.

Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
292 4757
Скачать документ

Реферат на тему:

Будні і свята музею Степана Бандери в Дублянах

Музей Степана Бандери в Дублянах – явище небуденне і не рядове. І не
лише для аграрного університету, при якому він діє, а й для всієї
України. Маючи у своєму підґрунті той історичний факт, що Степан Бандера
навчався у нас на агронома, ректор університету, академій УААН, професор
Володимир Снітинський доклав усіх зусиль, аби музей став реальністю.

У 1999 році було створено творчу групу, яку очолив тодішній проректор з
навчально-виховної роботи Петро Чайковський. До неї увійшли завідувач
кафедри українознавства, професор Василь Плисюк, ст. викладач цієї
кафедри Микола Чоповський, вчений, учасник визвольних змагань Григорій
Дем’ян, художник Микола Шпак, викладачі і студенти університету. За
короткий термін музей набрав чіткого образу установи
пропагандистсько-виховного характеру з укомплектованими необхідними
матеріалами у вигляді книг, періодичних видань, фотоілюстрацій, макетів,
оригінальних предметних експонатів. Художникові Миколі Шпаку, при
розробці дизайну музею, вдалося створити високоестетичний
просторово-візуальний образ музею, починаючи від центрального акценту у
формі латинської літери Вікторія – Перемога – символу і повстанської
боротьби, і самого музею – до кольорового вирішення рам стендів і
столиків-вітрин, їх форми і розміру, функціональної доцільності.

Матеріали збиралися з різних джерел. Директорові Державного архіву
Львівської області В’ячеславові Куцинді вдалося відшукати кілька листів
особової справи і фото Степана Бендери – студента. Портрет Степана,
писаний художником П.Зайченком у 1945 році (можливо, з натури) “викопав”
на Яворівщині сам фундатор музею академік В.Снітинський. Інші портрети
Степана Бендери створили співробітники університету: заслужений художник
України Станіслав Серветник та випускник архітектурного відділення ЛДАУ
Степан Пісьо. Є й два скульптурні зображення Степана – студента:
погруддя і скульптура в повен зріст роботи Львівського скульптура
Ярослава Лози (до речі, останню взято за основу при створенні
пам’ятника, що будується у Дублянах біля академічного корпусу, в якому
С.Бандера навчався). Ще одне цінне іконографічне зображення Степана
Бандери-студента поступило в музей від доктора Володимира Леника з
Українського Вільного Університету в Мюнхені /Німеччина/: він подарував
марку підпільної пошти України. Звідти ж поступив і останній прижиттєвий
фотопортрет Степана. Інші ілюстративні матеріали із зображенням Степана
Бендери – у копіях.

Надзвичайно цінний фотознімок родини Білецьких-Бандерів подарував
музеєві випускник нашого університету Ігор Друль з Луцька: на ньому брат
Степанової матері м.Мирослави о.Микола Білецький з дружиною Єфросинією,
батько Степана о.Андрій Бандера, його брат Осип та сестра Клементина
Бандери, інша родина. Не менш цінну світлину вдалося виготовити
фотографу ЛДАУ Степанові Гуку під час наших відвідин у Стрию сестер
Степана Бандери – сл.п.Володимири Бандера-Давидюк і Оксани Бандери. В
цьому ряду й фотоматеріали фотокора “ЗВУ” Володимира Саквука, С.Гука і
мої власні, на яких зафіксовано внуків С.Бендери – Степана, Олену,
Тетяну Бандерів /Канада/, Ореста Куцана /Німеччина/, двоюрідного брата
Володимира Бандеру /США/, племінників Зеновія і Миколу Давидюків,
племінницю Мирославу Давидюк /Україна/, інших представників славетного
роду, який з’їхався до Стрия на урочистості 10-річчя незалежності
України та відкриття садиби Бандерівського роду, де він мешкав з 1797
року. Внука – Степана Бандеру вдалося зазняти й під час виступу на
відкритті пам’ятника його славетному дідові в Дрогобичі. А ще – світлини
з рідного Степанового села Старого Угринова – з залишками рідного дому,
пам’ятником, могилами матері Мирослави, сестри Марти, нової будівлі
музею провідника ОУН, з музею у с.Воля Задеревацька. Цей список можна
продовжувати і продовжувати.

Музей скрупульозно збирає й літературу, присвячену Провідникові і
визвольній боротьбі. У першу чергу, це твори самого С.Бендери:
“Перспективи української революції” (три видання), праця “3 невичерпного
джерела”, збірник “Большевизм і визвольна боротьба”, автобіографія “Мої
життєписні дані”, двотомний біографічний нарис Петра Дужого “Степан
Бандера – символ нації”, нариси життя “Степан Бандера – символ
революційної безкомпромісовости ” Петра Мірчука, “Спогади про Степана
Бандеру” Степана Мудрика-Мечника, “За яку Україну боровся Степан
Бандера” Петра Дужого, “Хто і як убив Степана Бандеру”, “Московські
вбивці Степана Бендери” та інші. Цінується в музеї й документальна
розвідка сл. п.Галини Гордасевич “Степан Бандера: людина і міф”, яка вже
витримала три видання у Києві і Львові і друге видання здійснено при
підтримці академіка В.Снітинського та з його передмовою і післямовою
автора цих рядків.

Не менш важливою є й література, присвячена визвольним змаганням
українського народу, боротьбі ОУН і УПА за незалежну Україну. Ряд цієї
тематики зайняв би не одну сторінку, та все ж дещо варто назвати. Це, в
першу чергу, “Літопис УПА”, 30 томів якого видано в Торонто /Канада/ й
Україні. Це й “Закордонні частини ОУН” С.Мудрика-Мечника, це й “УПА”
Миколи Лебедя, і “ОУН і УПА” А.Бедрія, і “УПА. 1942 – 1952. Коротка
історія” Петра Мірчука, і “Українська партизанка” С.Хмеля, і “Армія без
держави” Т.Бульби-Боровця… Поряд з цими дослідженнями, музей володіє
такими збірниками, як “УГВР”, “Спогади вояка УПА” В.Максимовича, працями
П.Дужого про Р.Шухевича, П.Мірчука та Ю.Бойка про Є.Коновальця,
двотомниками Ярослава Отецька “Українська визвольна концепція”, Дмитра
Донцова “Націоналізм”, збірником “Національний рух”, дослідженням Василя
Іванишина “Українська ідея і перспектива національного руху” та іншими
виданнями.

Чималу добірку фондів музею становлять часописи “Визвольний шлях”, “Воля
і Батьківщина”, зокрема число 1/1999 р. цього журналу, повністю
присвячене 90-річчю Степана Бандери, “Самостійна Україна”, “Військо
України”, Зона”, “Вісник” Всеукраїнського об’єднання ветеранів” тощо.

Назвати всі книжкові подарунки музеєві тут можливості немає, бо їх дуже
багато. Важливе місце займають зокрема такі видання, подаровані
авторами: ” Невольнича муза” Ігоря Калинця і “Стежки-дороги” Івана
Гнатюка – лауреатів Національної премії ім. Т.Шевченка; “Село” академіка
Олександра Семковича, “За тебе, свята Україно” Нестора Мизака, ” Забути
не маємо права” Богдана Савки, “Тернистими шляхами” Кузьми Хобзея,
“Криваві події на Західній Україні /1920 – 1953/ “Миколи Чоповського,”
Усе життя розлукою було” Олеся Ангелюка, “Берестечко, свята дорога”
Євгенії Лешук, “Бойовий гопак” Володимира Пилата, “Встань народе,
пробудися” Павла Галапаца, Високий Замок” автора цих рядків.

Серед подарунків є й книги від симпатиків музею, установ, бібліотек,
редакцій, музеїв, діячів повстанського руху, випускників університету.
Так, Анатолій Матвієнко, народний депутат України, голова партії
“Собор”, який закінчив ЛСП у 1975 році, вніс до фондів музею збірник
“ГЕН” /Галерея Еліти Народу/, Іван Гущак, випускник університету,
подарував свої книги, серед яких “Плеяда заборонена, забута” і “На
вістрі тривоги”, роман “Сопигора” подарував інший випускник – Богдан
Бастюк, Голова обласного відділення НСПУ Левко Різник передав музеєві
свій роман “Лідер”, а академік Олександр Семкович, теж випускник
університету, окрім власного тому “Село”, збагатив фонди музею
фотоальбомом “Українські Січові Стрільці”. Список цими іменами не
вичерпується. Співробітник університету, доктор с.-г. наук, Володимир
Влох подарував історико-меморіальний збірник свого дядька Михайла Влоха,
виданий в 1970 р. у Чикаго під назвою “Винники. Звенигород. Унів та
довкільні села”, а доцент Андрій Лисишин подав до музею книгу Михайла
Томащука ” Березови в історії Гуцульщини”, колишня співробітниця ЛДАУ
Ольга Козловська поповнила фонди власним дослідженням про рідне село під
назвою “Село Поршна. 1939 – 1996”. У цьому селі бував С.Бандера.

Якщо говорити про бібліотеки – то внесок Львівської обласної наукової
бібліотеки збірник Віктора Романюка “Не вмерла і не вмре”, а Львівської
центральної міської бібліотеки ім.Лесі Українки – дослідження Степана
Мудрика-Мечника “Закордонні частини ОУН, від Крем’янецького краєзнавчого
музею в особі Гаврила Чернихівського збірник В.Адамович “На поклик
волі”, від меморіального музею Степана Бандери в його рідному селі
Старому Угринові – внесок чималий: кілька випусків альманаху
“Бандерівський край”, путівники, брошури, газета “Вісник Музею Степана
Бандери” тощо. Від редакції часопису “За вільну Україну ” поступили
“Причинки до історії “ЗУ ОУН: внутрішні справи і діяльність в еміграції”
С.Мудрика-Мечника, від редакції газети “Луцький Замок” – збірка Віктора
Вербича “Відлуння ночі”, від часопису “Дзвін Севастополя” – дослідження
Валька Кравченка “Український Севастопіль”. До цього варто додати ряд
книг Дрогобицького видавничого об” єднання “Відродження”, серед яких
“Кривава книга”, “Нація, державність, націоналізм” Василя Іванишина та
інші.

Поступає література і від різних спілок, партій та об” єднань. Серед них
Львівський обласний осередок Конгресу Українських Націоналістів,
Дублянський осередок політв’язнів і репресованих, Спілка політв’язнів
Тернопільщини, Рівненщини, Волині, Львівщини. Цінні томи до слідження”
Жовк і вщини” поступили від жеківської райдержадміністрації та
дослідника Ореста Яцківа, том про Самбір внесла директор музею
“Бойківщина “Роксоляна Данчин. Всі, хто хоч раз побував у Музеї Степана
Бендери в Дублянах, вважають своїм патріотичним обов’язком прислужитися
до комплектування його фондів. Музей набирає статусу скарбниці
визвольної боротьби українського народу, бандерівського руху.

Створюючи музей, ректор університету В.В.Снітинський ставив собі за мету
перетворити його на центр національно-патріотичного виховання молоді.
Сподівання ректора справдились: за три роки становлення музей став
справжнім “Храмом совісті нашої нації” за висловом Ніли Підпалої,
директора Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.
Адже функціональна діяльність музею завдяки допомозі ректорату,
керівника центру НПВ академіка С.Семковича, численного загону активістів
набрала таких розмахів, що про нього пишуть і говорять, відвідують і
знімають телесюжети, рекламують і прагнуть побачити на власні очі.

Справді, робота музею різноманітна і значима. Для цього тут
використовуються такі форми, доступні для одного штатного працівника, як
екскурсії, виставки, зустрічі з видатними людьми, обговорення і
презентації книг, бесіди, радіопрослуховування, виготовлення
фотоальбомів, влаштування вечорів у гуртожитках і академгрупах, тощо.
Значної уваги надає музей висвітленню своєї роботи в засобах масової
інформації, як в Україні, так і за кордоном. І, звісно, постійно дбає
про його наповнення новими матеріалами і експонатами і за три роки
скрупульозної праці фонди музею вже налічують понад тисячу одиниць
збереження – від найдрібнішого експоната – марки “Підпільної Пошти
України” з портретом Степана Бендери – до найбільшого за розміром –
живописного полотна Миколи Горди “Освячення каменя під пам’ятник
Степанові Бандері в Дублянах”. Все це облікується, використовується в
роботі з відвідувачами, для оформлення вітрин, для влаштування виставок,
для огляду і бесід.

Серед предметних експонатів – центральна композиція музею
“Вікторія-Перемога” з державного й оунівського знамен, Тризуба і
скульптури Ярослава Лози “Степан Бандера – студент”, портрети С.Бандери
і Є.Коновальця, макети Академічного корпусу, гуртожитку, хати,
І.Колодія, церкви Пресвятої Богородиці – місць, пов’язаних з
перебуванням С.Бендери в Дублянах. Експонується план-експлікація
побудови пам’ятника С.Бандері в Дублянах, зразок обмундирування
сотенного УПА /автор Б.Любів/, шоломи, гільзи від патронів,
ложка-виделка, металевий носок від взуття вояка 2 дивізії “Галичина”, що
вела бої і в Дублянах, друкарська машинка, яку використовували
підпільники, земля з-під рідної Степанової хати в Старому Угринові,
стрічка від вінка з могили С.Бандери в Мюнхені, годинник з символікою
УПА, чоловіча крайка, виткана спеціально для постаменту з скульптурою
Провідника членкинями товариства “Рідна школа”, вишивані закладки з
портретом С.Бандери і Тризубом з рідного села, панно з національною
символікою і текстом гімну “Ще не вмерла Україна”, різьблений футляр
яворівської роботи для “Книги відгуків”, скляна і дерев’яна булави,
дерев’яний різьблений таріль з Тризубом, дерев’яна різьблена композиція
“Урожай”, медалі” 90 років С.Бандері, “100 років Рільничої Академії в
Дублянах” і “Музей Степана Бандери. ДЦАУ. Дубляни”. Особливе місце в
музеї займає велика експозиція відзнак і нагород українських військових
формувань XX ст. від Січових Стрільців – до УПА, подарована
краєзнавцем-фалеристом Степаном Пахолком. Студенти і учні часто
знайомляться з цією цікавою експозицією. Особливо привабливими для них е
розділи, присвячені Січовим Стрільцям, Повстанській Армії,
спортивно-молодіжним організаціям “Сокіл”, “Січ”, “Пласт” і, зокрема,
такі відзнаки, як “Хрест Легіону Українських Січових Стрільців”
/Гуцульський/, встановлений у 1918 р., “Відзнака вояка УПА”, “Бронзовий
Хрест Бойової Заслуги”, яким нагороджувались тільки вояки УПА, “Відзнака
Віденської Січі”, заснованої в 1868 році, відзнаки Сокільських товариств
Галичини, Пластові нагороди з використанням символу свастики та багато
інших.

Значної уваги надає музей видавничій справі. При підтримці ректора
університету, академіка В.В.Снітинського здійснено видання
документальної розвідки сл. п.Галини Гордасевич “Степан Бандера: людина
і міф”, бібліографічного покажчика П.Гоця і Галини Куприк “Степан
Бандера – лицар ідеї та чину”, буклетів Петра Гоця ” Музей Степана
Бандери в Дублянах”, “Слава Коновальця”, “Лесина зоря” , Повернення у
бронзі”, “З Україною в серці”, його ж кольорових фотолистівок “Музей
Степана Бандери в Дублянах /ЛДАУ/”, “Степанові Дублянки”, “На відкриття
пам’ятника Степанові Бандері в Дублянах”. Великою популярністю у
відвідувачів користується піврічний Вісті Степана Бандери в Дублянах”,
шість випусків якого стали подією в житті університету та й усієї
країни, бо відвідувачі музею охоче розвозять його по всіх українських
регіонах та й за кордон.

Організація екскурсійного обслуговування відвідувачів музею одна з
найважливіших ділянок роботи музею. Екскурсія для груп, але часто й для
окремих екскурсантів ведеться годину-півтори. Для дохідливішої роботи
використовуються не лише оповіді про життєвий і героїчний шлях Степана
Бандери, а й поряд з наочними матеріалами, залучається магнітофонний
запис інтерв’ю з Степаном Бандерою, поезії автора цих рядків, йому
присвячені повстанські пісні. Відгуки слухачів, як правило, захоплюючі.
Контингент відвідувачів – найрізноманітніший. Тут побували ветерани
ОУН-УПА, серед яких Слава Стецько, Юрій Шухевич, Іван Губка, Василь Кук,
державні й партійні діячі, зокрема Леонід Кравчук, Олександр Мороз,
Михайло Гладій, Іван Кириленко, Катерина Ващук, церковнослужителі,
вчені, письменники, військовики, селяни, робітники, підприємці,
студенти, учні. За три роки в музеї побувало близько 19 тисяч
відвідувачів – від США і Канади до Казахстану і Китаю. Найцікавіші їхні
відгуки публікуються в музейній газеті, а відвідини – відображаються в
фотодокументах, які публікуються в пресі, збираються в фотоальбомах.

Фотоальбомів у музеї чимало. Особливий інтерес у молоді викликає
виготовлений і подарований викладачем будівельного факультету Іваном
Тарасюком, депортованим із Грубешівщини, яка опинилася внаслідок
сталінської політики Москви за кордоном. Назва альбому – “Заграва на
Закерзонні”, відтворює він вшанування знищених нкведистами повстанських
загонів Михайла Кураса – “Крапки” та Мар’яна Лукашевача – “Ягоди” біля
рідного Тарасюкового села Переводів, сплюндрованого дощенту польськими
поплічниками Червоної Москви.

Інші фотоальбоми зафіксували найрізноманітніші події з життя України, це
– освячення каменя під пам’ятник С.Бандері і святкування його 90-річного
ювілею в Дублянах, поїздка кращих студентів ЛДАУ місцями С.Бандери
(Старий Угринів, Воля Задеревацька, Стрий), святкування 110-річчя Євгена
Коновальця у Зашкові, відкриття садиби роду Бандерів у Стрию, музею
Романа Шухевича в Білогорщі, пам’ятників С.Бандері в Дрогобичі і
королеві Данилові Романовичу у Львові, відзначення 350-річчя
Берестецької битви в Берестечку /Волинь/ і на Козацьких Могилах
/Рівненщина/ та 70-річчя трагедії під Базаром /Житомирщина/ тощо.
Відображено в фотоальбомах презентації книг “Степан Бандера: людина і
міф” Галини Гордасевич, “Стежки-дороги” лауреата Національної премії ім.
Т.Шевченка Івана Гнатюка, капітального дослідження академіка, професора
ЛДАУ Олександра Семковича “Село”, збірника поезій Тетяни Домашенко з
Полтавщини “Калинове намисто”, зустрічей з Шевченківським лауреатом сл.
п.Романом Федорівим, письменником Юрієм Винничуком, зустріч з
випускниками ЛДАУ різних років, гостями з української діаспори в
Казахстані та ін.

Особливо цінним є альбом зі студентської поїздки Бандерівським краєм, бо
в ньому зафіксовано зустріч з сестрами С.Бандери, зокрема з
сл.п.Володимирою. В окремому альбомі зібрано фотодокументи побудови
пам’ятника С.Бандері в Дублянах, події з відкриття і освячення у ЛДАУ
музеїв: історії університету, Степана Бандери, Євгена Храпливого. За
фотографічними матеріалами можна прослідкувати відвідини музеїв
державними діячами (Л.Кравчук, М.Гладій, І Кириленко), народними
депутатами України (К.Ващук, І.Осташ, С.Стецько, Я.Кендзьор,
І.Фурдичко), вченими О.Барабашем, М.Павловським, М.Зубцем, П.Кононенком,
знаменні події університету: 100-річчя рільничої академії, Дні відкритих
дверей, посвята в студенти тощо.

Серед виставок, які постійно влаштовуються в музеї, були й такі: “Степан
Бандера і Дубляни”, “У Степана у родини – свято в кожного із нас”,
“Лицар ідеї та чину”, “Кобзар” – безсмертна книга українського народу”,
“Леся Українка – знана і незнана”, Євген Коновалець: 100-річчя від дня
народження”, Автор книги “Степан Бандера: людина і міф” Галина
Гордасевич – з нами”, “Творчість наших випускників”, “Будуємо пам’ятник
Сепанові Бандері”. Біля виставок проводяться виховні години,
обговорення, бесіди. Зокрема такі години проводилися з студентськими
групами механіків (проф. О.Семкович), економістів (проф. В.Плисюк, доц.
М.Чоповський, ст. викл. А.М.Куза), будівельників і архітекторів (засл.
художник України М.Тарнавський). Особливо насиченою була виховна година
з участю академіка О.Семковича з використанням аудіо-запису, поезії,
критичних матеріалів у пресі про книгу “Село”, вірша автора цих рядків
“Забережжя”, фотоматеріалів.

У проведенні великих форм масової роботи, таких як зустрічі з видатними
людьми, презентації книг, обговорення нових творів, бере активну участь
ректор університету, академік В.В.Снітинський, проректор з
навчально-виховної роботи Т.З.Мандюк, голова товариства “Просвіта”,
академік О.Д.Семкович, викладачі кафедри українознавства. Заходи
відбуваються як у самому музеї, так і в актовому залі, науковій
бібліотеці. Особливо пам’ятними були презентації книг І.Гнатюка,
Р.Федоріва, Ю.Винничука, Г.Гордасевич, О.Семковича. На таких заходах
цікаву і різноманітну програму представляють студентський хор “Джерела
Росточчя”, хорова капела викладачів і співробітників університету
“Колос”. Демонстрацію слайд-фільмів забезпечує Ю.М.Токарський, директор
музею історії університету. Такі заходи завжди стають подією в житті
студентсько-викладацького колективу ЛДАУ.

І всі ці події ми стараємось завжди відобразити в пресі, часто не лише в
місцевій, а й у столичній та закордонній. Серед численних публікацій
Музею С.Бандери – не лише матеріали інформаційного характеру. Зокрема, у
газеті “Миля Перемоги” /Київ, Мюнхен, Лондон, Нью-Йорк/ публікувалась
проблемна стаття С.Семковича і П.Гоця ” Музей потребує меценатів”, у
цьому ж часопису побачили світ розвідка П.Гоця “Дубляни в долі Степана
Бандери”, а в “Літературній Україні – стаття “Музей Степана Бандери в
Дублянах”. Статті і дописи про музей і його роботу, заходи, які він
проводить, друкувались у часописах “Свобода”, “Вільна думка” /США/,
“Українське слово” /Буенос-Айрес, Аргентина/, “Громада” /Будапешт,
Угорщина/, газетах “За вільну Україну”, Ратуша”, “Високий Замок”
/Львів/, “Волинь” /Рівне/, “Луцький Замок” /Луцьк/, у районній пресі
Дрогобича, Турійська, Володимира-Волинського, Жовкви, Кам’янки-Бузької,
Яворова, Борщева, Калуша, виданнях старого Угринова. Автор цих рядків
створив і опублікував десяток поетичних творів та пісню про С.Бандеру,
видав буклети, фотолистівки, постійно готує “Вісті Музею Степана Бандери
” в Дублянах”. Його статтю “Від рільничої школи – до аграрного
університету” включено до книги “Степан Бандера: людина і міф”
Г.Гордасевич, вірш “Степан Бандера в Дублянах” – опубліковано у власній
збірці “Високий Замок”, в альманаху “Бандерівський край” / Старий
Угринів/, буклеті “Музей Степана Бандери в Дублянах”, вірш – “Ця людина
– ціла ера” – у газеті “Галицька Зоря” /Дрогобич/, “Життя і слово”
/Кам’янка-Бузька”/ тощо.

Музей С.Бандери – частий гість не лише на шпальтах преси, а й “герой”
радіо- та телепередач. Все це разом робить добру послугу в поширенні
музейної реклами, у висвітленні його роботи, яка з кожним роком набирає
все ширшого розмаху і глибини. Про це свідчить і кількість відвідувачів,
і відгуки, які вони залишають у “Книзі відгуків”, і усне слово подяки
тим, хто творив його, хто сприяє його іміджу, хто робить усе, щоб нести
знання про нашу героїчну історію в маси.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020