.

Система штатних і місцевих податків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
305 3248
Скачать документ

Реферат на тему:

Система штатних і місцевих податків

План

1. Система штатних і місцевих податків

2. Адміністрування податків

3. Фінансово-економічний стан держави

Література

1. Система штатних і місцевих податків

В американській традиції організації державних фінансів відсутнє поняття
зведеного або консолідованого бюджету як предмету законодавчих актів,
фінансово-економічного аналізу чи показника офіційної статистики. Всі
ланки бюджетної системи США автономні, формально незалежні одна від
одної. Ця традиція походить із двох джерел: американської історії та
національної ментальності.

Справа в тому, що на початках своєї історії США склалися з окремих
англійських колоній у Північній Америці, котрі об’єдналися в процесі
боротьби за незалежність. Згідно 10-ї поправки до конституції (в складі
Білля по права), прийнятої в 1788 р., „повноваження, не делеговані
Сполученим Штатам конституцією та не заборонені нею для штатів,
закріплені відповідно за штатами або за народом”·. Отже, за основним
законом, владні права урядів штатів і федеральної адміністрації
рівнозначні, вони доповнюють одні одних, без домінування центру над
штатами. 

Друге джерело американського партикуляризму – сформований обставинами
заселення й освоєння території країни менталітет індивідуалізму,
вихований у поколінь піонерів (перших переселенців у Америку) і
скваттерів (колоністів, які займали земельні ділянки на frontier – межі
просування колоністів на Захід)·. Звичка американців опиратися на власні
сили, надіятися на самих себе була перенесена з індивідуального рівня на
рівень державного будівництва.

Відповідно до принципів фінансової автономії та бюджетного федералізму,
котрі історично склалися в США, кожна з ланок бюджетної системи має
власні, закріплені за нею податкові доходи. Між окремими бюджетами
податки розмежовуються на підставі трьох підходів: 

– виключного права (податок закріплений за одним із бюджетів:
федеральним, штатним чи місцевим);

– співпадаючого права (на один і той же податок мають право різні рівні
влади, податкові надходження розподіляються між бюджетами в дольовому
порядку або мають форму надбавок; наприклад, у такому порядку
справляється податок на майно, надходження від якого розподіляються між
бюджетами штату та місцевими бюджетами міст, графств, округів);

– делегованого права або „правила Ділона” (з одного рівня влади на інший
разом із певними повноваженнями передаються і адекватні податкові
доходи, необхідні для їх фінансування).

Американські спеціалісти визнають, що і так достатньо складна податкова
система США ще більш ускладнюється внаслідок непростих податкових
відносин між федеральними і місцевими органами влади [36, c.54].
Незважаючи на існуючі проблеми, уряди різних рівнів успішно взаємодіють
між собою в обміні інформацією стосовно податків. Зокрема, розрахунки
штатних і місцевих податків опираються на федеральні податкові
декларації.

Основу доходної бази штатних бюджетів складають прибуткові податки з
громадян і корпорацій, а також податок із продаж. 

Ставки прибуткового податку диференційовані в залежності від штату в
діапазоні від 2 до 15%. Реальну автономію штатів відображає також
порядок визначення оподатковуваного HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyNVQOjBXvE3kOQsi5k4XIGfaMjd*f
ZrbCXJIH-yI6xu3GDoPFbb-e08kSq2A045B-kQb4hy3MzqZ85SbcSwT1vrPrYFbwpUcZHU3j
QKskoFi6IqrZOSbYe4iTGFVevy7eB82YIsUdo5pEjipz4F7UMDZDDCMzXDXKAU3UCBs7iEvm
s2In8uJy9ka7jWwA*xJm-F0tg-sHkDyrB85XYz4FNFN6V*ynu9*qIeMEhrmKMQ*GB2ou5aVw
6nwA96orWlZvaLwv29OX6gTSl4pJk9Vjh2*KRTLpfcsm7fhxSCaYp-KLXfzXWVg14owzWM4q
OBjv85EVXAO3*g4RCSzxyxoRnbF29EpGIl-T9zzkKUugxiuK*DfNsEsoVDkHiOMkl2bDMyAt
wtrNKF6TcSINc9Jywth0pizcSfa2GfXguGPag0TAcqj3CTm0*sBX9mRExZY9JmY2KDG6L44Y
8ydMQVElHXcl7vJWvCvKF42Kf0” \t “_blank” доходу та справляння
індивідуального прибуткового податку, що кожен із штатів робить
по-своєму. Так, одні оподатковують лише доходи громадян свого штату,
незалежно від місця походження доходів. Інші обмежуються доходами,
одержаними в межах даного штату. Треті враховують всі доходи, незалежно
від території їх походження. Подібний різнобій створює умови для так
званої міграції податків із штату в штат, і, звичайно, породжує серйозні
труднощі в адмініструванні податків. Крім того, штати мають право
установлювати власний неоподатковуваний мінімум.

Податок із продаж (sales tax) – різновид податку з обороту – стягують у
44 штатах. Ставки знаходяться в межах від 3 до 8,25%. Самі високі ставки
в Каліфорнії (7,25%) і Нью-Йорку (8,25%), що можна пояснити виключно
високим економічним потенціалом саме цих штатів. Як виняток, у штаті
Мічиган, одному на всю країну, з 1975 р. запроваджений податок на додану
вартість. 

На рівні штатів справляється також податок на ділову активність, який
складається з двох частин: податку з річного обороту (ставки 1–2,5%) і
податку на фонд заробітної плати (1,6%).

Місцеві податки справляються на локальному рівні під юрисдикцією органів
влади місцевих адміністративно-територіальних одиниць. До останніх
відносяться муніципалітети (міста), графства (райони), тауншипи
(містечко), шкільні та спеціальні округи. Всього в США налічується
близько 80 тис. місцевих органів влади і, отже, відповідна кількість
місцевих бюджетів.

Серед місцевих податків найперше фіскальне значення має податок на
нерухоме і рухоме майно. В загальній сумі місцевих податків доля
майнового податку в окремі роки перевищує 80%. До нерухомого майна
відносять землю, будинки, будівлі та споруди різного призначення. Їх
велика кількість природна для урбанізованої країни, де в одному
Нью-Йорку налічується 1 мільйон будівель. Під рухомим майном розуміють
власність „осязаемую и неосязаемую”. До першої належать виробниче
обладнання, товарні запаси, худоба, а також деякі предмети особистого
користування та побутового призначення (витвори мистецтва, антикваріат,
коштовності); до другої – цінні папери (акції, облігації), договори і
патенти, що засвідчують право їх власника на певний дохід. 

Ключова проблема оподаткування майна – облік та оцінка об’єктів податку.
В більшості штатів вартість майна визначають спеціальні управління
оцінки нерухомості один раз в два роки. Видатки на адміністрування
майнових податків, затрати часу, зусиль, грошей на консультування й
оскарження з боку платників (compliance costs) значно вищі, ніж в інших
податків.

Ставка податку на нерухоме майно (землю і будівлі) сягає 6,75% від 1/3
їх оціночної вартості, але в середньому по країні складає 1,4%. 

Податок на готельне обслуговування справляється за ставкою 5% від
вартості готельних послуг.

Податок на комунальні послуги – 3% від їх вартості.

Податок на угоди по продажі нерухомості справляється за фіксованою
ставкою 2 дол. 50 центів із кожної 1000 дол. продажної вартості майна.

Податок на транспортні засоби складається з декількох частин: збору за
реєстрацію, ліцензії за право володіння, збору за паркування, збору за
користування автомагістралями. Зрозуміло, в країні, де більше 100
мільйонів автомобілів, даний податок належить до основних місцевих
податків. Ставки диференційовані в залежності від місцевих умов та класу
автомобіля. 

Ліцензії поширюються на молоко і харчові продукти, спиртні напої,
тютюнові вироби, на ресторанний бізнес, на право тримати домашніх
тварин.

У бюджеті типового американського міста податкові доходи складають
приблизно половину доходів бюджету міста, а решта – неподаткові доходи.
Серед останніх особливо виділяються доходи від операцій з цінними
паперами, а також різні трансферти. 

2. Адміністрування податків

Федеральний уряд здійснює виконавчі функції, реалізує державну політику,
що передбачає адміністрування федеральних фінансів (збирання податків,
витрачання бюджетних коштів, управління державним боргом); управління
персоналом федеральних відомств, менеджмент федеральною власністю, а
також реалізацію програм фінансової підтримки штатів і місцевих органів
самоврядування. 

Найбільш впливовим федеральним відомством є Міністерство фінансів
(Department of the Treasury, інколи перекладається також як Державне
казначейство) – головна фінансова установа держави, що здійснює емісію
та стабілізує національну валюту; реалізує бюджетну, фіскальну та
економічну політику; регламентує діяльність фінансових інститутів;
регулює виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вогнепальної
зброї; бореться з економічною злочинністю (зокрема, з „відмиванням”
доходів, одержаних незаконним способом); забезпечує берегову охорону. 

Основний структурний підрозділ мінфіну США СВД – Служба внутрішніх
доходів (Internal Revenue Service), декларована місія якої:
“забезпечення американських платників податків послугами вищої якості
через допомогу в роз’ясненні та виконанні податкових зобов’язань, а
також застосування податкових законів належним чином і справедливо по
відношенню до всіх”·. Збирання податків має бути якомога економнішим під
кутом зору менших затрат часу, фінансових, матеріальних і людських
ресурсів. Діяльність СВД поєднує функції власне податкової служби і
податкової поліції. 

Згідно прийнятого в 1998 р. закону “Про реструктуризацію та реформу
Служби внутрішніх доходів”, СВД зазнає радикальної реорганізації і
модернізації. За ознакою роботи з певними категоріями платників
сформовано чотири функціональних управління (operating divisions)·: 

– Управління оподаткування заробітної плати та інвестицій обслуговує 116
млн. платників, які подають індивідуальні та/або спільні (сімейні)
декларації про доходи;

– Управління оподаткування малого бізнесу і працюючих не за наймом (45
млн. платників: дрібних підприємців, комерсантів, фермерів, осіб вільних
професій); 

– Управління оподаткування великого й середнього бізнесу обслуговує
корпоративних платників, активи яких перевищують 10 млн. доларів; 

– Управління податкових пільг і оподаткування державних підприємств
обслуговує пенсійні фонди, органи соціального забезпечення,
неоподатковувані організації, господарюючих суб’єктів державної форми
власності. 

Крім того, в структуру СВД входять Управління апеляцій, Управління
інформації та координації, Управління кримінальних розслідувань,
Наглядова рада (Office of Chief Counsel). Остання інтерпретує всі
рішення СВД з юридичної точки зору на відповідність букві закону та духу
справедливості. До складу Наглядової ради входять представники
громадськості та неурядових організацій. З 1998 р. у структуру СВД
введена Служба адвокатської допомоги платникам, що має незалежний статус
і покликана відстоювати інтересів платників податків. У кожному з штатів
діє представник даної служби.

Структурно СВД складається з центрального апарату; семи регіональних
управлінь; 62 податкових округів; 10 сервісних центрів електронної
обробки даних. На початок 2004 р. у системі СВД працювало 99 тис.
персоналу.

Фактичні видатки на утримання та функціонування СВД складали в 2004
фінансовому році 10,2 млрд. дол. або 0,5% від суми зібраних податків.
Таким коштом СВД забезпечує поступлення доходів до федерального бюджету
на рівні 86% потенційної податкоспроможності. 83% податкових зобов’язань
сплачуються добровільно і 3% – у примусовому порядку. Тобто, через
ухилення від сплати податків СВД не добирає 14% надходжень.

Масштаби діяльності СВД ілюструють і такі показники . Щорічно в СВД
поступає близько 120 млн. декларацій індивідуального і 4 млн. декларацій
корпораційного податків, а також маса інших документів, що містять
податкову інформацію, значна частина яких передається через електронні
засоби зв’язку. Середній задекларований дохід становить близько 40 тис.
дол., що в національному масштабі складає в останні роки 5–5,4 трильйони
доларів. Щорічно агенти СВД здійснюють повний аудит крупних корпорацій,
а також перевіряють 1–2% поданих податкових декларацій. Останні
відбираються на основі ознак імовірних податкових порушень через
комп’ютерне рейтингове сканування за спеціальною вибірковою програмою
(Discriminative Function System). За результатами аудиту податкові
органи мають право брати у заставу та продавати майно платника з метою
погашення податкової заборгованості.

Діяльність СВД, її взаємовідношення з платниками регламентує податковий
кодекс. Зрозуміло, для найбагатшої країни світу, з багатогалузевими
реальним і фінансовим секторами економіки, з інтенсивними операціями
транснаціональних корпорацій і банків податковий кодекс – складний і
об’ємистий документ. Повний зміст тисяч статей на сотнях сторінок
доступний лише юристам і бухгалтерам екстра-класу. На погляд рядового
платника, кодекс “оточує недоступна розумінню таємничість.
Недоговореностям немає кінця, бо немає кінця і поправкам”·. Як вияснили
соціологи, для американців заповнення податкових декларацій – один із
самих сильнодіючих факторів стресу.

Не дивно тому, що СВД, не знімаючи мети забезпечення добровільної сплати
податків, проголосила своїм основним завданням полегшення становища
платників шляхом надання консультативних послуг; роз’яснення платникам
їхніх податкових зобов’язань; справедливого застосування податкового
законодавства. Вирішальними факторами, які впливають на рівень
податкової дисципліни, СВД вважає не стільки посилення контролю, скільки
навчання, інформування, консультування платників. Саме з цією метою у
структурі центрального апарату і регіональних відділах СВД створені
управління апеляцій, а також служби, які ведуть роботу з платниками
податків і громадськістю. Управління апеляцій по суті виконують функції
представництва платників у податковій службі, займаючись врегулюванням
тих проблем, які виникають у платників у їх стосунках з СВД. 

X Z n p r v x iYEY·Y?”…sdsdsU…A…& h?

h?

gd?

gd?

gd?

gd?

h?

h?

gd?

тивної допомоги [36, c.50]. 

Функція Служби відносин з громадськістю полягає в розповсюдженні
податкової інформації, популяризації діяльності СВД через засоби масової
інформації, проведенні прес-конференцій, брифінгів, семінарів тощо,
роз’ясненні суспільної значущості податкової роботи. Наприклад,
починаючи з 2000 р. наголошується, що зусилля СВД зосереджені на
модернізації податкової служби в інтересах платників за рахунок
запровадження у податковий процес досконалих інформаційних технологій;
скорочення до мінімуму затрат часу на заповнення декларацій і сплату
податків; підвищення кваліфікації персоналу.

Обов’язки американських платників податків збалансовані з їхніми
правами. Так, помилкові, з погляду платника, рішення працівників
податкової служби він може оскаржити в адміністративному порядку на
декількох послідовних рівнях. Перша інстанція – звернення зі скаргою до
начальника відповідного податкового органу; друга – відділ апеляцій СВД;
третя – Податковий суд (U.S. Tax Court), який розглядає відхилені
апеляції; четверта – окружний федеральний суд загальної юрисдикції;
п’ята і остання інстанція – Федеральний апеляційний суд, що призначений
до розгляду позовів, поданих проти державних установ. Таким чином,
прийнята в США система оскарження практично виключає помилки й
несправедливості в сфері оподаткування.

В деяких передбачених законом випадках СВД з метою визначення суми
податкового зобов’язання має право застосувати непрямі методи, що
передбачено ст. 7602 податкового кодексу США. Наприклад, про всі
перекази і виплати коштів більші 10 тис. дол. банки зобов’язані
інформувати СВД і Федеральне бюро розслідувань (ФБР). Якщо платник у
процесі розслідування співробітничає з податковими органами, то згідно
ст. 7441 податкового кодексу обов’язок і відповідні витрати по доведенню
порушення під час розгляду судової справи покладається на федеральний
уряд. У противному разі вартість доведення відсутності вини покладається
на самого платника [36, c.50–51].

Функціонери СВД визнають, що об’ємність податкового законодавства,
складність адміністративних процедур призводить до значних економічних
втрат бізнесу і й індивідуальних платників, які оцінюються в десятки
мільярдів доларів щорічно. Щоб зменшити таку непродуктивну розтрату
ресурсів, фахівцями СВД постійно вдосконалюються процедурні й
інформаційні технології адміністрування податків. Так, бланки форм
податкової звітності та інструкції по їх заповненню доступні через
Інтернет. Перед СВД поставлена задача домогтися, щоб платник міг
передати декларацію з свого персонального комп’ютера, по відеотелефону
чи кабельному телебаченню. 

Податкова система США сама масштабна в світі за величиною фіскальних
надходжень, вона відноситься до самих розвинених за рівнем наукової
розробки та організаційного оформлення. Не зупиняючись на досягнутому, в
останні роки її вдосконалення йде за рахунок активізації людського
фактора в адміністративній, інформаційній і технологічній сферах
оподаткування. Модернізація податкової служби здійснюється в рамках
поетапної адміністративної реформи СВД, розрахованої на 10 років
(1998–2008 рр.). Концепція реформи передбачає реалізацію таких цілей: 

– усунення факторів, які перешкоджають справедливому ставленню до всіх
платників податків;

– перехід від традиційного податкового контролю до сервісного
обслуговування громадян по типу клієнтів податкової служби на основі
презумпції невинності громадян як платників;

– здійснення структурної реорганізації, до 2005 р. скорочення персоналу
з нинішніх 90 тис. до 40 тис.;

– проведення суцільної професійної перепідготовки персоналу СВД;

– запровадження найсучасніших комп’ютерних технологій податкових
розрахунків та дублюючих систем багатократного безконтактного контролю;

– посилення внутрішньої безпеки шляхом регулярного контролю за
поведінкою персоналу;

– підвищення ефективності координації СВД з іншими федеральними
відомствами – ФБР, Агентством національної безпеки, Управлінням
соціального забезпечення, пенсійними і страховими фондами. 

Щоправда, взятий було в ході реформи курс на зведення до мінімуму прямих
контактів між функціонерами СВД і платниками податків, на спілкування
між ними майже виключно по електронних каналах не виправдав себе. Тому з
2004 р. СВД посилює ті методи, що пов’язані з роботою з платниками на
особистому (face-to-face) рівні.

Оцінюючи реформу адміністрування податків у США, важливо нагадати, що
належним чином налагоджені організація та управління здатні, подібно до
інтелекту, інформації, капіталу і знань створювати і/або зберігати
суспільне багатство. Податки як раз і є формою суспільного багатства, що
поступає в розпорядження органів державної влади всіх рівнів, обов’язок
яких – інвестувати податкові надходження у виконання державних функцій
по забезпеченню благ і послуг в інтересах самих платників податків. 

Американські вчені та спеціалісти аналізують адміністрування податкової
системи за допомогою ефектів, що дозволяють оцінити економічні втрати
платників і самої податкової служби, обумовлені чинними законами,
правилами і технологіями оподаткування. 

По-перше, під кутом зору суспільно необхідних затрат вартість
функціонування податкової системи складається з двох частин. За рахунок
видатків держави на утримання податкової служби здійснюється визначення,
збирання і контроль податків. Участь платників у податковому процесі
також обходиться їм у певну вартість, яку не відображає власне
нарахований податок. Мова про ресурсні затрати часу і зусиль, (які так
чи інакше мають грошовий еквівалент), пов’язані з виконанням податкових
зобов’язань. Відповідно одна частина затрат носить назву
адміністративних видатків (administrative costs), а друга – витрат
платників, зумовлених стягненням податків (compliance costs). 

Так, видатки СВД по забезпеченню справляння прибуткового податку з
фізичних осіб складають 58 центів на 100 дол. податкових надходжень,
тобто приблизно 0,6%. За підрахунками американських економістів, видатки
самих платників на „самообслуговування” істотно вищі. Так, на оплату
послуг адвокатів і консультантів по оподаткуванню середньостатистична
сім’я витрачає в рік 66 дол. Затрати часу на заповнення документів по
сплаті федерального прибуткового податку складають 27 годин, що
еквівалентно при ціні кожної години 10 дол. втраті вигод на 270 дол.
Отже, вартість затрачених ресурсів на кожен акт сплати прибуткового
податку складає 336 дол. [49, p.348]. Коли прийняти до уваги ті більш
ніж 100 млн. декларацій, які заповнюють американці щорічно, вартість
ресурсів, витрачених у національному масштабі на обслуговування одного
прибуткового податку досягає 50 млрд. дол. Тобто, платники затрачають на
підтримання податкової системи США коштів у 5 разів більше, ніж державні
видатки на утримання власне податкової служби.

По-друге, йдеться про втрачені потенційні податкові надходження, котрі
не добирає податкова служба в силу існуючих податкових пільг і винятків
із дії фіскального законодавства. Адже американська податкова система, а
втім як і будь-яка інша, передбачає податкові привілеї (пільги, скидки,
понижені ставки, податкові кредити) для окремих категорій платників –
фізичних і юридичних осіб, з тих чи інших причин підтримуючи їх у такий
спосіб. Легально оформлена відмова від збору в принципі можливих
податків по суті є аналогом прямих бюджетних видатків, що і пояснює дещо
парадоксальну назву суми скорочень і списань податкових зобов’язань –
податкові видатки (tax expenditure), яка поєднує в одному нерозривному
понятті податки і видатки.

Податкові видатки – аномалія реальної податкової системи в порівнянні з
її еталонною формою. Остання за принципом загальності оподаткування в
ідеалі не передбачає виключень для платників податків під яким би то не
було приводом. Тому податкові видатки не просто враховують при аналізі
ефектів оподаткування, це важливий офіційний показник, який затверджують
нарівні з статтями бюджетних видатків. Наприклад, у федеральному бюджеті
США на 2000 фінансовий рік податкові видатки по відомствах освіти,
підготовки кадрів і зайнятості склали 10 млрд. дол., по відомству
місцевого і регіонального розвитку – 2 млрд. дол. і т. д. Це означає:
дані відомства мають відношення до діяльності, звільненої від
оподаткування на суму 12 млрд. дол., що еквівалентно бюджетним видаткам
такого ж розміру. 

У США та інших західних країнах податковим видаткам на аналітичному і
політичному рівнях відводиться значна увага в силу їх суперечливої ролі:
з одного боку вони знижують фіскальну ефективність податкової системи, а
з другого є важливим засобом розподілу ресурсів та впливу на економічні
процеси. Тому скорочення або скасування податкових видатків поєднується
з зусиллями по підвищенню ефективності їх використання.

3. Фінансово-економічний стан держави

Американська держава володіє значною частиною національного багатства. У
власності федерального уряду знаходиться 25% території країни, йому
належать автомагістралі федерального значення та інші об’єкти
економічної інфраструктури. Доля державного сектора у виробництві ВВП
складає 13%, у тому числі федерального уряду – 4%. В державному секторі
зайняті 20 млн. чоловік, із них у збройних силах – 1,4 млн.

В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна
податкова реформа. Її оголошена мета – поетапне протягом 10 років
зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол. Зокрема, з
2003 р. передбачено скасування оподаткування доходів від біржової
спекуляції, (її ведуть приблизно 35 млн. американців), а також податку з
дивідендів власників акцій, що скоротить податкові зобов’язання на суму
364 млрд. дол. Ці заходи розраховані на заохочення інвестиційної
активності, збільшення споживацького попиту, збільшення кількості
робочих міст, вивільнення продуктивних сил у цілому. 

Проте, вперше після бюджетних профіцитів 1998–2001 рр. 2001/2002
фінансовий рік закінчений із дефіцитом федерального бюджету в сумі 157
млрд. дол. У 2003/2004 році очікується 400 мільярдний дефіцит
федерального бюджету, а в 2004/2005 – 480 млрд. дол., що наближається до
критичної величини дефіциту, установленої на рівні 5% ВВП. Фінансовим
станом держави серйозно занепокоєна впливова громадська Організація
платників податків за здоровий глузд. Повернення дефіцитів американські
експерти пояснюють трьома причинами: зниженням податків; економічним
спадом; а особливо – ростом воєнних видатків. 

Виступаючи в січні 2004 р. на церемонії інаугурації, губернатор штату
Каліфорнія, колишній знаменитий кіноактор Арнольд Шверценнегер
виголосив: “Я не допущу, щоб податки знищили наш прекрасний штат”, –
фраза, що вміщує цілу програму. Її треба розуміти таким чином, що
18-мільярдний дефіцит бюджету штату слід покрити не за рахунок
підвищення податків, а шляхом нарощування бази оподаткування через
заохочення підприємницької активності, збільшення виробництва товарів і
послуг, розширення платоспроможного попиту. 

Тим самим у котрий раз підтверджені принципи фінансово-економічної
політики, сформульовані знаковими в американській історії президентами
Вудро Вільсоном (1856–1924) і Франкліном Рузвельтом (1882–1945): з боку
держави можна і треба впливати на пріоритети економічного розвитку, але
неможливо й непотрібно їх повністю фінансувати з бюджетних коштів.
Зрозуміло, засобами такого впливу є бюджетно-податкова та
кредитно-грошова політика.

Проблемно-евристичні питання для самотестування

1. Переконайтесь, що Ви впевнено засвоїли зміст ключових понять і
термінів: “Бостонське чаювання”; фрітредери і протекціоністи; 16-та
поправка до Конституції США; “Новий курс”; крива Лаффера; рейганоміка;
система федеральних податків; система штатних податків; система місцевих
податків; Служба внутрішніх доходів; фіскальний федералізм.

2. Американський економіст Генрі Джордж (1839–1897) запропонував
замінити всі існуючі податки єдиним податком на землю. Ваше ставлення до
такої ідеї, в чому її переваги і недоліки, настільки вона реальна, які
можливі соціально-економічні наслідки? Обґрунтуйте відповідь. 

3. Республіканська партія США виступає за “економіку пропозиції”,
демократична – за “економіку попиту”. В чому полягає їх зміст, які
соціальні сили підтримують ці партії, на якій стороні ваші переконання? 

4. Для США властива міграція податків – переміщення фіскального
потенціалу з штату в штат у зв’язку з переміщенням оподатковуваних
доходів, капіталів, власності. Поясніть фактори, від яких залежить цей
процес. 

5. Тягар податку на прибуток фактично несе сама корпорація, скажімо
“Форд”, чи люди, пов’язані з її діяльністю, – акціонери, робітники,
споживачі? Чи має сенс має заклик до зниження оподаткування бізнесу?

6. Американський уряд не відмовляється від прогресивної шкали
прибуткового оподаткування на користь пропорційної (“плоскої”) ставки на
зразок прийнятої в Росії та Україні. Поясніть мотиви. Охарактеризуйте
прогресивний податок під кутом зору принципів оподаткування. 

7. Після підвищення цін на нафту в США запроваджений додатковий податок
на автомобілі з потужними двигунами. Якими міркуваннями міг керуватися
уряд? Охарактеризуйте податок під кутом зору принципів оподаткування та
його соціально-економічних ефектів. 

8. В США не запровадили податок на додану вартість під тиском доводів,
що ПДВ – регресивний податок і шкідливий для міжнародної торгівлі
американськими товарами. Поясніть.

9. Охарактеризуйте функціонально-організаційну структуру та стиль роботи
Служби внутрішніх доходів США. Порівняйте з ДПА України.

10. США практично відмовилися від митного протекціонізму національної
економіки. Поясніть мотиви.

Література:

Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.:
Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.

Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.:
ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.

Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской.
– СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.

Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.:
Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020