Закону України „Про державну
податкову службу в Україні”. Саме в цьому розділі встановлено, що
податкова міліція діє у складі відповідних органів державної податкової
служби і проводить контроль щодо дотримання податкового законодавства,
здійснює оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну і охоронну
функції (ст. 19).

Завдання податкової міліції, з якими пов’язано здійснення цих функцій,
за своєю природою універсальні. В умовах демократії їхня соціальна
значущість стає все більш відчутною. За змістом вони не обумовлені якою
б то не було кон’юнктурою. Їхнє виконання носить постійний, триваючий у
часі характер. Ці завдання можуть змінюватися в своїх формулюваннях, але
незмінною залишається суспільна потреба в їхньому вирішенні, у
визначенні оптимальних шляхів подолання тих проблем, що пов’язані із
цими завданнями.

За законодавством податкова міліція покликана запобігати злочинам і
іншим правопорушенням у сфері оподаткування, розкривати їх і здійснювати
провадження у справах про адміністративні правопорушення. Серед завдань,
поставлених перед нею, чільне місце займає також розшук платників, які
ухиляються від сплати податків, інших платежів. Податкова міліція
повинна також запобігати корупції в органах державної податкової служби
і виявляти такі факти. Найважливішим її завданням є забезпечення
безпечної діяльності працівників органів державної податкової служби,
їхнього захисту від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням
службових обов’язків.

Для виконання своїх завдань податкова міліція наділена неоднорідними
повноваженнями. З одного боку, за нею збережені універсальні для всієї
міліції (незалежно від відомчої підлеглості) повноваження, спрямовані на
забезпечення правоохоронних функцій. Так, відповідно до ст. 22 Закону
„Про державну податкову службу в Україні” співробітникам податкової
міліції надано певні права, передбачені окремими статтями Закону України
від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ „Про міліцію”. Зокрема, відповідно до
п. п. 1-4 ст. 11 Закону „Про міліцію” за посадовими особами податкової
міліції закріплені права: вимагати від громадян і службових осіб, які
порушують громадський порядок, припинення правопорушення і дій, які
перешкоджають здійсненню повноважень міліції; перевіряти у громадян при
підозрі на здійснення ними правопорушень документи, які підтверджують їх
особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо
дотримання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на
міліцію; викликати громадян і службових осіб у справах про злочини і у
зв’язку з матеріалами, що знаходяться у їхньому провадженні, та ін.
Повноваження податкової міліції цього виду реалізуються в процесі
виконання нею оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та
охоронної функцій.

У той же час за податковою міліцією закріплені спеціалізовані
повноваження юрисдикційного характеру, вони пов’язані з виконанням нею
своєї мети. У процесі їхньої реалізації податкова міліція у
встановленому порядку і в межах своєї компетенції порушує кримінальні
справи за ухилення від сплати податків і здійснює провадження по них.

Не можна ігнорувати той факт, що підрозділами податкової міліції
здійснюються комплексні організаційно-правові і практичні заходи щодо
попередження і розслідування резонансних злочинів і викриття масштабних
схем ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і
забезпечення надходжень коштів до бюджету за рахунок тіньового обороту.
Як відомо, співробітниками податкової міліції були виявлені і
ліквідовані схеми приховування доходів від оподаткування, зокрема з
використанням фіктивних підприємств і так званих „конвертацій центрів”,
переказів коштів у зарубіжні банки тощо.

Одними з важливих проблем, пов’язаних із особливостями реалізації
повноважень підрозділами податкової міліції, є питання про суб’єктний
склад органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні
правопорушення. У цьому питанні є певні розбіжності законодавчого
характеру.

Отже, доцільно з’ясувати як теоретично, так і в нормотворчому аспекті
найбільш доцільні підходи до визначення переліку таких розбіжностей,
усунути всі суперечності та прогалини. Це важливо ще й тому, що чітке і
досконале визначення позицій не тільки з боку науковців, але і з боку
законодавця є однією із найважливіших умов для подолання перешкод у
процесі досягнення ефективного здійснення завдань правоохоронної
діяльності відповідних державних органів, зокрема податкової міліції.

Література:

1. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Бітяк, В.М. Гаращук,
О. В. Дьяченко та ін..; За ред.. Ю.П. Бітяка. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
– 544 с.

2. Алексєєв С.С. Проблеми теорії права. – Т. 2. – Свердловськ, 1973. –
332 с.

3. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Автореф.
канд. ю.н. – Харків, 2001. – 10 с.

4. Бандурка О.О. Деякі питання визначення результативності діяльності
підрозділів податкової міліції // Право і безпека. – 2004. – № 3–4. – С.
42–44.

5. Піліпенко А. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів
виконавчої влади: питання теорії // Право України. – 2004. – № 2. – С.
26–31.

6. Саліщева Н.Г. Громадянин і адміністративна юрисдикція. – М.: Наука,
1970. – 219 с.

7. Шергин А.П. Адміністративна юрисдикція. – М.: Юрид. літ., 1979. –
144 с.

8. Тіщенко М.М. Адміністративно-процесуальна діяльність / У кн..:
Адміністративне право України. – Гл. 16.

9. Якина А. Ю. Органи внутрішніх справ як суб’єкти адміністративної
юрисдикції: Автореф. канд. ю.н. – М., 1997. – 21 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020