Реферат на тему:
Гроші як економічна категорія
План
1. Розвиток форм вартості та виникнення грошей
2. Функції грошей як загального еквівалента
3. Концепції грошей
4. Сучасні зміни в грошовому обігу
1. Розвиток форм вартості та виникнення грошей
На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній
обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий деякі надлишки
продуктів, якими можна було обмінятись. Так з’явилася проста, випадкова,
або одинична, форма вартості:
х товару А = у товару В.
Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому
перший товар знаходиться у відносній формі вартості. Товар В виконує
пасивну роль, оскільки служить вираженню вартості першого, протистоїть
йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі
вартості.
Отже, проста, випадкова, або одинична, форма вартості це така форма, за
якої одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості,
відповідає інший один товар, що перебуває в еквівалентній формі
вартості. Якщо поміняти товари А і В місцями, суть простої форми
вартості не зміниться. Зміниться лише роль товарів (товар В
знаходитиметься у відносній формі вартості, а товар А в еквівалентній).
Відносна вартість (тобто вартість товару, виражена в певній кількості
товару-еквівалента) залежить як від вартості товару А, так і від
вартості товару В.
Еквівалентна форма вартості має три особливості. Перша особливість
еквівалентної форми вартості полягає в тому, що споживна вартість
товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність вартість.
Власна споживна вартість товару-еквівалента не має значення, бо в ній
лише виражається вартість іншого товару. Так, при зважуванні предметів
люди користуються терезами, на одну шальку яких кладуть предмет, а на
іншу гирі. Метал, з якого вони виготовлені, має ряд фізичних, хімічних
та інших властивостей. Проте всі вони при зважуванні не беруться до
уваги, крім однієї метал має вагу.
Друга особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що
конкретна праця, втілена в товарі-еквіваленті, виражає свою
протилежність і абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого
товару. Аналогічно й споживна вартість товару-еквівалента хоч і створена
конкретною працею, але віддзеркалює абстрактну працю.
Третя особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що
приватна праця виробника, який створив товар-еквівалент, є її прямою
протилежністю безпосередньо суспільною працею. В цьому випадку, як і в
перших двох, конкретна властивість товару-еквівалента відбиває свою
протилежність.
Отже, аналіз навіть простої форми вартості свідчить про те, що вартість
не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного
товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого
товару. В самому факті прирівняння у певній міновій пропорції двох
різнорідних товарів розкривається їх спільність.
Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і
землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся
перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він
знаменував також перехід від простої, випадкової, або одиничної, форми
вартості до повної, або розгорнутої. Її можна виразити так:
х товару А = у товару В, або = z товару С, або = q товару D1 або = п
товару Е.
Отже, на відміну від простої форми вартості при розгорнутій її формі
еквівалентами в обміні є численні товари, а мінові пропорції мають
регулярний характер.
Повна, або розгорнута, форма вартості це така форма, при якій одному
товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших
товарів, що знаходяться в еквівалентній формі вартості.
Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які взагалі
властиві міновому господарству як специфічній історичній формі
до-грошового обміну і створюють труднощі у відносинах товаровиробників.
До них належать, по-перше, незавершеність відносної вартості, через яку
кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно
зростати. По-друге, різнорідний характер таких еквівалентів. Наприклад,
вартість м’яса виражалась і в зерні, і в овочах, і в вовні, і у вині. Це
ускладнювало мінові пропорції товарів і орієнтацію товаровиробників в їх
господарській діяльності. По-третє, неможливість у багатьох випадках
безпосереднього обміну товарів внаслідок невідповідності попиту і
пропозиції на конкретному ринку або інтересів товаровиробників.
По-четверте, зумовленість пропорцій обміну Значною мірою споживчими
властивостями товарів. Наприклад, можна обміняти товар на будь-яку міру
HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyF4wgmgP5BW8YVN6vhZPeD*Cam8mJ
cKDUSoQR6QqSxV*LUy0jS5n49e80jUYSxbZZtyDeoTEu*qlnaP5E8XcodhoLFX-yk1PzQJH7
zHUVDfmQeRi2lol31Cc8t-rxEIFxqGI3jWqyDDXrIYXcT-F7n5nso4yTeTOfBT1MX4ysH9xx
JPWwZXXlYdEsGvuJxb*-5MhaPp0Fd зерна , але не можна обміняти його на
половину горщика, чверть сокири тощо внаслідок відсутності в останніх
довільної подільності.
Отже, повна, або розгорнута, форма вартості не розв’язує суперечності
між споживною вартістю і вартістю, між конкретною і абстрактною працею,
що міститься в товарі. Їх розв’язує (але не усуває) подальший розвиток
товарного виробництва і обміну, під час якого відбувається перехід від
розгорнутої форми обміну до загальної. Відповідно відбувається перехід
від повної, або розгорнутої, форми вартості до загальної.
Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали
відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних
місцевостях була худоба, в інших хліб (зерно), в третіх хутро тощо. У
одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у
різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові
товари, які виконували роль загального еквівалента. Це свідчило про
перехід до загальної форми вартості, яка може бути представлена так:
х товару А, у товару В, z. товару С, q товару D … = п товару Е. Отже,
загальна форма вартості це така форма, при якій безлічі товарів, які
перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що
знаходиться в еквівалентній формі вартості.
Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість
численних еквівалентів з’являється один, на який усі товаровиробники
обмінюють свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.
В умовах до-грошового обігу обмін, як правило, грунтувався на
одночасному використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану
систему. З розвитком рабовласництва складовим елементом такої системи
стало використання рабів. Наприклад, у стародавніх норвежців
співвідносились три елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний
еквівалент у різні часи використовувались у античних народів, на
Близькому Сході, в Центральній Африці.
Другий великий суспільний поділ праці відокремлення ремесла від
землеробства супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента.
Найнедосконаліший його вид худоба, хутро, раби змінюється
еквівалентами, яким властиві вагові характеристики, подільність,
сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс, оливкова олія, чай,
сіль тощо).
Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і
товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до
грошової форми обміну і відповідно від загальної форми вартості до
грошової.
Відмінність між загальною і грошовою формами вартості полягає не в тому,
який саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи
закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається
перехід до грошової форми вартості. Золото, яке використовувалося в
побуті первісних общин за 12 тис. років до нашої ери, стало загальним
еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував тривалий процес
поступової заміни товарів, які виконували роль товарних грошей,
металами: залізом, оловом, свинцем, міддю, сріблом, золотом. Залізні
гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі
африканські народи. Олов’яні вживались у стародавній Мексиці, Римській
імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні у Стародавньому
Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки використовувались при
дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко вживались на
рубежі III і II тис. до н. е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші
золоті монети, на думку Геродота, запровадив лідійський цар Гігес (VII
ст. до н. е.).
Слово “монета” вперше з’явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н. е.
В Римі при її храмі (Юнони Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох
століть функцію загального еквівалента відігравало срібло, яке
поступилося місцем золоту. Довгий час у різних країнах використовували
обидва благородні метали. При цьому між ними існувало суворо визначене
кількісне співвідношення. Англійська грошова одиниця фунт стерлінгів
раніше була повноваговим фунтом срібла, про що свідчить її назва.
Остаточно загальним еквівалентом золото було визнане в основних країнах
Європи в середині XIX ст., дещо пізніше в Німеччині, в Росії лише в
кінці XIX ст., де золота валюта була встановлена реформою 1897 р.
Врешті-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. Це пояснюється
тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність,
компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше
для виконання суспільної функції загального еквівалента.
Золото товар, але як гроші незвичайний. Монопольне виконання золотом
ролі загального еквівалента означає, що його споживна вартість є
безпосереднім втіленням вартості всіх товарів; затрачена на його
виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної
загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця
безпосереднім втіленням суспільної праці.
Золото як гроші, поряд із своєю звичайною споживною вартістю, набуває
додаткової споживної вартості, пов’язаної з його унікальними природними
властивостями. Ця додаткова споживна вартість полягає в здатності
грошового товару обмінюватись на всі інші товари, тобто мати загальну
споживну вартість.
Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші це категорія товарного
виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають
певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну
продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті
втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу
вимірювати суспільні витрати і отримані результати.
Відповідно до рішень Міжнародного валютного фонду з 1 квітня 1978 р.
золото вилучено з грошового обігу і скасовано грунтування на ньому
офіційної ціни валют. Проте золото продовжує залишатись особливим
товаром, який легко конвертується в будь-яку валюту. За останню чверть
століття (19711995 рр.) світові ціни на зливкове золото зросли на
вільних ринках більш як у 10 разів. Це підняло прибутковість існуючих
золото-розробок та дало змогу поновити розробки, раніше не рентабельні.
В результаті різко зріс видобуток золота у світі.
2. Функції грошей як загального еквівалента
З розвитком виробництва і обігу товарів, ринкового господарства в цілому
відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціонуванні грошей, що
привело нині до демонетизації золота. Щоб осягнути сутність сучасних
грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах при
демонетизації золота, слід розкрити підвалини цього процесу через
розгляд функцій грошей як загального еквівалента.
У розвинутому товарному господарстві гроші у вигляді золота як загальний
еквівалент виконували п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу
нагромадження, засобу платежу і світових грошей.
Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і
мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари
сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільне необхідна праця. Тому
їх вартість може вимірюватись особливим товаром грошима, що, як
конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть
бути мірою вартості.
Ціна це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість
товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за
одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних країнах за грошову
одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу.
Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль,
який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який
втілював після реформи 1973 р. і до скасування його золотого паритету
(вмісту) 0,736736 г чистого золота.
У багатьох країнах фіксована вага металу визначала назву грошових
одиниць (ґ. о.). Проте з часом вони перестали відповідати одна одній. Це
було пов’язано, по-перше, з введенням іноземних грошей, які за своєю
назвою нічого спільного не мали з ваговими одиницями даної країни;
по-друге, із заміною одного металу як загального еквівалента на інший
(наприклад, в Англії, коли фунт стерлінгів почав прирівнюватися до
золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по-третє, з
фальсифікацією монети, коли держава навмисне зменшувала ваговий зміст
грошової одиниці.
Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію
міри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від
зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю
металу.
Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зобразити
формулою ТГТ, де Т товар, Г гроші. Цей процес включає .два протилежних
акти продаж товару за гроші (ТГ) і купівлю товару на гроші (ГТ), в яких
гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу.
Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою ТТ) до товарного
обігу за допомогою грошей (ТГТ) дає змогу успішно подолати межі
(індивідуальні, часові та просторові), пов’язані з безпосереднім обміном
товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним
одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників
товарів, які ними обмінюються. Продавши товар за гроші, можна придбати
на них будь-який інший товар. Збіг у часі й просторі актів
продажу-купівлі також стає непотрібним. На одержані за проданий товар
гроші можна купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все
це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів
та грошей.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують,
по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та
неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час
переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то
можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого
перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на
це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби
повноцінні. Враховуючи це, в багатьох країнах почали випускати
неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, “псувати” монети,
тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з’явились паперові гроші.
Появу прообразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н. е. У цей
час у Китаї з’явились гроші, виготовлені із шкір білих оленів. Усі білі
олені були у власності імператора. В XIII ст. відомий мандрівник Марко
Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із перетвореної в драглі
внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали форму чотирикутних
пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну
спроможність і були обов’язковими до приймання. Виникнення паперових
грошей пов’язане з іменем хана Хубілая онука Чингісхана.
Широкого розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці XVII на
початку XVIII ст. На Заході вони вперше були випущені в британських
колоніях Північної Америки в 1690 р. (штат Массачусетс). Спочатку
кількість паперових грошей була обмеженою, і тому вони мали високу
представницьку вартість. Однак під час війни колоній з метрополією
випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення
паперових грошей (в 10 разів). У Західній Європі паперові гроші увійшли
в обіг у Франції в 1716 1721 рр. Багато випускалось так званих асигнатів
під час французької революції та в перші роки після неї (17891797 рр.).
Паперові гроші функціонували у вигляді “континентальних” грошей у США з
1775 по 1780 р., так званих грінбеків у 1861 1879 рр., не розмінюваних
на золото банкнот в Англії в 1797 1815 рр. В Австрії паперові гроші
розповсюджуються з 1762 р., в Росії з 1769, в Італії з 1866, в Пруссії
з 1806 р.
Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і
обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами вартості.
Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у
законодавчому порядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей.
Оскільки гроші це такий особливий товар, на який можна купити будь-який
інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке
товаровиробники прагнуть нагромаджувати.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на
гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і
утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній “плоті”.
Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші,
по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну
вартість.
e
e
e
gd
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
