.

Великі Андріївські вечорниці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
594 8888
Скачать документ

Сценарій на тему:

Великі Андріївські вечорниці

СЦЕНА 1. Вступ. Ведучі.

Звучить музика козацького маршу. Двоє ведучих в національному вбранні
виходять на сцену. Завіса закрита.

Ведуча 1: Україно! Золота , чарівна сторона! Земле моя, цвітом
уквітчана, зеленню закосичена!

Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до
краю, де народилися і живуть!

Ведуча 2: У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного
краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні
пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.

Ведуча 1: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці. А
господинею на наших вечорницях буде вчитель українознавства Валентина
Арсенівна. Просимо вітати нашу господиню!

СЦЕНА 2. Вихід господині.

Господиня: Доброго вечора, дорогі мої помічниці! Доброго вечора, шановні
гості!

А чи знаєте Ви, чому ці вечорниці називаються Андріївськими?

Ведучі (разом): Так! Звичайно!

Господиня: То давайте ж розкажемо і всім присутнім, щоб і вони знали.

Ведуча 2: За прадавньою християнською легендою Андрій був першим учнем
Ісуса Христа і поширював по всьому світу християнське вчення.

Ведуча 1: Проповідуючи на наших землях, він нібито сказав своїм учням:
“Чи бачите ви ці гори? На цих горах засяє ласка Божа, і буде великий
город, і Бог збудує тут багато церков” .А на тому місці, де Андрій
Первозванний колись поставив дерев’яного хреста, нині красується
Андріївська церква.

Ведуча 2: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч –
доленосною. Це була одна з найдовших ночей року, а в дохристиянські часи
вона називалися Калитою, бо цього дня треба було випікати спеціального
ритуального коржа – калиту.

Ведуча 1: А дівчата пекли ще й балабушки , на яких ворожили на свою
долю.

Ведуча 2: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна
українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли
дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

Ведуча 1: Коли якийсь суворий батько не пускав свою доньку на вечорниці,
хлопці знімали його ворота і вішали на дерево або викидали на стріху.
Могли і комору на дощечки розібрати.

Господиня : Правильно, а якщо якісь сусіди жили у постійних сварках, то
їм обмінювали ворота, – тобто, живіть, люди, по-людськи!

Ведуча 2: Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього
року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно,
дівочих ворожінь.

Ведуча 1: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого:
ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять
кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

Господиня: Отже, сьогодні ми з вами повернемося у минуле, щоб відчути
красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з
чудових свят української молоді.

Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

СЦЕНА 3. Господиня.

Звучить музика. Завіса розсувається. Господиня поправляє на столі якісь
тарілки, запалює свічку – чекає гостей.

Господиня: Господи, господи! Як подумаєш, як згадаєш! Коли ще я
дівувала, як зачуємо, було, десь вечорниці, то аж тини тріщать, так
поспішаємо! А тепер… Он скоро перші півні заспівають, а вечорниці ще й
не починалися! Правда , дівчата мої ще вранці почали до вечорниць
готуватися: пекли балабушки, ліпили вареники, а це ось додому гайнули та
й десь затрималися…

Ведучі (разом): Паніматко, відчиняйте двері, дівчата ідуть!

Господиня: Іду-іду!

Звучить музика. Дівчата, співаючи, заходять до хати.

Дівчина 1: Добрий вечір у вашій хаті!

Дівчина 2: 3 Калитою будьте здорові!

Дівчина 3: 3 Калитою золотою, з пресвітлим празником!

Господиня: Добрий вечір і вам, дівчата! Хвалити Бога, всі прийшли. А я
вже і хвилюватися почала! (Розглядає дівчат). А які ж бо ви сьогодні
гарні! У Галі – нова хустка аж очі вбирає! У Катерини – нове намисто ! А
у Марії – нова спідниця!

Дівчина 4: А у мене – нова сорочка! Бачили яка? (показує гарно вишиті
рукава) Сама вишивала! Така колись у моєї бабуні була, але вже
зносилася, а я узори перейняла та й собі таку вишила!

Господиня: Молодчина! Ото рукодільниця виросла! І матуся тебе гарно
навчала вишивати, і бабуня, і сама ти дівка не ледача – гарно вчилася,
доброю господинею будеш!

Дівчатонька! А де ж це наші парубки? Чого не йдуть до нас на вечорниці?

Ведучі (навперебій): Хай ще не йдуть! Ми ж і ще не поворожили на свою
долю!

СЦЕНА 4. Дівочі ворожіння.

Господиня: Ваша правда, мої любі! Отже, пригадайте, з чого ми починали
минулого року ворожити?

Дівчата (разом): 3 конопель! З конопель!

Господиня: Доросліші дівчата знають з минулого року, а ті, хто до нас
прийшов уперше, може, й не знають, як слід ворожити на коноплі?

Галя: Я знаю! Можу розказати!

Господиня: Розкажи, моя люба, хай усі знають!

Ворожіння 1. Коноплі.

Галя: Беруть у жменю насіння конопель, сіють їх на сніг, а потім
набирають у жменю снігу. Заходять у хату, сніг розтане, а насінинки слід
порахувати. Якщо парна кількість – вийдеш цього року заміж, а якщо
непарна – ще дівуватимеш!

Катерина: А при цьому ще й приказують:

Андрію, Андрію, я тобі конопельки сію,

Дуже хочу знати, з ким маю на рушник стати!

Марія: А мене бабуся не так вчила:

Андрію, Андрію, я на тебе конопельки сію!

Спідницею волочу, бо дуже заміж хочу!

Господиня: Всі тепер знають, як слід ворожити?

Дівчата: Знаємо! Знаємо!

Господиня: Ну то як, поворожимо?

Дівчата (разом): Поворожимо!

Господиня: А нумо, мої помічниці, отам у ванькирчику стоїть горщик з
конопляним насінням. Несіть його мерщій сюди!

Ведучі приносять горщик, дівчата набирають по жмені, кидають поперед
себе, потім нібито набирають у жменю і починають рахувати.

Господиня: Нумо, мої помічниці, допоможіть, прокоментуйте!

Ведучі підходять до кожної дівчини, запитують, скільки у неї насінин, а
Господиня коментує: якщо парна кількість – погуляємо на весіллі, а якщо
непарна – ти у нас іще молоденька, ще дівуватимеш!

Протягом усього ворожіння звучить весела музика, дівчата весело
сміються.

Ведуча 1: Дівчата, а на чобіт поворожимо?

Господиня: Всі знають це ворожіння? Ану ж розкажіть!

Ворожіння 2. Перекидання чобота.

Ведуча 2: Кидають правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати.
Кидають так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який
бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати. Найгірше, коли
чобіт у сніг зариється!

Дівчата (разом): А що тоді?

Ведуча 2 (зітхнувши): Хай Бог боронить! Тоді і вмерти можна!

Дівчата (хрестяться): Свят-свят-свят!

Господиня: Не лякай дівчат, Наталко! Нинішня зима не дуже сніжна. То як,
дівчатонька, поворожите?

Дівчата (разом): Звичайно! Поворожимо!

Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають
його, а потім коментують:

– Мій кудись на Воскресенку показує!

– А мій – на Троєщину!

– А мій, здається, – на стару Дарницю!

– Ну а мій – десь за Дніпро, чи не на Хрещатик! Десь там моя доленька!

Господиня: Запам’ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

Дівчина 5 :А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня: То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш
іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на
чоботи.

Ворожіння 3. Переставляння чобіт.

Дівчина 6: Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб
дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі
пам’ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: – Так!

– Ні!

– Пам’ятаємо!

– Не знаємо!

Господиня: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по
черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж
вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:

– Я перша заміж вийду!

– А я друга!

– А я третя!

Дівчина 3: Це тільки так можна дізнатися, котра дівка першою заміж
вийде, чи ще якісь ворожіння є?

Дівчина 4: А ти що – минулого року під стіл пішки ходила, на вечорниці
ще тебе не пускали? А ми вже ворожили! На балабушки!

Ворожіння 4. Балабушки.

Господиня: Зараз я поясню, що це за ворожіння. Сьогодні вранці до схід
сонця дівчата зібралися біля криниці, щоб набрати води незбираної на
балабушки. Витягли одне відро, налили у глечик, а тоді в роти понабирали
та й несуть. А хлопці за коморою заховалися, та як злякають їх – дівчата
всю воду порозливали, і отак смішили та лякали доти, доки дівчата їм не
пообіцяли макітру вареників на вечорницях! А наша Галя ще з учорашнього
вечора голодного пса у коморі зачинила. А от зараз дівчата впустять у
хату пса і чию він балабушку з’їсть першою, та перша заміж вийде, чию
другу – та друга і т.д. Зрозуміли?

Дівчата витягають з печі балабушки і розкладають їх на чистому рушникові
на долівці. Одна з дівчат відчиняє двері і впускає голодного пса. Пес
хапає одну за одною балабушки, а дівчата запам’ятовують: адже чию
балабушку першою з’їв, та дівка першою заміж вийде, а чию другою чи
третьою – так і заміж вийде другою чи третьою. Дівчата голосно
коментують:

– Я перша заміж вийду!

– А я друга!

– А я третя!

Господиня: От і добре! Я за всіх вас дуже рада. Бачите, ви сьогодні вже
дізналися, чи вийдете цього року заміж, чи ні, дізналися, де ваша доля і
хто першою вийдете заміж. А не хочете дізнатися, хто за професією буде
суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Господиня: От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться решето,
хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої
помічниці, несіть швиденько решето!

Дівчина біжить за решетом, усі дівчата обступають стіл, на який
ставиться решето.

Ворожіння 5. Решето.

Господиня: Я поклала в решето шматок заліза – хто його витягне, чоловік
тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева –
столяром чи теслею, шматочок воску – пасічником, чарку – п’яницею,
люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Господиня: Решето я накриваю хусткою, повільно повертаю його, а коли
зупинюся, кожна з вас навмання хапає, що їй доля підкаже. Отже, почали!
Три – чотири!

Звучить музика. Дівчата ворожать. (Можна погасити свічку, а потім знову
запалити).

Дівчата вибирають і називають те, що вибрали:

Дівчина 1: Мені залізо попалося!

Господиня: Ковалем буде твій суджений!

Дівчина 2: А мені – дерево!

Господиня: Столяром чи теслею буде твій суджений!

Дівчина 3: А мені – колоски!

Господиня: Вийдеш заміж за хлібороба!

Дівчина 4: А мені – віск!

Господиня: Будемо у вас мед купувати – пасічником буде суджений!

Дівчина 5: А мені – чарка!

Господиня; Гірка твоя доля, дитиночко!

Дівчина 6: А мені – люстерко!

Господиня: А тобі, дитиночко, гарне ледащо судилося!

Дівчата весело обговорюють результати ворожіння.

Господиня: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще
дізнатися й ім’я свого судженого! Чи не так?

Ворожіння 6. Ім’я судженого.

Дівчата разом: Так! Звичайно!

Господиня: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і
запитували першого зустрічного чоловіка: „Дядьку, дядьку, як вас звуть?”
Він називав своє ім’я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого.
Ми на вулицю, мабуть, не підемо – он саме замела заметіль, ми вийдемо до
наших глядачів і їх запитаємо. Гаразд? А ви згодні? (звертається до
глядачів).

Дівчата біжать під музику у зал, і кожна один раз запитує одного хлопця
чи чоловіка: „Дядьку, дядьку, як вас звуть?”, а повернувшись на сцену,
повідомляють господиню:

Дівчина 1: Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 2: А мого – Миколою!

Дівчина 3: А мого – Петром!

Дівчина 4: А мого – Андрієм!

Дівчина 5: А мого – Пантелеймоном!

Всі весело сміються!

Господиня: Бачу, що наші ворожіння вам дуже подобаються, але ж треба
поспішати, бо вже, мабуть, наші парубки йдуть, бо собаки на все село
гавкають. А ви ще ж свою долю на вечерю не закликали. Пам’ятаєте, як це
робиться?

Дівчата (разом): Пам’ятаємо!

Ворожіння 7. Закликання долі.

Господиня: От і добре! Годилося також іти на перехрестя, на снігу
розкласти скатертину, на неї поставити горщик з кашею і погукати: “Доле,
доле, а йди до мене вечеряти!” Звідки почуються людські голоси, там і є
твоя доля. Якщо голосів не чути зовсім – доля ще спить, а якщо почується
собачий гавкіт – доля собача чекає. Але знову ж таки на вулицю ми не
підемо, ми прямо тут, у залі, закличемо свою долю. Всі згодні?

Дівчата і глядачі: Згодні!

Господиня: Отже, кличте! Три – чотири!

Дівчата по черзі набирають ложку каші і тихенько шепочуть:

Дівчина 1: Доле, доле, а йди до мене кашу їсти!

Голоси чуються десь справа. Господиня коментує, що саме там її доля.

Дівчина 2: Доле, доле, а йди до мене вечеряти!

Голоси чуються зліва, господиня коментує, що саме там доля дівчини.

Дівчина 3: Доле, доле, йди до мене кашу їсти!

Чується собачий гавкіт.

Господиня: Бачиш, а це вже доля собача озвалася!

Дівчина 4: Доле, доле, а йди вже й до мене вечеряти!

Сцена 5. Залицяльник.

Забігає парубок.

Парубок: А я вже тут!

Парубок з’являється несподівано, тому дівчата з вереском ховаються під
стіл, бо злякалися. Не злякалася тільки одна – Ганна.

Ганна: А чого це ти нас лякаєш?

Парубок: А хіба ж я знав, що ви такі лякливі?

Ганна: А де ж це всі парубки, що ти оце тут один вештаєшся?

Парубок: Наші парубки мене на перевірку послали, чи ви, дівчата, до
вечорниць готові, чи всі вже поворожили?

Ганна: Отакої! То оце ми ще перевіряючих на вечорницях не мали! Ану,
геть з хати і без парубків не повертайся!

Дівчата весело виштовхують парубка з хати.

Господиня: Дівчатонька! Швиденько чепуріть хату! Парубки уже біля воріт!

Сцена 6. Прихід парубків.

Чується пісня „Ішов козак потайком”.

Хлопці стають по правий бік сцени, дівчата по лівий, підспівують їм. Аж
коли доспівали, кланяються і починають вітатися:

Парубок 1: Добрий вечір у вашій хаті!

Парубок 2: Добрий вечір вам, паніматко, добрий вечір і вам, дівчатонька!
З Калитою будьте здорові!

Парубок 3: 3 Калитою золотою, з пресвітлим празником!

Парубок 4: Добрий вечір! А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня: Добрий вечір і вам, панове парубки! І ми вас вітаємо з
Калитою і запрошуємо до нас на вечорниці!

Дівчата (навперебій): Просимо! Заходьте!

Господиня: Дівчата, а чи готові уже наші вареники?

Дівчата (навперебій): Звичайно! Готові!

Господиня: Ну то як, будемо наших парубків одразу до столу запрошувати?

Сцена 7. Приказки і прислів’я.

Наталка: Отак зразу і до вареників? Ні! Не вийде! Давайте спочатку
позмагаємося, хто більше приказок і прислів’їв знає!

Парубок 1: А про кого? Про дівчат?

Дівчина 1: Ви про дівчат, а ми про вас, парубків! Згода?

Парубки (разом): Згода!

Парубок 2: Гарна дівчинонька, як у лузі калинонька!

Дівчина 2: До роботи – „ох”, а як їсть, то за трьох!

Парубок 3: І хороша, і вродлива, біда тільки, що сварлива!

Парубок 4: Дівчина хоч і з перцем, але з добрим серцем!

Дівчина 3: Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає!

Парубок 4: Чи не та то господиня: три городи – одна диня?

Дівчина 4: 3 нього діла – на копійку, а балачок – на цілий долар!

Господиня: Чого це ви сьогодні такі гострі на язик? А ну ж про дружбу та
злагоду приказки згадайте!

Парубок 1: Де злагода не панує, там горе танцює!

Парубок 2: Згода дім будує, а незгода – руйнує!

Парубок 3: Собором і дідька поборемо!

Дівчина 1: Одна бджілка мало меду наносить!

Дівчина 2: Один гусак поле не витопче!

Дівчина 3: Одним пальцем і голку не втримаєш!

Дівчина 4: Де незгода, там часто шкода!

Дівчина 5: Дерево міцне корінням, а людина – друзями!

Господиня: А про рідний край щось згадаєте?

Парубок 4: Рідна земле і в жмені мила!

Парубок 5: Кожній пташці своє гніздечко миле!

Парубок 6: В чужій стороні і сонце не гріє!

Дівчина 5; Вдома і солома їдома!

Дівчина 6: Вдома і стіни гріють!

Парубок 1: Скрізь добре, а дома – найкраще!

Господиня: А про навчання щось знаєте?

Парубок 2: Наука в ліс не веде, а з лісу виведе!

Парубок 3: Шануй учителя, як родителя!

Парубок 4: Вчення – світ, а невчення – тьма!

Парубок 5: Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті – утішає!

Дівчина 1: Наука – не штука, а штука – розум!

Дівчина 2: Не кажи: „Не вмію”; а кажи: „Навчусь!”

Дівчина 3: Чого навчився, того за плечима не носити!

Дівчина 4: Мудрим ніхто не вродився, а навчився!

Сцена 8. Частування.

Господиня: Ото молодці! А тепер – до столу! Всі заслужили вареників!

Дівчата ставлять на стіл макітри з варениками, хлопці проходять і
сідають.

Парубок 1: Дай, Боже, щоб всім нам в здравії їлося й пилося, а на нашій
Україні всім добре жилося!

Парубок 2: Дай нам, Боже, все, що гоже, а що негоже, те поправ, Боже!

Господиня: Частуйтеся, любі мої! Дай нам , Бож, ці свята відсвяткувати
та нових діждатися!

Парубок 4 (до дівчини): Марієчко, з’їж пиріжечка. Чи, може, тобі
вареничка подати?

Дівчина 4: Дякую, не хочу!

Парубок 4: Еге ж, вчора моя баба знехотя і поросятко з’їла!

Всі весело сміються.

Дівчина 4: Давай краще я тебе почастую. Вареничка хочеш?

Подає хлопцеві вареничка, а в ньому – сюрприз: жменя борошна.

Парубок 4: А ну, признавайтеся, цокотухи, хто у вареника борошна
насипав?

Парубок 5: А у мене копійка у варенику!

Всі сміються і частують один одного.

Господиня: Дівчатонька! А чи не забули ви про нашу калиту? А
загляньте-но в піч, чи вона ще не згоріла? А то все їсте та їсте!

Ганна: Правильно! їсти – діло нехитре, завжди встигнемо! А от калиту
можна лише один раз на рік кусати! А піди-но, Наталко, глянь на калиту.

Наталка вносить калиту. Всі принюхуються, цмокають язиками.

Дівчина 3: Ой, яка гарна цього року у нас калита вийшла!

Дівчина 4: 3 білого борошна, з медом та з маком!

Дівчина 5: Бо наша калита – це символ сонечка!

Господиня: От сьогодні ми покусаємо символ зимового сонечка, а на його
місце з’явиться весняне сонечко, дні будуть збільшуватися, а ночі
ставатимуть коротшими.

Дівчина 4: І хоча за вікнами тріщатимуть морози, а сонечко повернеться
на весну, і всі ми з нетерпінням чекатимемо Різдва Христового, а потім і
Великодня!

Сцена 9. Кусання калити.

Дівчина 3: Парубки! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом): Петро! Петро! Він минулого року всіх переміг!

Петро: Дякую, шановне товариство!

Наталка: Прийміть нашу калиту, пане Калитинський!

Господиня: Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі
парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не
пішки підходитимуть, а під’їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі
буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту,
завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця.
А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту,
бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна!
Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив’язав калиту?

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці – під
стелею.

Дівчата подають парубкам коцюбу.

Пан Калитинський: Ну то як, готові? Починаємо!

Сцена 9а. Перший Коцюбинський.

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Їде на коцюбі по всій сцені.

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви
їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Калитинський: А я таки впишу!

Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита
„тікає” аж під стелю. Калитинський маже Коцюбинського сажею, всі
сміються.

Сцена 9б. Другий Коцюбинський.

Коцюбинський: Доброго вечора, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго, доброго! А звідки це ти?

Коцюбинський: 3 Калити !

Калитинський: А документа маєш ?

Коцюбинський: Ось мій пашпорт!

(Подає „пашпорт”, Калитинський його розглядає.)

Калитинський: По документах ніби все в порядку. А чого ж ти хочеш ?

Коцюбинський: Та калити!

Калитинський: А не боїшся чорноти?

Коцюбинський: Ні, не боюся!

Калитинський: Тоді присядь!

Забувши умови гри, 2-й Коцюбинський пробує присісти, але падає. Всі
сміються, дівчата аж за боки беруться.

3-а дівчина: Ти подивись, як наприндився, як індик серед двору!

4-а дівчина: А головою як киває – як ведмідь у спасівку!

2-й парубок: Бачите, вам смішки з чужої лемішки! А ви самі спробуйте!

3-й парубок: А от і спробую!

Сцена 9в. Третій Коцюбинський.

Пан Калитинський: Прошу, прошу! Хто наступний?

3-й Коцюбинський: їду, їду по вовчому сліду, та до вашої хати – калиту
кусати!

Калитинський: А ти хто будеш?

Коцюбинський: Я? Пан Коцюбинський! А ти хто?

Калитинський: А я – пан Калитинський! Калиту охороняю! А ти звідки?

Коцюбинський: Я – з Броварів! А бо що?

Калитинський: Та казали наші дівчата, що усіх броварських парубків
сьогодні додатково смішитимуть.

Коцюбинський: А це ж як?

3-й Калитинський набирає у рот води і „гарцює” на коцюбі перед
Калитинським, підскакує, щоб укусити калиту, а дівчата у цей час його
смішать.

1-а дівчина: Ти ба! Хто до нас прийшов! І коник нівроку – худі ребра
збоку!

2-а дівчина: Еге, ви лишень гляньте: він без батога, а всюди встигає!

3-я дівчина: А сам – козарлюга?! Він же потягне і плуга!

4-а дівчина: Хай краще плуга, ніж чарку!

5-а дівчина: Та куди йому чарку, він ще маленький – до чарки не доріс!
Він у нас ще воду п’є!

3-й Калитинський пирскає водою і сміється!

3-й парубок: Совісті у вас немає, дівчата!

Сцена 9г. 4-й Коцюбинський.

Калитинський: Що ж, просимо наступного Коцюбинського!

Коцюбинський: їду, їду по лисячому сліду та до вашої хати – калиту
кусати!

Калитинський: А як її звати?

Коцюбинський: Та Сонячна ж звати!

Калитинський: Правильно! А тепер розгадай нам загадку: коли найдовша ніч
від нас відійде?

Коцюбинський: Лишень сонечко зійде, то вона і відійде!

Калитинський: А чи зумієш ти калиту дістати?

Коцюбинський: І вмію, і знаю, і коником доскакаю!

Дівчата руки в боки і смішать парубка:

1 дівчина: Та хіба ж це кінь? Це справжня шкапа: ледь на ноги зіп’ята,
беззуба і вислогуба!

Всі весело сміються. Сміється і парубок, отже, і він програв.

Сцена 9д. 5-й Коцюбинський.

Калитинський: Що ж, просимо наступного парубка!

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній! Дайте калиту вкусити, бо дуже смачно пахне!

Калитинський: Еге! Кусайте, пане, якщо дівчата дозволять!

Дівчата знову регочуть, аж присідають і примовляють різні примовки.

1-а дівчина: Пане, поганяйте коцюбу! Та ширше розкривайте на калиту свою
губу!

2-а дівчина: Розкривайте ширше рота, щоб таким був, як ворота!

5-йКоцюбинський не витримує кепкувань і сміється.

4 дівчина: Що ж за пан такий вельможа – калиту вкусить не може!

Сцена 9е. 6-й Коцюбинський.

Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

6-й Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви
їдете!

6-й Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

6-й Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

6-й Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

6-й Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

Дівчата (навперебій): Оце так парубок!

1-а дівчина: Оце молодець!

2-а дівчина: Всіх переміг!

3-а дівчина: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

Переможець шанобливо знімає калиту з гвіздочка, обносить її по всій
сцені, показує глядачам і приказує:

6-й Коцюбинський: Калинники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту
уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

Господиня: А ви, парубки, шукайте дрібні гроші та дякуйте дівчатам за
смачну калиту!

1-а дівчина: Ой наша калита та й солодка була! А ми її розламаємо, бо до
весняного сонечка поспішаємо!

1-й парубок: Дякуємо вам, дівчата, за смачну калиту (кладуть дрібні
гроші, цукерки, яблука).

2-й парубок: А вам, паніматко, дякуємо за те, що нас гарно приймали і
добру навчали!

Господиня: Дякую і вам, мої любі, що так гарно засвоїли народні звичаї і
так красиво провели сьогоднішні вечорниці. А всім присутнім в залі
дякуємо за увагу! А за те, що вони нам так гарно аплодували, ми
почастуємо їх варениками!

Дівчата з макітрами вареників виходять у зал і частують глядачів
варениками, а в цей час усі учасники співають:

Всі: Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас:

І в нас, і в Вас хай буде гаразд.

Щоб Ви і ми щасливі були!

Завіса закривається. Звучить козацький марш.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020