Реферат на тему:
Регіональні податки
План
1.Регіональні податки
2. Місцеві податки
3. Реформування податкової системи Росії
Література
1.Регіональні податки
В контексті реформи федеральних відносин, яка в останні роки йде в
Росії, в законодавство вводиться поняття “бюджетні повноваження”, що
зводить воєдино права, фінансове забезпечення та зобов’язання органів
місцевої влади в рамках відповідного бюджету. За чинними законами
податкові надходження розподіляються між центром і регіонами в таких
пропорціях: суб’єктам РФ надходить 100% від усіх регіональних податків;
100% – податку на доходи фізичних осіб, із яких 70% направляються в
муніципальні бюджети; 30% надходжень від єдиного податку, що
справляється за спрощеною системою оподаткування; 30% – єдиного податку
на “вмененный дохід”; 30% – сільськогосподарського податку; 5% доходів
від податку на видобуток корисних копалин. Доходи від решти податків
поступають у федеральний бюджет.
З 1 січня 2004 р. в системі регіональних податків, а також у бюджетному
федералізмі (міжбюджетних відносинах між центром і регіонами), відбулися
значні зміни. Співвідношення доходів центру і регіонів як 60:40
змінилося на користь регіонів у пропорції 56 до 44. Скасований
регіональний податок із продаж, яким оподатковувалися юридичні та
фізичні особи, що реалізували товари і послуги, здійснювали роботи.
Натомість суб’єктам Російської Федерації передані всі доходи від так
званого вмененного налога на малий бізнес, 1% надходжень від податку на
прибуток, а також акцизи на лікеро-горілчані вироби.
Вмененный налог або податок на потенційно можливий дохід сплачують
юридичні й фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Ставка 20% від вмененного доходу в місяць.
Податок на майно юридичних осіб на регіональному рівні запроваджений у
1991 р. Об’єкт оподаткування – середньорічна вартість майна підприємства
(основних фондів, нематеріальних активів, виробничих запасів), ставка –
2%.
Порядок оподаткування нерухомого майна фізичних осіб варто розглянути
більш детально.
Таблиця 11.4
Ставки податку на майно фізичних осіб
(установлюються регіональними властями)
Вартість майна Ставка податку
До 300 тис. руб. До 0,1%
Від 300 тис. до 500 тис. руб. Від 0,1 до 0,3%
Від 500 тис. руб. і вище Від 0,3% до 2,0%
При передбаченій законом максимальній ставці майнового податку 2%
регіони мають право установлювати висоту ставки на свій розсуд. У
більшості регіонів вона не перевищує 0,5% від інвентаризаційної оцінки
майна. Остання може бути нижчою реальної ринкової вартості квартири в
5–10 разів! Тому уряд має намір відмовитися від інвентаризаційної оцінки
на користь ринкової ціни, що, за розрахунками, навіть при зниженні
ставки до 0,1% призведе до реального росту податкового тягаря.
Норми оподаткування для обов’язкових платежів – лісного доходу (лесной
подати) і плати за воду – установлюються регіональними властями. Крім
фіскальної функції, ці платежі в соціально-економічному сенсі мають
рентний характер і природоохоронне призначення. Лісопромисловий комплекс
– одна з ключових галузей національної економіки Росії. Унікально багата
Росія і водним ресурсами, на її території знаходиться найбільше в світі
прісноводне водоймище – озеро Байкал.
Під назвою “лісний податок” існує ціла система платежів за користування
лісним фондом. Ці платежі справляються у формах так званих лісних
податей, а також земельного податку і орендної плати. Лісні податі
стягуються за всі види лісокористування за ставками на одиницю лісного
ресурсу (продукції) або по окремим видам лісокористування за гектар
використовуваної ділянки лісного фонду. Ставки лісних податей служать
також для визначення орендної плати. До лісних податей відноситься плата
за: деревину, промислову заготовку ягід, грибів, лікарських рослин,
розміщення пасік, полювання в лісних угіддях, використання лісу з
туристичною, оздоровчою і спортивною метою.
Ставки лісних податей установлюються органами державної влади суб’єктів
РФ або можуть визначатися за результатами так званих лісних аукціонів.
Розмір ставки за деревину включає також податок на землю. Розмір
орендної плати визначається за умовами договору оренди земельної
ділянки. Ставки лісного податку диференційовані за регіональною ознакою,
конструкція податку достатньо складна і, отже, даний податок складний в
адмініструванні. Доходи від лісного податку розподіляються між
федеральним бюджетом і бюджетом суб’єкта РФ у пропорції 40% : 60%.
Плата за користування водними об’єктами до 1998 р. носила назву плати за
воду. Платники – організації та підприємці, котрі безпосередньо
користуються водними об’єктами. Плата справляється при заборі води з
використанням споруд, технічних засобів і обладнання за рядом винятків
(забору води для ліквідації стихійних лих, водопостачання тваринницьких
ферм та ін.). Платіжна база: обсяг водозабору; площа акваторії; обсяг
стічних вод, які скидають у водні об’єкти і деякі інші показники. Плата
за воду диференційована за різними категоріями платників та режимами
використання водних ресурсів. На федеральному рівні установлені
мінімальні й максимальні ставки плати. Так, за водозабір треба платити
від 30 до 176 руб. за 1 тис. куб. м. води; 0,5–5 руб. за 1 тис.
кіловат-годин виробленої електроенергії, – для платників, які здійснюють
експлуатацію гідроелектростанцій.
Цільовий податок на потреби установ народної освіти сплачують юридичні
особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка – 1% від фонду
оплати праці.
2. Місцеві податки
Об’єктом податку на майно фізичний осіб є нерухоме майно і транспортні
засоби (крім автомобілів).
Податкова ставка для нерухомості – 0,1% від інвентаризаційної вартості
майна, в Москві – 0,5%. Проблема цього податку – спосіб оцінки майна: по
залишковій чи ринковій вартості? Тобто, власник московської квартири
ринковою вартістю 100 тис. дол. має заплатити в рік 500 дол. – у десятки
разів більше, ніж при оцінці житла старого збудування за
інвентаризаційною цінністю. До того ж, федеральний закон дозволяє
місцевим властям підвищувати ставку даного податку до 2%. Щоб зробити
даний податок більш соціально прийнятним, розглядається законопроект,
який передбачає звільнення від податку житла, дешевшого 30 тис. дол. у
Москві, 15 тис. дол. – у містах-мільйонерах, 10 тис. дол. – у решті
населених пунктів. Оцінку нерухомості і відповідно поріг її мінімальної
неоподатковуваної вартості намічається переглядати кожні 2–3 роки.
Ставки податку на майно фізичних осіб у формі транспортних засобів
залежать від потужності двигуна. Наприклад, на літаки, вертольоти і
теплоходи установлена ставка на рівні 10% від мінімального розміру
оплати праці (МРОТ) у розрахунку на 1 к. с. потужності; на яхти і катери
– 5% МРОТ на 1 к. с. Тим самим цей податок має певну соціальну
направленість.
Платниками земельного податку виступають власники і землекористувачі,
крім орендарів. Ставка податку в розрахунку на гектар площі
призначається місцевими органами влади. Принагідно зауважити, що
земельний податок – один із найбільш складних в адмініструванні
податків. Складний не стільки для податкової служби, скільки для інших
державних відомств, зокрема федеральної служби земельного кадастру, тим,
що при розробці норм оподаткування треба враховувати властиву Росії
сильну різницю природо-кліматичних умов, а також місцезнаходження та
якість земельних ділянок, численні категорії платників. У залежності від
даних факторів ставки земельного податку диференційовані. Так, земельна
ділянка, розташована в місті й зайнята житловим фондом, підсобним
господарством, дачею, гаражем або використовувана для садівництва,
городництва, тваринництва оподатковується в межах 6 – 12 коп. за кв. м.
Розподіл надходжень від земельного податку має дольовий характер: у
федеральний бюджет поступає 30%, бюджети суб’єктів федерації – 20%, у
місцеві бюджети – 50%.
Податком на рекламу оподатковуються підприємства і громадяни, які
рекламують через засоби інформації продукцію власного виробництва, а
також роботи і послуги. Об’єкт податку – вартість робіт і послуг по
виготовленню та розповсюдженню. Ставка податку – 5% вартості (величини)
рекламних затрат без податку на додану вартість і акцизів.
Інші місцеві податки та обов’язкові платежі.
Регістровий збір із підприємств; платники – підприємці без створення
юридичної особи; ставка – мінімальна місячна оплата праці.
Цільовий податок на утримання житлового фонду та об’єктів соціально
культурної сфери сплачують юридичні особи будь-якої форми власності, що
здійснюють свою діяльність на території, де введений даний податок, для
фінансування вказаних об’єктів. Податкова база – обсяг по реалізації
продукції (робіт, послуг) у вигляді виручки від реалізації. Ставку
установлюють місцеві органи, але на рівні не вище 1,5% оподатковуваної
бази.
Ліцензійний збір за проведення місцевих аукціонів і лотерей та збір за
право торгівлі установлюється місцевими властями. Останній справляється
в формі оплати разових талонів і тимчасових патентів.
Загалом за російським законодавством місцеві органи влади мають право на
запровадження 10 видів податків і цільових зборів у місцеві бюджети.
3. Реформування податкової системи Росії
Оцінюючи сучасну російську податкову систему в цілому, помітно, що в
дещо переробленому вигляді численні її риси запозичені з західних країн
і в той же час податкова система відображає особливості національної
економіки, наприклад, у питаннях оподаткування нафтогазового комплексу.
В Росії продовжується податкова реформа. На початку 2004 р. уряд вніс у
Державну думу пакет пропозицій щодо реформування податкової системи
протягом 2004–2005 рр. Основні пріоритети реформи: зниження фіскального
тиску на платників, скорочення кількості податків, спрощення
адміністрування податків, посилення податкового контролю. За головну
зміну системи оподаткування вважають зменшення ставки єдиного
соціального податку (ЄСП) із 35,6% до 26%, що дозволить корпоративному
бізнесу зекономити близько 280 млрд. дол. (~ 10 млрд. дол.). Щоб
компенсувати відповідні втрати позабюджетних соціальних фондів,
запропоновано, щоб частину ЄСП сплачували не компанії, а їх
співробітники. При такій системі наймані працівники мають на
добровільній основі відраховувати 4% (з 2008 р. – 8%) заробітку на
рахунок нагромаджуваної частини пенсії. По суті такий порядок означає,
що фактична ставка податку, за якою оподатковуються доходи, зросте з 13%
до 17% (21%).
6датку на майно складає 2%, фактично в більшості регіонів вона не
перевищує 0,5%. Намічено знизити ставку майнового податку до 0,1%, але
при умові, що базою оподаткування буде служити не формальна, зазвичай
суттєво занижена, інвентаризаційна оцінка, а реальна ринкова вартість
квартири чи будинку. В результаті фактична величина податкового
зобов’язання зросте в декілька раз.
Запровадження оподаткування в залежності від ринкових цін стримує
відсутність методики оцінки житла по ринковій вартості. На випадок, якщо
методику такого розрахунку не вдасться розробити, існує альтернативний
варіант реформи. Він передбачає установлення мінімальної ставки
майнового податку при умові скасування більшості пільг, що може
торкнутися будь-якої з існуючих категорій пільговиків: пенсіонерів,
колишніх воїнів-афганців, родичів загиблих військовослужбовців,
представників творчої богеми (податок не справляється з творчих студій,
ательє і майстерень) і навіть садівників (не оподатковуються будівлі
площею менше 50 кв. метрів).
Підготовлена концепція закону, згідно якого звільняються від сплати ПДВ
агентства по торгівлі нерухомістю (ріелтори), а також фірми-забудовники
при укладенні угод на продаж будівель. У такий спосіб юридичні особи
урівнюються в правах із фізичними, котрі звільнені від сплати ПДВ.
Згідно прийнятої нової статті Податкового кодексу РФ з 2005 р. менш
обтяжливим стає податок на спадщину і дарування. Переглянуто величину
сум, на які спадкоємці та обдаровані можуть зменшувати оподатковувану
вартість майна. Для спадщини ця сума підвищується з 85 тис. до 200 тис.
руб., для дарувань – з 8,5 тис. до 20 тис. руб. Передбачено, що в
залежності від степені споріднення ставки податку на спадщину будуть
знаходитися в межах від 5 до 9%, а для податку на дарування – 5–13%. Для
далеких родичів або спадкоємців, що не є ріднею покійному, ставка даного
податку знижується до 13%, тобто за нормою оподаткування спадщина
прирівнюється до одержання доходу. Кількість об’єктів спадщини та
дарування обмежують трьома позиціями: нерухоме майно, земельні ділянки,
транспортні засоби (в тому числі яхти, мотоцикли, трактори). З числа
об’єктів оподаткування виключені залишені в спадщину грошова готівка,
банківські депозити, цінні папери, ювелірні вироби, предмети
антикваріату, що мотивовано неспроможністю контролювати з них сплату
податку. Навпаки, не викликає проблем адміністрування тих податкових
об’єктів, права власності на які реєструються. При обов’язковому
інформуванні податкових інспекцій про нотаріально оформлені договори
дарування ухилення від податку стає практично неможливим.
Як і у випадку з майновим податком, успадковані квартири передбачено
оподатковувати на основі їхньої реальної, тобто ринкової, вартості, а не
заниженої інвентаризаційної оцінки. В результаті, вважають критики
даного закону, ефект від зниження ставок буде перекритий збільшенням
бази податку, так що абсолютна сума податку (оклад) може і не
зменшитися. Щоб уникнути подібного “нульового” варіанту, висунута
пропозиція розширити перелік членів сім’ї, котрим при одержанні спадщини
не прийдеться платити податку взагалі. Це так звані родичі першої черги,
до яких відносяться діти, дружина чи чоловік, батьки покійного.
Найбільшу тривогу ділових кіл викликав проект так званих ПДВ-рахунків,
на які мали поступати всі кошти, призначені для сплати податку на додану
вартість. Уряд передбачав, що кожне підприємство буде мати додатковий
спеціальний рахунок для розрахунків по ПДВ з постачальниками і
покупцями, а також із бюджетом. Кожна угода купівлі-продажу має
оформлятися двома платіжними дорученнями: одним – без ПДВ, другим – з
урахуванням ПДВ. Кошти з даного спецрахунку використати з іншою метою
неможливо, оскільки їх не можна зачисляти на розрахунковий рахунок або
трансформувати в готівку (“обналичивать”). У такий спосіб сподівалися
блокувати найбільш поширений метод ухилення від НДС – створення
підставних фірм-одноденок, адже тією частиною грошей, що знаходиться на
спецрахунку, подібні фірми, щезаючи, скористатися не зможуть. Негативні
наслідки даного заходу: підвищення вартості розрахунково-касового
обслуговування в банках; збільшення обсягу звітності; іммобілізація
частини оборотних коштів підприємств.
ПДВ-рахунки мали за мету забезпечити контроль над сплатою ПДВ,
мінімізувати використання незаконних схем відшкодування податку за
рахунок бюджету, в результаті чого щорічні втрати бюджету сягають 300
млрд. руб. (близько 10% доходів федерального бюджету). Поки що під
тиском підприємницьких кіл запровадження ПДВ-рахунків відкладене, бо
воно означало б відволікання з господарського обороту 18% коштів, тобто
на рівні чинної ставки ПДВ. Крім того, за оцінками, компанії в намаганні
компенсувати втрати підняли б ціна щонайменше на 3–5 %. Разом із тим, –
як на доказ того, що в економіці за все треба платити, – відміна
НДС-рахунків означає, що уряд на деякий час відмовився від зниження
ставки ПДВ. У 2005 р. передбачалося знизити ставку до 16%, у 2006 р. –
до 14–15%.
В 2004 р. Вищий арбітражний суд РФ виніс вигідне для багатьох
підприємств рішення, згідно якого повернення ПДВ на ввезене в країну
промислове обладнання можна вимагати відразу, а не після введення
обладнання в експлуатацію.
Суттєві зміни чекають нафтово-газовий бізнес. Справа в тому, що від
експорту нафти у федеральний бюджет поступають митні і податкові
платежі, в сумі еквівалентні приблизно половині світової ціни нафти,
тоді як у Норвегії та Великій Британії держава одержує 70%. Крім того,
Міністерство фінансів Росії занепокоєне втратами доходів через
необґрунтовані пільги нафтовим компаніям, применшення останніми
оподатковуваної бази шляхом внутрішніх трансфертних цін, приховування
прибутків, використання оффшорів. Відповідно внесені пропозиції про
підвищення податкового навантаження на дану галузь через механізм
експортного мита. При рівні світових цін на нафту в інтервалі від 20 до
25 дол. за барель (159 л) мито буде складати 35–45%, при ціні вище 25
дол. – до 65%. Підвищується також базова ставка податку на видобуток
нафти з нинішніх 347 руб. до 400 руб. за тону.
В 2003 р. податок на емісію цінних паперів був зменшений із 0,8% до
0,2%. Російських економістів дивує, чому він був збережений взагалі,
якщо надходження від даного податку складають тисячні долі доходів
бюджету.
Росія намагається поставити господарське життя під суворий електронний
контроль. До 2005 р. має бути створена система щомісячної реєстрації в
податкових органах вхідних і вихідних рахунків-фактур. Крім того,
податкові органи одержують право автоматично списувати з рахунку
платника податків штрафи за податкові порушення. Досі для стягнення
штрафу податкова інспекція мала діяти через суд. Згідно даної поправки,
про терміни оскарження штрафу має турбуватися сам платник, якщо він його
пропустить, гроші спишуть у безспірному порядку.
Попри суперечливу комбінацію очікуваних плюсів і мінусів, розглянуті
заходи засвідчують досить радикальні наміри російських реформаторів. У
основу податкової реформи покладена ідея, що гроші заробляють люди і
бізнес, а органи влади лише їх акумулюють і витрачають. Декларована мета
податкової реформи: зниження рівня податкових ставок, скорочення
кількості податків, скасування більшості пільг, запровадження ринкових
засад визначення бази оподаткування. У разі повної реалізації задуманого
в найближчі роки в Росії сформується по суті нова національна податкова
система.
Проблемно-евристичні питання для самотестування
1. Переконайтесь, що ви впевнено засвоїли зміст ключових понять,
інформацію та елементи податків, що відносяться до фінансової історії,
сучасної системи оподаткування і податкової політики Російської
Федерації: податок на прибуток підприємств і організацій; прибутковий
податок із фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизи; податок на
майно, що переходе в порядку спадщини або дарування; податок на
реалізацію ПММ; цільовий податок на потреби установ освіти; лесная
подать; единый налог на вмененный дохід; податок із продаж; податок на
майно фізичних осіб.
2. В 16–19 ст. у Росії державні доходи від продажу горілки мали форму
так званих “винных откупов”. Поясніть фіскально-адміністративні
особливості відкупної системи в порівнянні з акцизною. Які соціальні,
відчутні дотепер, наслідки мала відкупна система?
3. У 1894 р. у Росії була запроваджена фіскальна монополія на горілку
(“казенная продажа питей”). Поясніть її суть та мотиви, якими міг
керуватися ініціатор монополії міністр фінансів С.Ю. Вітте.
4. У чому полягає сенс заміни прогресивної шкали оподаткування
прибутковим податком на єдину пропорційну (“плоску”) ставку?
5. У чому ви вбачаєте сенс заміни процентної (адвалерної) ставки акцизу
(на горілку) на тверду (в руб. і коп. з одиниці продукції)? Поясніть.
6. З яких міркувань диференціюють рівень оподаткування майна, що
переходе в порядку спадщини або дарування, в залежності від ступеня
спорідненості (“черги”) спадкоємців?
7. У чому ви вбачаєте переваги і недоліки цільових податків на зразок
російського податку на потреби установ народної освіти?
8. Якій системі розподілу податкових надходжень між окремими ланками
бюджетної системи ви віддаєте перевагу: закріпленим податкам за певними
бюджетами чи податкам, що розподіляються між бюджетами за принципом
дольової участі? Поясніть. Яка система прийнята в Росії?
9. Платниками земельного податку є землевласники і землекористувачі, але
не орендарі землі. Поясніть.
10. Росія – країна унікально багата природними ресурсами. Деякі
економісти пропонують замінити існуючі податки системою ресурсних
платежів або навіть єдиним ресурсним податком. Прокоментуйте цю
пропозицію, оцініть реальність і наслідки її здійснення.
Література:
Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.:
Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.
Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.:
ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.
Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской.
– СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.
Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.:
Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
