Реферат на тему:
Культура та етика спілкування працівників органів дпс із платниками
податків
1. Сутність і розвиток професійної етики Завдання професійної етики
податківця
Нині поняттям “етика” охоплюється теорія моралі, що відображає явища,
стосунки людей у процесі соціальної діяльності. Отже, етика – це наука
про мораль, її походження, роль у суспільному та особистому житті
людини.
Термін “професійна етика” з’явився у результаті класифікації трудової
діяльності, виникнення різноманітних професійних груп.
Отже, об’єктом професійної етики є людина. Тому цілком закономірне
існування різноманітних видів професійної етики, що випливають із
розмаїття професій: лікарська, правнича, військова, інженерна, наукова
тощо. Існує і надпрофесійна етика: адміністративна, управлінська, етика
спілкування тощо, оскільки її норми поширюються на всі види трудової
діяльності і стосуються кожної професії.
Основні функції та завдання професійної етики полягають у моральному
регулюванні професійних відносин, підвищенні професійної майстерності
спеціаліста, розвиткові його професіоналізму, виробленні напряму
вдосконалення професійної моралі, доповненні її новими нормами,
традиціями та звичаями, формуванні стійких моральних якостей
спеціаліста, встановленні межі між правомірною та неправомірною
професійною поведінкою, обгрунтуванні професійного ідеалу та ін.
Професійна етика як наука не створює моральних норм, не диктує і не
нав’язує їх членам суспільства, інакше вона скотилася б на позиції
моралізаторства. Вона вивчає ці норми і своїм творчим розвитком лише
спонукає до їх утворення.
Термін “професійна етика” звичайно вживається для визначення не стільки
галузі етичної теорії, скільки своєрідного морального кодексу людей
певної професії. Професійна етика зумовлена особливостями деяких
професій, корпоративними інтересами, професійною культурою. Люди, які
виконують однакові або близькі професійні функції, відпрацьовують
специфічні традиції, об’єднуються на підставі професійної солідарності,
підтримують репутацію своєї соціальної групи.
В кожній професії є свої моральні проблеми. Але серед інших професій
вирізняється певна група таких, де вони виникають частіше, які
потребують особливої уваги. Професійна етика має значення насамперед для
професій, об’єктом яких є людина. Там, де представники певної професії в
силу її специфіки знаходяться в постійному або навіть безперервному
спілкуванні з іншими людьми існують специфічні “моральні кодекси” людей
цих професій, спеціальностей.
Професійна етика – це сукупність правил поведінки певної соціальної
групи, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин, що
обумовлюються професійною діяльністю, а також галузь науки, яка вивчає
специфіку проявів моралі в різних видах діяльності.
Професійна етика поширюється на ті соціальні групи, до яких
пред’являються найбільш високі моральні вимоги. Як система норм
професійна етика-це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у
службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та
відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у
колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за
виконання професійних обов’язків.
Професійна етика в обох випадках регламентується не тільки нормами
моралі, а й нормами права, що мають моральне походження та моральний
зміст.
Етика працівника державних податкових органів тісно пов’язана з
філософією, педагогікою, психологією, правом та культурологією.
Професійну етику слід розглядати в двох аспектах.
Як наука – це система знань про певний порядок службових і позаслужбових
відносин, правомірну поведінку, культуру професійних дій працівника
державних податкових органів, які характеризуються моральною чуйністю і
регламентовані наявними у суспільстві соціальними нормами,
загальнолюдськими цінностями, існуючим законодавством.
Як система норм професійна етика працівника державних податкових органів
– це сукупність законів, нормативів, що регулюють відносини з іншими
працівниками юридичних органів та громадянами, визначають рівень
моральної відповідальності податківця та виконання ним службових
обов’язків.
Етика податківця є специфічним видом професійної етики, яка аналізує
дію, причому закономірну, загальних принципів та норм моралі у межах
діяльності податківців.
У діяльності податківця можна виділити три етапи:
– Процес усвідомлення податківцем свого призначення, адаптації,
ознайомлення із службовими та функціональними обов’язками та специфікою
роботи податкових органів. Це фактично перші службові дії під контролем
наставника.
– Процес формування податківця як професіонала. Він характеризується
повною самостійністю у службовій діяльності, набуттям окремих навиків,
виробленням свого стилю та культури в роботі тощо.
– Досягнення вершин майстерності, сформованості податківця як
професіонала. Цей етап настає після багатьох років професійної
діяльності або інколи взагалі не настає.
В основу професійної етики працівників ДПС мають покладатися насамперед
професійні знання, уміння і навички, моральні норми і принципи, а також
основні аспекти професійної, соціальної (у тому числі моральної,
педагогічної, політичної, дипломатичної, внутрішньої, емоційної)
культури та службовий етикет. Професійна етика податківця грунтується на
таких основних принципах: вірність народу і закону, законність,
самодисципліна, об’єктивність, справедливість, ввічливість, терпимість,
повага, правдивість, активна життєва позиція.
Основні завдання етики працівника державної податкової служби:
– підвищувати довіру і впевненість суспільства в його етичних діях;
– узаконити накладення санкцій за неетичну поведінку;
– зменшити кількість неетичних вчинків шляхом їх осудження та покарання
за них;
– виховувати чуйність і підвищувати підготовленість працівників
державної податкової служби до ухвалення більш етичних варіантів
рішень;
– долати невпевненість у виборі між етичною і неетичною поведінкою;
– розвивати здібності і вміння аналізувати етичний і вартісний
результат;
– допомогти працівникам державної податкової служби у вирішенні дилеми
співвідношення етики вчинку і власного інтересу;
– підвищувати моральний розвиток державних службовців.
Працівник податкового органу повинен:
– поважати себе як особистість і з повагою ставитися до всіх
відвідувачів;
– усвідомлювати, що професійна репутація понад усе;
– цінувати співробітництво;
– пам’ятати, що ніщо так не компроментує, як розгубленість;
– бути терпимим до недоліків відвідувача.
Діяльність податківців має державний характер, оскільки вони – посадові
особи, представники влади, здійснюють владні повноваження. Вони
наділяються цими повноваженнями для захисту інтересів суспільства,
держави і її громадян. Закон визначає державний характер рішень, які
вони приймають, тому що від них залежить процес наповнення державного
бюджету. Органи ДПС наділені двома основними повноваженнями: збирати
державні податкові доходи та здійснювати контроль за дотриманням
платниками податків податкового законодавства.
Етика працівника податкових органів сприяє правильному формуванню
свідомості, поглядів працівників податкових органів, орієнтуючи їх на
обов’язкове дотримання моральних норм, забезпечення справедливості,
захисту прав, свобод, честі і гідності людей, охороні власної честі і
репутації. Працівник ДПС повинен пам’ятати, що вплив на платника
податків здійснюється не тільки за допомогою податкового законодавства,
методів адміністративного впливу, але і за рахунок особистих якостей, що
забезпечують йому довіру і повагу платника податків. Також важливими для
результативності діяльнності податківця є його інтелект, менталітет,
здібності, знання механізмів державної податкової служби. Працівник ДПС
повинен дотримуватись меж добрих взаємин з платниками податків. Це
потрібно для того, щоб у необхідний момент виявити неупередженість, щоб
інтереси справи збирання податків не вступили в протиріччя з особистими
інтересами працівника ДПС і платника податків.
Ознайомлення з особливостями професійної етики дозволяє сформувати у
працівників податкових органів більш досконале уявлення не тільки про
суспільство, не тільки про людину взагалі, але й про самих себе.
Пізнання самого себе, встановлення моральних меж свого існування,
усвідомлення можливості і безмежності самовдосконалення життєво
необхідні для співробітника податкових органів.
Податкова служба повинна мати свій імідж і авторитет серед платників
податків. Це фактор довіри платників податків до держави і до закону, а
значить – це інструмент національного добробуту. Однак імідж – це тонке
поняття. Варто один раз платнику податків зіткнутися з
непрофесіоналізмом чи брутальністю – і репутація самої установи може
різко похитнутися. Тому імідж податкової служби залежить від усіх
працівників, зайнятих в установі. Для професійної етики податківця
характерний особливо тісний взаємозв’язок правових і моральних норм, що
регулюють його професійну діяльність. Норми моралі професійної групи
можуть бути й системою “неписаних законів”, але життя переконує у
необхідності їхнього викладення у певному письмовому зведенні правил,
принципів, етичних вимог.Практично в усіх країнах Європи, у США існує
етичний кодекс поліцейського, працівника правоохоронних структур. Він
діє одночасно з присягою, доповнюючи її, розкриваючи більш детально і
зрозуміло морально-етичний зміст принципів, норм та загальноприйнятих
правил поведінки працівників під час служби, у повсякденному житті, його
ставленні до виконання професійного обов’язку, до громадян та колег,
начальників та старших. Зокрема, курси поліцейської етики викладаються у
поліцейських академіях та коледжах. Етичні кодекси поліцейського широко
використовуються у профорієнтації, підготовці кадрів поліції, у системі
професійно-морального виховання кадрів, моральному регулюванні їхньої
поведінці, в оцінці діяльності та контролі.Таким чином, професійна етика
– це перш за все специфічний моральний кодекс людей певної професії.
Створений також проект Кодексу професійної етики працівників державної
податкової служби (Див. Додаток №)
2. Професійна мораль. Моральні вимоги суспільства до працівників ОДПС
–
n –
A становищем у суспільстві. Слово “мораль” латинського походження і
означає норму поведінки людини стосовно себе самої, суспільства, заради
вищого блага людини і всього людства.
Професійна мораль – це система моральних та морально-правових норм, які
регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності. Формування
професійної моралі здійснюється завдяки рівням різних видів культури,
якими володіє податківець: інформаційної, економічної, державної
(конституційної), акторської, фізичної, бойової культури. Уміння
користуватися владними повноваженнями – принцип найбільш притаманний
податківцям, оскільки вони наділені значною владою. Реалізація його на
практиці базується на володінні податківцем високими моральними
якостями. Моральність багато важить у людському житті, оскільки гідність
людини як члена суспільства оцінюється, насамперед, за її моральними
якостями.
До загальних позитивних моральних якостей, якими має володіти працівник
ДПС належать: чесність, порядність, ввічливість, тактовність,
доброзичливість, охайність, вихованість, терпіння, гуманізм; до
спеціальних позитивних моральних якостей – ерудованість, компетентність,
принциповість, людяність, стриманість, рішучість, сміливість, уважність,
чуйність, самокритичність тощо.
Професійна мораль певним чином регулюється. Особливості цього
регулювання диктують правила – певну поведінку, виконання функціональних
обов’язків, реалізацію права. Тому професійна мораль не є чимось
незмінним, усталеним. Вона динамічна, варіантна, враховує соціальні
умови, напрями розвитку суспільства чи певної професії. Професійна
мораль видозмінюється у зв’язку із наповненням соціальної культури новим
змістом, відродженням загальнолюдських цінностей, прийняттям нового
законодавства, стажем роботи тощо.
Дії та рішення податківців зачіпають права та інтереси громадян, тому
вони повинні відповідати принципам і нормам моралі, охороні авторитету
державної влади і її представників. Виконання державних обов’язків
потребує від представників влади розвинутого почуття відповідальності за
свої рішення, дії. Процес стягування податків не є завжди добровільним,
тому співробітники ДПС виконують комунікативні, організаторські, виховні
та інші функції, реалізація яких вимагає найвищого напруження психіки,
зібраності у спілкуванні з платником податків. Їх дії та рішення повинні
відповідати закону.
Діяльність податківців здійснюється у сфері соціальних і міжособистісних
конфліктів. Люди, яким довірено вирішення соціальних і міжособистісних
конфліктів, несуть моральну відповідальність за свої дії і рішення.
Моральні проблеми завжди супроводжують податківців. Особливо слід
відмітити значення моральної культури в умовах кризового стану сучасного
суспільства, коли зростає необхідність залучення до роботи в податковій
системі найбільш вихованих в моральному плані, безумовно надійних та
стійких духом працівників. Це зумовлено тим, що в стані реформування
українського суспільства значні надії покладаються саме на податкові
органи, на відданих своїй справі фахівців, які вміють поступитися
особистим інтересом заради загального блага. Податківець не повинен
займатися питаннями, які можуть вплинути або бути пов’язаними з його
фінансовими інтересами дружини, дітей, родичів.
Спілкуючись із близькими та знайомими людьми, податківець не повинен
розголошувати службові відомості, демонструвати власну поінформованість,
брати на себе обов’язок вирішувати питання, які не входять до кола його
службових обов’язків.
Ще одна важлива сфера – особисте життя податківця, зокрема, його сімейні
стосунки, особисті зацікавлення, дозвілля. Чуйність, тактовність,
гостинність – ці та інші подібні риси повинні визначати поведінку
податківця в позаслужбовий час, у домашніх умовах.. Працівникам ДПС
забороняється займатись іншою роботою, HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyEakNjBXvE3kOQsi5k4XIGfaMjd*f
ZrbCXJIH-y02A1ax*Gh7Yk7CxD3mwBYC1aZJpzDOsRPR7JgkpckIY4TgVzCRRniEb2pSMrFr
RNW1T04SBXJjQ1yiAfLpYi8kxVSkfbfiWL9n2eA*9FAJnFftsZoegwKutAnyyyVXWompGtl0
IfC1YHDgZNQpH-6MwLq64c1fO4N-6ETTf7YvG0Z9TCsCL5Tfw6fSWZt8-sHySXf*fxJWnd0I
kgR4j9Jhfa8hWfPu1Jl9nm02NCC7mwYXgIv5*yR-612we27n3rAOMWQdy2pBz86jdBqlzli8
ro55ZQeDypUhbJiHn7pnXYyHCyfgYtzQtMlFYapyv902UL0cbqFbJ9gz2ycLSRYbgQBIQaUq
O9iL5PcLXdxGc8xuSrIn2CD7E7bd9qRNcVMAXrcl3CQGgwdA70fO04C9qN9cbUJTu2rv59ug
SYPRaDQpD5QHkmR6ooo1qPORrWSeawf9YRNWPCtpCmAXu6NBVIFLX4YdX8” \t “_blank”
кр ім професійної діяльності, особливо якщо вона входить у протиріччя з
службовими обов’язками.
Процес створення податкових органів вимагає посиленої уваги до
утвердження в свідомості працівників податкових служб рис, які
сприятимуть піднесенню рівня морального змісту професійної діяльності.
Працівник податкової служби не зможе досягти високого рівня
професіоналізму без умілої організації власної праці, тривалого
перебування на службі, пошуку раціональних способів компенсації часу,
відновлення фізичної енергії, зняття емоційної напруги тощо. Цьому
повинні допомогти правильно організований відпочинок та дозвілля,
розумне використання вільного часу. Ці чинники створюють ще й реальні
можливості для формування особистості, невимушеного згуртування
колективу. У такому колективі стихійно складаються позитивні
позаслужбові стосунки, засновані на спільності інтересів, захоплень,
симпатій, відбувається процес пізнання співробітників з нового, часто
несподіваного боку.
Далеко не всі моральні вимоги, з якими ми стикаємося, мають
універсальний характер, проте кожна з них, якщо тільки вона є насправді
моральною, може бути узагальненою або універсалізованою таким чином, що
стане правомірною відносно цілого класу певних дій, хто б не був їхнім
суб’єктом. Іншими словами: якщо перед індивідом у конкретній ситуації
висувається певна вимога, то ця вимога є власне моральною лише в тому
разі, якщо вона може бути зверненою й до будь-якої іншої людини, що
потрапила б в аналогічну ситуацію.
Моральні потреби постійно змінюються, оновлюються залежно від розвитку
суспільства. Вони не знають меж, із часом, із появою нових цілей,
можливостей та мотивів ускладнюються.
Зовнішнім проявом моралі є культура поведінки. Вона характеризується
способом вираження моральної та етичної свідомості у зовнішніх виявах.
Тому мораль грунтується на таких засадах: традиціях, звичаях, мові,
історії народу, громадській думці, співставленні особистих та суспільних
інтересів, якими визначається добровільний вибір поведінки, регульований
сумлінням. Для глибшого розуміння моралі важливим є знання моральних
принципів та моральних категорій. Принципи моралі покликані висвітлювати
характер відносин між суспільством та особою. До моральних принципів
належать усі вимоги суспільства до особи, що зобов’язують добровільно
виявляти у житті Зміст моральних принципів, моральних норм та вимог
визначається історичними умовами життєдіяльності та світоглядом,
життєвими потребами та інтересами людини, становищем у суспільстві.
Література:
Закони України
Закон України “Про державну податкову службу”.
Закон України ”Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні” № 2782 – ХІІ від 16 листопада 1992 р. // ВВР, 1993, №1, ст.1.
Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової
інформації” від 23 вересня 1997 р. // ВВР України. №49, 1997, ст.299.
Закон України “Про інформацію” від 02.10.92 № 2657- ХІІ // ВВР, 1992,
№48, ст.650.
Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р.
№3759 – ХІІ // ВВР, 1994, №10, ст.43.
Закон України ”Про рекламу” (т.11, с.7-18) від 3 липня 19996 р. № 270/96
– ВР // ВВР, 1996, №39, ст.181.
Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.96 №393/96 – ВР // ВВР,
1996, №47, ст.256.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181
–ІІІ
Накази ДПА України
Наказ ДПА від 17.07.2001 № 293.
Про затвердження Положення про волонтерів.
Наказ ДПА від 28.04.2000 №226 “Про утворення інспекцій по роботі з
великими платниками податків”.
Типові положення про підрозділи по роботі з платниками податків.
№ 626 від 26.12.98 Графік прийому відвідувачів.
Азаров М.Я.
Азаров М. Ідеологія податківців має бути такою: інспектор для платників,
а не навпаки // Консультант, – 2001, № 5, 3 січня.
Алехина И. Имидж и етикет делового человека. – М.., 1996. – 126с.
Баркеро Реберо Х.Д. Связи с общественностью в мире финансов. – М., 1996.
Бекешкіна І.Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні.
– К., 1994.
Біленчук П.Д. Правова деонтологія – К.: АТІКА, 1999. – 320с.
Биркенбия В. Язык интонации, мимики, жестов. – Спб, 1997.
Веникдитова В.И. О деловой этике и такте. – М., 1994.
Вечер Л.С. Секреты делового общения. – Минск, 1996.
Викентьев И.Л. Приемы рекламы и Public Relations. – Спб,1995.
Вольф І. Современный этикет. – М.: Кристина, 1996. – 255 с.
Выходец А.М., Кизилова Э.А. Культура и этика взаимоотношений налоговых
инспекторов с налогоплательщиками – К., 1999.
Гаєвський Б.А. Основи науки управління. – К.: МАУП, 1997. – 112 с.
Гарячі питання на “гарячих лініях”// Консультант, № 8-9, 20 лютого 2001
року, Ст.12
Головаха Н.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания.
– К., 1989.
Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999,
Діловий етикет. – К. Альтерпрес, 1998. – 320 с.
Добрович Л. Общение: наука и искусство. – М., 1996.
Доти Дороти Паблисити и паблик рилейшнз. – М., 1996.
Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. – М., 1980.
Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М., 1990.
Каррас Ч.Л. Искусство ведения переговоров. – М., 1997
Кобликов А.С. Юридическая этика. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 168 с.
Коваль А. Ділове спілкування. – К.,1992.
Коваленко В., Савченко О., Зикун Н. Організація діловодства в органах
ДПС. – Ірпінь, 2001.
Корніяка О. Мистецтво гречності – К., 1994.
Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз. – Київ, 1997.
Кохтев Н.Н., Розенталь Д.Э. Слово в рекламе. – М.: Экономика, 1978.
Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. – М., 1990.
Кромптон А. Мастерская рекламного текста. – М., 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
