.

Екологічний туризм в системі екологічного геомаркетингу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
476 4716
Скачать документ

Реферат на тему

Екологічний туризм в системі екологічного геомаркетингу

План

Теоретико-методологічні та практичні засади екологічного геомаркетингу

Екологічний туризм в системі урбоекологічного маркетингу

Література

1. Теоретико-методологічні та практичні засади екологічного
геомаркетингу

Реструктуризація економіки країни на основі ринкових її до ринкових
відносин неминуче призводить до відповідних структурних змін у сфері
природокористування. Особливої ваги при цьому отримають дослідження, що
спрямовані на ринкові механізми стимулювання усіх видів раціонального
природокористування, ресурсозбереження і природоохоронної діяльності.
Сучасна маркетингова діяльність набула рис універсальності і здійснює
значний вплив па теоретичні засади та практичні підходи до оп-тимізації
та ефективного управління природокористуванням.

Тому у вирішенні багатьох екологічних проблем природокористування все
більшого значення отримує новий вид економічної діяльності в області
природокористування – екологічний маркетинг. Практичні потреби
екологічного маркетингу стимулюють розвиток фундаментальних і прикладних
геоскологічних та економіко-географічних досліджень, створенню на стиках
дисциплін особливих міжпредметиих галузей наукових знань про властивості
і закономірності гсопросторової ринкової динаміки, принципи, методи,
засоби і форми ефективного управління природокористуванням на основі
екологічного маркетингу.

Особливого значення має розвиток теоретико-мето-дологічної
концептуальної та практичної бази екологічного маркетингу для
рекреаційного природокористування. Проблеми перехідного періоду
розбудови незалежної держави на ринкових економічних засадах
засвідчують, що старі підходи до прогнозування, планування та управління
рекреацією та туризмом далеко не достатні для досягнення цілей стійкого
розвитку із сучасних умовах становлення нових ринкових господарських
механізмів та загострення екологічної кризи. Що, стимулює у свою чергу
розвиток інноваційних міжсистемних наукових напрямків для забезпечення
оптимізації та підвищення ефективності управління рекреаційним
природокористуванням. Чільне місце серед них має екологічний маркетинг.

Термін ecological marketing (екологічний маркетинг) з’явився в західній
науковій літературі наприкінці 1980-х років XX сторіччя. Нові уявлення
про екологічний маркетинг пов’язані з необхідністю більш чіткого
просторового аналізу і прогнозу можливостей розвитку рекреаційних
територій в умовах переходу від індустріальної стадії
соціальпо-скономічного розвитку до постін-дустріальноі, висування на
перші ролі нових ефективних

галузей і співіснування в часі і просторі старих і нових галузей та
видів діяльності, подолання наслідків екологічної кризи в містах,
створення екологічного комфортного середовища та підвищення якості
життя. Необхідно відзначити, що дослідження в цій галузі є виключно
інноваційними, про що свідчить відсутність в географічній та економічній
літературі усталеного поняття екологічного маркетингу і його дефініції.

В даний час існує декілька визначень екологічного маркетингу і
продовжуються подальший розвиток його концептуальної та
понятійно-термінологічної бази.

У найбільш загальному розумінні екологічний маркетинг – це, особливий
вид людської діяльності, спрямований на задоволення запитів і потреб
людей за допомогою обміну товарами, послугами, інформацією та ін., що не
порушують екологічної рівноваги навколишнього природного середовища та
не впливають на здоров’я людей

Завданням екологічного маркетингу є створення умов для збереження
навколишнього середовища, адаптації виробництва до вимог ринку,
вироблення екологічно чистої продукції, що має високу конкурентну
спроможність, а також інтенсифікації її збуту й отримання додаткового
прибутку за рахунок екологізації виробництва. Звідси основними функціями
екологічного маркетингу є: вивчення попиту на екологічно чисту
продукцію, ціноутворення; екологічна реклама і стимулювання до
екозбалансованого споживання; планування екологічно чистого асортименту,
збуту і торгових операцій; діяльність, пов’язана зі збереженням і
вибором екологічно чистого транспортування товару – екологічна
логістика; організація екологічно безпечного обслуговування споживачів.
Екологічний маркетинг грунтується па використанні концепції
соціально-етичного маркетингу і є його складовою частиною. На основі
цієї концепції інтегруються інтереси виробника, споживача, суспільства і
природного середовища.

Екологічний маркетинг має яскраво виражену соціальну спрямованість, що
виявляється в тому, що саме на основі екологічного маркетингу вдається
розв’язати низку суспільно-економічних протиріч. Зокрема протиріччя між
інтересами товаровиробника, що прагне реалізувати, як можна більшу
кількість товару (продукту, послуг та ін.) і за, як можна вищою ціною і
споживача, який прагне придбати якісний товару (продукт, послугу та ін.)
і як найдешевше. Екологічний маркетинг в першу чергу спрямований на
гармонізацію відносин між товаровиробником та споживачем, виконуючи
найважливішу соціально-екологічну функцію – приведення у відповідність
суперечливих ринкових інтересів вироб-ииків-продавців і
споживачів-покупців шляхом формування екологічно-збалансованого
споживання та відповідного екологічно-збалансованого виробництва.

Але існує й інший блок протиріч – це протиріччя, що виникають в
результаті задоволення запитів і потреб як виробників так і споживачів у
процесі природокористування. Це проблема між економічними інтересами
підприємств і еколого-соціальними потребами людини і суспільства та
наявним природно-ресурсним потенціалом певної території. Власне це
протиріччя ринкового індустріального виробництва і породжувані ним
екологічні проблеми. За цих умов «екологічно чисті» природні ресурси й
умови життєдіяльності людей виступають об’єктом купівлі-продажу, а
екологічний маркетинг за змістом наближається до геоекологічного.

Звідси основне завдання екологічного маркетингу можна визначити – як
гармонізація відносин між виробниками, споживачами та навколишнім
середовищем на основі ринкових механізмів екологічно збалансованого

природокористування, виробництва та споживання. Здійснення екологічного
маркетингу базується на принципах сталого розвитку та екологічної
збалансованості.

2. Екологічний туризм в системі урбоекологічного маркетингу

Аналіз останніх досліджень та публікацій в галузі екологічного
маркетингу показав, що для вирішення існуючих екологічних проблем
рекреаційного природокористування виключно актуальною є розробка
концептуальних теоретико-методологічних основ урбоекологічного
маркетингу. Мешканці міст є основними споживачами рекреаційно-туриських
продуктів і послуг. Зазначимо також, що саме міста є «батьківщиною»
екологічного туризму, тому що тут продукуються всі основні екологічні
ідеї, рухи, та формуються свідомі еко-туристи.

Незважаючи на достатньо розроблені методичні та теоретичні аспекти
загального маркетингу, їх практичне впровадження навіть на рівні
загальних принципів в систему управління міським господарством пов’язано
з чималими методичними труднощами. А щодо урбоекологічного маркетингу та
геомаркетингу, то навіть у найбільш розвинених країнах цілісна політика
в цій галузі є скоріше винятком, ніж правилом.

Застосування традиційної (компонентної) методологічної бази для
дослідження міського середовища з вичлененням специфічних складових
міста як єдиного природокористування на сучасному етапі Сб. пауч. праць.
– Одеса: Інститут проблем ринку й скономіко-скологічних досліджень НАІІ
України. – 1999. – Вып. 6. С. 22-31цілого – житлові будинки, промислові
підприємства, адміністративні та ділові будівлі, магазини, культурні і
рекреаційні об’єкти та інше скоріше ускладнюють, ніж підтримують
традиційні маркетингові підходи.

Практика будь-якого виду маркетингу означає, що необхідно мислити і
діяти при організації виробництва і збуту з позицій ринку, тобто
насамперед ураховувати інтереси споживачів. Успіх залежить від
стратегічного планування, інакше кажучи, фонди, інструменти, методи і
види діяльності мають бути організовані, заплановані та контрольовані з
позицій задоволення потреб різноманітних груп населення, що реалізує
виробничі та підприємницькі завдання і споживає продукти.

У принципі концепція екологічного маркетингу застосовується до
виробництва і розподілу будь-яких товарів і послуг в межах міста. Він
може ефективно проводитися і на комерційних, і на некомерційних
(безприбуткових основах) відповідними адміністративними, приватними і
громадськими організаціями. Але відмінність міського продукту та його
елементів від звичайних товарів і послуг не дозволяє прямо вивести
ур-боекологічний маркетинг та із звичайних форм маркетингу.

Це розходження можна висловити у стислій формі: міський продукт
відрізняється від звичайних продуктів маркетингу своєю складністю,
просторовими межами, часом існування (користування),
багатофункціональністю, керованістю. Проте слід зауважити, що наскільки
муніципальні влади можна розглядати як керівні, настільки існують
обставини, що перешкоджають їх діяльності. Крім того, виробника міського
продукту далеко не завжди можна однозначно ідентифікувати.

Теоретико-методологічні основи концепції урбоекологічного маркетингу
доцільно диференціювати відповідно до суб’єкт – об’єктних відношень у
основних видах маркетингової діяльності. Залежно від характеру отримання
прибутку, взаємовідносин між основними суб’єктами маркетингової
діяльності та об’єктом маркетингу, мети маркетингу, особливостей об’єкту
урбоекологічного маркетингу виокремлюються його цілком самостійні види,
що відповідають певному сегменту на урбоекологічному ринку. При цьому
змінюється роль і значимість базових понять традиційного маркетингу
(суб’єкт, товар, зовнішнє середовище, мета діяльності) та набуває
екологічної та просторово-екологічної (гео-екологічної) інтерпретації.
Використовуючи такий підхід, можна виділити наступні види
урбоекологічного маркетингу.

За характером отримання прибутку розрізняється комерційний та
некомерційний (умовнобезприбутковий та безприбутковий) маркетинг.
Комерційний урбоеко-логічнигї маркетинг – виробництво екоснецифічиих
«екологічно чистих» товарів, продуктів і послуг, маркетинг природних
ресурсів і умов та територій (геомаркетинг), маркетинг комерційної
екологічної інформації (комерційних дослідних установ, лабораторій
тощо), маркетинг екологічних ідей (ноу-хау) та технологій, маркетинг
урбокомпснсаційної зкорекреації, маркетинг комерційної екологічної
освіти, маркетинг економіко-екологічних стимулів до проведення
ефективної природоохоронної політики і т.д.

Некомери,ійний (безприбутковий та умовнобезприбутковий) урбоекологічний
маркетинг – це ринкова діяльність учасників екологічних рухів (за
охорону природи, за відновлення і підтримку екологічної рівноваги та
in.), маркетинг політичних діячів, що виступають за охорону
навколишнього середовища, наукових і громадських програм та грантів,
маркетинг екологічної інформації (державних дослідних установ, пунктів
моніторингу, лабораторій та громадських експертиз тощо), маркетинг
екологічних ідей, гасел та брендів (суди можна віднести маркетинг
екологічно-збалансованого споживання), маркетинг екологічної освіти та
просвіти, маркетинг інвестицій в екологічні програми (місцевого,
регіонального та державного рівнів) та ін.

Залежно від характеру взаємовідносин між основними суб’єктами
маркетингової діяльності, мети маркетингу та особливостей об’єкту
урбоекологічного маркетингу можна виокремити: урбоекологічний маркетинг
товарів і послуг; убоскологічиий маркетинг екоспецифічних («екологічно
чистих») товарів, продуктів і послуг; урбоекологічний маркетинг
територій, природних умов і ресурсів (геомаркетинг); урбоекологічний
маркетинг природоохоронної діяльності і відтворення природного
середовища.

n

p

th

?

?

90@THGuuuuuuuuuuiiaaaOOOOOOiOO

&

gd?o1/4

aJ Yогічних стандартів серії ISO 14000.

Урбоекологічний маркетинг екоспецифічних («екологічно чистих») товарів,
продуктів і послуг. Його виникнення, і розвиток викликано виокремленням
специфічних екологічних потреб у мешканців міста, що пов’язані з
екологічними проблемами, які існують у більшості міст та більшою мірою
завдяки підвищенню екологічної інформованості населення. В основі
розвитку цього виду маркетингу є поняття «екологічної потреби»,

«екологічного товару», «екологічної послуги». Серед дефініції поняття
екологічної потреби людини, на перший план висувається потреба в
екологічній безпеці. Це найбільш висока за рівнем екологічна потреба, що
потребує економ і ко-правового забезпечення основних життєво важливих
екологічних інтересів людини, передусім його на чисте, здорове,
сприятливе для життя середовище міста. У зв’язку з цим важливим
завданням є вивчення механізмів формування екологічних потреб мешканців
міст і їх залежності від наявних природно-ресурсних (ландшафтних) умов
та рівня соціально-економічного розвитку міста. Мстою урбоекологічного
маркетингу еко-специфічних товарів та послуг є задоволення екологічних
потреб мешканців міста, вироблення та просування екологічних
(«екологічно чистих») товарів та послуг, насамперед продуктів
харчування, води і товарів першої необхідності. При цьому па
урбоекологічний маркетинг екоспецифічних товарів і послуг поширюються
всі екологічні нормативні вимоги та стандарти.

Урбоекологічний маркетинг територій, природних умов і ресурсів. За
змістом це геопросторовий маркетинг або геомаркетинг, основним суб’єктом
якого в Україні є міські адміністрації та міські районні органи влади, а
також інші фізичні та юридичні власники та розпорядники природними
ресурсами в межах підпорядкованих їм територій. У якості товару тут
виступають природні умови і ресурси в межах певних територій, що мають
реальне або потенційне комерційне значення. Екологічним цей вид
маркетингу є тому, що практично всі природні ресурси є матеріальною
(речовинною) основою компонентів геосоціоекосистем міста різноманітного
рівня, вилучення або порушення яких неминуче спричинює зміну
екологічного стану території. Окрім цього вони є основою існування
уявних урбогеосоціоекологічгих ресурсів зокрема пейзажно-естетичних.

Місцеві органи влади, як суб’єкт урбоекологічного геомаркстингу
зацікавлені в просуванні геоекологічних територіальних (ландшафтних)
ресурсо-товарів до споживачів через створення відповідних інфраструктур
в межах рекреаційних зон загального користування, садо-во-дачиих
господарств та ін. Основною метою урбоекологічного геомаркетингу є
одержання прибутку на основі прямого використання природно-ресурсного
потенціалу території (як правило у рекреаційних, бальнеологічних та ін.
цілях). Цей вид геомаркетингу є основою для забезпечення урбокомпенсації
та стійкого міста.

Урбоекологічний маркетинг природоохоронної діяльності і відтворення
природного середовища. Його основним завданням є збереження і
відтворення природних компонентів міського середовища (природних
елементів та підсистем в урбогеосоціоекосистемі). Також до цього виду
урбогеомаркетингу можна віднести збереження та відтворення генофонду
біосфери. Цей сегмент формується на основі діяльності міських зоопарків,
дендраріїв, ботанічних садів та різноманітних клубів, товариств і
центрів любителів тварин (кіно-логічних, орнітологічних, акваріумістів
тощо), а також садово-дачних товариств та величезної кількості аматорів.

Суб’єктом урбогеоекологічного маркетингу в цьому випадку можуть
виступати органи влади, громадські організації, політичні партії і рухи.
Основним об’єктом маркетингу («товаром») тут є території з унікальними
природними та антропогенними ландшафтами (щодо біорізномаиіття та
соціокультурного значення), екологічно уразливі природні комплекси, що
забезпечують важливі урбокомпепсаційні, середовище відтворюючі та уявні
(ландшафтно-інформаційні) функції та ін., що потребують охорони і
збереження, а також екологічні об’єкти (звичайні, рідкісні та зникаючі
види фаупи і флори). Ринок формують актуальні та потенційні меценати,
спонсори і донори (організації, установи, товариства та окремі особи),
що могли б фінансувати відповідні природоохоронні програми, проекти і
гранти.

Специфічним видом урбоекологічного геомаркетингу в рамках даного виду є
маркетинг квот па забруднення конкретних територій (сертифікати на
викиди і скидання забруднюючих речовин). Його основна ідея полягає в
тому, що органами муніципального управління встановлюється відповідно до
чинної нормативно-правової бази та міжнародних екологічних стандартів
певні граничні межі емісії до певних забруднюючих речовин для певних
територій міста (включаючи повітряний простір та надра), а розподіл прав
на використання цього «ур-богеоекологічпого ресурсу« серед користувачів
навколишнього середовища (особливо індустріальних) регулюється ринком.

Інший специфічний видом в межах цього виду є ур-боекологічний
геомаркетингу утилізації та переробки побутових та ін. відходів з певних
територій міста. У даному випадку органи муніципального управління
встановлюються певні квоти та ліценції на асенізацію (вивезення,
складування на відповідних полігонах, переробку та утилізацію) побутових
та ін. відходів з визначених територій. Розподіл прав на надання
асенізаційних послуг та відведення нових ділянок під спеціальні
утилізаційно-переробні полігони (сміттєзвалища) регулюється відповідним
сегментом урбоекологічного ринку.

Урбоекологічний маркетинг екологічної інформації, екологічних знань і
технологій (різновид маркетингу ідей). Цей інтегральний вид Екологічний
маркетинг тісно пов’язаний із всіма попередніми видами урбоекологічного
маркетингу, тому що забезпечує необхідні екологічні ноу-хау в процесі
маркетингової діяльності (у широкому розумінні цей вид маркетингу
включає ринкові механізми створення системи фахової екологічної освіти
та широкої екологічної просвіти населення, організацію наукових
досліджень із метою одержання нових екологічних знань, розробку
екологічно безпечних технологій, аналіз і вдосконалення екологічного
законодавства, екологічну експертизу, екологічний аудит і копсалтинг).
Суб’єктами маркетингу тут є наукові організації, університети, фірми які
спеціалізуються па виробництві екологічних ноу-хау, окремі вчені,
дослідники й експерти. У якості товару в цьому випадку розглядається
інтелектуальний продукт: програми навчальних курсів та спецкурсів,
навчальні посібники і підручники та інше науково-мстодичне забезпечення,
програми та гранти наукових досліджень, інноваційні екологічні
технології, проекти природоохоронної діяльності, екологічні експертизи і
прогнози, моніторингова та дискретна екологічна інформація, тощо. Ринок
екологічного маркетингу складають суб’єкти всіх вище розглянутих видів
урбоекологічного маркетингу: органи влади різного рівня, підприємці,
політичні партії та рухи, громадські організації, навчальні заклади й
окремі фахівці екологи (викладачі, науковці) та громадяни.

В галузі практичного застосування концепції урбоекологічного маркетингу
та геомаркетингу основною тео-ретико-методологічною проблемою є
просторово-часова та геопросторова дскомпозиція. Тому перед тим, як
переходити до застосування теорії урбоекологічного геомаркетингу на
практиці, варто більш чітко визначитися із самим об’єктом
урбоекологічного геомаркетингу.

На сьогоднішній день існує багато різноманітних географічних та
екологічних підходів до геопросторової декомпозиції міста. Запропоновано
велику кількість

теоретичних моделей та побудов. Але якщо застосувати методику
урбоекологічного маркетингу екологічної інформації, екологічних знань і
технологій до цієї проблеми, то з’ясується, що споживачів у першу чергу
цікавить такий специфічний географічний продукт як детальні
великомасштабні карти (загальні, тематичні, інженерні тощо). Однією з
небагатьох теоретичних побудов у дослідженні території міста, що
супроводжується розробленою методикою картографування та створення
відповідних картографічних моделей, є концепція ландшафтно-архітектурної
системи.

Практична реалізація концепції, розробка та апробація методики
конструктивно-географічного аналізу ур-банізованих ландшафтів за період
з 1993 по 2002 рік дозволяє стверджувати, що вона може бути використана
як основа для урбоекологічних геомаркетингових досліджень та організації
системи урбоекологічного менеджменту.

Разом з тим, упровадження урбоекологічного геомар-кетингу тільки для
забудованої території міста та приміської смуги є хоч і необхідним, але
недостатнім для повноцінного сталого розвитку міської урбогеосистеми в
цілому. Обов’язковими для урбоекологічних геомаркетингових досліджень є
всі складові урбогеосоціоекосис-теми: урбанізаційне ядро
(ландшафтно-архітектурні системи міста, забудована частина міста);
субурбанізаційна складова (ландшафтно-господарські геосистсми ближнього
міського оточення, що знаходяться під безпосереднім впливом міста);
урбокомпенсаційна складова (рекреаційно-туристичні геосистеми міського
оточення та дез-урбанізаційні природоохоронні геосистеми, що вилучені з
процесу урбанізаційного природокористування). Причому кожна з підсистем,
окрім загальної методики урбомаркетингових досліджень, вимагає розробки
спеціалізованих методик, що якнайповніше враховують специфіку певної
підсистеми. їх подальше обгрунтування та розвиток є важливим
теоретико-методологічним та завданням для наступних досліджень.

Підсумовуючи вище наведене, ще раз зазначимо що основною метою
урбоекологічного маркетингу є створення таких економічних умов для
підприємств, фірм, компаній, організацій партій рухів та окремих
громадян за яких основною потребою стає розвиток екологічних технологій
виробництва і збалансоване споживання екологічних товарів, продуктів та
послуг.

Важливою ознакою урбоекологічного маркетингу є те, що його діяльність
орієнтується на екологічні потреби. Саме екологічні потреби споживачів є
основним об’єктом уваги виробників екологічно чистих товарів і послуг.
Саме через задоволення екологічних потреб споживачів виробники
реалізують свою кінцеву мету одержання прибутку. Зростання прибутку на
урбоеко-логічному ринку є зростанням якості життя в місті. Для його
досягнення урбоекологічний маркетинг пропонує не окремі зусилля, а
комплекс реальних економічних дій та заходів.

Отже, розвиток та вдосконалення концептуальної теоретико-методологічної
та практичної бази урбоекологічного маркетингу є основою для
забезпечення екологічно збалансованого споживання, розширення споживчого
вибору і споживчої задоволеності екологічних потреб, а також максимальне
зростання якості життя в місті та підтримка стійкого збалансованого
розвитку урбанізованих територій і зберігання високої якості
навколишнього природного середовища.

ЛІТЕРАТУРА

Барышева Ю.Л. Формирование эколого-краеведческих знаний в школе. –
М.,1997.

Бейдик О.О., Ліщинська О.М. Російсько-український тлумачний словник
термінів з медичної географії. -К.: РВЦ «Київський університет, 1997. С.
110

Биржаков М.Б. Введение в ТУРИЗМ. – СПб., 2002.

Биржаков М.Б., Нестеренко С А. Система американского заочного высшего и
последипломного образования // Турист, фирмы. – 1996. – Вып. 10. -С.
170-171.

Боткина Л.В., Шенгелия Н.О. Программа ТАСИС в современной систем
подготовки кадров для индустрии туризма // Турист, фирмы. – 1998. – Вып.
17. -С. 140-143.;

Буторова Н.В. Менеджмент и маркетинг иностранного туризма: обслуживание
иностранных туристов в России: Учеб. пособие. – М., 1999.

Джеффрнс П. Маркетинг, рекламно-информационная деятельность и контроль в
области туризма // Мат. IX сессии ВТО (Буэнос Айрес, 30 сентября – 4
октября 1991 г., Буэнос Айрес). – Буэнос Айрес, 1991.

Дмитрук О.Ю. Сучасні концепції менеджменту в геоекології. – К., 1997.

Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія. Ландшафтний підхід. Методика
ландшафтного аналізу урбанізова-них територій. – К., 1998.

Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія з основами урбогеоекології
(ландшафтознавчий аспект): Навч. посібник. – К., 2000.

Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм у системі сусиільно-екопомічних відносин
// Економічна та соціальна географія: Наук. зб. – К., 2001. -С 89-95.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020