Реферат на тему:
Освіта в українській діаспорі. Результати моніторингу
Українська діаспора як етнокультурний феномен сформувалася і розбудовує
свою життєдіяльність під активним впливом таких факторів: релігія,
освіта, мистецтво, громадсько-політична діяльність. Метою кожної з
галузей є збереження національної ідентичності, створення позитивного
іміджу Батьківщини у світі. Провідну роль у процесі формування та
розвитку національно-культурних традицій відіграє освітня діяльність,
особливо серед молодої генерації.
Враховуючи той фактор, що головним освітнім завданням в умовах діаспори
є навчання молоді рідної мови (критерій національної ідентичності),
постає проблема домашнього вжитку мови (на побутовому рівні). З часів
першої еміграції українців політика вторинної батьківщини полягала у
мовній асиміляції переселенців, бо керувалась «відсутністю потреби» в
рідній мові, а відповідно і в її етнічних чи ментальних реаліях.
Виступаючи поборниками власної ідентичності, національно свідомі
українці невпинно працюють над питаннями національної освіти у всіх її
структурних ланках (дитячі садки, загальноосвітні школи, недільні школи,
вузівська освіта і т.д.), що стало основою, стрижнем системи рідномовної
освіти.
Проведений моніторинг дозволить уявити стан освіти в українській
діаспорі та скоординувати роботу на вирішення нагальних потреб
україномовних освітніх закладів як у Західній, так і Східній діаспорах.
В анкетуванні взяли участь українські діаспори Росії (52,8%), Молдови
(28,8%), США (7,2%), Канади (2,4%), Казахстану (1,2%), Польщі (1,2%),
Чехії (1,2%), Австралії (1,2%), Африки (1,2%).
Моніторинг стану української освіти за кордоном був націлений на
з’ясування наступних питань:
1. Які україномовні навчальні заклади є у Вашому місті, селі?
20% – школа з українознавчими предметами викладання (історія України,
українська мова та література);
23,7% – недільна школа;
8,7% – українські класи в загальноосвітній школі;
7,2% – мистецькі гуртки;
3,9% – університет;
11,2% – факультети в університеті;
15,2% – спеціальні освітні курси;
10,4% – інші.
2. У яких українських освітніх закладах Ви навчалися (навчаєтеся)?
25,8% – школа з українознавчими предметами викладання (історія України,
українська мова та література);
1,2% – недільна школа;
11,1% – українські класи в загальноосвітній школі;
0% – мистецькі гуртки;
40,6% – університет;
6,2% – факультети в університеті;
9,8% – спеціальні освітні курси;
4,9% – не навчаються в жодному.
3. У яких українських освітніх закладах навчалися (навчаються) Ваші
діти?
24% – школа з українознавчими предметами викладання (історія України,
українська мова та література);
22,5% – недільна школа;
6% – українські класи в загальноосвітній школі;
4,5% – мистецькі гуртки;
15% – університет;
1,5% – факультети в університеті;
3% – спеціальні освітні курси;
21% – не навчалися в жодному.
4. Яким чином український освітній заклад допомагає Вашим дітям зберегти
національну ідентичність?
30% – виховує патріотів, прищеплює любов до рідного краю;
40% – дає знання про національну культуру;
2% – роль школи лише номінальна;
22% – через навчання української мови;
3% – іншими засобами.
5. Що б Ви рекомендували покращити у школі, яку відвідуєте Ви чи Ваші
діти?
49% – матеріальну базу;
31% – інформаційне забезпечення;
21% – професійний рівень педагогів.
6. Чи потребують Ваші освітні заклади забезпечення українознавчими
підручниками з України?
58,8% – потребують;
18,2% – частково;
8,4% – не потребують;
11,2% – не знаю.
7. Як фінансуються українські школи у Вашому місті (селі)?
21,6% – приватними особами;
39,6% – державою;
18% – українською громадою;
6% – церквою;
10,8% – благодійними фондами.
8. Якщо Ви отримали освіту в Україні, чи допомогли Вам ці знання для
працевлаштування в країні Вашого проживання?
60,8% – допомогли;
3,2% – допомогли частково;
12,8% – довелося отримувати другу освіту в країні, де проживаю зараз;
25,6% – маю іншу думку.
9. Як би Ви оцінили якість освіти в Україні?
39% – якісна;
0% – не якісна;
44,2% – потребує вдосконалення;
11,7% – потребує кардинальних змін;
3,9% – маю іншу думку.
10. Звідки Ви отримуєте інформацію про українську освіту?
32% – з Інтернету;
35,2% – з періодичних видань;
33,6% – від друзів;
1,6% – не отримую ні від кого.
11. Який відсоток українців Вашої громади мають освіту, здобуту в
Україні?
22,8% – більший відсоток;
28% – менший відсоток;
18% – половина;
1,2% – жодного;
22,8% – не знаю.
12. Чи маєте Ви бажання, щоб Ваші діти отримали освіту в Україні?
64,8% – так;
7,2% – ні;
1,2% – мені байдуже;
22,8% – не можу відповісти.
13. Чи читають Ваші діти українські періодичні видання?
13,5% – читають постійно;
21% – читають часто;
52,5% – інколи читають;
13,5% – не читають зовсім.
14. Наскільки держава, в якій Ви проживаєте, сприяє розвитку освіти
національних меншин?
15,6% – максимально сприяє;
50,7% – частково сприяє;
27,3% – зовсім не сприяє;
5,2% – не знаю.
Отже, більшість опитаних (23,7%) зазначили існування в країнах їхнього
проживання україномовних недільних шкіл, шкіл з українознавчими
предметами викладання (історія України, українська мова та література)
(20%), спеціальних освітніх курсів (15,2%) та факультетів в
університетах (11,2%), які фінансуються переважно державою (39,6%) та
приватними особами (21,6%).
Україномовна освіта респондентів (представників четвертої хвилі
еміграції) – вища (40,6%) та середня спеціальна на базі школи з
українознавчими предметами викладання (історія України, українська мова
та література) (25,8%). Невеликий відсоток долучався до етнічного
пізнання, відвідуючи спеціальні освітні курси (9,8%) та факультети в
університетах (6,2%), що свідчить про національну свідомість діаспорян.
Великий відсоток опитаних стверджує, що освіта, отримана в Україні,
допомогла їм при влаштуванні на роботу (60,8%), хоча потребує
вдосконалення (44,2%).
Діти наших співвітчизників відвідують школи з українознавчими предметами
викладання (історія України, українська мова та література) (24%),
недільні школи (22,5%) та здобувають освіту в українських університетах
(15%), що свідчить про високий рівень національної освіти та добрі
традиції українського шкільництва: дає знання про національну культуру
(40%), виховує патріотів, прищеплює любов до рідного краю (30%), навчає
української мови (22%). Майже 70% опитаних бажають, щоб їхні діти
отримали освіту саме в Україні.
Недостатнім є самостійне пізнання дітьми своєї етнічної батьківщини –
українські видання читають інколи 52,5%, а часто – 21%. 13% дітей
респондентів взагалі не читають українських видань, не відвідують
українські освітні заклади (21%). На це є багато об’єктивних та
суб’єктивних причин, передусім – незацікавленість у збереженні
етнонаціональної ідентичності та, власне, непатріотичне налаштування
родин, що емігрували (бажання асимілюватися).
Порушуючи питання загального покращання роботи україномовних освітніх
закладів, респонденти зупинилися на всіх її ланках. Досить високі
відсотки набрали пункти стосовно слабкої матеріальної бази (49%),
недостатнього забезпечення освітніх закладів українознавчими
підручниками (58,8%), незначного інформаційного забезпечення (31%) та
підвищення професійного рівня педагогів (21%).
Вибірково зроблено діаграми запитань і відповідей з метою образної уяви
стану україномовної освіти у діаспорі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
