.

Економічне стимулювання раціонального природокористування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
476 4048
Скачать документ

Реферат на тему:

Економічне стимулювання раціонального природокористування

Економічні стимули, які могли б змусит» підприємства турбуватися про
охорону природи і зменшення збитків, поки що недостатні. Але й ці кошти
спрямовувати на охорону природи підприємствам невигідно, оскільки в
результаті їх проведення підвищується собівартість виробництва
продукції, зростає обсяг основних фондів. Водночас багато очисних споруд
перевантажені, стоки перебувають у незадовільному стані, відбувається їх
змішування з різними шкідливими речовинами, що призводить до синергізму
і за-труднює очищення. Необхідним є загальне підвищення культури
виробництва, поліпшення збереження сировини і матеріалів, правильна
експлуатація устаткування.

Слід виявити зв’язок між збитками від забруднення навколишнього
середовища і забруднювальною діяльністю підприємства. Важливо визначити
гранично допустимі викиди, за перевищення яких підприємства і його
керівники повинні нести матеріальну відповідальність. Для підприємства
гранично допустимий викид — набагато конкретніша норма, ніж гранично
допустима концентрація, джерелом якої може бути забруднення середовища з
різних підприємств. Плата за забруднення, що знімається з підприємства,
повинна бути такою, щоб спонукати його до повного використання як
коштів, що виділяються централізовано, так і коштів самого підприємства.
Зменшення забруднення середовища повинно бути вигідним підприємству до
тих пір, поки викликані цим витрати будуть меншими від плати за
забруднення. Значить, плата за забруднення природного ресурсу повинна
бути досить високою, виходячи зі збитків, які завдаються народному
господарству.

Доцільно в цьому плані розрізняти нормативні збитки, які відповідають
нормальним умовам виробництва і підлягають усуненню за рахунок виділених
централізованих коштів або кошторису самого підприємства, і
понаднормативні збитки, які є наслідком недоліків господарювання. Такі
збитки повинні відшкодовуватись за рахунок фондів матеріального
заохочення.

Плата за забруднення середовища або інші форми псування природних
ресурсів повинна виконувати такі функції: сприяти перенесенню збитків,
пов’язаних із забруднен-яям середовища, на винних;

узалежнювати розмір прибутку і фондів матеріального заохочення від
ефективності природоохоронної діяльності; спонукати підприємства до
зниження збитків шляхом ефективного освоєння коштів на спорудження і
діяльність природоохоронних об’єктів.

Якщо механізм регулювання природокористування базувати лише на
директивне встановлених нормативах і державних стандартах, що визначають
гранично допустимі норми порушень навколишнього природного середовища,
то таке несистемне побудоване управління буде до певної міри прихованою
формою субсидіювання безгосподарсько-го природокористування. Адже
дотримуючись встановлених середніх «меж», підприємства вже не матимуть
ніяких витрат на заміщення збитків, що завдаються навколишньому
середовищу. Ці витрати або лягають на плечі невинних у збитках
представників народного господарства загалом, або ж не покриваються
взагалі. Типовою є ситуація, коли в районах з високою щільністю
населення розміщуються все нові і нові підприємства, і хоч кожне з них
може дотримуватись санітарних норм та-днших вимог, загальний рівень
забруднення навколишнього середовища зростає. Намагання перешкодити
виникненню нових виробничих об’єктів часто є безуспішними, оскільки
завжди знаходяться аргументи на користь їх створення.

Щоб забезпечити ефективність природоохоронної політики, більшу увагу
слід приділити орієнтації економічних інтересів природокористувачів на
охорону і раціональне використання природних ресурсів. У цьому випадку
усувається суперечність між відомчим підходом окремих підприємств та
інтересами всього суспільства, а також відносини в природокористуванні
піднімаються на рівень, що відповідає вимогам розвинутого суспільства.

Стимулювання (в цілому) є засобом пробудження інтересів, формою
реалізації економічних відносин між людьми в процесі виробництва і
розподілу матеріальних благ, сукупністю розроблюваних суспільством
заходів і засобів щодо приведен’ня у відповідність результатів
виробництва і винагороди.

Чинні правові норми охорони середовища не відповідають сучасним вимогам.
Штрафні санкції не вирішують проблеми, — підприємствам часто вигідніше
платити штрафи, ніж споруджувати очисні споруди, оскільки суми штрафів
покриваються фінансуванням з державного бюджету і не позначаються
суттєво на показниках роботи підприємств. Штраф — це насамперед
покарання винного, а не відшкодування збитків, завданих природному
середовищу. Відшкодовують же збитки природі не ті, хто спричинив їх, а
підприємства зовсім інших галузей народного господарства. Суттєвим
недоліком штрафних санкцій є також обмежений характер їх дії, оскільки
застосовуються вони в екстремальних випадках, а не як елемент
регулювання поточної діяльності підприємства.

Отже, охорона природного середовища — це складна проблема, вирішувати
яку потрібно з допомогою правових,. економічних та інших методів, які
будуть ефективними, лише взаємно доповнюючи один одного. При цьому
вирішальним є вдосконалення саме форм виробничих відносин, економічних
методів управління. Економічні методи — це методи, використання яких
забезпечує досягнення поставленої мети шляхом впливу на економічні
інтереси.

Наприклад, незважаючи на високу ефективність і еко-логічність,
біохімічні методи захисту рослин застосовуються поки що обмежено через
високі ціни на більшість біопрепаратів. У результаті колгоспи і радгоспи
віддають перевагу в боротьбі зі шкідниками сільського господарства
.хімічним засобам.

Досвід сільськогосподарського будівництва показує, що тут, як правило,
використовуються більші площі, ніж потрібно. Наприклад, при дотриманні
нормативів забудови площа, зайнята виробничими спорудами в Україні,
могла б бути меншою на 187 тис. га.

Ці та інші приклади свідчать про те, що підприємства потребують
стимулювання діяльності, спрямованої на охорону природи.

Для .-того щоб стимулювати виробників не виробляти, а’споживачів не
споживати і не застосовувати неекологіч-пу продукцію і технологію,
доцільно було б у Договірну ціну виробника екологічної продукції (Де”15)
включати поряд з суспільне необхідними витратами (витрати па виробництво
та охорону природи в процесі виробництва — СНВ) додаткові витрати на
екологізацію продукту (надання йому екологічного вигляду) згідно з
експертизою (Е). В такому випадку ціна, за якою виробник буде поставляти
споживачу екологічну продукцію, становитиме

ЦeПР= СНВ+Е

Для тих же трудових колективів, які випускають нееколо-гічну продукцію,
договірна ціна (ЦнеПР) повинна становити

ЦНЕПР = СНВ – Е

Для споживача неекологічної продукції поряд з СНВ необхідно включати в
ціну витрати на ліквідацію та попередження збитків від її експлуатації
та утилізації в після-експлуатаційний період (Bз). Виходячи з цього,
ціна неекологічної продукції (ЦнеПР) повинна становити

ЦнеПР =СНВ+Вз

При цьому Вз>Е, оскільки витрати н’а ліквідацію та попередження .збитків
у процесі споживання продукції завжди перевищують витрати на
екологізацію продукції при виробництві. Це зумовлено певною мірою тим,
що еколо-гізація продукції передбачає масове виробництво, а отже, вищу
продуктивність праці, менші витрати, ніж при екологізації невеликої
кількості продукції в процесі її споживання, використання.

Важливим джерелом покриття витрат By повинні стати частково фонди
економічного стимулювання споживача. В тих же випадках, коли витрати Вз
досить значні, доцільно для їх покриття використати витрати Е. В такому
випадку споживачу буде невигідно застосовувати в себе не-екологІчну
продукцію, оскільки Це^9 <. me>

Список літератури Алимов А. Й., Цемко В. П., Новаторов Й. Й. Зколого-зкономиче-ские аспекти охраны почв Украннской ССР. К., 1980. Балацкий О. Ф., Вакулюк В. М., Власенко В. М. Зкология й зконо-мпка. К., 1986. Бибьілев С. Н. Зффективность использования природносьірьевих ре-сурсов агропромьішленного комплекса. М., 1987. Быстраков Ю. Н., Колосов А. В. Зкономика й зкология. М., 1988. Веденічев П. Ф., Трєгобчук В. М. Інтенсифікація сільського господарства і охорона природи. К., 1989. С. Волошин В. В., Еетушевский В. А. НТП: человек й природа.. К.,1988. Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979. Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного про-изводства. Львов, 1986. Гутаревич Ю. Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами. К., 1982. Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів, 1991. Демина Т. А. Учет й HYPERLINK "http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyPnOrOGGbZw16NrzN5-G8bYL4*avr EsK2KOZzi2WXCjzqusODOD5SJDJjqrwo-4xjjRrkmwtzS2HuKYAKl7WetE21xtp8KcuVkcFv zCeoLNQ2riZVtapU9wQflNnSM6JSi0EUrkmRLxbIAqb-bNJYvLrPgK*xCCAkSDXgrr2dLu1A FcSBVETUUOAdK8q49I6O1flrD46rp%20" анализ затрат предприятий на природоохран-ную деятельность. М., 1990. Добрав Г. М., Перелет Р. А. НТР й природоохранная политика. К., 1986. Зффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П. Ф. Веденичев. К., 1982. Животноводческие комплекси й охрана окружающей среды. М., 1991. Забота о земле — залог рационального природопользования. К., 1986. Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природно-ресурс-вого потенціалу сільського господарства. К., 1985. Карнаухова Е. С. Дифференциальная рента й зкологическая оценка земли. М., 1977. Кот А. Й. Методические вопросы определения ущерба, наносимого сельскому хозяйству загрязнением воздушного бассейна//Растения й промышленная среда. К., 1971. С. III—116. Ласкорин Б. Н. Проблеми развития безотходных производств. М.,1981. Леонтьев В. Зкономические зссз. М., 1990. Мауль Я. Я. Зкономика й зкология. Алма-Ата, 1989. Методи й практика определения зффективности вложений й новой техники. Вып. 14. М., 1968.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020