Знай свій рід, своє слово, свою пісню: Сценарій для молодших школярів
Ведуча І.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Бібліотекар: Добрий день, наші юні друзі! Сьогодні ми зібралися з
вами, щоб відсвяткувати Міжнародний день захисту дітей. В усьому світі
діти завжди були і є радістю для дорослих. Вони про них піклуються,
опікають, намагаються віддати все краще. В нашій країні також святкують
це свято.
Ведуча ІІ. Ми живемо в чудовій країні – Україні.
Читець.
У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм, своя пустеля.
Аніж земний в чужині рай,
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини. (М.Чернявський)
Ведуча І: Рідний край, Україна, Батьківщина. Які це прості і разом
з тим прекрасні слова! Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини
жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях. Т.Г.Шевченко заповів
нам:
Свою Україну любіть,
Любіть її, во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї; господа моліть.
Ведуча II. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина
вишиванка, добре слово сусіди, традиційний звичай взаємодопомоги,
незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник, древня пам’ятка на
околиці села – все це розповідна пам’ять, наші символи, історія, може,
почасти й сумна, але в основі своїй велична і всестверджуюча.
Ведуча І. Сьогодні ми ближче торкнемося цієї історії, в ній корінь
роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної
України, хвилюємося аж до сліз, коли зачуємо рідну мову, пісню…
Ведуча ІІ. З перших днів свого життя дитина чує мову близьких їй
людей – мами, тата, бабусі. З раннього дитинства і до глибокої старості
людина пов’язана з мовою. Нею можна передати свої почуття, думки. “Мова
кожного народу неповторна і – своя” – це рядки з вірша. Ми також любимо
свою українську мову і називаємо її калиновою, солов’їною, барвінковою.
Вона є державною мовою України.
Читець.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрую учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила. (С.Воробкевич)
Ведуча І. В нашого народу є багато гарних традиційних свят. А ви
знаєте, що за свято 28 червня і 24 серпня?
28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної ради України була
прийнята Конституція України. В ній вказані ваші права і обов’язки.
Діти рівні у своїх правах і кожен має право на житло освіту і
відпочинок. Але окрім прав у вас є і обов’язки. Ви повинні добре
вчитися, шанувати дорослих, не заподіювати шкоду природі, не діяти
злочинів.
А що ж відбулось 24 серпня 199І року? В цей день прийнято Акт
проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною
демократичною державою. Виборовши волю, Україна має свої державні
символи: герб, прапор і гімн. які уособлюють її історію її сутність.
? A o
e
dh`„7 ує державні символи/.
Герб – символ влади. В основу сучасного герба нашої держави
покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі.
Національний прапор України – синьо-жовтий стяг. Жовтий колір – це
колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, це і колір золотого сонечка,
без ласкавого його проміння не дозрів би хліб. Синій колір – це колір
чистого мирного неба.
В основу сучасного державного гімну України покладено мелодію пісні
композитора XIX століття Михайла Вербицького на слова П.Чубинського “Ще
не вмерла Україна”.
Ведуча І. У кожного народу є свої улюблені речі, символи, дерева,
рослини . У канадців, наприклад, клен, у росіян – берізка, а в нас – це
калина і верба. Правду каже українське прислів’я: “Без верби і калини –
нема України”. Ось верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже
живуча: встромиш у землю гілочку виросте дерево, засип ранку порошком
меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх-давен в Україні
вербу вважали святим деревом.
Ведуча ІІ. А калина, діти, – символ кохання, краси, щастя. Навесні
калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена у білому вбранні. А
восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний
короваї, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї
багато легенд і пісень.
Читець.
Калино, безсмертна, калино,
Ти в галицькім краю зросла.
Вкраїно, моя Батьківщино,
Ти символ калина й добра.
Ведуча І. Діти, а хто знає чим українці славляться на весь світ?
Так, піснею. Справді, українська пісня – це диво, Її люблять у всьому
світі.
Люди кажуть, що:
пісня вранці помагає,
пісня вгорі нас вітає,
пісня радощі приносить,
наше серце пісні просить.
Ведуча ІІ. Немає людини, яка б не любила співу, не любила б
українських народних пісень. І як чудово, коли пісня в сім’ї звучить у
виконанні тата і мами, бабусі і онуків, або коли співають усі разом.
Заспіваймо й ми, друзі пісню “Чорні очка, як терен”.
Ведуча І. Наш народ завжди співав, коли йому було весело і коли
була сумно, під час праці і відпочинку. З цих пісень ми дізнаємося про
нашу історію, про життя людей, про героїв нашого краю. Але народ складав
не лише пісні, а також прислів’я та приказки. А от, як добре ви знаєте
прислів’я та приказки ми дізнаємося завдяки лото.
Проводиться гра-лото: “Склади прислів’я”:
Гостре словечко … – (коле сердечко)
Хто мовчить, … (той двох навчить)
І від солодких слів … (буває гірко)
Рана загоїться … (зле слово – ніколи)
Слово не горобець – … (вилетить – не піймаєш)
Умій сказати – … (умій і змовчати)
Не кидай словами, … (як пес хвостом)
Шабля ранить голову, … (а слово душу)
Дурний язик – … (голові не приятель)
Бібліотекар. Ну, ось, ми разом поспівали, погралися, а зараз
подивимось виставку малюнків “Барви веселкові” і самі будемо малювати.
Хто що вміє – маму, бабусю, квіти, сонце, дощ, дерева тощо. Кожан з
охочих проявить свою фантазію в малюнку на асфальті.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
