Реферат на тему:
Основні напрями стратегії розвитку ринку страхування в Україні
У сучасній економіці страхування є важливим і необхідним інструментом,
що забезпечує економічну стабільність і безпеку, розвиток
підприємництва, ефективний захист від численних природних, техногенних
та інших ризиків, реалізацію державної соціальної політики.
Разом з тим за роки ринкових перетворень в Україні не вдалося повною
мірою сформувати стійкий, відповідний сучасним вимогам суспільства ринок
страхових послуг. Подальший розвиток страхування вимагає уточнення його
ролі у вирішенні соціально-економічних завдань держави.
Протягом останніх 12 років незалежності Урядом було схвалено послідовно
дві програми розвитку страхового ринку у 1998 та 2001 роках. У цілому,
ці дві програми дозволили підійти до головних напрямів подальшого
розвитку страхового ринку в державі. Проте окремі їх позиції з питань
удосконалення системи державного регулювання страхової діяльності,
розвитку соціально значущих видів страхування, відновлення довіри до
страхової галузі, кадрове забезпечення страхової діяльності на сьогодні
так і не втілені повною мірою в життя.
Це пов’язано, на нашу думку, в першу чергу, з тим, що необхідно ще
побудувати дієвий механізм виконавчої дисципліни в органах влади. На
сьогодні функціонує надлишкова централізація прийняття рішень в Уряді,
і, як наслідок, низька відповідальність окремих міністерств і відомств
за результати проведеної роботи. Програма дій уряду, кожне урядове
рішення повинно бути не документом абстрактного уряду, а програмою
кожного конкретного органу виконавчої влади, а їх керівники повинні
нести персональну відповідальність за їх виконання. Це ж стосується і
нових програмних положень стратегії розвитку страхового ринку в Україні.
На сьогодні ґрунтовно формуванням ефективної стратегії розвитку
національного страхового ринку фактично займається лише Ліга страхових
організацій. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
(ДКРРФП) чи інші державні органи не відіграють активної ролі в побудові
дієвого ринку. Інколи навіть навпаки, позиція регулятора щодо напрямів
розвитку страхування є досить часто протилежною думці учасників ринку.
Науковці чи практики в галузі страхування (Гордієнко І., Щедрий П.,
Зальотов О., ОсадецьС., Шумелда Я., Гаманкова О. та інші) також
проводять окремі дослідження, аналізи з актуальних питань розвитку
ринку. Але комплексний підхід до стратегії розвитку страхування в
Україні відсутній. Відсутня єдина думка і фахівців страхової справи щодо
подальших напрямів розвитку ринку.
Враховуючи загальнодержавну значимість розвитку страхової галузі
потрібно, на нашу думку, розробити, затвердити та реалізувати стратегію
середньо- та довгострокового розвитку страхового ринку в Україні на
2005–2010 роки. При цьому з метою забезпечення сталої динаміки розвитку
ринку цей процес має бути узгоджений з процесами в усіх інших сферах
життєдіяльності суспільства, тобто бути складовою загальної стратегії
соціально-економічного розвитку України.
На сьогодні Ліга страхових організацій України працює над третьою
програмою розвитку страхового ринку з новою концепцією з урахуванням
усіх змін, що сталися в нашій країні і світі [1]. Вважаємо, що
запропоновані нами основні напрями стратегії розвитку страхового ринку в
Україні до 2010 року будуть досить актуальними на даний час і зможуть
використатися при розробці третьої програми.
Головним завданням стратегії розвитку страхового ринку повинно стати
формування вітчизняної системи страхування, здатної виконувати такі
соціально-економічні функції: по-перше – захист від потенційних ризиків,
який необхідний для ефективного функціонування ринкової економіки, що є
фактором її стабільності і стимулом для розширення підприємницької
діяльності; по-друге – акумуляція довгострокових інвестиційних ресурсів
для розвитку економіки.
Розглянемо більш детально основні складові стратегії розвитку страхового
ринку в Україні.
1. Удосконалення законодавчої та методологічної бази ринку страхових
послуг
Для забезпечення ефективного розвитку страхового ринку потрібна
реалізація законодавчих мір і прийняття нормативних документів зі
стимулювання страхової галузі. Першочергова увага повинна бути приділена
стимулюванню страхування фізичних та юридичних осіб, а також
забезпеченню державного контролю за істотними фінансовими інвестиційними
потоками, що виникають у результаті розвитку цього сегмента ринку,
платоспроможністю і ліквідністю страховиків тощо.
Необхідно прийняти такі важливі законопроекти: „Про обов’язкове медичне
страхування”, „Про обов’язкове страхування відповідальності виробників
товарів (послуг) і робіт”, „Про обов’язкове страхування відповідальності
медичних працівників”, „Про страхових посередників”, „Про саморегулюючі
організації на страховому ринку” та внести ряд важливих змін в існуюче
законодавство щодо стимулювання розвитку страхування, а саме:
1) внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств” у частині можливості віднесення підприємствами на валові
витрати платежів з добровільного особистого та медичного страхування,
які вони спрямовують на страхування власних працівників; розширення
переліку витрат організацій з різних видів страхування відповідальності,
що включаються у витрати;
2) внесення змін до Закону України „Про оподаткування доходів фізичних
осіб” щодо можливості зменшення оподаткованого доходу громадян на суму
коштів, які вони направляють на страхування особистого майна,
відповідальності та здоров’я;
3) переглянути в Законі України „Про страхування” перелік видів
обов’язкового страхування з метою його оптимізації і приведення до норм
ЄС; унормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити
питання заміни обов’язкового державного страхування окремих категорій
громадян на систему компенсаційних виплат за рахунок бюджетних коштів,
виділених для цього відповідними міністерствами та відомствами;
4) внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг” щодо розширення джерел
фінансування діяльності Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг за рахунок платежів нагляду.
Слід зазначити, що прийняття Закону України „Про обов’язкове медичне
страхування” повинно передбачати створення багаторівневої структури
фінансування медичної сфери, включаючи кошти бюджетної сфери
(гарантована державою безплатна програма), кошти страхових компаній
(страхова програма) і кошти територіальних громад (громадська програма).
Головне завдання даного законопроекту – забезпечити створення
багаторівневої збалансованої системи фінансування медицини із залученням
недержавних коштів і ринкових механізмів.
Досить важливими заходами цього напряму є істотне покращання прийняття
нормативних актів на рівні Держфінпослуг. Проекти нормативних документів
даного державного органу повинні в обов’язковому порядку проходити
попередню юридичну та фінансово-економічну експертизу з боку Ліги
страхових організацій України. За умови, якщо є розбіжності у вирішенні
того чи іншого питання, необхідно знаходити ефективні шляхи їх
вирішення.
Основні напрями вітчизняного законотворення в страховій сфері в
найближчі три роки необхідно пов’язати з модернізацією загального
законодавства і нормативних актів по добровільних та обов’язкових видах
страхування. Про страховий кодекс України можна говорити через 7–10
років після повного формування законодавчої бази в страхуванні і
кодификації всіх нормативних актів.
2. Шляхи взаємодії органів державної влади з ринком страхових послуг,
створення ефективного механізму нагляду та контролю за ринком і
забезпечення розвитку саморегулювання в страховій галузі
Державне регулювання страхової діяльності являє собою створення державою
рамкових умов для функціонування страховою ринку, у межах якого його
суб’єкти вільні в прийнятті рішень. Головне завдання державного
регулювання – забезпечити формування ефективної державної політики та
системи регулювання в страховій галузі. В Україні державне регулювання
має здійснюватися шляхом прийняття законів і підзаконних актів, що
встановлюють:
– забезпечення надійного і стабільного функціонування страхового ринку;
– забезпечення дотримання суб’єктами страхового ринку вимог
законодавства та недопущення монополізації ринку;
– підвищення за допомогою страхування соціальної й економічної
стабільності в суспільстві;
– забезпечення виконання зобов’язань сторонами договорів страхування;
– захист внутрішнього страхового ринку від діяльності закордонних
компаній та створення рівних конкурентних умов функціонування
страховиків, недопущення монополізації ринку;
– одержання державою податків і зборів від здійснення страхової
діяльності.
Страховики як суб’єкти регулювання очікують, у першу чергу, заходів, що
розвивають страховий ринок. Держфінпослуг на даний час займається в
основному лише наглядом за страховим ринком. Функціями перспективного
розвитку галузі на даний час державні органи активно не займаються.
Держава проводитиме стимулююче регулювання на страховий ринок тільки в
тому випадку, якщо це відповідатиме її основній меті – захисту інтересів
страхувальників і держави. При цьому доцільно зазначити, що наглядові
механізми на сьогодні явно переважають над стимулюючими.
Проте стимулювання впливу державного регулювання на страховий ринок є і
воно проявляється досить ефективно (у першу чергу це заслуга страховиків
та Ліги страхових організацій України), а саме:
– законодавчий та нормативний розвиток обов’язкових видів страхування;
– надання спеціальних податкових режимів страховикам і страхувальникам
(режим оподаткування в страхуванні на сьогодні є найкращим порівняно з
іншими секторами економіки).
Система державного страхового нагляду повинна бути доповнена системою
гарантій виконання страховиками своїх зобов’язань по договорах
страхування. Для створення такої системи, на нашу думку, необхідно:
внести зміни в Закон України „Про банкрутство підприємств”, в якому
чітко регламентувати особливий порядок визнання неплатоспроможними
страхових компаній при їх банкрутстві. Зокрема, повинен бути
встановлений особливий порядок черговості задоволення вимог кредиторів
страхової компанії, за яким у першу чергу задовольнялися б вимоги
страхувальників і вигодонабувачів по договорах страхування; створити за
рахунок відрахувань від премій страхових організацій спеціальний
резервний фонд на випадок їх банкрутства, із якого можна було б
здійснювати страхові виплати по договорах компанії страховика-банкрута у
відповідних лімітах, передбачених законодавством.
З метою удосконалювання державного страхового нагляду за діяльністю
страхових організацій та інших професійних учасників ринку страхових
послуг, а також захисту прав та інтересів його суб’єктів необхідно
здійснити такі заходи:
– підвищення надійності системи страхування за допомогою встановлення
єдиних вимог і стандартів надання страхових послуг, які використовуються
у міжнародній практиці;
– встановлення правил, нормативів і показників платоспроможності і
фінансової стійкості на основі звітності, складеної відповідно до
міжнародних стандартів ціноутворення страхових послуг;
– встановлення для професійних учасників страхування вимоги про
наявність відповідної освіти та стажу роботи зі спеціальності, що
дозволяють виконувати покладені на них функції, а також здійснення
заходів, що перешкоджають доступ до керівництва страховою компанією
осіб, які допустили фінансові зловживання [2].
3. Активізація та розвиток обов’язкового і добровільного видів
страхування
У перехідній економіці введення обов’язкових видів страхування може бути
тим інструментом, який розширює можливості ринку, оскільки попит на
страхові послуги є низьким при існуючій платоспроможності суб’єктів
ринку та незначній страховій культурі. У свій час багато країн, що на
сьогодні є високорозвиненими (наприклад, як Німеччина – після Другої
світової війни, США – на початку 20-х років минулого століття,
Великобританія – у різні періоди, Японія, Франція – і донині)
використовували цей інструмент впливу на економіку. Розумна політика
щодо ризиків, обсягів відповідальності страховика та цінових параметрів
на страхові послуги може дати позитивні результати не тільки щодо
підвищення стану економіки в цілому, а й переконати більшість суб’єктів
народного господарства в доцільності та вигідності обов’язкового
страхування і підвищити страхову культуру в цілому.
Незважаючи на те, що на сьогодні в Україні прийняті законодавчі та
нормативні документи з основних видів обов’язкового страхування
відповідальності фізичних та юридичних осіб (страхування
відповідальності власників транспортних засобів, зброї, страхування на
випадок заподіяння шкоди в результаті великих аварій при перевезенні
небезпечних вантажів тощо), необхідно посилення контролю за проведенням
такого страхування та наявністю у страхувальників укладених договорів
обов’язкового страхування.
При цьому, ми вважаємо, що обов’язкове страхування повинні здійснювати
страховики, які мають власний капітал в обсязі не менше 50 млн грн.,
розгалужену регіональну мережу по всій території держави, працювати на
ринку не менше п’яти років тощо.
Розвиток підприємництва вимагає здійснення страхування відповідальності
при виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг, у результаті
яких може бути заподіяна шкода третім особам, а також здійснення
страхування професійної відповідальності лікарів, рієлтерів, аудиторів,
арбітражних керуючих та ін.
Запровадження страхування відповідальності окремих категорій виробників
товарів і виконавців робіт (послуг) дозволить ефективно контролювати їх
діяльність, забезпечити захист прав споживачів послуг, особливо в тих
сферах народного господарства, де відсутні чіткі й ефективні механізми
державного контролю і нагляду (наприклад, при іпотечному житловому
кредитуванні, придбанні нерухомості, передачі її в лізинг та заставу).
Розвиток страхування сприятливо вплине на підприємницьку діяльність
громадян.
Основою ринку страхових послуг і резервом його розвитку є добровільне
страхування. Пріоритетними напрямами в розвитку добровільного
страхування повинні стати майнові програми для страхування населення та
програми особистого страхування (страхування життя та пенсійне
страхування), а також комплексні програми страхування підприємств.
На частку довгострокових видів страхування в західних країнах світу
припадає в середньому 60 % усіх надходжень страхових платежів, у Східній
Європі (зокрема в Польщі) – 40 % [3], в Україні ж за результатами
діяльності ринку в 2004 році – близько 1 %. Тому потенціал даного
сегмента ринку значний і його потрібно динамічно розвивати. Для цього
необхідно забезпечити перехід на накопичувальну систему в пенсійному
страхуванні, що включає самостійне формування громадянами свого
пенсійного фонду, і обов’язкова участь страхових компаній у здійсненні
пенсійного страхування.
4. Посилення надійності страхового ринку та забезпечення його
прозорості, стимулювання капіталізації страхового ринку та створення
інвестиційного клімату діяльності страховиків
Після впровадження заходів з розвитку обов’язкового і добровільного
страхування значно зростуть обсяги страхових операцій. У зв’язку з цим
підвищується відповідальність страхових організацій за виконання
прийнятих зобов’язань по договорах страхування. Разом з тим нарощуванням
капіталу сьогодні активно займаються лише близько 100 операторів ринку.
Неквапливість страховиків частково зумовлена неефективною системою
державного контролю за даними показниками.
У зв’язку з цим, необхідно, по-перше, державним наглядовим і виконавчим
органам більш відповідально і об’єктивно ставитися до тих заідань і
функцій, які перед ними ставить діюче законодавство, зокрема в сфері
страхування (ретельний контроль структури та обсягів статутних фондів
страховиків, а також застосування жорстких санкцій при порушенні чинних
вимог аж до відзиву ліцензій; перевірка аудиторських висновків щодо
звітності страхових компаній тощо); по-друге, вважається за доцільне і у
найближчому майбутньому збільшувати вимоги до мінімального обсягу
статутних фондів страхових компаній, що, врешті-решт, має відсіяти
„випадкових” страховиків і залишити на ринку до 100 компаній, що дійсно
заслуговують на довіру страхувальників і завжди здатні її виправдати.
Доцільним, на нашу думку, є впровадження на страховому ринку системи
рейтингування страховиків, які б проводили відповідні вітчизняні
рейтингові агентства. Впровадження рейтингування серед учасників
національного ринку страхування дозволить поліпшити стандарти розкриття
інформації про діяльність страхових компаній, сприятиме росту довіри
страхувальників до надійних учасників страхового ринку через
забезпечення публічності фінансової звітності страхових компаній,
поступовому зростанню рейтингової культури.
5. Напрями інтеграції страхового ринку до європейського та світового
фінансового простору
Розвиток ринку страхових послуг повинний ґрунтуватися на прийнятті
рішень, що передбачають, насамперед, підвищення якості функціонування
національної страхової системи при конкуренції зі страховиками, капітал
яких сформований за участю іноземних інвесторів. Процес лібералізації
ринку страхових послуг у середньостроковій перспективі повинний
ґрунтуватися на тому, що страхування є найважливішим інструментом
формування довгострокових, найбільш важливих для розвитку української
економіки внутрішніх інвестиційних ресурсів.
Головним завданням лібералізації ринку страхових послуг повинна стати
побудова оптимального співвідношення інтеграції української страхової
системи зі світовою страховою системою і механізмів, що перешкоджають
відтоку національних капіталів.
Рішення про характер і умови доступу іноземних страхових компаній на
український ринок, прийняті в ході переговорів про приєднання України до
Всесвітньої торгової організації, будуть мати стратегічне значення.
Основним принципом інтеграції України з міжнародними фінансовими і
торговими організаціями є, на нашу думку, поетапна лібералізація ринку
страхових послуг відповідно до пріоритетів і рівня розвитку окремих
секторів цього ринку.
Питання про допуск на національний ринок страхування філій іноземних
страховиків безпосередньо пов’язаний з можливістю вирішення ряду
першочергових проблем цього ринку, зокрема: прозорості його діяльності
та підзвітності наглядовим органам, формування вітчизняних страхових
організацій з достатнім (за світовими стандартами) рівнем капіталізації
і перетворення страхового бізнесу в одну з основних галузей економіки
України.
Вважаємо, що допуск філій іноземних компаній на ринок без створення
юридичної особи-резидента є на сьогодні недоцільним.
Узагальнюючи викладене, хотілося б зазначити, що впровадження
комплексної стратегії розвитку страхового ринку в Україні, однозначно,
позитивно вплине на динамічний розвиток цього важливого сектору держави.
Потрібно, перш за все, державі поміняти своє ставлення до ринку.
Головною рушійною силою в розробці стратегії, її реалізації повинні
стати Держфінпослуг, Ліга, страховики. Від того, настільки ці три
рушійні сили ефективно співпрацюватимуть, розроблятимуть і
реалізуватимуть стратегію розвитку ринку страхування в Україні,
залежатиме як швидко буде в нас побудовано надійний і прозорий за
західними мірками ринок і впроваджена дієва система страхування з
ефективним наглядом за діяльністю суб’єктів страхового ринку.
Література:
1. Філонюк О.Ф. Третя програма з новою концепцією. Україна // Бізнес. –
2004. – № 19. – 10–17.05. – С. 2.
2. Фурман В.Н. Нашу бизнес-среду еще надо выращивать // Финансовые
услуги. – 2004. – № 4 – C. 42.
3. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг //
Економіст. – 2004. – № 8 (214). – С. 50–54.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
