UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16750
Скачало944
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство

Середньовіччя

 

План

 

1. Загальна характеристика.

 

2. Мовознавство в середньовічній Європі.

 

3. Мовознавство епохи Відродження

 

Література 1. Загальна характеристика.

 

Епоха середньовіччя для світової цивілізаціїї в цілому характеризується

зародженням феодалізму в ряді країн, створенням нових культур,

формуванням і зміцненням світових релігій – індуїзму, будизму, іудаїзму,

іслама і християнства. В Європі розширенню і становленню християнства

сприяло падіння в V ст. Західної Римської імперії. Світові релігії – це

не тільки вірування. Вони включают до себе філософію з вченням про

буття, політичне вчення про суспільство і державу, право, мораль,

систему естетичних воззрінь, під знаком яких розвивались усілякі види

мистецтва – архитектура, скульптура, живопис, формувалась художня

література, а також наука.

 

Зруйнування античних державних формувань і перехід суспільства до нового

політичного. Економічного, релігіозного і морально-естетичного стану

створюють нове становище не лише в галузі культури, але і в сфері мов. В

цей період виокремлюються дві сфери мов: сфера мов каноничних і

класичних( все це мови древніх цивілізацій), усвідомлених в

суспільно-мовній практиці і теорії мовияк мови “правильні”; сфера мов

“варварських” або “вульгарних”(все це безписьмові або новописьмові

мови), усвідомлених в суспільно-мовній практиці і теорії мови як

“неправильні”(1, 112)

 

Становлення нових цивілізацій і світових релігій в суспільно-мовній

практиці характеризується двома протилежними тенденціями: з одного боку,

з метою підтримання давніх традицій і збереження самобутності і єдності

релігії, морально-естетичного, історио-культурного, ідеологічного змісту

ряд текстів, які грають важливу роль в цьому прцесі, канонизується. В

середні віки канонічні тексти виходять за межі державних створень,

прагнуть розширити територію їх застосування. При цьому мова канонічних

текстів вважалася правильною, неканонічних – неправильною. З іншого

боку, для більш ефективного проникнення в нові сууспільства релігіозного

і культурного вчення до суспільно-мовної практики залучають

“неправильні” мови.

 

Поширення релігіозних текстів, таких як Біблія, Коран, індійські

Упанішади (букв. – таємне вчення; коментарі до Вед), твори будизму та

інш., супроводжувались іх тлумаченням, коментарем, уніфікуванням змісту,

який складав основу канона. Канонічні тексти складають ідеологічний

фундамент суспільства і стають основою всій системи знань і змісту

навчання.

 

Головна мета мовознавства полягає в таких умовах в узгодженні нового

письмового тексту з старим письмовим текстом у межах кожної “правильної”

мови, усунення розбіжностей. Які виникають в різних школах писців.

Результатом цього процесу виступає канонизація античної граматики, а

також поетики, риторики, логіки, оскільки останні були невід’ємною

частиною мистецтва теологічного спору. Інше завдання мовознавства

обумовлювалось природним розвитком писемності “неправильних” мов, у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ