Стан і перспективи формування систем ризик-менеджменту в банках України (реферат)

Реферат на тему:

Стан і перспективи формування систем ризик-менеджменту в банках України

На сьогодні набуло актуальності формування ефективної системи
ризик-менеджменту в банках України. Липнева криза 2004 року банківської
системи Росії та криза жовтня-грудня 2004 року в Україні показали, що
лише банки з професійною командою ризик-менеджерів, з адекватними умовам
сьогодення політиками та процедурами щодо управління ризиками, а також
системами ідентифікації, оцінки, моніторингу та контролю за рівнем
ризиків, змогли з найменшими втратами вийти з кризових ситуацій.

Подальший розвиток банківської системи вимагає адекватних складності
здійснюваних банками операцій систем управління ризиками. Розширення
філіальної мережі та асортименту послуг відповідно відбивається на
ризиковості банківської діяльності. Активне розширення банківського
бізнесу поряд із традиційними ризиками, притаманними банку як
посереднику на фінансовому ринку, призводить до виходу на перший план
таких ризиків, як операційний та стратегічний. Крім того, стабільний
розвиток може підтримуватися лише, якщо разом з нарощуванням операцій
відбуваються якісні зміни корпоративної культури та організаційної
структури банку.

Проблемам ризик-менеджменту, в комерційних банках зокрема, присвячено
достатню кількість публікацій, що підтверджує високу актуальність даного
питання. Проблемам ризик-менеджменту в банках значну увагу приділяють
Вітлінський В.В., Примостка Л.О., Волошин І.В., Васюренко О., Вожжов А.,
Рогов М.А. та інші.

На жаль, автори численних публікацій, присвячених різноманітним аспектам
управління ризиками в комерційних банках, мало уваги приділяють
поточному стану ризик-менеджменту в банках України. Саме оцінка
поточного стану дозволяє виявити наявні проблеми організації систем
ризик-менеджменту в банках і розробити шляхи їх вирішення.

На даний момент відомі дві спроби комплексної оцінки стану
ризик-менеджменту в українських банках: незалежною аудиторською
компанією BearingPoint у квітні 2004 року та Національним банком України
у січні 2005 року. Обидва дослідження здійснювалися шляхом анкетування.

Метою проведення дослідження Національним банком України є розробка
рекомендацій щодо подальшого поліпшення корпоративного управління та
удосконалення систем управління ризиками в банках, важливою складовою
яких є впровадження сучасних методик аналізу, оцінки та моделювання
банківських ризиків [ REF _Ref105428032 \r \h \* MERGEFORMAT 1 , c.
2]. Дослідження проводилося за такими напрямами: як розуміють сутність
ризик-менеджменту фахівці банку, який рівень підпорядкування підрозділів
ризик-менеджменту, які системи оцінки ризиків використовують банки,
аналіз експертних оцінок банківських фахівців щодо факторів, що
впливають на різні види ризиків. На жаль, результати дослідження,
проведеного Національним банком України оприлюднені не були.

Навесні 2004 року в ході дослідження консалтинговою фірмою BearingPoint
стану ризик менеджменту в банках України було досліджено 78 банків з
153, які на той момент мали банківську ліцензію. Також було досліджено
64 регіональні банки [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c.
107]. Отже, статистична вибірка об’єктів даного дослідження є достатньо
репрезентативною, тому є всі підстави поширювати отримані під час даного
дослідження висновки на банківську систему в цілому.

Дане дослідження мало на меті вирішити такі завдання [2, c.107]:

– отримання від банків самооцінки рівня ризиків, притаманних
банківському сектору України;

– оцінити стан ризик-менеджменту в банках України;

– визначити перспективи розвитку та можливі проблеми.

Дослідження проводилося шляхом анонімного анкетування банків-учасників
регіональних круглих столів з обговорення змін до банківського
законодавства.

У результаті дослідження було виявлено ряд проблем корпоративного
управління та функціонування систем ризик-менеджменту.

При здійсненні оцінки рівня ризиків, що притаманний банківській системі
України, ризики було розподілено на фінансові та нефінансові відповідно
до їх класифікації у Методичних рекомендаціях щодо організації та
функціонування систем ризик-менеджменту в банках України [ REF
_Ref105428530 \r \h \* MERGEFORMAT 3 ].

Українськими банками найбільш значними визнано кредитний ризик і ризик
ліквідності, при цьому жоден банк не визнав кредитний ризик незначним, а
ризик ліквідності визнали незначним лише 2 банки (рис.1). Вказані види
ризиків є традиційними для банків, тому такі результати є цілком
закономірні. Більше того, ці ризики найбільше досліджені, врегульовані
та піддаються досить точній оцінці та прогнозуванню.

Рис. 1. Самооцінка рівня фінансових ризиків банками України [ REF
_Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c. 108]

Ринковий, валютний та процентний ризики віднесені банками до суттєвих
ризиків (рис. 1). Ці ризики також піддаються достатньо точній оцінці,
але внаслідок неможливості здійснювати операції на ринках похідних
фінансових інструментів, банки позбавлені найбільш зручних інструментів
управління такими ризиками. Крім того, зміни таких індикаторів
фінансового ринку, як валютні курси та відсоткові ставки, не завжди
викликані ринковими чинниками. Наприклад, протягом одного дня 21.04.2005
відбулося зниження офіційного курсу долара США відносно гривні на 2,7 %
[ REF _Ref105430856 \r \h \* MERGEFORMAT 4 ], яке не можливо було
спрогнозувати виходячи із подій в економічному житті країни та світу.
Банки мають переважно закриті позиції з цих видів ризиків або не
здійснюють активного управління ними, що і пояснює віднесення даної
групи ризиків до другорядних.

Група нефінансових ризиків банки оцінили переважно в інтервалі між
помірним і суттєвим. Крім того, значним визнано операційний ризик лише 4
банками, а стратегічний – 5 (рис. 2). Незважаючи на те, що у світовій
практиці стратегічний та операційний ризики займають одне з перших місць
у рейтингах зарубіжних банків, вітчизняні банки не приділяють даним
ризикам необхідної уваги [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 ,
c. 103]. Ризики цієї групи стають відчутними лише після їх реалізації,
оцінити та спрогнозувати їх надзвичайно важко, тому найчастіше
управління ними взагалі не здійснюється. Одна із основних причин
обмеження можливості оцінити операційний ризик – відсутність необхідних
статистичних даних. Відсутність даних спричинена незначним строком
функціонування банків, що не дозволяє створити адекватну базу даних, а
також небажанням банків обмінюватися даними щодо реалізації операційних
ризиків і пов’язаних з ними розмірів збитків.

Рис. 2. Самооцінка рівня нефінансових ризиків банками України [ REF
_Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c. 108]

У результаті аналізу були виявлені такі проблеми корпоративного
управління українських банків [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT
2 , c.109]:

– наявність конфлікту інтересів між функціями внутрішнього аудиту та
ризик-менеджменту;

– низький рівень залучення спостережних рад у формування стратегій та
політик з управління ризиками;

– непослідовність у визначенні повноважень колегіальних органів.

На даний момент ще існує нерозуміння топ-менеджерами комерційних банків
цілей та функцій ризик-менеджменту, що призводить до таких несумісних з
позиції корпоративного управління речей, як здійснення управління
ризиками службою внутрішнього аудиту, або навпаки, виконання контрольних
функцій підрозділом ризик-менеджменту. У трьох з анкетованих банків
служба внутрішнього аудиту підзвітна Правлінню, що суперечить вимогам
Закону про банки та банківську діяльність [ REF _Ref105430856 \r \h \*
MERGEFORMAT 4 ]. Методичні рекомендації щодо організації та
функціонування систем ризик-менеджменту в банках України дають чітке
розмежування функцій підрозділів банку в процесі управління ризиками.
Дотримання рекомендацій даного документа дозволяє банкам вирішити
проблему розподілу повноважень щодо управління ризиками та впровадити
систему ризик-менеджменту, що відповідає міжнародним стандартам.

Крім того, однією з найважливіших проблем організації ризик-менеджменту,
є відсутність кваліфікованих кадрів [ REF _Ref105428043 \r \h \*
MERGEFORMAT 2 , c.109]. Останнім часом керівництво банків стало
приділяти більше уваги навчанню та розвитку співробітників. Саме
кваліфікований персонал зможе побудувати ефективну систему
ризик-менеджменту та вивести її на новий якісний рівень. Найбільшою
проблемою є те, що вищі навчальні заклади дають лише загальні знання
щодо банківських ризиків, навчання фахівця відбувається на робочому
місці методом проб і помилок. Одним із форм навчання є практичні
семінари та форуми, але, на жаль, вони переважно присвячуються загальним
основам управління ризиками, а практичні аспекти майже не висвітлюються,
оскільки банківські фахівці дуже не охоче діляться своїм досвідом і
наробками. Вирішення даної проблеми відбуватиметься поступово.
Накопичення позитивного досвіду управління ризиками саме в українських
умовах сформує базу для навчання молодих фахівців. Крім того, для
якісної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах необхідно
забезпечити ефективний обмін інформацією між науковцями та практиками.

Разом з цим ще однією проблемою корпоративного управління є низький
рівень залучення спостережних рад банків до управління ризиками. У
небагатьох банках нормативні документи, що регламентують управління
ризиками, затверджуються на рівні спостережних рад (таб. 1).

Спостережні ради найчастіше залучаються до роботи над стратегічним
ризиком. Основними причинами низького залучення спостережних рад до
процесу управління ризиками – невелика кількість членів спостережних рад
та відсутність у них досвіду роботи в банках. Крім того, лише декілька
банків вважають пріоритетом створення комітету з ризиків при
спостережній раді [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c.
111]. Члени спостережних рад більшості банків недостатньо розуміють
сутність ризик-менеджменту та переваг його активного впровадження.

Таблиця 1

Наявність нормативних документів, що регулюють управління ризиками, та
рівень їх затверджених [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 ,
c. 110]

Категорії ризиків Наявність внутрішніх нормативних документів для
відповідної категорії ризику Рівень затвердження

кількість банків частка Правління Спостережна рада інше

Кредитний 72 92 % 59 10 3

Ліквідності 71 91 % 62 8 1

Процентний 67 86 % 57 8 2

Валютний 66 85 % 55 8 3

Операційний 57 73 % 50 4 3

Ринковий 47 60 % 40 5 2

Стратегічний 35 45 % 26 9 0

Юридичний 33 42 % 30 3 0

Репутації 24 31 % 18 4 2

інші 24 31 % 20 4 0

Необхідно зазначити, що у банків наявні нормативні документи, що
регулюють ризики, але затверджуються переважно Правлінням або іншими
органами (таб. 1). Більшість банків (від 85 % до 92 %) мають внутрішні
нормативні документи з основних видів фінансових ризиків. Процес
управління нефінансовими ризиками, крім операційного, має значно нижчий
рівень урегульованості – від 31 % до 45 %.

Колегіальні органи виконують досить важливу функцію в процесі управління
ризиками – дозволяють уникнути конфлікту інтересів між різними
структурними підрозділами та підвищують якість прийнятих рішень,
оскільки проблеми розглядаються з різних боків. Чітке визначення
повноважень колегіальних органів дозволяє значно підвищити корпоративну
культуру управління ризиками. У результаті проведеного дослідження
виявлені такі проблеми у визначені повноважень колегіальних органів [
REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c. 111]:

– на рівні окремих банків – наявність ризиків, що не належать до
компетенції жодного колегіального органу – це свідчить про те, що деякі
ризики або не ідентифіковані, або управління даними видами ризиків
делеговано окремими структурним підрозділам, що може призвести до
однобічного розгляду проблем;

– наявність ризиків, що одночасно входять до компетенції декількох
комітетів – оскільки ризики суттєво впливають один на одного, то досить
важко чітко провести межу між повноваженнями комітетів. Проте в разі
перехрещення повноважень різних комітетів можуть виникнути організаційні
проблеми при прийнятті протилежних рішень з одного питання;

– залучення деяких комітетів у роботу над ризиками, які не входять до їх
компетенції – 39 банків або 50 % з анкетованих банків назвали органом,
що управляє операційним ризиком – Тарифний комітет. Даний факт свідчить
про нерозуміння респондентами сутності цього ризику та дає привід
задуматися над рівнем ризик-менеджменту в українських банках взагалі
(таб. 2).

Таблиця 2

Повноваження колегіальних органів з управління ризиками, кількість
банків [ REF _Ref105428043 \r \h \* MERGEFORMAT 2 , c. 112]

Категорії ризику Комітети банків

Кредитний КУАП Комітет з управління ризиками Тарифний Інші

Кредитний 74 19 2 4 1

Ліквідності 7 73 1 0 1

Ринковий 10 48 3 27 4

Валютний 8 60 3 11 4

Процентний 22 59 1 30 2

Операційний 5 14 2 39 7

Більшість з анкетованих банків мають такі традиційні комітети, як
Кредитний комітет та Комітет з управління активами та пасивами.
Спеціалізований комітет з управління ризиків мають лише 4 % з
анкетованих банків.

Однією із поточних проблем ризик-менеджменту – є недостатній рівень
використання кількісних методів оцінки ризиків, що може призвести до
неадекватної оцінки банками рівня ризиковості своїх операцій. Вирішення
даної проблеми можливе шляхом роз’яснювальної роботи наглядових органів,
підвищення кваліфікації персоналу та залучення зарубіжних консультантів.

Перспективи розвитку ризик-менеджменту в банках України – це пошук
оптимальної організаційної структури, яка б органічно включала в себе
управління ризиками на всіх етапах ведення банківської діяльності. Для
полегшення роботи в цьому напрямі Національним банком України розроблені
Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем
ризик-менеджменту в банках України. Даний документ має необов’язковий,
рекомендаційний характер, але найближчим часом на основі нього
планується прийняти Мінімальні вимоги до систем ризик-менеджменту в
банках [ REF _Ref105437619 \r \h \* MERGEFORMAT 5 , с. 63].

Отже, в результаті проведеного дослідження виявлено ряд проблем, які
перш за все зацікавлені вирішити власники та керівники банків. Ефективне
управління ризиками дозволить підвищити прибутковість банку та його
інвестиційну привабливість, що досить актуально останнім часом – у
період інтенсифікації розміщення коштів іноземними інвесторами в банках
України. Крім того, Національний банк України проявляє зацікавленість до
побудови ефективних систем ризик-менеджменту в банках, що дасть
можливість підвищити надійність, стабільність банківської системи та
зменшити вразливість її від зовнішніх факторів. Спільними зусиллями
виявлені проблеми – дефіцит кваліфікованих кадрів, низька корпоративна
культура, слабкий розподіл повноважень колегіальних органів і слабкі
методики оцінки ризиків – будуть вирішені в найближчій перспективі, про
що свідчить позитивна тенденція усвідомлення керівниками та власниками
банків цих проблем і пошуку шляхів їх вирішення.

Література:

Лист Національного банку України від 31.12.2004№ 50-012/1003. – С. 11.

Матеріали третього щорічного Східноєвропейського ризик-менеджмент
форуму. – К.: FAService, 2004. – С. 232.

Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем
ризик-менеджменту в банках України (Постанова Правління НБУ від
02.08.2004 № 361). – С. 42.

HYPERLINK “http://www.bank.gov.ua/” www.bank.gov.ua/

Уваров К., Куценко О. Методичні рекомендації щодо організації та
функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: орієнтир на
майбутнє // Вісник Національного банку України. – 2005. – № 1. – С.
60–63.

Фінансові ризики