.

Режимно-облікові бланки документів у інфраструктурі детінізації економіки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2417
Скачать документ

Реферат на тему:

Режимно-облікові бланки документів у інфраструктурі детінізації
економіки

Під режимно-обліковими бланками, в контексті статусу бланків суворої
звітності чи суворого обліку, слід розуміти строго стандартизовані,
виготовлені на спеціально захищених та напівзахищених видах паперу
способом інталіо-друку (дозволяє відчути печать при торканні пальцями),
іншми видами типографського друку, за єдиною системою (підсистемою)
номерів, врахованих у єдиній державній інформаційно-аналітичній і
пошуково-ідентифікаційній системі режимно-облікових бланків та обліку
суб’єктів підприємницької діяльності, що їх використали.

Перед тим як перейти до класифікації режимно-облікових бланків,
визначення обґрунтованої науково-практичної концепції, багатоаспектної
мети їх введення та створення єдиної інформаційно-аналітичної та
ідентифікаційно-пошукової системи режимно-облікових бланків та обліку
суб’єктів підприємницької діяльності, що використали такі бланки,
необхідно відзначити, що використання існуючої системи обліку таких
бланків на підприємствах, яка залишилась від планової економіки і могла
б забезпечити контроль за виконанням планових завдань, в нових, за своєю
природою, високоризикованих ринкових умовах є лише тратою фінансових,
матеріальних та трудових ресурсів, оскільки у нових умовах, лише
формально виконує функцію системи контролю з вище розглянутих нами
питань.

Демонополізація зовнішньоекономічної, кредитно-фінансової, банківської
та інших видів діяльності спричинила роздріблення підприємництва, а
приватизація – появу на ринку великої кількості нових поліграфічних
підприємств, значна частина яких знаходиться в приватній або акціонерній
власності. Крім цього, рівень абсолютно стандартної та доступної за
ціною комп’ютерно-розмножувальної, копіювальної та поліграфічної техніки
дозволяє псевдопідприємцям та іншим зловмисникам виготовляти бланкову
продукцію, не виходячи зі свого малого чи “великого” підприємства.

У результаті більшість основних документів, які сьогодні віднесені до
категорії бланків “суворого обліку”, друкуються на
комп’ютерно-розмножувальній техніці в офісних умовах і “супроводжують”
торговельну чи іншу господарську операцію від офісу до HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyLraE5fwG*pDnqyFQemwh8B9lZDZ2
j18rtXvuFtqwsHSrzyconnjUORgCK5FFkuEO4HeJ9lo1pR0GVZgkOmEw4mmVmqlVTNvSYk2e
5TJaeye4ViK3cqDgBofyPjP4GYh4oWs*hGO7BTziKIzVRvhylpDlqoWy3o3Gt5bK63hY6yiF
0AFEkYERlSXY7g99MUtLEDyuyktuY лотка вуличної торгівлі, а потім
знищуються і підмінюються такими ж бланками “суворого” обліку, але вже з
такими числовими показниками, які потрібно ділку тіньової оборудки.
Більше того, ми всі були свідками розбирання у Верховній Раді випадку
підміни окремих фрагментів тексту Декрету Кабінету Міністрів про довірчі
товариства. У результаті цієї підміни скоєно багатомільярдне шахрайство
стосовно вкладників коштів – громадян України, яке так і залишилось не
караним. Якби це був захищений і строго врахований бланк суворого
обліку, в системі обліку користувачів такими бланками можна було б
просто встановити “власника бланка”, а відповідно й автора фальсифікації
тексту зазначеного Декрету.

Необхідно також відзначити, що існуюча нормативна база з цих питань
[152; 158; 168] у контексті створення ефективної комплексної системи
документообігу та системи захисту бланків від підробки, заміни та ін.
практично не розроблена як в плані технічного захисту, так у контексті
розробки правового механізму щодо забезпечення виконання вимог цих
нормативних актів [79, 438]. У результаті цінні папери можна
підроблювати скільки завгодно, і навряд чи після цього вони залишаться
цінними, а пенсійні документи, інші документи, віднесені нами до
категорії “ідентифікаційні документи”, не можуть достовірно підтвердити
особу, її права і т. ін.

Яскравим прикладом недотримання “Правил виготовлення бланків цінних
паперів і документів суворого обліку” є перевірка Держзнаком
Міністерства фінансів України Львівської області, де виявлено цілий
комплекс таких порушень. З огляду на наочність цього прикладу, наведемо
деякі фрагменти з акта цієї перевірки. З певних причин назви порушників
зашифруємо.

У ході перевірки встановлено, що у Львівській області функціонує 40
поліграфічних підприємств різних форм власності, які забезпечують
потребу області в поліграфічній продукції. Обласний комітет у справах
преси та інформації отримав від Держзнаку Міністерства фінансів України
необхідну нормативну документацію щодо правил виготовлення бланків
цінних паперів і документів суворого обліку, а також порядку отримання
ліцензії Мінфіну на виготовлення та ввезення в Україну вказаної
продукції.

Оскільки за останні три роки практично жодне підприємство Львівської
області не зверталось у Держзнак України за виготовленням
приватизаційних паперів (акцій, сертифікатів акцій) та інших бланків
цінних паперів і документів суворого обліку, комісія вибірково
перевірила чотири акціонерних товариства, а саме: ВАТ “М”, ВАТ “К.Ф.С.”,
ВАТ “Л.К.З.”, ВАТ “Л.М.С.”.

Усі перелічені акціонерні товариства випустили цінні папери у вигляді
сертифікатів акцій, які були видані акціонерам.

Усього у Львівській області в 1994–1997 рр. отримало свідоцтво про
емісію цінних паперів 431 акціонерне товариство (довідка регіонального
відділення Фонду Державного Майна України по Львівській області від
25.07.97 р. № 8/10-2293).

З отриманих бухгалтерських документів видно, що друкувались вищевказані
сертифікати акцій на таких поліграфічних підприємствах: фірма “К”, ТзОВ
“ЛС”, Науково-технічний кооператив “Р”, приватний підприємець “С”,
Львівський “П.Т.”.

Перевіркою встановлено, що жодне з наведених поліграфічних підприємств
не має ліцензії Мінфіну на виготовлення бланків цінних паперів і
документів суворого обліку та не зверталось до Мінфіну за її отриманням.

Віддруковані бланки сертифікатів акцій виготовлені з грубими порушеннями
“Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого
обліку”, затверджених спільним наказом Міністерства фінансів України від
15.11.93 р. № 98, Міністерства внутрішніх справ від 24.11.93 р. № 740,
Служби безпеки України від 15.11.93 р. № 118 та Галузевого стандарту
України 47-02-01-95 “Бланки цінних паперів і документів суворого обліку.
Загально-технічні вимоги”.

На цих бланках відсутні вихідні реквізити виготовлювача, нумерація,
елементи захисту від підробки та копіювання, чим порушені пункти 4.8 та
4.9 вище вказаних Правил.

Практикується виконання замовлень на виготовлення бланків сертифікатів
акцій через посередників. Так, ВАТ “С” замовило та оплатило виготовлення
бланків сертифікатів згідно з угодою № 0032/с-96/1391 від 09.08.96 р.
ТзОВ “ЕСО-г”, а фактично сертифікати друкувались ТзОВ “Л”, чим порушений
пункт 4.5 Правил, який забороняє кооперацію підприємств при виготовленні
бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Перевіркою встановлено також факт порушення порядку ввезення в Україну
бланків цінних паперів і документів суворого обліку згідно з “Положенням
про порядок видачі ліцензії на ввезення в Україну бланків цінних паперів
і документів суворого обліку”, що затверджене наказом Міністерства
фінансів України від 16.08.95 р. № 137. Так, ВАТ Л.К.З.” уклало угоду №
5 від 20.06.96 р. з приватним підприємцем “С” на друкування сертифікатів
акцій. Фактичне друкування бланків сертифікатів виконувалось у
Словаччині фірмою “А”. Тираж бланків сертифікатів був ввезений в Україну
без оформлення в Мінфіні України ліцензії на ввезення, а самі бланки
також повністю не відповідають вимогам відповідних нормативних
документів України.

При перевірці Львівського “П.Т.” виявлено, що в друкарні технікуму
виконувались замовлення на друкування сертифікатів акцій (замовлення №
1244), свідоцтв про одруження, народження (замовлення № 98, 99, 100,
101, 339, 340, 873, 883), свідоцтв про неповну середню освіту
(замовлення № 673, 456), дипломів (замовлення № 728), бланків квитанцій
для купівлі-продажу валюти (замовлення № 690), пенсійних посвідчень
(замовлення № 681 від 23.04.97 р.).

Ці документи згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 19.04.93 р. №
283 “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і
документів суворого обліку” повинні виготовлятись тільки на
підприємствах, які мають відповідну ліцензію Мінфіну. Друкарня
Львівського “П.Т.” такої ліцензії не має. Документи віддруковані з
грубими порушеннями Правил їх виготовлення.

Аналогічну ситуацію комісія виявила і в ТзОВ “К”, яке, не маючи ліцензії
Мінфіну на цей вид діяльності, друкувало страхові поліси з умовною
нумерацією…”

У наведеному фрагменті акта йдеться лише про відсутність у порушників
ліцензії на виготовлення вказаних бланків, що для такої перевірки є
достатнім.

Якщо розглядати ці порушення по цілому регіону країни в контексті
можливостей тінізації суспільно-економічних відносин, то весь цей регіон
має всі технологічні можливості перевести переважну частину
суспільно-економічних і цивільно-правових відносин у нелегальну, тіньову
сферу економічної діяльності. Якщо таке ж положення буде у всій країні,
то перспективи ринку цінних паперів стати інструментом інвестування
української економіки дорівнюють нулю. Отримання інвесторами дивідендів
– адекватне.

Стосовно уявлення, що існуюча система виготовлення, обліку, руху і
використання бланків суворого обліку є системою документального контролю
фінансово-господарського обороту капіталів, то воно є самооманою,
оскільки такі фактори, як:

– затримка прийняття і впровадження в життя концепції про захист
режимно-облікових бланків і створення єдиної інформаційно-аналітичної та
інформаційно-пошукової системи режимно-облікових бланків та обліку
суб’єктів, що їх використовують;

:@=UBoooooooooocccccccccccccccc

&

нологій фінансово-господарського контролю;

– багатократне збільшення суб’єктів підприємницької діяльності;

– їх природне бажання ухилитися від кумулятивного за своєю природою
податкового пресу;

– наявність правових і організаційно-технологічних можливостей щодо
проведення господарських операцій у “тіні”, в тому числі і за допомогою
заміни оборотних режимно-облікових документів;

– обертання у позабанківському обороті понад п’ятдесяти відсотків
національних готівкових коштів і не менша їх кількість у
вільноконвертованій готівці в середині країни, понад 20 млрд. доларів
США за її межами свідчать про те, що підпільний сектор тіньової
економіки, якщо взяти тільки ці перераховані його джерела, у декілька
разів перевищує оборот капіталів у легальному секторі економіки нашої
держави.

Крім причин, зазначених у попередніх главах цієї роботи, виникненню
такого становища сприяло те, що:

– у всіх сферах суспільно-економічних відносин, а особливо в
торговельно-посередницькому секторі економіки, сфері надання побутових
послуг, зовнішньоекономічній та банківській діяльності, завдяки
неконтрольованому використанню обігових режимно-облікових документів, за
рахунок використання забалансових та взагалі неврахованих коштів у межах
звітного періоду існує можливість повністю укрити фінансово-господарську
діяльність;

– завдяки відсутності будь-яких елементів захисту у документах про
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, відсутності системи
ідентифікації засновників, механізму їх перевірки, тобто елементарності
фальсифікації будь-яких режимно-облікових незахищених документів, а
також абсолютної номінальності юридичної адреси, існує можливість
безконтрольного виникнення і зникнення в межах звітного періоду
псевдопідприємців з реальними розрахунковими та іншими легітимними
фінансовими інструментами, що допомагають їм займатися виключно тіньовою
економічною діяльністю;

– неконтрольоване використання режимно-облікових обігових документів
провокує скоєння різних економічних злочинів, відми-вання капіталів
незаконного походження, іншу тіньову діяльність саме в
торговельно-посередницькому секторі економіки та сфері послуг, оскільки
оборот капіталів і можливості його укриття тут значно вище, ніж у
виробничому секторі економіки. Тому ніяка реабілітація таких капіталів в
умовах, що склалися, не стане засобом залучення тіньових капіталів у
виробничий сектор економіки та інструментом стимулювання реанімації
виробника.

Очевидним є те, що спроба вирішити ці проблеми за рахунок подальшого
збільшення правоохоронних та контролюючих органів, як це було до цього
часу, не дасть суттєвих результатів, оскільки для повного контролю всієї
“підприємницької” діяльності подібними методами на кожне підприємство
необхідно по одному правоохоронцю. Це, безумовно, абсурдне припущення,
але в тенденції, що намітилась з цих питань, є вкрай негативні
передумови, оскільки надмірне зростання різних держструктур призводить
до паралелізму, безвідповідальності та їх корупціонізації.

Тому альтернативи методологічному забезпеченню вирішення цих проблем,
важливим сегментом якого є створення єдиної інформаційно-аналітичної та
ідентифікаційно-пошукової системи режимно-облікових бланків та обліку їх
користувачів в умовах, що склалися, немає.

Ця система повинна охопити весь спектр цивільно-правових,
суспільно-економічних і, перш за все, підприємницьких відносин – від
реєстрації до ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності. Як
технічно, так і технологічно зробити це неважко. А якщо підійти до
вирішення цієї проблеми творчо, то можна обійтись і без витрат на
створення такої системи бюджетних коштів. А при державницькому підході
до вирішення цих проблем уже при їх розв’язанні можна досягнути того, що
певні кошти від функціонування такої системи стануть надходити в бюджет
країни. До цих питань ми повернемося нижче, а зараз необхідно зробити
класифікацію самих режимно-облікових бланків, оскільки саме вона повинна
стати підґрунтям або алгоритмом технічного, технологічного та
організаційно-правового забезпечення створення й експлуатації
відповідної інфраструктури зазначеної системи.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020