Реферат на тему:
Консультаційна робота
В основі консультаційної роботи органів державної податкової служби
лежить:
– організація та забезпечення роботи телефонної інформаційно-довідкової
служби;
– консультації під час особистого звернення платника.
Телефонна інформаційно-довідкова служба податкових органів є однією із
складових частин масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків
і надання їм послуг. Станом на 1 квітня 2001 року в податковій службі
України діяло 36 структурних підрозділів телефонної
інформаційно-довідкової служби. У 2000 році працівниками цієї служби
надано більше 535 тисяч довідок, у першому кварталі 2001 року – близько
140 тисяч. При цьому питома вага працівників, зайнятих у цій сфері,
становить лише 6,8 відсотка від загальної чисельності підрозділів по
роботі з платниками.
Необхідність існування і розвитку телефонної інформаційно-довідкової
служби визначається такими чинниками:
– наявністю попиту платників податків на подібну послугу;
– відносною дешевизною утримання служби порівняно з іншими видами
обслуговування платників;
– охопленням досить великої аудиторії платників податків порівняно з
невеликою чисельністю працівників податкових органів;
– оперативністю доведення податкової інформації, необхідної платнику
податків;
– можливістю для платника одержати необхідну інформацію зі свого
робочого місця;
– найдешевшим видом послуг для платника податків;
– існування подібних послуг у податкових службах інших країн.
До деякого часу телефонна інформаційно-довідкова служба в Україні
існувала й розвивалася за відсутності системного підходу. Відсутність
стандартного апаратного та програмного забезпечення, гарантованої якості
послуг, вільного доступу платників усього регіону до послуг служби,
необхідного матеріально-технічного, кадрового й інформаційного
забезпечення, виділених телефонних ліній і інші недоліки не дозволяли
досягти ефективних результатів у роботі телефонної
інформаційно-довідкової служби. Нечітке визначення завдань і функцій
цієї служби привели до переорієнтування її на консультаційну діяльність
замість надання послуг інформаційно-довідкового характеру.
Консультаційна спрямованість роботи служби привела до невдоволення
платників податків якістю послуг податкових органів, оскільки в режимі
усного консультування, навіть надзвичайно компетентним і
висококваліфікованим фахівцем, досить важко дати гарантовано якісну
консультацію за всіма аспектами сфери діяльності податкових органів і
системи оподатковування.
Ці й інші недоліки зумовили необхідність кардинального реформування
служби шляхом створення єдиної однотипної на всій території України
системи надання послуг із використанням телефонної
інформаційно-довідкової служби податкових органів.
Виходячи з вищевикладеного, ДПА України розроблена довгострокова
концепція побудови телефонної інформаційно-довідкової служби. Вона
розрахована на поетапне впровадження протягом 6 років. У концепції
визначені такі основні завдання: на першому етапі – надання довідок із
питань організації роботи податкового органу і надання інформації з
питань оподатковування, на другому – добавляється завдання надання
консультацій із питань оподатковування.
У принципах організації телефонної інформаційно-довідкової служби
визначено, що підрозділи служби створюються лише в обласних центрах і
обслуговують територію усього регіону. Послуги служби є для платників
податків безкоштовними, користувач оплачує лише вартість послуг зв’язку
телефонних компаній. На третьому етапі розвитку ці витрати планується
перекласти на державний бюджет, у результаті чого послуги служби будуть
абсолютно безкоштовними для платника.
Апаратно-програмне забезпечення телефонної інформаційно-довідкової
служби повинно забезпечувати вільний телефонний доступ до послуг служби
будь-якого платника з будь-якого населеного пункту регіону та
забезпечити такі можливості:
– комп’ютерний облік звертань платників до всіх операторів служби й
автоматизований аналіз їх за напрямами роботи й видами податків;
– диспетчерський розподіл звертань серед “вільних” працівників служби та
галузевих підрозділів податкового органу;
– ретрансляції відповідей умовно-постійного характеру в режимі
автовідповідача;
– побудова “черги” й “утримання” дзвінків платників;
– максимальний час доступу платника до служби не повинен перевищувати 10
секунд.
Для інформаційного забезпечення діяльності телефонної
інформаційно-довідкової служби передбачається використання чотирьох
основних комп’ютерних баз даних:
– законодавчих і нормативних матеріалів із питань оподатковування;
– довідок із питань організації роботи податкових органів;
– довідок із питань оподатковування умовно-постійного характеру з
обліком особливостей регіону;
– відповідей, що формуються на основі найбільш поширених запитів
платників податків.
Консультації під час особистого звертання платника – один із самих
складних напрямів діяльності підрозділів по роботі з платниками, що
традиційно вимагає досить великого адміністративного й
висококваліфікованого кадрового ресурсу. Консультації під час особистого
звертання в податкову службу поділяються на дві складові:
– письмові звертання платників податків;
– звертання під час особистого прийому платників податків у податковому
органі або консультаційному пункті.
При письмовому звертанні платників у податкові органи підрозділи по
роботі з платниками опрацьовують лише запити про надання податкової
інформації або прохання роз’яснити ті або інші питання оподатковування.
Листи зі скаргами або інше ділове листування канцеляріями податкових
органів направляються у відповідні підрозділи податкової служби, щодо їх
компетенції.
Dавило, серед фахівців, що розглядають звертання платників, існує
спеціалізація за видами податків і платежів, що забезпечує більш швидке
та якісне підготування відповідей. У випадках, коли звертання платників
стосується складних питань, для консультацій залучаються фахівці
галузевих відділів податкових органів.
Звернення платників під час особистого прийому поділяються на три
групи:
– звернення до керівництва податкового органу;
– звернення до інспекторського складу податкового органу;
– звернення платників у консультаційні пункти податкової служби.
В усіх трьох випадках основне навантаження з надання консультацій несуть
підрозділи по роботі з платниками податків.
При зверненні платника до керівництва організація зустрічі, як правило,
відбувається через громадську приймальню. Відповідно до функціональних
обов’язків, у більшості податкових органів України підрозділи по роботі
з платниками займаються організацією роботи суспільної приймальні –
ведуть попередній запис на прийом, облік звертань і доручень,
контролюють терміни їх виконання, проводять аналіз звертань. У більшості
випадків при прийомі платників керівництвом присутні фахівці підрозділів
по роботі з платниками. Прийом платників керівництвом проводиться за
графіком, з таким розрахунком, щоб протягом будь-якого робочого дня
платник мав можливість зустрітися з керівною посадовою особою.
У випадку звернення платників податків безпосередньо до податкового
органу з ними спілкуються фахівці підрозділів по роботі з платниками в
спеціально обладнаних для цього помешканнях, до яких у податковій службі
України пред’являються спеціальні вимоги: розміщення їх у легкодоступних
місцях будинків (як правило, на перших поверхах); спрощений режим
пропуску; виконання спеціальних умов охорони; наявність інформаційних
матеріалів з податкової тематики, наявність копіювальної техніки й
пунктів реалізації податкової, бухгалтерської звітності і спеціальної
літератури та ряд інших.
Як правило, у консультаційних пунктах працюють фахівці підрозділів по
роботі з платниками. Однак за необхідності для роботи в них залучаються
і фахівці інших підрозділів. Наприклад, у період масового подання
декларацій громадянами залучаються працівники підрозділів
оподатковування фізичних осіб.
У випадку виникнення необхідності працівники підрозділів по роботі з
платниками можуть запросити фахівців і інших галузевих відділів. Час
консультування одного платника не обмежений. Режим роботи при такому
прийомі відповідає режиму роботи податкового органу.
Робота консультаційних пунктів податкових органів будується за графіком.
У даний час в Україні діє більш 1600 консультаційних пунктів, що, як
правило, розташовані в безпосередній близькості від місць постійної
роботи платників податків: на ринках, підприємствах, у приміщеннях
органів місцевої влади, у великих населених пунктах, де немає офісів
податкової служби тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Конституція України. – К., 1996.
Закон України “Про державну податкову службу України” // Відомості
Верховної Ради (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України
від 7 липня 1992 р. № 2555-ХІІ, 11 липня 1995 р. № 297/95-ВР, 16 травня
1996 р. № 203/96-ВР, 5 лютого 1998 р. № 83/98-ВР). – 1991. – № 6. – С.
37.
Закон України “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради (із
змінами згідно із Законами № 282-95-ВР від 11.07.95 та № 358-95-ВР від
05.10.95). – 1993. – № 52. – С. 490.
Закон України “Про систему оподаткування” // Урядовий кур’єр. – 1997. –
20 березня.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради (із змінами
і доповненнями, внесеними Законом України від 30.06.99). – 1992. – № 31.
Указ Президента України “Про затвердження Програми кадрового
забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних
підприємств, установ і організацій” від 10.10.95 № 1035/95.
Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органов
государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979.
Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. – К.:
“Експерт-Про”, 2000.
Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995.
Асмус В.Ф. Платон. – М., 1969.
Атаев Л.А. Научная организация управленческого труда. – М., 1980.
Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.,
1981.
Бачило М.Л. Функции органов управления. – М., 1984.
Бизюкова Н.В. Кадры. Подбор и оценка. – М., 1984.
Білоус В.Т. Управління податковою службою в Україні. – Автореф. дис… к.
держ. упр. – К., 1998. – 22 с.
Вицин С.Е. Определение и обоснование целей в социальном управлении. –
М.: Акад. МВД СССР, 1977.
Вицин С.Е. Методология системного подхода к исследованию и решению
социальных проблем. – М., 1978.
Венделин А.Г. Подготовка и принятие управленческих решений:
Методологический аспект. – М.: Экономика, 1977.
Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: Юрінком, 1997.
Голиков В.И. Теория принятия управленческих решений. – К., 1976.
Государственная служба / Под. ред. А.В. Оболонского. – М.: Дело, 1999.
Дерягин И.Я. Право и управление. – М., 1981.
Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К.:
Видавничий дім “Ін Юре”, 1999.
Евланов Л.Т. Теория и практика принятия решений. – М.: Экономика, 1984.
Жиголов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської
діяльності. – К., 1994.
Завадський Й.С. Менеджмент. – К., 1998.
Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: “А.С.К”,
2000.
Иванцевич Дж., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. – М.: Дело,
1993.
Киллен К. Вопросы управления: Пер. с анг. – М.: Экономика, 1981.
Коваль Л. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
