.

Є така держава – Україна: Сценарій тематичного вечора

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
932 11347
Скачать документ

Є така держава  – Україна:  Сценарій тематичного вечора

/Звучить лірична українська мелодія у звукозапису, на фоні якої говорить
читець/:

     Читець:

Тобі, найкращая перлино

Моїх розбуджених надій,

Тобі, що звешся Україна,

І в цей життєвий буревій,

Тобі, що постаті козачі

Для нас змальовуєш щодня,

Я шлю привіт й бажаю вдачі

У сяйві радісного дня.

/Цибульский Б. “Моїй Україні”/

     Ведуча І.: Добрий вечір, дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді
вітати вас у цьому залі!  Щастя Вам і здоров’я! Добра і миру!

     Ведуча ІІ.: Розпочинаємо наш вечір, присвячений Дню Незалежності
України.

     Ведуча ІІ.: Нехай ці ведичне свято доторкнеться ваших сердець, а
почуте ввіллеться у ваші душі! З святом Вас!

     Читець:

…Народилась Україна Нова,

Небувала, чиста, як дитя,

Україна Зоряної Мови,

Україна Божого Буття!

Україна казки і кохання.

Та Держава, де щезає тлінь.

Україна творчого повстання

Для усіх безсмертних поколінь.

Україно, вернуться до тебе-

Матері, сторожові вогні,

Ясні зорі  і хмарини з неба,

Козаки воскреслі і пісні.

Прийдуть квіти і маленькі діти.

Прийде казка і пташиний спів,

Забринять у просторі сюїти

Всіх дерзань і небувалих снів.

Ухраїно-Матінко! Воскресни!

Тануть сни і котяться в імлу…

І Софія – Мудрість Пречудесна

Вже стоїть на Київськім Валу!

Побратими, гляньте на руїни –

То ж не прах, не камені прості!

То в Руці Святої України

Всесвіту Ворота Золоті!

/Бердник 0. “Золоті Ворота”/

     Ведуча І.: Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за
що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали
мільйони синів і дочок України – впродовж років, десятиліть, століть…
Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, – і що було їхнім
непозбутнім болем і тяжкою мукою…

Ведуча ІІ.: Воскресний день настав!.. 24 серпня І991 року проголошено
Днем державної незалежності. Слава Україні! Слава! Героям її – слава!

     Читець:

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір 3’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як дань новий, розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

/Крищенко В. “Прапор України”/

(В зал урочисто вноситься державний прапор України. /Виконується гімн
“Ще не вмерла Україна”. Сл.П.Цубинського, Муз. М.Вербицького/).

     Ведуча І.: До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним
шляхом, дорого за неї заплатила. За нею – і трагічні, і героїчні
сторінки історії нашого народу.

     Ведуча ІІ.: В підвалині української державності – і століття
боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Шевченка і
Франка титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама
душа українського народу.

     Читець:

Благослови і вознеси

Болючу правду України,

Що йде від чистої роси,

Що йде від чистої сльози –

Не тільки смуток і руїни.

…І незнищенність України,

Народе рідний, вознеси! .

/Кочугур Д. “Благослови і вознеси…”/

     Ведуча І.: В цей урочистий святковий день згадаймо Великого Кобзаря
– Невмирущого пророка України, людину, яка не тільки мріяла про нашу
незалежність, а й усе своє життя поклала на вівтар цієї мети, яка
засвідчила перед усім світом могутність українського народу, могутність
нашої нації, її духовне коріння, її славу.

/Виходить читець, в руці тримає розкритий “Кобзар”. Стиха звучить
бандура/.

     Читець:

…Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь.

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває.

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака – то наша слава,

Слава України…

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, –

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю Вас, благаю!

/Шевченко Т. “І мертвим, і живим…”/.

     Ведуча ІІ.: Найбільшім заповітом Т.Г.Шевченка нам на нашій
окраденій землі, яку можуть порятувати добро зиждущі, є одна а його
молитов:

„Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сіять, не ждать,

І посіяне жать

Роботящим рукам”.

Пам’ятаймо про це!

/Звучить стрілецька пісня “За Україну”. Сл. М.Вороного, муз. запис.
І.Кузьмюка/.

     Ведуча ІІ.: Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році,
коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля
усміхнеться всім народом. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було
сили. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче –
життя… Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не
поляже…

/Виконуються пісні “Повіяв вітер степовий”, “Гей ви, стрільці січовії”/.

     Ведуча І.: Терези історії переважили в сторону зла… Наша Україна
випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР
через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських
громадян. На розправу катам було віддано цвіт української
інтелігенції… Голод спустошив міста і села України…

     Читець:

Чає минущий в якому живем,

Час рокований і проклятущий

Уявлявся батькам як Едем,

Як омріяний рай грядущий.

Нам затято ламали хребти,

Катували, гноїли в темниці,

А ми бачили шлях до мети.

Нам крізь грати світили зірниці.

Того часу, в якому живем,

За який так боролись запекло, –

Невідпорно ми йшли в Едем,

А потрапили просто в пекло.

Вибирались віками з пітьми.

Задивлялись в ясні небозводи.

Ось і маємо: діти тюрми,

Ми не стали дітьми свободи,

Мов прокляття над нами висить

Голос плоті, ротів ненасить,

Т.Шевченко сказав, як сьогодні:

“За шмат гнилої ковбаси

– ,

(

63/4O?

?

??

dh`„7

…”

Голос плоті веде до безодні!

Час жаданий, сподіваний час,

Ніби сонце, залив подвір’я, –

Віру лицарів вибили з нас,

А вживили жебрацьке безвір’я,

Смертю встелений шлях до мети

Подолати змогли не найдужчі, –

То біда, як ламають хребти,

А страшніш, як ламають душі.

Час минущий і проклятущий

Перемеле, як в жорнах, нас,

Переборе зневіру і скруху,

І Вкраїни грядущий чає

В нас відродить нескореність духу.

/Осадчух П. “Два сакраментальні монологи”/

/Ансамбль виконує пісню “Ой у лузі червона калина”. Сл. С.Чарнецького.
Мел. – народна./

     Ведуча ІІ.: Справа волі завжди пекла серця українського народу.
Недарма на нашому гербі – тризубі читаємо слово „воля”. Скільки їх –
борців за незалежність! Не перерахувати, бо це займе не один день. І не
час ділити лаври переможців – це вробить історія…

     Ведуча І.: Послухайте, будь ласка, українську пісно…, бо пісня –
це пам’ять людська, вона завжди жила в народі, щоб сьогодні, у час
національного відродження, зазвучати на повний голос, попри всі перепони
– страх, голод, переслідування і репресії. Та й не могло бути інакше, бо
вона вийшла з глибин душі і серця й співзвучна з нашим прагненням до
волі і незалежності.

(Виконується віночок стрілецьких пісень: “Зажурились галичанки”, “Мав я
раз дівчиноньку”, “Човен хитається” /Сл. і мел. Р.Купчинського/; далі –
кілька сучасних пісень, як от: “Ой там на горі” /в обр. В.Морозова/,
“Моїй Україні” /сл.А.Демидюка, муз. І.Карабиця/, “Господи, помилуй нас”
/сл. і муз. Т.Патринеика).

     Ведуча ІІ.: Поки що скалічена, вичерпана Україна – мов зруйнована
хата після війни. Без дверей. Кожен маже увійти. Забрати, що хоче. І хто
ж захистить її душу, її майбутнє?… Боляче? Боляче. Боляче за нашу
прекрасну Україну, цей розкішний вінок з рути і барвінку, країну смутку
і краси. За її мужній народ, що віками боровся за своє щастя.

Україна може вижити і повинна вижити і, насамперед, завдяки її культурі.
Бо це – єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час
минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і
залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну
Серця -навіки, до нескінченності, – на Радість Світам!

     Читець:

І він прийшов до нас – серпневий день!

З ним довгожданим громом і дощами,

Щоб повернулось Слово до пісень.

І Правда посилилась поміж нами.

Щоб не було в минуле вороття

До вбивчих і голодних тих тридцятих…

Хай мало в нас іще своїх звитяг,

Та ми повинні про святе все знати.

Допоки не згуртуємось разом

Не будемо єдині в наших діях,

Машину не спровадимо на злом –

Залишаться ідеї наші в мріях.

Єднаймося, бо настав той час,

Коли онук дідуся запитає:

Чи діяв, як його учив Тарас,

І мови рідної чому не знає?..

І сором той обпалить все в тобі,

I станеш сам окрадений собою –

Дитячі оченята голубі,

Як привид, будуть скрізь перед тобою.

Та врешті мученик народ сказав

На весь свій голос про жадану волю.

Освячене знамено враз підняв,

Щоб стати назавжди самим собою.

Він іншу бачив через призму літ.

Не ту, в біді окрадену Вкраїну.

Про неї слава облетить ще світ,

Вона, як фенікс, оживе з руїни.

Її знамена мирних кольорів

Освятяться Архангелом в соборах.

Поповняться ряди земних синів,

Які були ще малюками вчора.

Очистимось душею од сквернот,

Піднімемось на зріст всього людського.

Гуде майдан – у ньому мій народ,

Який свій шлях відкрив – свою дорогу!

/Миколайчук В. “Серпень І991-го”/

      Ведуча І.: І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й
милосердя, утримайте й примножте їх, згляньтесь над собою і кожним,
віддайте більше, ніж берете, пожалійте; перш ніж відвернутися. Нехай у
нашій великій оселі збудеться воля творящого, світиться ім’я і пам’ять
живущо, повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого.

Свята Україна, прокинувшись, кличе вас на радісне Свято Єднання.

      Ведуча ІІ.: /заклично/: Поети, Кобзарі, хлібороби, муляри,
мандрівники, шукачі небувалого, захисники Правди і Добра, замріяні
дівчата, розстріляні Й замучені за Правду, збожеволені від горя Матері,
які не дочекалися синів з кривавих походів. Козацькі Душі всіх віків, –
до нас на поміч!

     Ведуча ІІ.: Уже підвалини Храму! Помолимося ж чистиш вустами Матері
й Батькові всього Сущого: Боже, поможи! Пора настала! Сила незалежної,
святої України – за вами!

     Читець:

Шануймося, єднаймося та будьмо, Тримаймося родинного стебла. Забудьмо
чвари і себе не гудьмо. Доволі нас упало із сідла.

Не даймося обнятися з ганьбою.

Не даймося продатися брехні

Допоки ми не будемо собою –

Ніколи нам не бути на коні.

Братаймося від серця і до серця,

І з друзями ділімо хліб і сіль.

А хто на нашу душу замахнеться –

Ми вибухнемо гнівом звідусіль.

Шануймося, єднаймося та будьмо.

Тримаймося родинного стебла.

Забудьмо чвари і себе не гудьмо.

Доволі нас терзала воля зла.

Доволі нас, доволі,

Доволі нас терзала воля зла.

/Богачук 0. “Шануймося та будьмо”/

(Виконується пісня: “На щастя, на долю”. Сл. М.Ткача, муз. М.Мозгового
або “Хай щастить”, Сл. В.Крищенка, муз. І.Поклада).

     Читець:

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне,

Нехай панує на землі краса

І не шугає полум’я шалене.

Нехай панує на землі добро,

Співає мати пісно колискову.

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Врятуйте цю земле безкраю

У грізний чорнобильський час,

І пісню про Вас заспівають,

І казку розкажуть про вас.

/Бердник І. “Благословенні будьте

небеса”/

     Ведуча І.: Нехай наші символи – святий Гімн, Золотий Тризуб, наш
Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають
і зміцнюють сили всіх українців.

З святом вас! Слава Україні!

/Велично звучить “Молитва за Україну” („Боже Великий; єдиний, нам
Україну храни”) муз. М.Лисенка/.

Використана література:

Золоті ворота: Вип.1.-Київ: Час, І99І.-С. 134.

Миколайчух В. Серпень І99І-го //ЛУ.-І992.-І7 верес.

Осадчук П. Два сакраментальні монологи //ЛУ.-І993.-1 лип.

Цибульськнй Б. Моїй Україні: Зб. поезій.-Париж.-1956.-С.7.

Червона калина: Козацькі, стрілецькі й авторські патріотичні
пісні.-Рівне.-І992.-57 с. Яхневич 0. Борцям за волю України
//ЛУ.-І993.-4 берез.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020