Реферат на тему:
Розвиток банківської системи в Чернігівській області
Досвід країн із розвиненими ринковими відносинами переконує, що
створення ефективної економіки можливе лише за наявності нормально
функціонуючої фінансово-кредитної сфери, основною ланкою якої є
банківська система.
Успішна діяльність банків значною мірою залежить від регіональної
політики, яку вони провадять. При цьому слід враховувати, що регіон – це
не абстрактна геометрична площина, а конкретна територія з певними
природними, соціально-демографічними, фінансово-економічними,
політичними та іншими особливостями, які можуть впливати на ефективність
і ризик банківської діяльності, збільшуючи або зменшуючи інвестиційну та
банківську привабливість регіону.
Як свідчить практика сучасних фінансових відносин між головними банками
та їх філіями, через нерівномірність розвитку останніх у регіонах часто
порушується внутрішня збалансованість банків, знижується ефективність
їхньої діяльності. Саме тому банки приділяють підвищену увагу власній
регіональній політиці – прагнуть удосконалити мережу філій, реформувати
систему управління ними.
Основи банківської діяльності широко висвітлені в роботах Мороза А.М.,
Колесникова В.І., Васюренко О.В., Кіндрацької Л.М. та інших. Спроба
виявити територіальні фактори, що впливають на банківську діяльність,
зроблена в публікаціях Качаєва Ю., який робить акцент на процесах
територіальної концентрації і деконцентрації.
Ефективна регіональна політика банків неможлива без урахування цілого
ряду чинників, важливе місце серед яких посідають територіальні, а саме:
їх впливу автори наукових публікацій приділяють найменше уваги. Метою
даної статті є дослідження територіальної організації банківської
системи Чернігівської області.
Як відомо, формування банківської системи України почалося у 1991 році
за дворівневим принципом і відбувалося в кілька етапів. Перший
(1991–1993 рр.) характеризувався недорозвиненістю банківської
законодавчої бази, ліберальністю ліцензійної політики, низькими вимогами
щодо обсягу капіталу, недостатньою контрольованістю банківської
діяльності з боку Національного банку та відсутністю професійних вимог
до керівників нових банків. Це призвело до бурхливого створення
комерційних банків, і наприкінці 1993 року в Україні їх нараховувалось
207, у тому числі 6 на Чернігівщині. Під час другого періоду (1994–1996
рр.) змінюється ситуація на фінансовому ринку, стає значно жорсткішою
конкуренція, банки банкрутують. Відбувається зміна власників багатьох
комерційних банків та окремих філій шляхом перепродажу або приєднання.
Подібних змін зазнали два чернігівських банки. Третій етап (1996–2004) є
періодом стабілізації банківської діяльності.
На 1 грудня 2005 року банківська система Чернігівської області
нараховувала п’ять самостійних банків, 37 філій та 72 безбалансових
відділень.
Таблиця 1
Географічна сегментація мережі банків Чернігівської області
Назва населеного пункту та районів Чернігівської обл. Комерційні банки
(самостійні) Філії 1-го рівня Філії 2-го рівня Територіально віддалене
безбалансове відділення Кількість банківських установ
од. у%
м. Чернігів 5 12 1 40 58 51.04
м.Прилуки – – 3 3 6 5.28
м. Ніжин – – 3 2 5 4.4
Бахмацький – – 1 1 2 1.76
Бобровицький – – 1 1 2 1.76
Борзнянський – – 1 1 2 1.76
Варвинський – – 1 1 2 1.76
Городянський – – 1 2 3 2.64
Ічнянський – – 1 1 2 1.76
Козелецький – – 1 3 4 3.52
Коропський – – 1 1 2 1.76
Корюківський – – 1 2 3 2.64
Куликівський – – – 2 2 1.76
Менський – 1 2 2 5 4.4
Новгород-Сіверський – – 1 2 3 2.64
Носівський – – 1 1 2 1.76
Ріпкинський – – 1 2 3 2.64
Семенівський – – 1 1 2 1.76
Сосницький – – – 1 1 0.88
Срібнянський – – – 1 1 0.88
Талалаївський – – 1 1 2 1.76
Щорський – – 1 1 2 1.76
Всього 5 13 24 72 114 100
Аналіз географічної сегментації мережі банків Чернігівщини показав, що
51 % усіх установ зосереджено в м. Чернігові, 5,3 % та 4,4 % відповідно
в містах Прилуки та Ніжин, що пов’язано з величиною міст, їх
господарським потенціалом, рівнем розвитку ринкової та транспортної
інфраструктури.
Найменша кількість банківських установ – в Сосницькому та Срібнянському
районах (0,88 %).
У структурі банківської мережі переважають установи головних системних
банків, які при створенні своїх філій мали можливість використовувати
базу територіальної структури державної банківської системи, що є
характерним для банківської системи України в цілому, причому майже 36 %
банківських установ від загальної кількості належить АППБ „Аваль”. У той
же час відбувається розширення діючої мережі місцевих комерційних
банків, а саме – АКБ „Полікомбанк” та КАБ „Демарк”. Питома вага
банківських установ цих банків у загальній структурі регіональної мережі
становить відповідно 7,0 % і 5,3 % , причому установи цих банків не
виходять за межі області, тобто в створенні цими банками власної мережі
філій переважають доцентрові територіальні процеси, як і в цілому по
Україні.
За структурною ознакою банки Чернігівського регіону можна поділити на
дві групи. До першої групи належать філії великих системних банків,
переважно галузевих, що розвинулися з державної структури. Так, у
Чернігівській області діють філії „Ощадбанку”, „Укрсоцбанку”,
„Промінвестбанку”, „Укрексімбанку”, банку „Аваль”. Всього – 25 філій, що
мають окремий баланс та електронну адресу у довіднику НБУ (без
урахування безбалансових відділень та ощадних кас “Ощадбанку”). Уже на
початку реформування банківської системи України установи цієї групи
займали основні позиції у фінансовій системі: мали сформовану за
галузевою ознакою клієнтську базу, доступ до бюджетних ресурсів, більш
розвинену інфраструктуру та забезпеченість кадрами.
Рис. 1. Структура банківської мережі Чернігівської області
До другої групи відносяться місцеві банки, які створювалися на
комерційних засадах і розпочинали все спочатку: завойовували ринок
кредитних ресурсів і банківських послуг, здобували досвід та довіру
населення, вели жорстоку конкурентну боротьбу за кожного клієнта.
Завдяки універсалізації своєї діяльності (самостійні банки бралися за
всі види послуг, що приносили прибуток) та гнучкості в обслуговуванні
ними було досягнуто певних результатів у нарощуванні клієнтської та
ресурсної бази, розширенні видів діяльності та обсягів активних
операцій.
Проте на сьогодні тільки банк АППБ „Аваль” створив відносно розвинену
систему своїх філій, а місцеві самостійні комерційні банки „Демарк” і
„Полікомбанк” ще тільки перебувають на стадії пошуку своєї концепції
подальшого розвитку (рис. 1).
Спостерігається ріст довіри жителів області до банків. Протягом 2004
року вклади зросли майже в усіх районах області. Найбільше – в м.
Чернігові і Чернігівському районі (6,9 %), у Прилуцькому (3,5 %),
Менському (5,6 %). У загальній сумі вкладів 69,1% припадає на м.
Чернігів і Чернігівський район, решта (30,9 %) – на інші райони області.
Результат діяльності банківської системи області станом на 01.12.04
прибутковий. Прибуток становить 12674 тис. грн., порівняно з 2003 роком
він збільшився на 25,9 %. Найбільшу питому вагу в загальній сумі доходів
по області становлять процентні доходи – 55,35 (89772 тис. грн.) та
комісійні доходи – 20,6 % (33425 тис. грн.).
Вимоги за кредитами банківської системи області (без міжбанку) з
нарахованими відсотками на 01.12.04 становлять 782 561 тис. грн., що
становить 0,9 від кредитних вкладень по Україні.
Серед банківських установ області найбільший кредитний портфель області
має банк АППБ “Аваль” ( 15 % від загальної суми), банк „Демарк” (12,6
%), “Промінвестбанк” (9,9%), “Полікомбанк” ( 9,1%).
Продовжувалася позитивна тенденція щодо нарощування обсягів
довгострокових вкладень. Їх ріст становив 60,4 %. Найбільш активну
позицію в цьому напрямку займає банк “Аваль”, де довгострокова
заборгованість становить 15,7 % обласної суми та „Полікомбанк” (13,5%).
Найбільші обсяги короткострокових вкладень обліковуються в банку
„Демарк” (20,0%) та „Промінвестбанк” (12 %).
У загальній сумі вкладень ( без нарахованих відсотків) 70,7 % припадає
на м. Чернігів і Чернігівський район, решта – на інші райони області. У
національній валюті відповідно: 67,5 % і 32,5 %, в іноземній – 78,6 % і
21,4 %
Однією з кількісних оцінок розвитку територіальної мережі філій може
виступати кількість банківських установ на душу населення. Так, у
Німеччині одна установа припадає на 2 000 жителів країни, в Україні – на
25 000 жителів , а в Чернігівській області – на 45 000 жителів.
Така ситуація свідчить про те, що банківський сектор регіону потребує
певних перетворень у майбутньому. Ці перетворення, на нашу думку,
повинні в першу чергу торкнутися самостійних місцевих комерційних банків
щодо розвитку мережі їх філій з урахуванням фінансово-економічної
ситуації конкретної територіальної одиниці. Така політика дозволить
місцевим банкам маневрувати не тільки банківськими інструментами
(акціями, кредитами), а й регіональними особливостями та іншими
територіальними утвореннями для досягнення певного рівня доходів. Крім
того, з метою дослідження особливостей впливу територіальних факторів на
окремі групи фінансово-економічних показників банків необхідно провести
кореляційно-регресійне дослідження цього взаємозв’язку. Таке дослідження
дозволить побудувати тренд ( напрям) варіації доходу банків залежно від
особливостей мережі їх філій, що має значення при плануванні та
прогнозуванні банківської діяльності в регіонах. Доцільно визначити
шляхи територіального розвитку комерційних банків в умовах
територіальної сумісності з іншими банками або необхідності розширення
мережі філій.
Література:
1. Качаєв Ю. Територіальні фактори банківської діяльності в Україні //
Вісник НБУ. – 2001. – №4. – С. 11–15.
2. Качаєв Ю. Основні тенденції в діяльності банків України // Вісник
НБУ. – 2001. – №12.
3. Мороз А.М. Банківські операції. – К.: КНЕУ, 2000.
4. Сич Є., Жарій Я. Передумови подальшого реформування банківського
сектору регіону // Збірник наукових праць Київського інституту
залізничного транспорту. – 2001. – Випуск 1.
5. Матеріали Чернігівського обласного управління статистики. – 2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
