Реферат на тему
Проблеми сучасного перекладознавства. (Комісаров В.Н.)
Сучасне перекладознавство сформувалось як самостійна наукова дисципліна
в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне
розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування, що
викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало
могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької
діяльності. За останні 50 років з’явилася величезна кількість робіт,
велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження.
Сучасне перекладознавство – результат міждисциплінарних досліджень, що
використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної
й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).
Однак внаслідок багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин більшість
робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво виражену
лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного
перекладознавства існує цілий ряд важливих передумов:
1) У другій половині XX сторіччя мовознавство значно розширило область
своїх інтересів. Від виняткової уваги до розвитку і структури мовних
систем воно звернулося до широкого кола проблем, що визначають
можливість використання мови як знаряддя думки і засіб мовної
комунікації. У центрі уваги лінгвістів виявилася смислова сторона мовних
одиниць і мовних витворів, зв’язок мови з мисленням, реальною дійсністю,
із суспільством і культурою, з іншими знаковими системами. З’явились
нові лінгвістичні дисципліни та області дослідження, такі як когнітивна
лінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвістика тексту,
теорія мовних актів і т.п. Мовознавство перетворилося в справжню
макролінгвістику – цілий комплекс лінгвістичних дисциплін, що вивчають
усе різноманіття форм, способів, результатів і особливостей існування
мови в людському суспільстві. Тільки така лінгвістика могла зайнятися
теоретичним осмисленням сучасної перекладацької діяльності.
2) Спроби створити систему машинного перекладу, передати функції
перекладача комп’ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і
дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій
області лежать не в обмежених можливостях комп’ютера, а в недостатності
наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для
створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів
звернулися до вивчення перекладу “людського”, сподіваючись таким шляхом
вирішити виниклі проблеми.
3) Суб’єктивний фактор. Виникла потреба в масовій підготовці професійних
перекладачів, яка привела до створення численних перекладацьких шкіл і
відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах
іноземних мов. У ролі викладачів перекладу поряд із самими перекладачами
виявилися університетські вчені-філологи і лінгвісти, що одні з перших
усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької
діяльності для розробки науково обґрунтованих навчальних програм.
4
P
Ue
e
bdrt–?e?j
?
†
?
4oooooooooooccccccccccccccc
@соціальній значимості – стали займати переклади текстів спеціального
характеру – інформаційних, економічних, юридичних, технічних і т.п. (
Якщо в художній літературі головне передати художньо-естетичні
достоїнства оригіналу, то в таких перекладах на перший план виступили
власне мовні проблеми). Тобто перекладач мусить вирішувати чисто
лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі
й особливостями використання двох мов у процесі комунікації. А, отже,
вивчити такі перекладацькі проблеми доцільно лінгвістичними методами.
В той час багато вчених, які зробили значний внесок у розвиток сучасного
перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо
підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до
дослідження перекладацької діяльності. Це порозумівається тим, що
перекладознавство – це особлива наукова дисципліна, що має багато
інтердисциплінарних аспектів. Сама по собі одна лінгвістика не може
розкрити всю багатогранність цього складного виду діяльності.
Видатний американський лінгвіст Ю.Найда, який зробив великий внесок у
розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії
перекладу до чотирьох основних підходів:
– філологічний
– лінгвістичний
– комунікативний
– соціосемантичний
Філологічний напрямок виник історично раніше інших, зосередився в
основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на
принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній
інтерпретації перекладних текстів. Визначення понять адекватності й
еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.
Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що
переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага приділяється
змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.
В основі комунікативного підходу лежить запозичення в теорії комунікації
основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний зв’язок,
процесів кодування і декодування.
Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і
взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної
комунікації.
Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося
зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька
діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області
належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими
США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн.
Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне
практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з
основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння
використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць
вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль
підготовки майбутніх перекладачів.
Література:
Комісаров В.Н. “Лингвистика перевода”, М., 1970.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
