Реферат на тему
Шляхи до творчої діяльності
Епіграфом до цього підрозділу можуть бути слова У.А.Уорда: “Посередній
вчитель викладає. Хороший вчитель пояснює. Видатний вчитель показує.
Великий вчитель надихає”.
Дослідники відзначають безпрецедентну “розмитість”, аморфність
визначення категорії “творча діяльність*” та понять, що її обслуговують.
Основні положення творчої діяльності педагога викладені в працях
К.Д.Ушинського, Н.К.Крупської, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинського,
І.А.Зязюна… Результати педагогічної творчості виявляються в
перетворенні вчителем своєї діяльності через пізнання власної творчої
індивідуальності. Нестача творчих здібностей серйозно підриває
ефективність педагогічних працівників.
Дехто з вчителів вважає, що особисто їм якраз і не вистачає такої
здібності, що взагалі ця здібність рідко зустрічається в практиці. Такий
погляд на творчу здібність сам по собі не є творчим. Кожен педагог
потенційно володіє творчими здібностями, треба тільки знайти їх в собі,
подолати психологічні перешкоди, які обмежують їх розвиток, оволодіти
методами творчої діяльності.
Відомі такі рівні творчості (за А.Тейлором):
експресивна;
продуктивно – наукова та художні продукти;
інвентивна (винахідницька);
інноваційна – поліпшення за допомогою модифікації;
породжуюча – висунення абсолютно нових ідей.
Творчість – це здатність адаптивно реагувати на потребу в нових
підходах, здатність осмислено включати в життя щось нове. “Для того, щоб
привести всі свої сили до руху, людині необхідно помістити попереду себе
яку-небудь благородну ціль, здатну її запалити”, – писав Е.Ренан.
Таблиця 21
Характеристика вчителів за рівнем творчого потенціалу
З низьким потенціалом З високим потенціалом
Дисципліновані, методичні, слухняні; Думає нестандартно, до рішення
підходить інваріантно;
Із задоволенням вирішує готові проблеми, але не шукає їх; Сам знаходить
проблеми та шляхи їх вирішення, шукає нові;
Вирішує проблеми відомими та вже випробуваними методами; Сміливо
використовує різні методи;
Пунктуальні при виконанні рутинної роботи, дрібних операцій; Рутинну
роботу виконує без бажання, швидко передоручає її;
Користується довірою колективу тільки за стандартних умов; Прагне до
лідерства;
Заперечує нормам тільки за умов підтримки; Заперечує існуючі норми, не
звертає уваги на сталі звичаї;
Схильний до сумнівів.
Бурно реагує на критику; Не схильний до сумнівів. Коли розробляє ідеї,
не заручається підтримкою керівництва;
Змінює свою думку. Захищає свою думку.
Розглянемо основні бар’єри для творчого підходу до педагогічної
діяльності. З великої кількості факторів, які віддаляють нас від
творчості, зупинимося на таких:
Людські лінощі. Під лінощами ми розуміємо прагнення людини відмовитися
від подолання труднощів, стійке небажання здійснювати вольові зусилля.
Ж.Ренар з цієї нагоди висловився так: “Лінь – це звичка відпочивати
перед втомою”.
Ф.У.Тейлор в своїй роботі “Принципи наукового менеджменту” писав:
“Робота з прохолодою відбувається з двох причин: по-перше, від
природного інстинкту та схильності людей до неробства, що може бути
названо природним прагненням прохолоджуватися, по-друге, від більш
складних думок та роздумів, зумовлених суспільними відносинами, що може
бути названо систематичною “роботою з прохолодою”.
Дійсно, творчість вимагає зусиль та часу. Передчасне послаблення зусиль
не дозволяє усунути перешкоди та заважає творчим досягненням. Щоб
присвятити себе творчим зусиллям, необхідно виявити дисципліну та
подолати рутину.
Антиподом лінощів є діяльність, творчість.
Концептуальна схема творчої життєдіяльності обслуговується такими
поняттями:
потреби ( мотиви ( цілі ( обмеження ( проблема ( методи вирішення
проблеми ( результат ( критерії оцінки ( характеристика результатів.
Сталі звички. Як зазначав І.Кант: “Звичку ніколи не можна визнати
добром, навіть звичку до гарних вчинків. Гарне завдяки їй, перестає бути
доброчесністю”. У кожного з нас виробляються стереотипи в роботі та
мисленні, які можуть стати ворогами творчості. Сталі звички потребують
постійної “інвентаризації”. Тут корисним може бути Ваше питання до
самого себе: “Чому саме так, а не інакше?”.
Надмірна напруженість. У роботі ми часто зустрічаємося з почуттям
невпевненості та збентеження. Відсутність впевненості y своїх успіхах
породжує гіпертрофоване почуття напруження. Воно виявляється в фізичних
відчуттях (скутість, стриманість) та на емоційному рівні. Вчитель
намагається захистити себе від загрози, природа якої ним не усвідомлена.
Педагоги, які знаходяться в напруженому стані, намагаються дотримуватися
традиційних методик, які раніше забезпечували їм успіх, внаслідок чого
їх сили та енергія використовуються не повністю.
Послаблена цілеспрямованість. Творчі дії живуть прагненням до нових
змін. Прагнення до нового може бути сформоване як за внутрішніми
мотивами, так і під впливом зовнішніх причин. Для того щоб бути творчим,
педагог повинен відчувати потребу в змінах, усвідомлюючи недоліки
попередньої діяльності.
Недостатні можливості. Практично всі види та форми творчості потребують
допомоги з боку оточуючих та зовнішніх ресурсів. Недостатність ресурсів
позначається в неповній інформації про педагогічні технології,
відсутності необхідних літературних джерел, “живого” спілкування з
вченими, неможливості проведення педагогічного експерименту. У таких
випадках необхідна впевненість в собі, що є важливим компонентом
творчості, оскільки вміле використання часу, сил, ресурсів, організація
підтримки відіграють істотну роль в творчому процесі.
Надмірна серйозність. Для вираження самого себе в творчості іноді
необхідно “погратися” з ідеями, оскільки часто рішення, які ми шукаємо
знаходяться серед самих ексцентричних та самих немислимих пропозицій.
Радість від виникнення нової ідеї надихає, а дуже серйозний відгук
позбавляє ідею та педагога сил.
Недосконала методологія. Відсутність ефективного підходу до вирішення
проблем послабляє творчі зусилля вчителя. Творча робота вимагає
новаторського, нетрадиційного мислення.
Творчо працюючі, вчителі відносяться до “самоактуалізованих*
особистостей” (за визначенням А.Маслоу). Вони володіють такими
унікальними якостями:
Ці вчителі сприймають все таким, яким воно є; вони здатні сприймати
самих себе із своїми перевагами та недоліками; вони уміють перетворювати
свої недоліки у переваги. Це люди своєї справи.
Вони не бояться зближення з іншими людьми. У спілкуванні вони
встановлюють глибокі людські стосунки, вони людяні й не бояться
відкривати перед іншими свої почуття. Прихильність вони відчувають лише
до небагатьох людей.
Ці вчителі – умілі оцінювачі (експерти) ситуацій. Уміють виявляти в
людях фальш, нещирість, вони відрізняються підвищеною чутливістю до
людей.
Вони – творці та цінителі. У них ефективна здатність знов та знов щиро
насолоджуватися радістю життя – з подивом і обожнюванням кожної його
хвилини. Такі вчителі завжди схильні до всього підходити творчо.
Вчителі-творці реагують індивідуально, в той час як звичайні –
стереотипно.
Оптимістичне ставлення до самого себе – основа впевненості в собі. Такі
вчителі автономні в думках та в діях. Вони живуть в аурі щастя, вони –
“самодостатні”.
Вони готові вчитися у кожного. Оскільки самореалізовані
(самоактуалізовані) вчителі впевнені в собі та розуміють власну
цінність, їх не лякає перспектива видатися нерозумними. Їм набагато
цікавіше що-небудь зрозуміти, або отримати потрібну інформацію, ніж
підтримувати репутацію обізнаної людини.
Кожному вчителеві у творчій діяльності заважає щось своє, тому бажано
визначити та вивчити власні перешкоди. Їх корисно обговорити як з
колегами, так і з керівництвом школи (довірливо). Певно, що ці перешкоди
повністю усунути неможливо, але треба використати методику нейтралізації
їх негативного впливу на Вашу творчість. Педагогу недостатньо самому
бути творчим, необхідно заохочувати творчість у своїх вихованців,
сприяти її розвитку.
У скарбницю сучасного періоду розвитку шкільної педагогіки назавжди
занесені імена видатних творчих педагогів-новаторів: В.Ф.Шаталова,
Є.М.Ільїна, С.М.Лисенкової, Ш.А.Амонашвілі.
Але крім індивідуальної педагогічної творчості більш важливим для нас є
продуктивна колективна творчість освітян. Тут можна виділити декілька
типів творчої поведінки вчителя в колективі, декілька типів
індивідуальної педагогічної творчості, які відрізняються між собою
внутрішньою структурою.
Лідер. Це педагог, який здатен ініціювати яскраву, цікаву, оригінальну
педагогічну ідею та успішно повести за собою весь педагогічний колектив
(вчительський та учнівський) – соціотип Щетиніна М. П.
Генератор педагогічних ідей. Цей педагог створює нові педагогічні
гіпотези, ідеї концептуального порядку, які випробовуються,
досліджуються та реалізовуються у власному педагогічному досвіді. Це
школа науково-педагогічних ідей з вираженим прикладним характером –
соціотип Шаталова В.Ф.
Ентузіаст. Цей педагог захоплений власною педагогічною діяльністю. У
своїй “справі” він – професіонал найвищого класу. Екстраверт. Дуже
захоплений своїми пошуками, домагається успіху, орієнтований на дітей,
залучає їх до пошуків творчих ідей – соціотип Волкова І.П.
Дослідник. Цей педагог постійно знаходиться в стані пошуку, вивчення,
дослідження та аналізу реальної педагогічної практики. Володіє науковим
стилем мислення – соціотип Ільїна Є.М.
Абсолютна більшість вчених-педагогів, а також і філософів погоджуються з
думкою, що творчість – це непізнаний за генезисом та структурою феномен.
Ф.Клікс відзначав, що “Найрізноманітніші феномени творчості мають у
своїй основі щось загальне, що характеризує ті умови, за яких можливе
виникнення якісно нових досягнень”. Існують дві полярні думки з приводу
суті педагогічної творчості, а саме:
Якщо дотримуватися позиції, що зазначена праворуч, то творчість в
педагогічній роботі можна спланувати відповідно до порад В.А.Кан-Каліка.
Для цього треба:
чітке усвідомлення кінцевої цілі навчально-виховної взаємодії
(очікуваний результат);
визначення ситуативної цілі запланованої взаємодії;
співвідношення запланованих взаємодій із психолого-педагогічною теорією;
співвідношення запланованих взаємодій із загальною системою
педагогічного процесу;
конкретизація запланованої взаємодії стосовно до власних, авторських
педагогічних поглядів;
врахування індивідуально-неповторних особливостей даної ситуації
(вікових, соціально-психологічних, індивідуально-типологічних…);
визначення відповідності обраного прийому власній педагогічній
індивідуальності;
вірогідний прогноз близьких та віддалених за часом результатів
взаємодії;
пошук оптимальних шляхів здійснення запланованої взаємодії.
Спробуйте Вашу будь-яку заплановану педагогічну дію (з учителем,
колективом, учнями, класом) проаналізувати з урахуванням вищезазначених
позицій. Це буде Вашим професійно-творчим самовихованням. Рудольф Флеш
відмічав: “Творче мислення, можливо, означає всього-навсього розуміння,
що немає ніякої особливої доброчесності в тому, аби вести справи так, як
їх завжди вели до нас”.
Наступним кроком подібної самоосвіти можуть бути Ваші відповіді на такі
питання:
Існують педагогічні проблеми, які Вас постійно турбують, чи Ви працюєте
в рамках діючих інструкцій?
Чи є у Вас педагогічні ідеї (із літератури, з власного досвіду, з
досвіду колег), які Ви готові покласти в основу своєї діяльності?
Чи є у Вас потреба систематично продумувати власні педагогічні ідеї?
Якщо Ваші ідеї не сприймаються адміністрацією школи (відділом освіти),
чи готові Ви їх захищати, або ж приймете способи діяльності,
запропоновані адміністрацією? (педагогічна мімікрія).
Чи вважаєте Ви, що Ваші педагогічні ідеї отримають розвиток?
Чи отримуєте Ви задоволення від самопропаганди своїх ідей?
Наявність позитивних відповідей свідчить про особисте бачення Вами
педагогічного процесу. Продовжуйте удосконалюватися, адже без чітких
педагогічних переконань неможлива педагогічна творчість, оскільки вона
орієнтується на продуктивні педагогічні ідеї.
Таблиця 22
Рівень професійної компетентності Критерії результативності педагогічної
діяльності викладача (за Г. О.Ковальчуком)
Репродуктивний.
Дуже низький Здатний розказати учням те, що знає сам. Ціль занять
визначає стихійно без урахування рівня підготовки учнів. Учбову
літературу використовує мінімально. Зміст навчального матеріалу вибирає
стихійно. Переважають традиційні методи одностороннього пояснення, учні
пасивно сприймають інформацію. Елементи організаційної структури заняття
не обґрунтовані, не чіткі. Спроектована модель занять має декларативний
характер.
Адаптивний.
Низький Уміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії.
Мету та структуру заняття визначає адекватно рівню розвитку учнів, однак
не варіює методи навчально-пізнавальної діяльності. Методи активізації
застосовує рідко.
Локально-моделюючий.
Середній Володіє стратегією навчання учнів ЗУНам. Цілі та задачі
діяльності обґрунтовані, але не визначені рівні засвоєння учнями бази
знань та відповідних їм форм та методів роботи. Переважають традиційні
методи та прийоми навчально-пізнавальної діяльності. Активізація
діяльності учнів здійснюється без глибокого дидактичного обґрунтування.
Системно-моделюючий.
Високий Володіє стратегією навчання учнів ЗУНам. Мету, задачі та
структуру занять вибирає з урахуванням особливостей учнів, ролі учбового
матеріалу в курсі та в зв’язку з іншими предметами. Моделює рівень
засвоєння по темі, форми та методи учбово-пізнавальної діяльності. Зміст
викладає відповідно до цілі. Переважають проблемні методи навчання, що
відповідають потребам, мотивам та інтересам учнів.
Творчий.
Дуже високий Використовує стратегії перетворення свого предмету як
засоби формування особистості учня. Цілі, задачі та структура занять
відповідають потребам формування технологічного мислення учнів.
Використовує диференційований та особистісно-орієнтований підхід. Методи
навчально-пізнавальної діяльності підпорядковані реалізації
алгоритмічно-дійового та творчого рівнів засвоєння знань. Проектує
діяльність та поведінку учнів у конкретних педагогічних ситуаціях.
Творчі педагогічні групи
Історія педагогічного новаторства відмічена видатними проривами таких
педагогів, як А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, В.Ф.Шаталов, М.П.Гузик,
Ш.А.Амонашвілі, Е.М.Ільїн, С.М.Лисенкова та ін. Але багато чого в
творчості можна досягти, працюючи в групі професіоналів. Окремий педагог
може справитися з творчою проблемою обмеженого масштабу, але ускладнення
проблеми вимагає створення творчих колективів. У творчій групі, в
зв’язку з цим, бажано створити рівновагу вміння та здатності.
Важливим чинником успіху творчої групи є її керівництво, оскільки
керівник (кафедра) буде намагатися створити винахідливу та збалансовану
групу, в якій буде представлений великий “асортимент” талантів
(характерів).
Робота творчої групи має свої внутрішні обмеження, які необхідно знати
для того, щоб виключити їх вплив. Психологи стверджують, що між творчою
діяльністю та відчуттям особистого задоволення існує позитивний зв’язок.
Участь у творчості відкриває в кожного педагога непередбачені можливості
та значні сили, вона надихає. Але не намагайтеся за один раз зробити
великий внесок в історію творчої діяльності людства. Пам’ятайте,
“очікувані” результати можуть бути самими несподіваними для Вас!
Новаторство* завжди містить у собі елемент ризику. Він неминучий. Не
зосереджуйтеся на його мінімалізації – це спустошує Вас та зводить
нанівець сам пошук.
У підходах до педагогічної творчості можна виділити такі три варіанти:
Знаходження нового використання існуючим методам та методикам.
Знаходження нових педагогічних методів та засобів для досягнення певної
цілі.
Внесення інноваційних змін в існуючу педагогічну практику або
комбінування новими способами того, що вже існує.
І на завершення цього розділу розглянемо приклади повсякденної творчості
(за межами роботи), які, не відносячись до розряду видатних, сприяють
створенню нашого власного образу: приготування їжі, експериментування в
цій справі з різними комбінаціями харчових продуктів; виготовлення речей
– від одягу до меблів. Це активізує Вашу інтелектуальну діяльність;
захоплення садівництвом та городництвом; спілкування з дітьми та
спостереження за їх грою. Використовуючи творчу уяву та уміння проникати
в світ дитини, Ви зможете попасти до “країни чудес”, взяти участь у
неймовірних подорожах; співайте. Співайте скрізь, по дорозі в школу, у
ванній кімнаті…; танцюйте вдома, на роботі з колегами, учнями, в гостях;
вивчайте мови інших народів. Якщо Ви говорите більш ніж на одній мові,
читайте книжки на мові оригіналу; пишіть листи, щоденники, помітки, в
яких довірливо виражайте свої внутрішні переживання та бажання.
ЛІТЕРАТУРА
Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.
Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.
Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.
Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.
Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.
Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.
Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.
Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.
Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП “Балахинская типография”, 1994. – 71с.
Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.
Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.
Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.
Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО “ИНФРА-М” – АОЗТ “Премьер”, 1995. – 204с.
Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.
Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.
Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.
Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.
Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.
Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.
Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207с.
Педагогічна творчість
Творчість – це імпліцитна здатність,
“подарунок долі”
Творчість – процес, яким алгоритмічно можна оволодіти,
напрацьовуючи досвід
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
