Реферат на тему:
Структура та принципи формування елементів теорії детінізації економіки
Починаючи характеристику структури теоретико-методологічних засад
дослідження проблеми детінізації економіки, насамперед слід відзначити,
що “конструювання будь-якої теоретичної системи починається з висунення
певної наукової ідеї” [28, 76]. “У складі теорії ідея виступає як базова
думка, центральне положення, яке об’єднує всі поняття, судження в
цілісну систему”, – відзначає О.М. Січивиця [126, 74]. Саме ідея
“детінізації економіки” віддзеркалює сутність або основний зміст
концепції даного дослідження. Розвиток ідеї створення економічних
передумов, повернення підприємницької діяльності з тіньового в легальний
сектор економіки, а також формування організаційно-правової
інфраструктури превентивного впливу на прийняття управлінських рішень,
що сприяють тінізації капіталообороту, являє собою рух від сутності ідеї
до вивчення явищ. Відповідно предмет і теоретико-методологічну структуру
детінізації економіки складає ідея детінізації і категоріальний апарат,
що напрацьовується в процесі дослідження об’єкта пізнання – феномена
“тіньова економіка”.
Вище наведений аналіз різноманітних визначень поняття і структури
тіньової економіки показав, що вузькофаховий підхід до пізнання цього
явища зумовлює адекватні вузькофахові, як правило, непослідовні та
взаємовиключні підходи і заходи його подолання [20]. Діапазон заходів
протидії тіньовій економіці коливається від посилення
кримінально-правової боротьби з тіньовою економікою у вигляді створення
додаткових правоохоронних органів і введення кримінальної
відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів незаконного
походження (тобто тіньових доходів) до ініціювання законодавчих актів
про легалізацію тіньових доходів шляхом амністії. Невизначеність
природи, об’єктно-технологічної структури, суб’єктного і
причинно-детермінаційного комплексу тіньової економіки та
багаточисельність і різноманітність її джерел призводять до спроб
вирішити ці складні технологічно насичені проблеми шляхом разових акцій
– амністії, дерегуляції [83, 51] чи посилення репресії [20].
Безперспективність таких поверхових і безсистемних
ситуативно-кон’юнктурних підходів до вирішення проблем призупинення
зростання тіньових процесів підтверджує саме життя – глобалізація
тіньового капіталообороту. Обсяги тіньової економіки у зверненні
Президента України до Верховної Ради України в 2001 році та проекті
Державної програми детінізації економіки визнані такими, що зрівнялись з
обсягами легальної економічної діяльності [140].
Слід відзначити, що ідея легалізації тіньових капіталів шляхом амністії
є не тільки безперспективною в плані повернення підприємницької
діяльності з тіні, а й суперечить міжнародним нормативно-правовим актам
щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів незаконного
походження, підписаних і ратифікованих Україною [86, 84]. На відміну від
ідеї “легалізації тіньових капіталів”, природа і методологічний
потенціал ідеї “детінізації економіки” знімає ситуативний підхід до
вирішення зазначених проблем, утворює спеціально спрямовану
архітектоніку структури дослідження, всебічне розкриття якої вимагає
комплексного економіко-кримінологічного підходу. Цього можна досягти
шляхом застосування знань, напрацьованих в економічних, управлінських і
правових дисциплінах. Отримані в процесі дослідження концептуальні і
міждисциплінарні висновки, положення і категоріальний апарат у своїй
єдності створюють фундаментальні теоретико-методологічні знання, за
допомогою яких є можливість визначити діапазон, глибинну сутність,
технології, суб’єктний і причинний склад, притаманні досліджуваному
явищу. Напрацьований у процесі розробки теорії детінізації економіки
гносеологічний потенціал сприятиме об’єктивізованому формуванню
понятійного апарату, що послідовно відображає ключові елементи процесів
тінізації економіки, а також утворює нові можливості для поглиблення
теоретичних і прикладних знань щодо моніторингу та протидії феномену
“тіньова економіка”.
Таким чином, структура будь-якого теоретико-методологічного дослідження
містить такі відносно самостійні, але об’єктивно взаємопов’язані
структурні компоненти: “концептуальні міждисциплінарні і
теоретично-прикладні” [28, 77].
Як відзначає Л.Є. Венцековський, “кожному розділу теорії притаманні свої
внутрішні конституенти” [12, 16], під якими розуміють “індивідуально
визначені елементи теорії, склад і специфіку взаємозв’язків, які
утворюють структуру окремих розділів” [28, 77]. Такі формально-логічні і
діалектичні аспекти слід враховувати при формуванні розділів
конкретно-наукових теорій. Разом із тим, аналіз характеристики
компонентів структури теорій на цьому не вичерпуються. Дещо детальніше
доцільно зупинитися на теоретичному і прикладному аспектах структури
дослідження. Як зазначалось вище, тіньова економіка, як і її
багаточисельні джерела, знаходяться в постійній динаміці.
Відслідковування трансформаційних характеристик тіньової економіки також
потребує певного теоретико-методологічного інструментарію і відповідної
організаційно-правової інфраструктури, придатних для перманентного
моніторингу тіньових процесів. Тобто йдеться про напрацювання
гносеологічного потенціалу в структурі нашого дослідження, покликаного
орієнтувати фахівців не тільки напізнавальні процесіи, а й методологію
здійснення моніторингу і змісту організаційної і правової інфраструктури
моніторингу. Саме постановка такого завдання перед даним дослідженням
може відвести нас від вузькофахового та ситуативно-оціночного підходу,
що спостерігається у попередніх дослідників тіньової економіки. Саме
необхідність напрацювання гносеологічних знань змінить разово-оціночний
характер цієї роботи, закладе теоретико-методологічний фундамент для
проведення майбутніх досліджень, здійснення перманентного моніторингу
різноманітних джерел тіньової економіки в різних галузях економіки і
напрямах фінансово-господарської діяльності і залежно від специфіки тих
чи інших джерел тіньового капіталообороту вкаже на властиві їм методи
локалізації шляхом створення економічних передумов і
організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Враховуючи, що в правознавстві майже немає фундаментальних праць,
присвячених аналізу структури спеціальної теорії [12, 110], аналіз
гносеологічних аспектів структури з цих питань необхідно проводити на
основі наробок В.С. Зеленецького, що базуються на загальнофілософському
понятті структури [28, 65]. Філософський словник (М., 1972. – С. 395)
визначає структуру як “побудову і внутрішню форму організації системи,
що виступає як єдність стійких взаємозв’язків між елементами”.
Провести всебічний аналіз структури тієї чи іншої теорії – “означає
виявити основні її компоненти та їх зв’язки, з’ясувати, як вони діють”
[12, 113]. З яких елементів складається структура дослідження проблеми
детінізації економіки і який характер їх взаємозв’язків, що зумовлюють
її гносеологічну конструкцію і внутрішню форму? Багатоаспектність і
технологічна складність феномена “тіньова економіка” зумовлює охоплення
і отримання значних за обсягом і досить складних за змістом теоретичних
і прикладних знань.
Прикладні знання складають зміст методологічних засад дослідження
проблем детінізації економіки (у нашому випадку – відомості про зміст
складових елементів феномена “тіньова економіка”). Теоретичні – являють
спеціальну систему знань або конкретно-наукову теорію дослідження
тіньової економіки (тобто спеціальні засоби отримання прикладних знань
стосовно змісту елементів тіньової економіки).
“Закон зв’язку визначених елементів теорії, тобто прикладних і
теоретичних знань, утворює її структуру, яка у повній відповідності до
своєї відображувальної природи називається гносеологічною” [28, 66].
При цьому, як уже зазначалось, специфіка гносеологічного знання залежить
від специфіки об’єкта пізнання. Разом із тим, перше (тобто гносеологічне
знання) не відображає дійсність, воно є інструментом її пізнання.
Дійсність відображає знання, що складають зміст об’єкта пізнання.
Останні здобуті в результаті застосування гносеологічного
інструментарію, напрацьованого в теорії конкретної науки.
Отримані в результаті застосування гносеологічного інструментарію знання
відображаються в тих чи інших поясненнях, висновках, твердженнях, які і
є відображенням змісту об’єкта пізнання. “Закон зв’язку названих
компонентів (тобто пояснення, висновки, твердження – примітка автора) і
утворює логічну структуру теорії” [28, 67].
Різноманітність тіньової економіки (як і будь-якого іншого однорівневого
об’єкта пізнання) зумовлює багаточисельність гносеологічних і логічних
елементів теорії детінізації економіки. Обидва види (гносеологічних і
логічних) елементів відносно самостійні, але й об’єктивно
взаємопов’язані. У системі наукового знання вони утворюють два види
структур – гносеологічну і логічну [28, 68]. У нашому випадку перша –
виступає як спеціальна система знань про засоби і методи пізнання,
моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, друга – як система
знань, що відображає зміст, тобто економічно і кримінологічно значимі
параметри об’єкта пізнання, зокрема динаміку змін, економічні,
технологічні і кримінологічні характеристики тіньової економіки,
тенденції, суб’єктний і причинний склад, методи локалізації, систему
заходів та інфраструктуру детінізації.
Таким чином, у концептуальній, міждисциплінарній і науково-прикладній
складових структури теоретико-прикладного дослідження слід виділяти
гносеологічні і логічні структури. Перша – стане засобом проведення
досліджень, друга – відобразить сутність знань, отриманих у результаті
дослідження. При продуктивному гносеологічному інструментарії і його
правильному застосуванні здобуті знання стануть відповідним
наукововивіреним інформаційним фондом для вирішення проблем детінізації
економіки.
b’&)u7?;??EB`DtGJ®P?T@‹–’H›oooooooooocccccccccccccccc
в щодо побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації
економіки і елементи предмета теорії детінізації економіки у формі вчень
про ризик-менеджмент, економічну безпеку підприємництва,
інтегративно-синтезуючі й перетворюючі елементи предмета кримінології)
чи розробляємо методологічні засади інтерналізації знань, напрацьованих
в економічному, організаційно-управлінському, а правовому блоках наук у
цілях їх інтеграції в економічній кримінології, яка і стане
конкретно-науковою теорією з дослідження проблем детінізації економіки.
На це запитання слід відповісти таким чином. Гносеологічна й логічна
структура дослідження проблем детінізації економіки уже в перших
розділах роботи містить теоретичні та практичні передумови щодо
економіко-кримінологічних засад пізнання тіньових процесів і детінізації
економіки. Однак на цьому етапі усвідомлення фахівцями такого явища, як
тіньова економіка, ми ставимо завдання показати сам процес формування та
інтерналізації досить самостійних систем знань в окрему спеціальну
наукову теорію, предмет і елементи предмета якої у підсумку, після
інтеграційної і економіко-кримінологічної трансформації економічних,
організаційно-правових і кримінологічних складових будуть тісно
співпадати з економічною кримінологією. Остання в межах системи своєї
материнської науки свого категоріального устрою, предмета й завдань, у
змісті елементів свого предмета здатна інтерпретувати економічні,
організаційно-управлінські, правові та кримінологічні методи пізнання і
моніторингу криміналізованих тіньових процесів та детінізації економіки.
З часом, коли економісти, юристи та інші фахівці-дослідники тіньової
економіки та практики оволодіють економіко-кримінологічними знаннями, а
економічна кримінологія більш повно напрацює свій методологічний
інструментарій щодо: структури тіньової економіки, її об’єктного,
суб’єктного та причинного складу; профілактики девіантної поведінки у
сфері підприємництва; девіктимізації економічних і управлінських
відносин; застосування економетричних методів обробки й використання
економіко-кримінологічної інформації; і особливо, коли методологія
інтерналізації економічних, організаційно-правових та кримінологічних
знань буде застосовуватись усіма дослідниками тіньової економіки та
практичними працівниками, – значна частина аргументуючої інформації щодо
співвідношення криміногенних і некриміногенних джерел ТЕ буде вирішена і
вона, можливо, якісно переросте в економічну кримінологію.
Однак на даному етапі пізнання фахівцями тіньової екокоміки ми
розробляємо економіко-кримінологічну теорію її детінізації, покликану
напрацювати теоретико-методологічну інтерналізацію різноманітних знань
щодо пізнання тіньових процесів. Водночас зазначена теорія на даному
етапі розвитку економіко-кримінологічної підгалузі науки може успішно
замінити введену в деяких вузах навчальну дисципліну “Тіньова
економіка”, виправити не зовсім коректну ситуацію щодо піднесення
негативного явища в ранг науки. Таким чином, у контексті завдань, що
витікають з проблем, сформульованих у першому параграфі цієї глави,
метою даного дослідження є визначення наукових джерел і методологічних
засад інтерналізації знань економічних, організаційно-правових і
кримінологічних наук в економіко-кримінологічній теорії детінізації
економіки. Виходячи із зазначеного, структура даного дослідження
складається з п’яти об’єктивно пов’язаних між собою розділів.
У першому розділі – “Об’єкт, предмет, передумови, структура та елементи
теорії детінізації економіки”– відображено склад теоретичних і
практичних проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова
економіка”, інша загальноконцептуальна інформація, яка у своїй єдності
характеризує вихідну систему поглядів на проблеми, пов’язані з
тінізацією економічних відносин. Показано продуктивність,
науково-практичний потенціал, теоретичні джерела та складові елементи
ідеї детінізації економіки. Сформульовані не тільки проблеми, що стоять
перед дослідженням, а й визначені концептуальні підходи до їх
розв’язання. Серед концептуальних етапів розв’язання проблем детінізації
економіки основними є ті, що формують уявлення дослідників тіньової
економіки про необхідність і методологічні засади комплексного підходу
до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки, а також ті, що
забезпечують дослідників, практиків гносеологією і методологічним
інструментарієм пізнання тіньових процесів перманентного моніторингу
останніх, у контексті динаміки змін і відповідних цим змінам заходів
детінізації економіки.
У другому розділі визначено міждисциплінарний характер тіньової
економіки, роль понятійного апарату у створенні теорії детінізації,
окреслено підстави і принципи формування термінології і, власне,
розроблено відповідний понятійний апарат, що об’єктивно відображає
різноманітні, у тому числі об’єктно-технологічні, суб’єктні і причинні
аспекти глобалізованих тіньових процесів. В інших главах цього розділу
висвітлено роль і трансформаційно-інтегративний характер економічної
кримінології в розробці спеціальної теорії детінізації економіки,
передумови її виділення з кримінологічної науки, визначено поняття,
предмет, метод, функції та інші структурні елементи, що у своїй єдності
утворюють категоріальний устрій економічної кримінології та спеціальної
теорії детінізації економіки, спрямованої на визначення шляхів створення
економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури
детінізації економічних відносин.
Третій, четвертий і п’ятий розділи завершують гносеологічну структуру і
зміст елементів предмета “Загальна частина” економіко-кримінологічної
теорії детінізації економіки, окреслюють основний організаційно-правовий
і економіко-кримінологічний інструментарій дослідження, моніторингу і
протидії феномену “тіньова економіка”, гносеологічні можливості,
структуру і зміст основних спеціально-кримінологічних і
організаційно-управлінських інститутів у вирішенні проблем створення
економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури
детінізації економіки.
У цілому в загальній частині теорії детінізації розроблено
теоретико-методологічний інструментарій, за допомогою якого можна
проводити дослідження різноманітних джерел тіньової економіки у розрізі
конкретних галузей народного господарства, напрямах
фінансово-господарської діяльності і формувати таким чином спеціальну,
“особливу частину” теорії, покликану шляхом застосування
теоретико-методологічних основ орієнтувати фахівців на методи і засоби
детінізації капіталооборотних відносин у контексті специфіки конкретних
джерел тіньової економіки.
Результати кожного попереднього розділу дослідження виступають
інформаційним фондом методологічних знань, на підґрунті яких планується
і здійснюється дослідження проблем пізнання, моніторингу та протидії
феномену “тіньова економіка” в наступних підрозділах. При цьому вихідна
система знань сприймається не механічно, а оцінюється критично і
перевіряється ходом процесу пізнання, що здійснюється в поточному і
наступному розділах.
Гносеологічний результат дослідження кожного розділу, до припустимої в
таких випадках (розробки “загальної частини” теорії) глибини,
перевіряється через результат змісту безпосереднього предмета
дослідження, проходячи таким чином теоретико-дослідницьку апробацію і
тільки після цього включається у структуру новоотриманого наукового
знання. Останні слугують підґрунтям для формування нового
методологічного інструментарію, який, проходячи теоретико-осмислювальну
апробацію, підтверджує праксеологічну прийнятність вихідного знання.
Такий підхід витримується у процесі всього дослідження від розділу до
розділу. На підставі апробованих знань здійснюється послідовне
виправлення допущених помилок, накопичується новий теоретичний і
практичний потенціал самого дослідницького процесу. Це сприяє розвитку
праксеологічних можливостей напрацьованої системи знань, поглиблює
пізнавальні процеси щодо розв’язання проблем детінізації економіки.
Об’єктивний взаємозв’язок і взаємопроникнення відповідних положень з
одного розділу в інший утворює відносно завершену і самостійну
конкретно-наукову систему гносеологічних положень і понять, викладених у
діалектично і логічно послідовному порядку, що в сукупності утворює
цілісну і певним чином завершену конструкцію комплексного
теоретико-методологічного підходу до пізнання, моніторингу і протидії
феномену “тіньова економіка”.
Література:
Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .
Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.
Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.
Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.
Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.
Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.
Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.
Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.
Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.
Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.
Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.
Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.
Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.
Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.
Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.
Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.
Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.
Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24
Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
