Реферат на тему:
Оподаткування прибутку підприємств
Становлення оподаткування прибутку
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб’єктів господарювання
є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість.
Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації,
матеріальними і прирівняними до них.
Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму
прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як
заробітна плата. .
Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і
собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє
вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.
Вибір об’єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо
принциповим і залежить від багатьох обставин Використання для обчислення
податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні
сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості
визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і
нормативних документів.
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об’єктом
оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток
належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується
регулююча функція щодо виробництва, Інших сфер господарської діяльності.
Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.
Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу)
свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики.
Протягом 1991-1997 pp. неодноразово змінювався об’єкт оподаткування. У
цей період об’єктами оподаткування послідовно були: 1991 р. – прибуток;
1992 р. – валовий дохід;
1993 р. (перший квартал) – прибуток; 1993 (з другого кварталу) –
1994 pp. – валовий дохід; 1995-1997 pp. (до 1 липня) – прибуток що
визначався коригуванням балансового прибутку; з 1 липня 1997 р. –
прибуток, що визначається через коригування валового доходу.
Така непослідовність у визначенні об’єкта оподаткування, часті суттєві
зміни методики його розрахунку створювали значні труднощі для платників
податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької
діяльності в цілому.
Період оподаткування прибутку підприємств 1995, 1996, 1997 (перше
півріччя) pp. був найтривалішим і свідчив про певну стабілізацію
податкової системи. Механізм оподаткування прибутку тоді сформувався
згідно із Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, що був
ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом указаного періоду в оподаткування
прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували його механізму в
цілому.
Цей період в оподаткуванні прибутку, окрім стабілізації податкової
політики, мав кілька інших позитивних особливостей, які заслуговують на
окрему увагу.
По-перше, об’єкт оподаткування визначався в основному через коригування
суми балансового прибутку. Схему визначення оподаткованого прибутку
зображено на рис. 5.3.
Таке коригування давало змогу:
– виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку
вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);
– звільнити від оподаткування прибуток, отриманий, від володіння
корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів
(це сприяло розвитку ринку цінних паперів);
– звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування
утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну
діяльність, поповнення оборотних коштів.
Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі
балансового прибутку, податковими адміністраціями здійснювався контроль
за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було
необхідності вести окремий податковий облік.
По-друге, у процесі визначення об’єкта оподаткування, крім оподаткованої
суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Так, об’єкт
оподаткування збільшувався на суму:
– збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій
унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за
звичайні;
– коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості
продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим
призначенням
– коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших
суб’єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і
нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).
Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності
суб’єктів господарювання.
По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат,
здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на
фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних
фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню
технічного прогресу.
a
†
a
a
„
†
%n&’’?(.*o*N-?7$8>8A8H9?9D:Oe:\;Ue;„
&
По-четверте, ставки податку були диференційовані за видами діяльності.
За базової ставки оподаткування 30% посередницькі операції
оподатковували в розмірі 45%, ігровий бізнес – у розмірі 60%.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
