Реферат на тему
Менеджмент і менеджер
Золоті торгові марки України”, лауреати міжнародного академічного
рейтингу “Золота фортуна”, “Хіммаш”, “Енергопром”, “Укрнафта”,
“Укрнафтогаз”, “КийАвіа”, “Укрзалізниця”, “Норма”, “Славутич”,
“Київстар”… Це велетні нашої економіки, вони створюють славу України.
Мимоволі виникає питання: “Хто та яким чином може забезпечити ефективне
управління цими національними компаніями, консорціумами та
об’єднаннями?” Щодня створюються нові ТОВ, АТ, фірми та підприємства
малого бізнесу. Одні досягають успіху, інші дуже швидко і назавжди
зникають як банкрути. Чому так? Відповідь треба шукати у вмінні миттєво
сприймати, знаходити, розумно використовувати нові принципи і підходи в
управлінні людьми та підприємствами. У 90-х роках XX століття ми стали
свідками руйнації ідей теорії класичного управління та поступової заміни
їх принципами наукового менеджменту.
З поняттями “менеджмент”* і “менеджер”* cьогодні ми зустрічаємось на
кожному кроці. Вони входять у нашу лексику, деякі елементи менеджменту
ми уже використовуємо у своїй професійній діяльності. По запевненню
класика менеджменту Пітера Дракера: “Рідко, якщо взагалі коли-небудь,
який-небудь новий основний інститут так швидко доводив свою
необхідність… як розвивався менеджмент на початку теперішнього
сторіччя”. Проте, спілкування з керівниками шкіл навчальних закладів,
педагогами свідчить про їх поверхову уяву щодо змісту менеджменту.
Вживаючи слово “менеджер”, більшість педагогів ототожнюють його з
образом керівника нового покоління, який використовує у своїй роботі
сучасні гуманні методи управління. Загалом, це так і не зовсім так.
Термін “менеджмент” трактується досить широко.
“Менеджмент – сукупність стратегії, філософії, принципів, методів,
засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його
ефективності та зростання прибутку”.
“Менеджмент – соціальний і технічний процес, за допомогою якого
використовуються ресурси, відбувається вплив на людські дії та
здійснюється сприяння змінам для досягнення цілей організації”.
“Менеджмент – процес планування, організації, приведення в дію і
контролю організації з тим, щоб досягти координації людських та
матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного вирішення завдань”.
“Менеджмент – інтеграційний процес, яким повноважні особи формують,
зміцнюють і керують організаціями в ході добору та досягнення визначених
ними цілей”.
“Менеджмент – процес, за допомогою якого група людей, що співпрацюють,
спрямовує свої дії до загальних цілей”.
“Менеджмент – різновид господарського управління в ринкових умовах.
Передбачає економічну свободу людей, свободу й обов’язок, керуючись не
розпорядженнями зверху, а вигодою, приймати самостійні рішення, цілком
відповідати за їх результати”.
Яке з цих визначень найбільш повне? З певним наближенням до істини можна
сказати, що менеджмент – це система планування, організації, мотивації і
контролю, необхідна для визначення та досягнення цілей організації. При
цьому активно використовуються три обов’язкові складові менеджменту:
інтелект, психіка та спроможність людини до продуктивної праці.
В узагальненому вигляді зміст підходів щодо визначення менеджменту як
полівалентного поняття можна уявити так:
Поняття “менеджер” абсолютно ідентичне в семантичному смислі поняттям
“управлінець”, “керівник”. Але тільки в цьому смислі! Менеджер – це
особливий інтелектуальний “товар” високої якості та вартості, це
управлінець, підготовлений (не менше двох років після ретельного добору
і навчання, причому, надзвичайно інтенсивного та персоніфікованого) для
забезпечення ефективної діяльності як всієї установи, так і кожного
окремого працівника. Менеджер – це професіонал, завдання якого –
організація конкретної продуктивної роботи в рамках визначеного числа
працівників, функціонально підлеглих йому. Оскільки менеджер – це
“товар”, “продукт”, то він не призначається на посаду, не обирається,
його необхідно придбати, купити.
Ще до 1990 року радянська держава не визнавала ідею менеджменту. В
ідеології того часу існувало поняття “менеджеризм”. Філософська
енциклопедія 1964 року так визначала його зміст: “Менеджеризм” – сучасна
буржуазна теорія управління. М. проголошує своєю ціллю створення науки,
що формує “осн. принципи управління”, придатні для будь-якої людської
орг-ції. Практич. застосування цих принципів дозволить нібито усунути
протиріччя капіталізму і забезпечить його процвітання.
Методологіч. основою концепції М., поряд із соціологіч. емпіризмом
позитивістського толку, є суб’єктивістське, волюнтаристичне тлумачення
історич. процесу, ідеалізація і фетишизація функцій управління. Розгляд
виробничих стосунків людей підмінюється описанням техніч. взаємовідносин
працівників, а аналіз реальних экономіч. явищ – міркуваннями про
психологію індивідів, які розглядаються поза зв’язком з
соціально-економіч. стосункими”. Ось так! Спробуй – розберися.
На думку провідних американських спеціалістів, менеджмент – це не
управління предметами, а організація та управління працею людей, це
система щоденного та перспективного планування, прогнозування й
організації виробництва, реалізації продукції і послуг з метою отримання
максимального прибутку (матеріального, інтелектуального, духовного…).
Існують дві точки зору щодо появи менеджменту як науки:
1. Появу наукового менеджменту пов’язують з працями Ф.У.Тейлора (США) та
Анрі Файоля (Франція) – початок ХХ ст.
2. Менеджмент – це наука, що розвивалася ще у XVIII-XIX ст. Ще в Х ст.
Ніколо Макіавеллі писав: “Люди за своєю сутністю прагнуть до порядку,
проте дії їх породжують безладдя…”[50].
Клод Ст. Джорж в книзі “Історія управлінської думки” описав розвиток
менеджменту з 5000р. до н.е. Це виглядає так:
Таблиця 1
Роки Індивідуум чи етнічна група Основний вклад в розвиток менеджменту
5000 до н.е. Шумери Писемність; реєстрація фактів
4000 Єгиптяни Визнання необхідності планування, організації та контролю
2600 Єгиптяни Децентралізація та організація управління
1491 Євреї Концепція організації, скалярний принцип, принцип виключення
500 Китайці Визнання принципу спеціалізації
400 Сократ Формування принципу універсального менеджменту
20 н.е. Ісус Христос Єдиноначальність. Золоте правило. Людські стосунки
284 Діоклетіан Делегування повноважень
900 Альфарабі Вимоги до керівника
1525 Макіавеллі Необхідність цілеспрямованості керівника
1767 Дж. Стюарт Основи теорії влади
1820 Джеймс Мілл Аналіз людської мотивації
1900 Ф.У. Тейлор Науковий менеджмент
1910 Хьюго Манстерберг Використання психології в менеджменті
1911 Дж.К.Дункан Перший підручник з менеджменту
1916 А. Файоль Повна теорія менеджменту; викладання менеджменту в
навчальних закладах
1930 Мері Р.Фоллетт Філософія менеджменту на основі індивідуальної
мотивації
1960 Дуглас Макгрегор Теорія “Х” та “У”
1975 Вільям Оучі Теорія “Z”
Розглянемо еволюцію теорії наукового менеджменту у відповідності з
поглядами його фундаторів. Відомо основні чотири школи управління з
точки зору менеджменту.
ЛІТЕРАТУРА
Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.
Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.
Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.
Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.
Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.
Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.
Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.
Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.
Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП “Балахинская типография”, 1994. – 71с.
Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.
Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.
Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.
Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО “ИНФРА-М” – АОЗТ “Премьер”, 1995. – 204с.
Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.
Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.
Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.
Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.
Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.
Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.
Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207с.
Функція (вид діяльності)
Процес
Орган або апарат управління
Категория людей
Наука та мистецтво управління
Менеджмент
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
