Ясне-красне Купайло: Фольклорний вечір
Заквітчаний зал зустрічає відвідувачів написом на вишиваному рушнику:
“Гостинно просимо на свято Купала!”. На оздобленому українським
орнаментом панно – слова:
Просимо, друзі, не минати,
На Купала повертати.
Гостем станете громаді Тай й самі будете раді.
Наше свято – свято щастя,
Свято радості й завзяття,
Свято юності й кохання,
Вогню, води і купання.
Тихо звучить пісня “На Івана, на Купала”. До залу заходять двоє ведучих.
Ведучий 1: Сьогодні ми хочемо розповісти про надзвичайно поетичне свято
Івана Купала, яке дійшло до нас ще з поганських часів. Припадає воно на
7 липня, день літнього сонцестояння. Проводиться свято біля води і
обов’язково з вогнищем. Так вшановується живильна сила води і
світлоносність сонця. Бо вогонь – це частина сонячного світла, він
оберігає від усього злого.
Ведучий 2: Купайло – свято молодіжне, саме звідси єднання молодих
сердець на святі і оспівування в піснях хлопця і дівчини, попарне
стрибання через багаття. Але чарівність і духовна сила свята настільки
всеохоплююча, що на берег річки чи ставка приходять люди різного віку,
Ведучий 1: Від часу введення християнства на Русі свято Купайла зазнало
немалих гонінь і спотворень. Заборонялося скакати через вогонь, сплітати
вінки. Заборони переходили у відверті наступи. Так, у 1890-х роках на
Уманщині соцькі киями розганяли людей із Купайла. У 1970-х знайшлася
політична причина – “Відгонить націоналістичним духом”.
Ведучий 2: Нині відновлюється світлоносне і життєдайне суть свята
Купайла. Цього дня, за давніми віруваннями сонце рано сходить, а трави і
квіти набирають більшої сили, й опівночі цвіте папороть. У народі
казали: хто знайде цвіт папороті на Івана Купала, той буде багатий і
здоровий.
Ведучий 1: Заздалегідь молоді хлопці копають криницю, що є символом
джерельності, життєздатності.
Ведучий 2: Починається свято. Хлопці везуть воду з купайлівськоі криниці
і здоровлять усіх:
Будьте здорові, з Купай лом!
– Будьте дужі, як вода!
Ведучий 1: В цей день обов’язково треба когось облити водою. Ця дія
символізує сили води і запросини дощу, якого у цей спекотний час чекають
і земля, і рослини, і все навкруги. За повір’ям, цілющу силу мали навіть
роса і вода, тому багато хто намагався скупатися або хоча б походити по
росі.
Звучить купальська пісня.
Сьогодні Купала
Срібна роса впала!
Стороною дощик іде,
Стороною та на наш барвіночок
Зелений.
Ясно-красно стало, так як на Купала
Рано-вранці сонце зі йшло,
Рано вранці та й на мою роженьку
Червону.
Сьогодні Купало
У нас запалало.
Стороною дощик іде,
Стороною та на наше маєво
Клечане.
В купальській криниці
Збільшало водиці.
Стороною дощик іде,
Стороною та на наше житечко зелене.
Ведучий 2: Головними персонажами свята, окрім купальського вогнища та
води, виступають власне Купайло і Марена. 6-го липня дівчата, зібравшись
у лісі чи на лузі, робили потайки опудало. Це Марена-лялька, яку плели
із соломи і вбирали наче живу людину. Одягали її у вишивану жіночу
сорочку, підв’язували плахту і фартуха, шию прикрашали намистом. Хлопці,
в свою чергу, готували інше опудало – Купало. Згодом їх спалювали чи
топили у воді. На Гуцульщині жінки вранці ходили збирати цілюще зілля,
прикрашали квітами хати. Дівчата вбирались у вінки з квітів і трав,
пучечки трав ладнали біля воріт, криниць, приміщень, де перебувала
худоба, щоб вони принесли господарям здоров’я, силу, добробут, оберігали
від усього лихого. Юнки до схід сонця вмивались росою, щоб бути гарними.
На Київщині прикрашена зелом жердина з колесом угорі мала назву Іван.
Ведучий 1. Центром свята є Велике вогнище. До нього наближається
Дід-чаклун (переодягнений юнак чи хтось із старших чоловіків, що
погодився взяти участь у церемонії запалювання вогню) та група юнаків,
які несуть із села запалені смолоскипи, а також жаровню із жевріючим
вугіллям.
Дід-чаклун (починає чаклувати): Кидаю у вогонь різне зілля: м’яту,
любисток, полин, чебрець, деревій і материнку. Обкурюю юнаків та дівчат
пахучим зіллям від злих духів:
Щоб поганця спалило,
Молодого тіла не в’ялило,
Крові не спивало,
Віку не вкорочало,
Ось тобі плакун і полин,
Згинь, нечисте, згинь!
Ведучий 2: Люди кажуть: хай усе погане й зле у вогні пропадає, а гарне і
добре зостається й розвивається! Тому хлопці по обіді на чистий вогонь
Купайла звозили все непотрібне з кожного двору.
Ведучий 1: Хвилююча картина – вогонь у темряві ночі. На небі зорі
мерехтять, на землі багаття горить. Ніченька-чарівниченька. Юнаки
запрошують до продовження традиційного ритуалу перестрибування через
багаття, щоб очиститись від нещасть, хвороб, усього злого, бо вогонь –
символ очищення:
–
?
Ae
–
?
onnnnnnnnaaaaaaaaUIanaaa
&
ала
На вогонь скакала,
Як була нечиста,
То чистою стала!
Дівчата:
Цур йому, пек йому
Нечистому тому.
Пропалю сорочку,
Як піду до дому.
Ведучий 1: Стрибання через вогонь супроводжується вигуками та шумовими
ефектами на різних ударних інструментах. Потім всі збираються до гурту.
Юнаки, дівчата; Діду, розкажіть нам якусь страшну бувальщину або казку.
Дід-чаклун: Послухайте, діти, таку притчу. Може, комусь у житті
знадобиться. Саме цієї купальської пори природа сягав такого розквіту,
що навіть папороть, яка не має квіту, і та зацвітає. З квіткою папороті
можна бачити всі скарби, що знаходяться глибоко під землею. Правда,
дістати таку квітку важче, ніж сам скарб. Пізно вночі Із листя папороті
несподівано з’являється пуп’янок, який, підіймаючись все вище угору,
рівно опівночі із тріском розкривається. Перед очима з’являється огненна
квітка. І раптом невидима рука зриває її, а людині це майже ніколи не
вдається.
Під час цвітіння папороті на шляху до прекрасної квітки з чудодійними
властивостями людину переслідують якісь щебетання, голоси нечистої сили,
щоб перешкодити їй заволодіти незвичайною рослиною. Бо той, хто зуміє це
вробити, стане володарем всього. Перед ним безсилі могутні правителі і
нечиста сила, він відкриє будь-яку скребницю, приклавши до замка чудесну
квітку, завоює серце бажаної красуні, і не буде для нього нічого
неможливого. Така сипа та чари цієї квітки!
Всі: Дякуємо Вам, діду!
Ведучий 2: Зараз ми хочемо запропонувати вашій увазі вікторину,
присвячену святкуванню Івана Купала:
В назвах яких художніх творів згадуються слова – Івана Купала? (М.
Старицький “Ніч під Івана Купала”, М. Гоголь “Вечер накануне Ивана
Купала”)
2. Що необхідно зробити в день свята, щоб набратися сили? (Скупатися)
3. Слово “купало” має два значення. Назвіть їх. (У деяких селах “купало”
розуміється як “вогонь”. Навіть восени там кажуть: “Давай, розведемо
купало та напечемо картоплі”. На Черкащині купало здебільшого пов’язують
з водою)
4. Стрибки через вогонь – обов’язковий ритуал. Для кого? (Для юнаків та
дівчат, які повинні стрибати через вогонь обов’язково попарно)
5. Чим прикрашають себе дівчата в цей день? (Віночками, в яких вони коло
купайлиці танцюють, співають, кидають їх на воду, свою долю вгадуючи,
кладуть на городину, щоб кращий урожай був)
6. Cкільки часу має горіти очищувальний вогонь Купайла? (Вогонь горить
від смеркання й до світання).
7. Чим закінчується свято Івана Купала? (Купальською вечерею, під час
якої вживають вареники, кислицю, а з напоїв – вишняки).
Ведучий 1: Линуть над селом співи і купальським дзвоном відгукуються в
душі кожного. Раптом – свистіння, шипіння, тріск. Оглянуться люди, – а
позаду них вогненна крутія. То хлопці з узвишшя палаюче колесо – символ
руху сонця запустили. Котиться вогненне колесо, та й упокорюється там.
Ведучий 2: Коли догорало вогнище, починався найпоетичніший,
найяскравіший момент свята – пускання вінків на воду. Усі дівчата йшли
до річки, кожна з них знімала з голови свій чарівний вінок і пускала
його на воду. Вони хотіли своє щастя-долю вгадати: “Куди віночок
попливе, звідти і милий прибуде”. Хлопці пильнують за віночком своєї
милої. Дістати його – означає утвердити силу свого кохання.
Звучить пісня:
Пливи, вінок, за водою,
Пливе доля за тобою.
Пливи, вінок, к бережечку
к рокитяному кущечку.
А дівчата хором:
Заплету віночок,
Заплету шовковий
На щастя, на долю
На чорнії брови.
Ой, пущу віночок
На биструю воду.
На щастя, на долю,
На чорнії брови.
Ой, поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зі мною.
Ведучий 1: Хтось збирається додому, а комусь – як Купайло, то на всю
ніч. Молодь в поле лаштується, щоб сповна відчути принади чарівної ночі,
вдихнути пахощів землі. З усіх сторін чути:
– Будьмо здорові з Купайлом, з пресвітлим празником!
– Щоб на той рік в щасті та здоров’ї краще зустріти!
Ведучий 2: Хлопці до ранку залишаються вогонь підтримувати, аби він не
згас, а дівчата пісню з собою понеспи:
Сходилось Купало із дому до дому,
Час нам, дівоньки, додому, додому.
А єдна дівчинонька зостанеться, зостанеться.
Буде їхати парубок з Люблина, Люблина,
Та привезе вінок з кадила, з кадила,
Щоб здорова дівчинонька зносила, зносила.
Ведучий 1: Незважаючи на численні перепони, свято Івана Купала живе, бо
це витвір душі народу. Не дають йому люди стати минувшиною. Живе воно в
пошукові джерел, в сонячному літеплі, в чарівності ночі, в духовній
чистоті, у вогні душі, в красі віночка, у квітці папороті, в художніх
образах та невмирущих піснях.
Склала С.А. Веровенко, співробітник Хмельницької обласної бібліотеки для
юнацтва.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
