Реферат на тему
Системний підхід до створення інформаційної системи
У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три
підходи: локальний, глобальний та системний.
Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи
створюють послідовним нарощуванням задач, які розв’язуються на ЕОМ.
Він передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну
із них неможливо пізнати в цілому. Крім того, проект на предмет його
повноти взагалі не розглядається та втрачається можливість науково
обґрунтувати вибір і оцінити напрямки розвитку інформаційної системи,
комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель. До позитивних
сторін цього підходу віднесемо: відносно швидку віддачу, наочність
задач, можливість розробки невеликими “замкненими” групами, простату
керування створенням систем. Недоліки: неможливість забезпечення
раціональної організації комплексів задач, дублювання, постійна
перебудова програм та організації задач, що призводить до дискредитації
самої ідеї створення інформаційної системи.
При глобальному підході спочатку розробляють проект немовби повної,
завершеної системи, а потім її впроваджують. Як правило, цей підхід
призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження,
оскільки час його розробки може перевищувати період оновлення технічних,
програмних та інших засобів, використаних у ньому.
Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне
вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин
його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин
між ними. При системному підході економічний об’єкт розглядається як
сукупність взаємопов`язаних елементів однієї складної динамічної
системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох
внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення
вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси.
Системний підхід має такі принципи:
1)кінцевої мети – абсолютний пріоритет кінцевої (глобальної) мети ;
2) єдностi –розгляд системи як цiлого, так i сукупностi частин
(елементiв);
3)зв’язностi – розгляд будь якої частини разом з її зв’язками з
оточенням;
4)модульної побудови – корисно видiляти модулi в системi та
розглядати її як сукупнiсть модулiв;
5)ієрархiї – корисно вводити iєрархiю частин (елементiв) i (чи) їх
ранжування;
6)функцiональностi – спiльний розгляд структури i функцiй з прiоритетом
функцiй над структурою;
7)розвитку – врахування змiн системи, її здатність до розвитку,
розширення, замiни частин, нагромадження iнформацiї ;
8)децентралiзацiї – поєднання рiшень, якi приймаються, та керування
централiзацiєю i децентралiзацiєю;
9)невизначенiсть – врахування невизначеностей та випадковостей у
системi.
Характерними ознаками системного (комплексного) пiдходу є: одночасне
охоплення проектуванням великої кiлькостi задач ; максимальна типiзацiя
та стандартизацiя рiшень; багато аспектне уявлення про структуру
iнформацiйної системи як про систему ,що складається з кiлькох класiв
компонентiв, та вiдносна автономна їх розробка ; ключова роль баз даних;
локальне впровадження та збiльшення функцiональних задач.
Задачею системного пiдходу до створення iнформацiйної системи є розробка
всiєї сукупностi методологiчних i соцiально – наукових засобiв
обстеження (опис, аналiз, синтез, реалiзацiя ) систем рiзного типу.
У методологiчному вiдношеннi системний пiдхiд базується на iдеях
цiлiсностi, цiлеспрямованостi, органiзованостi об’єктiв, що вивчаються,
їх внутрiшнiй активностi та динамiзмi. В розвитку системних розробок
видiляють три напрямки : загальну теорiю систем, математичну теорiю
системи i складних систем.
Декомпозицiя iнформацiйних систем
Про системнiсть об’єктiв свiдчить те , що їх можна подiляти , оскiльки
лише вони мають структуру. Процеси декомпозицiї й композицiї є засобами
отримання iнформацiї для здiйснення аналiзу та синтезу систем.
Декомпозицiя – це процес подiлу систем на елементи, зручнi для якихось
операцiй з нею, а саме подiл до елементiв, якi приймаються за неподiльнi
об’єкти.
Головна мета декомпозицiї – подiл системи на простiшi частини.
Зменшуючи складнiсть системи, ми забезпечуємо умови для аналiзу та
синтезу компонентiв , для проектування, побудови, впровадження,
експлуатації та вдосконалення систем управлiння. Подiл звичайно
виконують у такий спосiб, щоб компоненти пiддавались якiй-небудь
класифiкацiї. Рекомендується зважати на природну декомпозицiю, вiдбиту в
iснуючій структурi управлiння, обов’язках посадових осiб, дiючого
документообiгу i т.п. Доцiльно проводити багаторазову декомпозицiю по
кiлькох рiзних напрямках.
Загальна мета, критерiї функцiонування та основнi обмеження на роботу
системи звичайно формуються на початку створення системи.
Так, при декомпозицiї можуть застосовуватись рiзнi засоби , методи та
ознаки подiлу системи. Подiл може мати матерiальну , функцiональну,
алгоритмiчну та iншу основу. Однак сам процес декомпозицiї кiнцевий,
оскiльки подiл вiдбувається до створення елементiв, якi приймаються за
неподiльнi об’єкти.
Так, при подiлi системи на компоненти можемо мати рiзнi варiанти.
Компонент – це частина IC ,яку пiсля декомпозицiї можемо розглядати як
самостiйне цiле (ГОСТ 34.003-90).
/////////ooo?aeaeaeaeaeaeOaeaeaeaeae
засоби, готова продукцiя, грошовi).
Наступним кроком декомпозицiї є видiлення в компонентi функцiональних
процесiв (задач). Задача IC , функцiя чи частина функцiї IC , є
формалiзована сукупнiсть автоматизованих дiй, в результатi виконання
яких здобуваються результати заданого виду ( ГОСТ 34.003-90). Може
виявитися , що при одному й тому самому засобi декомпозицiї системи на
компоненти одна й та сама задача за змiстом в рiзних проектах належить
до рiзних компонентiв. Однак неоднозначнiсть закiнчується, тiльки-но
процес декомпозицiї доводиться до рiвня економiчних показникiв; його
можемо вважати неподiльним елементом, оскiльки подiл його на атрибути
приводить до втрати економiчної сутi, й вiн уже не зможе вiдiгравати
роль змiнної , яка характеризує стан об’єкта, котрий вiн описує. В
iнформацiйному аспектi показник не є кiнцевим елементом i може бути
подiлений на атрибути.
У свою чергу в лiнгвiстичному аспектi атрибути також не є кiнцевими
елементами , оскiльки можуть бути подiленнi на окремi слова та символи.
Отже, вибiр основи та межi декомпозицiї визначається суттю обстежуваного
об’єкта, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослiдника
вiдносно об’єкта обстеження.
Аналiзуючи та описуючи системи, використовують такi види структур, якi
рiзняться типами елементiв i зв’язками мiж ними (РД 50-680-88 АС
“Основні положення “).
1.Функцiональнi (елементи-компоненти, функцiї , задачi , процедури,
iнформацiйнi зв’язки)
2.Технiчнi (елементи-пристрої, компоненти, комплекси; зв’язки – лiнiї та
канали зв’язку ).
3.Органiзацiйнi (елементи – колективи людей та окремi виконавцi; зв’язки
– iнформацiйнi, спiвпiдпорядкування та взаємодiї).
4.Програмнi (елементи – програмнi модулi та вироби; зв’язки-керуючи).
5.Iнформацiйнi (елементи – форми iснування та подання iнформацiї в
системi; зв’язки – операцiї перетворення iнформацiї в системi).
6. Алгоритмiчнi (елементи – алгоритми; зв’язки – iнформацiйнi).
7.Документальнi(елементи – неподiльнi складовi i документи IC; зв’язки
-взаємодiї, входження i спiвпiдпорядкування).
Надiйнiсть та ефективнiсть iнформацiйних систем
Якiсть створення iнформацiйних систем визначається її ефективнiстю та
надiйнiстю.
Основнi положення та визначення наведено в ГОСТ 24.701-86 “Надійність
АСУ”, ГОСТ 24.702-85 “Ефективність АСУ”.
Надiйнiсть iнформацiйної системи – це її властивiсть зберiгати в часi в
встановлених межах значення всiх параметрiв, якi характеризують
здатнiсть системи виконувати потрiбнi функцiї в заданих режимах i умовах
експлуатацiї.
Надiйнiсть iнформацiйної системи має властивостi безвiдмовностi,
ремонтопридатностi, а iнколи й довговiчностi.
Рiвень надiйностi iнформацiйної системи залежить вiд таких факторiв:
1)складу та рiвня надiйностi технiчних засобiв, їх взаємодiї та надiйної
структури;
2)складу та рiвня надiйностi програмних засобiв, їх можливостей i
взаємозв’язку в структурi програмного забезпечення iнформацiйної
системи;
3)раціонального розподілу задач, які розв’язуються системою, між
технічними засобами, програмним забезпеченням і персоналом;
4)рівня кваліфікації персоналу, організації робіт і рівня надійності дій
персоналу інформаційної системи;
5)режимів, параметрів і організаційних форм технічної експлуатації
комплексу технічних засобів;
6)ступеня використання різних видів резервування (структурного,
інформаційного, часового, алгоритмічного, функціонального);
7)ступеня використання методів і засобів технічної діагностики;
8)реальних умов функціонування інформаційної системи.
Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням результатів
від функціонування інформаційної системи і затрат усіх видів ресурсів,
необхідних для її створення, функціонування та розвитку.
До показників затрат ресурсів відносять матеріальні, людські, фінансові,
часові та ін.
Ефективність інформаційної системи оцінюють у таких випадках:
1) при формуванні вимог, що висуваються до інформаційної системи;
2) при аналізі інформаційних систем, які створюються чи функціонують, на
відповідність заданим критеріям;
3) при виборі найкращого варіанта створення, функціонування та розвитку
інформаційної системи;
4) при синтезі найдоцільнішого варіанта побудови інформаційної системи
за критерієм “ефективність-затрати”.
Доцільність варіантів побудови інформаційної системи залежить від
балансування приросту ефективності Е, отриманої за рахунок створення чи
вдосконалення інформаційної системи, і затрат Q.
Математично це можна записати так:
max E при Q=const
або у вигляді оберненої задачі
min Q при E=const.
Якщо приріст ефекту представлений в грошовому вираженні, то економічна
ефективність інформаційної системи визначається у вигляді трьох основних
показників:
1)річного економічного ефекту;
2)розрахункового коефіцієнта капітальних затрат на розробку і
впровадження інформаційної системи;
3)термiну окупностi капiтальних затрат на розробку та впровадження
iнформацiйної системи.
Література
1. Селиванов В.А., Кучумов А.А., МТУСИ Ермакова М.В., Галанин С.Ю.,
Панин М.П. Концепция построения автоматизированной системы управления
метрологическим обеспечением отрасли Фирма “Палитра систем”, Москва,
2008г.
2. Материалы журнала “Открытые системы” №1(21), 2007 г.
Липаев В.В. Проектирование математического обеспечения АСУ. М.:
Советское радио, 1977.
3. Положення про відділ АСУ Хмельницького обласного центру зайнятості
4. Наука управляти: з iсторii менеджменту. Хрестоматiя. Упоряд. Слепцов
I.О. К. Либiдь, 1993.
4. Управление – это наука и искусство. Сборник, М.,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
