.

Соціокультурні функції ЗМІ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
453 3729
Скачать документ

Реферат на тему

Соціокультурні функції ЗМІ

Інформаційна функція. Радіо- і теленовини, газетні новини, покликані
інформувати слухачів, глядачів і читачів про те, що відбулося за
сьогоднішній і вчорашній дні в країні й у світі.

Пізнавально-просвітительська функція. Спеціальні теле- і
радіопрограми, газетні і журнальні рубрики, присвячені розширенню
кругозору людей, спрямовані на збільшення нових знань практично у всіх
областях людської діяльності. Ми читаємо і чуємо інформацію про те, як
охоронитися від СНІДа, солити гриби, шити плаття, доглядати за квітами і
садовими насадженнями, на які періоди поділяється вітчизняна історія і
скільки атомів в одній молекулі, чому росте безробіття і як надати першу
допомогу потерпілому. Ця інформація вчить нас тому, що ми не вміємо
або не знаємо. Завдяки цій функції ЗМІ всім членам суспільства
гарантується придбання деякого рівня культурної компетентності, що
особливо важливо в епоху, коли гарні школи доступні тільки багатим, а в
звичайних постійно знижується якість утворення.

Рекреаційна функція. Значна частина інформації в теле- і
радіоєфірі, у газетах і журналах віддана розважальним темам. Це класична
й естрадна музика, телешоу, ігри і лотереї, свята і фестивалі, спортивні
програми. У популярних журналах і газетах публікують кримінальну
хроніку, белетристику, любовні і детективні романи.

Нормативно – регулятивна функція. ЗМІ не тільки інформують,
просвіщають і розважають аудиторію, але і формують думки, світогляд,
реакції на ті чи інші події. А це означає, що ЗМІ цілеспрямовано
впливають на поводження людей. Вплив на слухача і глядача йде вже на
стадії добору матеріалів, що попадають у ефір чи на газетну смугу. Що
публікувати, а що ні, вирішує спочатку журналіст, що написав репортаж, а
потім головний редактор, що дає добро чи відкидає публікацію. Але
головний редактор далеко не завжди вирішує долю матеріалу. У радянські
часи над ним стояв інструктор Відділу пропаганди й ідеології ЦК КПРС.
Тут і приймалися остаточні рішення. У 90-і

роки гласна цензура була знята. Однак незабаром з’явився інший замовник
– могутні фінансові угруповання, що наймають журналістів, замовляють їм
тему, напрямок думки, оплачують ефірний час і т.п.

Події в новинах не просто подаються, але коментуються і
ранжируються по ступені важливості. Глядачам і читачам події подаються у
вигідному для цілей ЗМІ гляді. Але яку саме мету мають ЗМІ, вирішують
політичні влади країни, політична ситуація. Комуністи нав’язували
аудиторії свою версію подій. Тепер демократи нав’язують власну версію.

Нормативно-регулятивна функція складається можливості
комуникатора, у відповідності зі своїми цілями й інтересами,
маніпулювати суспільною думкою, роблячи вплив на глядачів, слухачів,
читачів. Прагнучи підвищити до максимуму ефективність впливу на
аудиторію, комуникатор підшукує для цього оптимальні засоби: належні
канали (печатка, радіо, телебачення, вулична реклама); відповідний тип
звертання до аудиторії ( гасло, прохання, заклик, вимога, повідомлення);
стиль подачі матеріалу ( строгий чи вільний, новий чи класичний). При
маніпулюванні коммуникатора зовсім не цікавить те, що хоче почути чи
побачити аудиторія, головне для нього – власні цілі і задачі. Зрозуміло,
він враховує соціально-демографічний склад аудиторії, її смаки і
переваги, але лише як засіб підсилити ефективність впливу.

Звичайно, нав’язувати свої інтереси, не зважаючи на думку
аудиторії, можна тільки до відомої межі. Якщо передача не утримала
аудиторію, якщо глядачі переключили телевізор на іншу програму, то
ефективність впливу зведена до нуля, а гроші викинуті на вітер.
Комуникатор завжди балансує на грані, як би торгується зі слухачами,
протаскуючи потрібну інформацію в привабливому упакуванні. Елементи
торгу видні, особливо на телебаченні, практично всюди. Замовник купує
карколомного західного бойовика, але з умовою, що в нього будуть
умонтовані рекламні ролики. Глядач одержує фільм, а комуникатор –
рекламу. Якщо комуникатор користається тими самими стереотипними
прийомами, заїждженими роликами і сюжетами, аудиторія перестає звертати
увагу на зміст повідомлення, а тє і зовсім відвертається.

Аудиторія – це потенційна сукупність людей, яких у даний момент
можна класифікувати як читачів, глядачів і слухачів. Це ті, до кого
адресоване повідомлення ЗМІ, ті хто знайомиться з новинами про поточні
події, дивиться розважальні програми чи відує художні вистави, читає
газети чи слухає радіопередачі. Усе це – аудиторія ЗМІ, але не аудиторія
як така. Поняття аудиторії взагалі ширше: до неї відносяться також ті,
хто в даний момент не має контакту зі ЗМІ, наприклад, слухачі лектора
суспільства “Знання” чи відвідувачі кінотеатру, естрадного концерту,
футбольного матчу.

Аудиторії ЗМІ класифікуються найчастіше в залежності від
комуникатора, наприклад, читачі “Комсомолки” чи “Літературної газети”,
слухачі “Маяка”, телеглядачі ГРТ і т.п. Свої аудиторії є в телесеріалів
– “Санта-Барбари” і “Просто Марії”, таких телепередач, як “Наш сад”.
Зрозуміло, межі аудиторії умовні. Ніхто не прикріплений назавжди до
однієї газети чи передачі і кожний може перейти в іншу аудиторію.
Аудиторія – явище короткочасне, розмите, хоча в соціологічних
опитуваннях намагаються з’ясувати склад тієї чи іншої аудиторії. Більш
точне встановлення складу і смаків конкретних аудиторій допомагає краще
організувати інформаційний потік у ЗМІ.

За кордоном за соціологічні дані такого роду платять чималі
гроші. Соціологи в Англії виявили досить стійкі аудиторії. Так, мало – і
середньо утворену аудиторію цікавлять злочини, секс, спорт, розваги і
комікси. Високоосвічена аудиторія віддає перевагу політиці, традиційнім
видам мистецтва, дискусії.

Масова комунікація адресована великій й анонімній аудиторії –
“усім, кому це може бути цікаво”. Це послання повинне залучити як можна
більшую кількість людей, у протлежному випадку ті, хто його зробили, не
зможуть утриматись у бізнесі.

Роль телебачення у сучасному суспільстві

Кожну історичну епоху і тип суспільства знаменують великі відкриття.
У доіндустриальнім суспільстві революційні зміни зробило відкриття
вогню, колеса й алфавіту, в індустріальному – друкованого верстата,
парової машини і конвеєрної стрічки, у постіндустріальному суспільстві –
атомної енергії, комп’ютера і телебачення. Про останнє варто поговорити
особливо. Усього лише за півстоліття, що минули з того часу, як на
Всесвітньому ярмарку 1939 р. Эн-Бі-Сі почало регулярне телемовлення на
Сполучені Штати, ТБ поширило свій вплив на людство набагато ширше і
швидше, ніж усі попередні винаходи. Його вплив на формування способу
життя, людських взаємин, структури керування і навіть на розуміння
цивілізації виявилося дуже глибоким. Воно дає можливість відчути себе в
центрі подій і, як не дивно, досягає мети: незрима присутність мільйонів
глядачів додає будь-якій події розмах і значимість.

Телебачення прискорило темп життя, спресувавши місяці в тижні,
дні і навіть години. Воно формує міфи, переписує історію.

Герої серіалів і естрадні зірки увійшли до нас у будинки і стали ледве
чи не членами родини, тим, що називають ерзац-друзями. Події
пригодницьких, детективних, любовних, героїчних, і політичних фільмів
здаються нам ледь чи не реальнішими, ніж дійсні. Телебачення поєднує
людей. Подробиці любовної пригоди американського президента з колишньою
секретаркою Білого дому росіяни знають не меньш, ніж американці. Ми
засуджуємо чи схвалюємо його вчинок приблизно в тім же процентному
співвідношенні, що і самі американці. Але й американці довідуються про
перестановки в російському уряді не пізніше, ніж самі росіяни (якщо не
раніш). Саме дивне, що деякі міністри вперше довідалися про своє
звільнення, призначення чи пересування з повідомлень телебачення.

Сьогодні телебачення – не тільки головний засіб, що забезпечує
беззупинний потік інформації і у корені змінюющій зміст соціальної
взаємодії, у суспільстві, але і важливий соціальний інститут, продукцію
якого ми споживаємо так само, як і продукти харчування, одяг, різні
пристосування і послуги. З одного боку, це полегшує і різноманітить наше
життя, а з іншого боку – змушує платити дуже високу ціну, якщо мати на
увазі особисту волю і змушене проходження визначеними соціальними
моделями1.

Відповідно до матеріалів дослідження рейтингів мережних
телеканалів і телебачення, проведеного фірмою “Медиа Мар” у квітні 1997
р. (репрезентативна вибірка – близько 8 тис. респондентів у 41 місті
РФ), середній час, протягом якого людина дивиться телепередачі, складає
246 хв. у день. Якщо в будні дні телевізору приділяється 237 хв., то у
вихідні цей показник трохи вище – 270 хв.2 Переважна більшість (87%)
домогосподарок щодня дивляться телепередачі більш 3 година., сполучаючи
це з домашніми справами. Молодь дивиться телевізор по кілька годин 3 – 4
дні в тиждень. Найменше сидять перед телевізорів підприємці. Третина з
них дивляться телепередачі лише у вихідні дні.

ae” )¬-?2ЛІТЕРАТУРА: Де Сосюр Ф. “Труды по языкознанию”. Сеір Е. “Избранные труды по языкознанию и культурологии”, М., 1977. Реформатський А.А. “Введение в языкознание”, М., 2000г. Ахманова О.С. и др. “Общее языкознание. Формы существования, функции, история языка”. М., 1970г. Кравченко А.І. “Общая социология”. М., 2001г. Общая социология// Посібник під ред. Проф. А.Г. Ефендієва.- М. ИНФРА – М., 2000г. Добренков В.І., Кравченко А.І., “Социология”: ВЗ ТЗ: Социальные институты и процессы. – М.: ИНФРА – М., 2000г. Культурология. Посібник для студентів тех. ВНЗ/ Колектив авторів., Под ред. Багдасарьян Н.Г. – М.: Вища школа, 1999г.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020