Реферат на тему:
Податок на прибуток підприємстві організацій
План
1. Акцизи
2. Прибутковий податок із фізичних осіб
3. Податок на майно, що переходе в порядку спадщини або дарування
Література
Податок на прибуток підприємств і організацій запроваджений у 1991 р.
Платники податку:
– підприємства та організації, в тому числі бюджетні, які є юридичними
особами, включаючи створені на території РФ підприємства з іноземними
інвестиціями, а також міжнародні об’єднання та організації, що
займаються підприємницькою діяльністю;
– філії та інші подібні підрозділи підприємств та організацій, які мають
окремий баланс та р/р в установах банку; компанії, фірми, будь-які інші
організації, утворені в відповідності із законодавством іноземних
держав, які займаються підприємницькою діяльністю на території РФ через
постійне представництво (нерезиденти);
– комерційні банки різних видів, у тому числі банки за участю іноземного
капіталу, Банк зовнішньої торгівлі РФ, кредитні установи, Центральний
банк РФ в частині прибутку, отриманого від діяльності, що не пов’язана з
регулюванням грошового обігу ;
– підприємства, організації та установи, які являються юридичними
особами та мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Об’єкт оподаткування – валовий прибуток від реалізації продукції (робіт,
послуг), основних фондів та іншого майна; доходи від позареалізаційних
операцій, зменшені на суму витрат по цих операціях.
Прибуток від реалізації визначається як різниця між виручкою без ПДВ та
акцизів і затратами на виробництво та реалізацію (собівартістю)
продукції. Прибуток від реалізації цінних паперів – як різниця між ціною
реалізації та ціною придбання за мінусом операційних видатків (оплата
послуг).
Згідно введеної в 2002 р. у дію глави 25 податкового кодексу РФ пільги
платникам податку на прибуток не передбачені. Натомість ставка даного
податку знижена з 35 до 24% оподатковуваного прибутку.
1. Акцизи
Платники – виробники, які реалізують високорентабельні підакцизні
товари. Об’єкт оподаткування – обороти від реалізації підакцизних
товарів власного виробництва.
Звільняються від оподаткування акцизами наступні операції:
Ш Передача підакцизних товарів між структурними підрозділами всередині
однієї організації;
Ш Реалізація денатурованого етилового спирту з усіх видів сировини
організаціям за спеціальними квотами;
Ш Реалізація підакцизних товарів, які підпадають під митний режим
експорту за межі Російської Федерації;
Ш Первинна реалізація конфіскованих та безхазяйних підакцизних товарів;
Ш Закачування природного газу в підземні сховища;
Ш Реалізація на території Російської Федерації природного газу для
особистих потреб фізичних осіб, а також житлово-будівельних потреб.
Згідно Податкового кодексу РФ до підакцизних товарів відносяться:
Ш Спирт етиловий із всіх видів сировини, окрім спирту коньячного;
Ш Продукція, в якій міститься спирт (розчини, емульсії, суспензії та
інші види продукції в рідкому стані) з об’ємною долею етилового спирту
більше 9 %, крім ліків, лікувально-профілактичних і діагностичних
засобів, препаратів ветеринарного призначення, парфумерно-косметичної
продукції;
Ш Алкогольна продукція (горілка, спирт питний, лікеро-горілчані вироби,
вина виноградні, коньяк, шампанське) з об’ємною долею етилового спирту
більше 15 %;
Ш Пиво;
Ш Тютюнові вироби;
Ш Ювелірні вироби;
Ш Легкові автомобілі та мотоцикли з потужністю двигуна більше 112,2 кВт;
Ш Бензин автомобільний;
Ш Дизельне паливо;
Ш Масла для двигунів.
Традиційно, ще з часів запровадження перших акцизів на сіль (XVII ст.),
цукор (1848 р.), горілку (1716 р.), тютюн (1727 р.), сірники (1849 р.),
керосин (1872 р.), акцизи в Росії установлювалися в специфічній формі,
тобто в рублях і копійках із одиниці продукції. Наприклад, акциз на
сіль, цукор, керосин справлявся з пуда (16,3 кг), на тютюн – з фунта
(409,5 г), на горілку – з відра (12 л), на сірники – з 1000 шт. У
сучасній РФ ставки акцизів станом на початок 2000 року складали: на
бензин автомобільний – 455 руб. за 1 т., сигарети з фільтром – 41 руб.
за 1000 шт., пиво 90 коп. за 1 л., вино шампанське – 9 руб. за 1 л.
Акциз на горілку та інші міцні напої визначають у перерахунку на 1 л
безводного 100%-ного етилового спирту, тобто не в адвалерному порядку (в
процентах від вартості реалізації), а в твердих грошових ставках на
одиницю продукції.
Всупереч традиції з 2003 р. за взірцем Європейського Союзу введена
змішана (комбінована) система акцизного оподаткування тютюнових виробів.
Ставка такого акцизу складається з специфічної (грошової) й адвалерної
(процентної) частин. Тобто, ставка даного виду включає фіксовану,
незалежну від ціни частину плюс змінну процентну надбавку, прив’язану до
відпускної (в Росії) або роздрібної (в країнах ЄС) ціни продукції. В
Росії змішана ставка акцизу перетворилися в одне з самих суперечливих
питань економіки тютюнової галузі, маючи як прихильників, так і
критиків. Вагомий аргумент останніх – змішана ставка створює можливість
применшувати адвалерну частину акцизу шляхом маніпулювання цінами, що
вже призвело до скорочення бюджетних доходів.
Специфічна ставка акцизу на горілчані вироби збережена, на наш погляд, з
розрахунком на фіскальний ефект, оскільки в такому разі переважаюча
частина податку надходить від реалізації більш доступної за ціною
дешевої горілки масового споживання. Крім того, помітний і соціальний
ефект, бо підвищене в порівнянні з споживачами елітних напоїв
оподаткування найбільш кількісно численних низькооплачуваних споживачів
у певній мірі дещо обмежує споживання горілки саме цією категорією
платників акцизу.
З 2002 р. скасований акциз на нафту і природний газ.
2. Прибутковий податок із фізичних осіб
Платниками прибуткового податку є фізичні особи: громадяни Росії;
громадяни інших держав та особи без громадянства, котрі як мають, так і
не мають постійного місця проживання в РФ. До постійних мешканців
відносяться і громадяни, які проживають в РФ не менше 183 днів в
календарному році.
Об’єктом оподаткування в громадян, які мають постійне місце проживання в
РФ, є зменшений на суму пільг сукупний дохід, отриманий у календарному
році на території РФ, континентальному шельфі, в економічній зоні РФ та
за межами РФ як в грошовій (рублі, валюта), так і натуральній формах.
Доходи громадян, які не мають постійного місце проживання в РФ,
оподатковуються тільки у випадку, якщо вони отримані із джерел на
території РФ. До складу сукупного доходу громадян включають також суми
матеріальних та соціальних благ, надані підприємствами, установами та
організаціями своїм працівникам у персональному порядку.
Якщо у випадку ліквідації чи реорганізації підприємств, установ,
організацій здійснюється розподіл майна, то доля кожного працівника у
грошовій або в натуральній формах входять до складу оподатковуваного
доходу.
У випадках, якщо підприємство або установа відпускає фізичним особам
продукцію власного виробництва безкоштовно або за нижчими цінами, сума
доходу за рахунок різниці між цінами включається до сукупного доходу.
У випадку отримання громадянами (окрім тих, які не мають постійного
місце проживання) доходу від виконання ними робіт по громадсько-правовим
договорам, а також при здійсненні підприємницької діяльності сума
валового доходу зменшується на суму документально підтверджених
платниками витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням цього доходу.
Доходи в іноземній валюті перераховуються в рублі по курсу Центрального
банку РФ, який діяв на дату отримання доходу. За бажанням платника
податок може бути сплачений в іноземній валюті.
До сукупного річного доходу не включаються державна допомога по
соцстрахуванню та соціальному забезпеченню, всі види пенсій і досить
велика кількість інших видів доходів, допомог, виплат, компенсацій,
винагород, стипендій.
Пільгами користуються герої Радянського Союзу та Російської Федерації,
учасники та інваліди Великої Вітчизняної війни, ліквідатори аварії на
ЧАЕС та деякі інші категорії громадян.
В 2003 р. значно розширена величина рівнозначних пільгам податкових
вирахувань соціального характеру, що демонструють такі дані:
Таблиця 11.1
Зміни податкових вирахувань
2002 рік 2003 рік
Вид витрат Сума вирахування (руб.) Максимальна сума повернення податку
(руб.) Сума вирахування(руб.) Максимальна сума повернення податку (руб.)
Суми, витрачені на лікування 25 500 3250 38000 4940
Суми, витрачені на освіту 25 000 3250 38000 4940
Суми, витрачені на купівлю житла 600 000 78 000 1 000 000 130 000
Система вирахувань, по суті часткового відшкодування понесених затрат,
діє таким чином. Наприклад, якщо громадянин заплатив за навчання у вузі
50 тис руб., то 38 тис. руб. із цієї суми звільняються від прибуткового
податку. Після подачі декларації 13% від суми вирахування, тобто 4940
руб., підлягають поверненню платнику. Дана освітня пільга поширюється на
дітей до 24-річного віку або самого платника при навчанні на денній
формі в школі, коледжі, вузі.
Витрати на лікування відшкодовуються за тією ж схемою. Скажімо, при
затратах на лікування в сумі 1000 дол. повертаються 130 дол. (13%).
Подібним чином частково відшкодовуються гроші, затрачені на ліки, при
двох умовах: ліки мають бути призначені за рецептом лікаря та включені
до спеціального переліку, затвердженого урядом РФ.
Найбільш суттєве відшкодування передбачене для придбання житла, воно
еквівалентне 130 тис. руб. сплачених податків (близько 4300 дол.).
В 2001 р. була скасована прогресивна шкала (12, 20, 30%) і запроваджена
пропорційна (“плоска”) 13-процентна ставка оподаткування доходів
фізичних осіб. Ставка на саме рівні 13% вибрана не випадково, бо
фактична середня ставка, за якою збирався прибутковий податок, складає
майже таку саму цифру – 12,9%. У результаті, за твердженнями
представників керівництва російського податкового відомства, не тільки
спрощено розрахунок податку та знижено податкове навантаження, але й
вдалося забезпечити зростання податкових надходжень за рахунок виводу
заробітної плати з тіні.
Справді, в Росії тепер охочіше розкривають доходи. Так, якщо в 2000 р.
бюджет отримав 174 млрд. руб. прибуткового податку, то в 2003 р.
надходження зросли майже в три рази, склавши біля 500 млрд. Причому 94%
коштів надходить від 70 млн. працюючих росіян і лише 6% – за рахунок
оподаткування доходів іноземних громадян, індивідуальних підприємців і
власників акцій·. На відміну від деяких західних країн, де по досягненню
певного віку для платників вводяться скидки з податків, російське
законодавство податкових пільг для пенсіонерів і ветеранів праці не
передбачає.
В наукових колах і серед спеціалістів запровадження плоскої
13-процентної ставки викликає неоднозначну оцінку. Справді сприяючи в
деякій мірі виходу крупних доходів із тіні, єдиний для всіх податок
водночас підняв рівень оподаткування для основної маси платників з 12 до
13%.
Обов’язок подавати декларацію про доходи в Росії покладений на досить
вузьке коло платників – близько 4 мільйонів або 5% фізичних осіб. В
обов’язковому порядку декларують такі доходи:
– від індивідуальної підприємницької діяльності та приватної практики;
– винагороди, одержані від інших фізичних осіб, у тому числі по
громадянсько-правовим договорам;
– від продажі власного майна;
– від здачі в оренду власного майна (житла та ін.);
– доходи, одержані з джерел за кордоном;
– виграші в лотереї, казино, ігрових автоматів.
За даними російських податківців, до найбільш злісних неплатників
прибуткового податку відносяться ті, хто отримав дохід від продажу
власного майна, а також численна категорія рантьє, котрі живуть за
рахунок доходів від здачі житла в найми. Наприклад, у Москві при
орендній платі за квартиру 500 дол. у місяць податок із такої суми мав
би скласти за рік 780 дол. Реальних можливостей у повній мірі
контролювати дане джерело доходів у податкових інспекцій немає.
Неподання податкової декларації в термін до 30 квітня карають штрафом у
5% від суми податку, належного до сплати по даній декларації, за кожний
місяць протягом перших 180 днів запізнення та 10% від даної суми – за
кожний місяць, починаючи з 181-го дня. Несплата або недоплата податку
при заниженні податкової бази передбачає штраф у розмірі 20% від
несплачених сум. Умисне заниження сум податку карається штрафом у 40%
від несплачених сум.
3. Податок на майно, що переходе в порядку спадщини або дарування
Суб’єктами даного федерального податку є громадяни, у власність яких
переходить майно по акту спадщини або дарування.
Об’єкти оподаткування: житлові будинки, дачі, приватні квартири, витвори
мистецтва та антикваріат, автомобілі, ювелірні вироби, вклади на
депозитах у банках, цінні папери.
Податок стягується в разі, якщо вартість майна, що переходить у
спадщину, перевищує 850-кратну величину офіційно установленої
мінімальної місячної оплати праці, а при даруванні – 80-кратну.
Ставки оподаткування знаходяться в залежності від ступеня споріднення.
Спадкоємці класифіковані на першу чергу, другу чергу та інших. Ставка
податку на спадщину варіює від 5% до 40%, на дарування – від 3 до 40%.
Максимальна ставка застосовується до вартості майна, що перевищує
2550-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці.
За визнанням російських фахівців, за діючим порядком одержання спадщини
породжує неабиякі проблеми. Так, бажання діда чи баби відписати за
заповітом квартиру внукові обійдеться заповідникам сплатою податку в
розмірі 20% її вартості. При відсутності заповіту власність на квартиру
автоматично переходить до найближчих родичів, наприклад, дочки чи сина,
яким прийдеться заплатити податок, еквівалентний від 5 до 10% від
вартості квартири. І тільки потім квартира може бути передана внукові,
(тепер уже в статусі сина), що супроводжується повторною сплатою податку
в залежності від вартості квартири в розмірі від 3 до 20%. А податок на
спадщину дорожчу 255 тис. руб. (усього 8,5 тис. дол.), одержану далекого
родича, скажімо, від двоюрідного дядька, складає майже в половину (40%)
її вартості. Не дивно, що в Державну думу РФ поданий законопроект, який
суттєво лібералізує оподаткування спадщини та дарувань.
Література:
Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.:
Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.
Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.:
ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.
Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской.
– СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.
Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.:
Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
