.

Національний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових оборотів у країні за певний період часу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4153
Скачать документ

Реферат на тему:

Національний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових
оборотів у країні за певний період часу

Еміграційний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових
оборотів резидентів країни за кордоном, здійснених за певний період
часу.

Сукупний тіньовий валовий оборот – сукупність національного і
еміграційного тіньового валового обороту за певний період часу.

Суб’єкт неформального сектора тіньової економіки – це фізична особа, яка
отримує доходи з соціально-нейтральних або соціально-позитивних
неоподатковуваних джерел за рахунок виконання невраховуваних і
звільнених від оподатковування державою видів економічної діяльності.

Суб’єкт підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки – це
фізична особа, яка безпосередньо або опосередковано в межах
кримінально-правового інституту “Співучасті” (Розділ VI КК України)
здійснює нелегальні або псевдолегальні цивільно-оборотні операції з
метою отримання тіньових доходів чи відтворення (“намивання”,
“відмивання”, акумуляції) тіньових капіталів у своїх інтересах або
інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.

Учасники тіньових цивільно-оборотних відносин – це фізичні
особи-суб’єкти неформального і підпільного секторів тіньової економіки,
а також тіньові структури, які, з одного боку, є учасниками тіньових
цивільно-оборотних відносин, а з іншого – виконують функцію засобів
отримання капіталів незаконного походження, їх відтворення, акумуляції,
“намивання”, “відмивання” чи легалізації.

Тіньові структури – це легальні або фіктивні (зі статусом легітимних)
підприємства, організації, установи та інші організаційно-правові форми
підприємницької діяльності з правами юридичної особи чи без таких прав
(філії, представництва та ін.), за допомогою яких суб’єкти підпільного
сектора тіньової економіки здійснюють легальні, псевдолегальні чи
нелегальні цивільно-оборотні операції, спрямовані на отримання “тіньових
доходів”, відтворення джерел накопичення “тіньових капіталів”,
акумуляцію зазначених капіталів, “намивання”, “відмивання” чи їх
впровадження (легалізацію) в легітимну сферу цивільного обороту.

Тіньові доходи – це доходи в грошовій чи натуральній формі, отримані з
соціально-нейтральних чи соціально-позитивних джерел неформального
сектора, невраховуваних і неоподатковуваних державою видів економічної
діяльності та з соціально-негативних джерел підпільного сектора тіньової
економіки, тобто доходи споживчого характеру, отримані за рахунок
скоєння адміністративно-правових проступків чи суміжних з ними
малонебезпечних криміналізованих діянь.

Примітка. Терміном “доходи” стосовно тіньової економіки ми позначаємо
види доходів, які за своїми обсягами і джерелами надходження мають суто
споживчий характер. Оскільки джерелами таких доходів є тимчасові,
різнопрофільно- чи однопрофільно-епізодичні види неформальної
економічної діяльності чи адміністративні проступки або такі ж
малонебезпечні криміналізовані діяння, то відповідно суб’єкти їх
отримання із-за незначних обсягів таких доходів їх споживають із
надходженням, а не вкладають у цивільно-оборотні операції, спрямовані на
накопичення, акумуляцію чи відтворення тіньових капіталів.

Тіньові капітали – це доходи криміногенно-відтворювального характеру в
грошовій чи натуральній формі або у формі прав, вимог, отримувані з
антисоціальних, деструктивно-відтворювальних, різнопрофільно- чи
однопрофільно-стабільних джерел. Кількісний масив таких доходів спонукає
їх власників включатися у відтворювальні процеси, тобто детермінує
накопичення і акумуляцію таких капіталів. Такі масштабні обороти
тіньових капіталів зумовлюють їх використання не тільки у схемах
тіньової, а й у легальній сфері економічної діяльності з використанням
легітимних фінансово-господарських чи цивільно-правових інструментів
через здійснення легальних або псевдолегальних операцій, що
супроводжують процес цивільного обороту основних фондів, обігових
коштів, фінансових ресурсів, матеріальних і нематеріальних цінностей.

Національний тіньовий капітал – тіньовий капітал, отриманий резидентами
і нерезидентами з відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел на
митній території країни.

Еміграційний тіньовий капітал – капітал, отриманий з
відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел, який протиправно
знаходиться за межами країни, є тіньовою власністю фізичних і юридичних
осіб, які на час його утворення були резидентами країни.

Сукупний тіньовий капітал – сукупність національного і еміграційного
тіньового капіталу.

Тіньова власність – власність, врахована в легітимній сфері
цивільно-правових відносин, але придбана на кошти протиправного
походження (реальні кошти незаконного походження і “намиті” фіктивні
безготівкові кошти), а також власність, придбана законним шляхом, але
приховується власником або його представником від офіційного державного
обліку. Мотиви виведення власності в “тінь” можуть бути різні (незаконне
походження власності, укриття як об’єкта оподаткування, небажання
потрапити в поле зору рекетирів тощо).

Відтворення тіньових капіталів – процеси продукування приросту
добавленої вартості тіньових капіталів шляхом створення умов для
стабільного отримання та збільшення обсягів капіталів протиправного
походження (залучення до злочинної діяльності посадових осіб органів
державної влади, управління та фахівців кредитно-фінансових установ,
використання легітимних фінансово-господарських інститутів і технологій
акумуляції коштів, оптимізація витрат при легальних чи псевдолегальних
операціях з тіньовими капіталами та ін.)

Акумуляція тіньових капіталів – інвестування “реальних коштів
незаконного походження” і “намитих” (фіктивних) коштів у легальні,
псевдолегальні чи нелегальні схеми цивільного обороту з метою отримання
частки “очищених” прибутків у вигляді дивідендів, процентів, акцій
підприємств, прибутку від реалізації спільно виготовленої або придбаної
продукції та ін., а також отримання додаткових фіктивних коштів.

Примітка. Акумуляція фіктивних “намитих” безготівкових коштів продукує
такі ж самі фіктивні безготівкові кошти у вигляді дивідендів чи інших
доходів.

Відмивання тіньових капіталів – вчинення будь-яких дій власниками
“реальних коштів незаконного походження” чи “фіктивних (“намитих”)
коштів”, отриманих за рахунок емісії фіктивних фінансових засобів, а
також дії чи бездіяльність працівників кредитно-фінансових установ,
інших суб’єктів фінансово-господарських інститутів, органів нотаріату,
реєстраційних та інших організацій, спрямованих на приховування джерел
походження капіталів або ініціаторів і співучасників їх здобуття,
акумуляції, “намивання”, “відмивання”, легалізації. Тобто це – складова
частина процесу легалізації тіньових капіталів, зокрема їх впровадження
в легальну економіку з метою використання як законних у легальних або
тіньових схемах підприємницької діяльності, розрахункових та кредитних
операціях, вкладання в рухоме і нерухоме майно.

Намивання тіньових капіталів – незаконні емісії, тобто утворення та
випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних,
гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових
чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у
платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж зв’язку або
іншим способом. 

Прикладом “намивання” тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії
фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, “дружніх”,
“зустрічних”, “бронзових” чи “дутих” векселів, інших фіктивних цінних
паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобов’язання, фіктивні
гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів
гарантій – застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст
терміну “намивання тіньових капіталів” також включаються
інвестиційно-акумуляційні операції з “додатковими фіктивними коштами”,
оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але “за
своєю природою реальних капіталів”, а й інфляційне, фіктивне за своїм
характером (“намивання”) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за
рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних
фінансових засобів.

З метою “намивання” тіньових капіталів незаконні емісії при певних
обставинах можуть виконуватись також у формі міжнародних трансакцій [74,
86–89].

Легалізація тіньових капіталів. Терміни “легалізація” і “відмивання”
тіньових капіталів, на перший погляд, співпадають, оскільки процес їх
здійснення передбачає використання одних і тих же
фінансово-господарських технологій і цивільно-правових процедур.

Разом з тим, терміни “відмивання” і “легалізація” деякою мірою
відображають різні цілі та технологічні етапи використання тіньових
капіталів.

По-перше, відмивання “незаконно здобутих капіталів” або “намитих
(фіктивних) коштів” за допомогою “фіктивних платіжних засобів” не завжди
має на меті їх впровадження (легалізацію) в легальну економіку. Скажімо,
емісії фіктивних безготівкових коштів дуже часто відмивались шляхом їх
заміни через конвертацію в готівкову національну чи вільноконвертовану
валюту після чого отриманий, тобто виміняний еквівалент (готівка) у
емітента фіктивної безготівки не приходувався і відповідно опинявся
також у тіньовій, а не легальній економіці. Аналогічна ситуація, коли за
такі “фіктивні безготівкові кошти” тіньовики викуповують реальну
продукцію, її не приходують, а реалізовують за готівку, яка теж не
приходується. У подібних випадках проходить “відмивання” фіктивних
коштів, тобто їх заміна на реальний еквівалент. Але до легалізації
тіньових капіталів, тобто їх впровадження в легальний сектор економіки
так і не доходить.

На наш погляд, “легалізації” тіньових капіталів, тобто їх впровадженню в
легальну економіку передує етап “відмивання” таких капіталів.

Таким чином, термін “легалізація” тіньових капіталів – це процес
впровадження тіньових капіталів у легальну сферу економічної діяльності
з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання “очищеного доходу” або
“відтворено-додаткового фіктивного доходу”.

Очищений дохід – це дохід, отриманий учасником тіньових відносин у
вигляді дивідендів чи інших очищених доходів від інвестованих у легальну
економіку “реальних коштів, здобутих протизаконним шляхом”.

Відтворений додатковий фіктивний дохід – це добавлена вартість доходів
учасників тіньових відносин від інвестованих у легальну чи тіньову
економіку “намитих” коштів, тобто утворених за рахунок емісії фіктивних
платіжних засобів, гарантійних або боргових зобов’язань з метою
здійснення факторингових операцій, інших фіктивних
фінансово-господарських інструментів, необхідних для “намивання”,
акумуляції чи інших способів відтворення незаконних доходів.

Відтворені “додаткові” фіктивні доходи, як і самі фіктивні кошти,
деструктивно впливають на економічні процеси, сприяють інфляції та
детермінують кризу фінансової й економічної системи.

Реальні кошти незаконного походження – це кошти, здобуті шляхом
протиправного вилучення реальних матеріальних чи грошових цінностей у їх
законних власників, або інші реальні кошти, отримані за допомогою
скоєння злочину (тобто отримані в результаті скоєння усіх видів
економічних (розкрадання, фінансові шахрайства і т. ін.) чи
загальнокримінальних злочинів, рекет, наркобізнес, грабежі та ін.).

Фіктивні кошти – це кошти, здобуті шляхом намивання за допомогою емісії
фіктивних незабезпечених реальними коштами платіжних засобів, фіктивних
гарантійних або боргових фінансово-господарських інструментів.

Кошти протизаконного походження – це реальні кошти незаконного
походження та фіктивні або “намиті” грошові кошти.

Очищені кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових відносин у
вигляді дивідендів або інших очищених доходів шляхом інвестування
“реальних коштів незаконного походження” в легальну економічну
діяльність.

Додаткові фіктивні кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових
операцій у вигляді дивідендів чи інших отриманих доходів шляхом
інвестування фіктивних коштів у легальну чи тіньову економіку.

Ресурси незаконного походження – це сукупність “реальних коштів
незаконного походження” та “очищених коштів”.

Фіктивні ресурси – це сукупність “фіктивних коштів” та “додаткових
фіктивних коштів”.

Сукупні кошти протиправного походження складаються з “ресурсів
незаконного походження” та “фіктивних ресурсів”.

:

Література: Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М., 1977. – С. 102 – 103 . Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45. Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с. Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, – 2000. – С. 15. Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39. Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. – С. 8. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – С. 68 – 76. Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. – 311 с. Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21. Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників // Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23. Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2; Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1. – С. 38. Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С. 68. Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М. Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16; Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист. вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия. Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54; Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.: Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120 – 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62 – 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО: Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86 – 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. // Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра» по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика / Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. – 159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9. Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С. 127. Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44. Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с. Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24 Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – С. 34

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020