Реферат на тему:
Доходи (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг
Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.
Реалізація продукції (Т – Г’) – це кінцева стадія кругообігу коштів
підприємства (Г – Т … В … Т’ – Г’), яка є його важливим показником.
Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між
виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.
Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за
споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам
покупців, суспільному попиту.
На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту
реалізації продукції:
а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача
права власності), – метод нарахування;
б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію –
касовий метод.
В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені
відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає
зміну форми вартості (Т – Г). Тому HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyCWCztC3XK0E2evCBq73wIc60teen
Xo76ZKo-xzq1EsrMRrQVzPCtvFO3LoJvqydIeRXH9gOMK-P1f40swKcA36Zig6HoFPH0Wdva
-ffp2GEmPN65M6IjoPJGjt56miTTiRc*UVZzTh8rEbl9A85yJPaPCTLLLauo-JmvypB0sGix
LFkgMOE1oordfUbzHFWXhws5R2I2QlS3rRWhQ0kV6FSuwnTTeD4095XV042TXQRswmNYEish
SUSpsclea-BuuMRrmu-hr8k0tIVhm9YtlmCdD2KNgZZj1tYjVVsMyKKNRVyYpAhY1VOrd-nW
REquRdStSCRqEeaf9t3fyMtGUgFpIwS-Tvmv20OoU37oUciYlbLxMkvQZsqoxgrOTmAR1smP
b8bmPopvbSQ5iQCiowZOuoVRw9KRYSSA4JhDX0YtaliI9RclcMa9o8hK9VbZCvb9nmKrinbS
75flsrTQrWFKA0z6eBPV-cGrvQECpopxVJS8SSpBxfXPo*xh0qXkZpuhGE” \t “_blank”
бартер , або прямий товарообмін (Т – Т), не можна вважати реалізацією
продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів,
нема надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається
зміни форми вартості.
Однак в економіці України досить велика питома вага товарообмінних
бартерних операцій. Про це свідчать дані, наведені в табл. 3.1.
Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом платежів. Багато
підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися
бартерними операціями.
Згідно з діючим господарським законодавством, бартерні операції нині
включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що певною
мірою викривляє реальний стан справ.
Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов,
залежить від:
1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;
2) рівня реалізаційних цін.
Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину
виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу
виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків
нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент
реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки.
Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги
асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.
Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою
чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки
реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.
На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи
регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від
рівня прейскурантних цін.
За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.
Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на
послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються
державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються
регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад
хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому
державою встановлюються індикативні ціни – мінімальний і максимальний
рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами,
які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій за домовленістю
сторін – постачальників і споживачів.
Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток
(планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної
продукції) і податок на додану вартість.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:
Ц1 = С + П
де Ц1 – ціна продукції (ціна виробника продукції); С – собівартість
продукції; П – прибуток.
Ц2 = С + П + ПДВ,
де Ц2 – ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ – податок на
додану вартість.
Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,
де – Ц3 ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість;
A3 – акцизний збір.
Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:
Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН, де Ц4 – роздрібна ціна продукції; ТН –
торгова націнка.
Приклад 1.
Собівартість виробу “А” становить 6 грн. Планова рентабельність
реалізації – 35%. Оптова ціна виробу “А” буде дорівнювати 8,10 грн. (6 +
6*0,35). Ціна виробу “А” з податком на додану вартість за ставки податку
20 % дорівнюватиме 9,72 грн. (8,10 + 8,10*0,2). Роздрібна ціна виробу
“А” за торгової націнки 30 % дорівнюватиме 12,64 грн. (9,72 + 9,72 *
0,3).
Приклад 2.
Собівартість підакцизного виробу “Б” становить 6 грн. Прибуток – 1,5
грн. за планової рентабельності 25 % (6 * 0,25). Ставка акцизного збору
– 2,5 грн. Тоді ціна підакцизного виробу “Б” дорівнюватиме 10 грн. (6 +
1,5 + 2,5). Ціна підакцизного виробу “Б” з податком на додану вартість
дорівнюватиме, за ставки податку 20 %, 12 грн. (10 + 10 * 0,2).
Роздрібна ціна підакцизного виробу “Б” з торговою націнкою 15 %
дорівнюватиме 13,8 грн. (12 + 12 х 0,15).
Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюються відпускні
та роздрібні ціни. Відвантаження продукції здійснюється посередникам
оптом або партіями за відпускними цінами. Посередники реалізують цю
продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, які включають
збутові .націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації
продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою.
Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують
торгову знижку.
За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим фактором
регулювання процесу виробництва та споживання і безпосередньо впливають
на попит і пропонування.
Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого
рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну
ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.
Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за
формулою:
В = Р*Ц,
де В – виручка, Р- кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації
кожного виробу.
Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів
у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового
періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг
реалізації обраховують з формули:
Р = З1 + Т – З2
.
0
??
0
?>
-о виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового
періоду; Т – випуск товарної продукції в плановому періоді; 32 – залишки
кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.
Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового
періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тім
числі з урахуванням попиту і пропонування.
Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено
в таблиці 3.2.
Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна
здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів
продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки
від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим
методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою
залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок
планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового
періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3.3).
Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом
відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення
доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу
продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки
залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування
прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення
банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в
кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності
підприємства.
Виручка від реалізації продукції- це сума коштів, які надійшли на
рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом
грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від
реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові
відносини між постачальниками і споживачами товару.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
