Реферат на тему:
Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах
майбутніх періодів
План
1. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах
майбутніх періодів
2. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
3. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
Література
1. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах
майбутніх періодів
Незавершене виробництво – один з найважливіших напрямків авансування
оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 %
загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають
незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з
моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його
обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу,
розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного
виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку
виробничого циклу).
Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з
формули:
Н = З * Д * К
де З одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;
Д тривалість виробничого циклу, днів;
К коефіцієнт зростання витрат.
Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається
множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.
Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової
продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на
90.
Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних
карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу,
витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування
деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції
на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими
операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених
деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а
тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво
різниться, слід об’єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі
визначити середньозважений показник. Його величину розраховують,
виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі
продукції, що випускається, за плановою собівартістю (табл. 6.4).
Приклад 5.
Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110:
3150).
Цей розрахунок слід зробити для виробів, які становлять 70-80 %
собівартості всього випуску продукції.
Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у
незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному
виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і
темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від
особливостей продукції, що виробляється, технології та організації
виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є
коефіцієнт зростання витрат і більшим – норматив оборотних коштів.
Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат
протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт
зростання витрат (К) визначається з формули:
К=(А+ 0,5Б)/(А+Б)
де А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого
циклу;
Б – наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.
До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які
надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.
До наступних витрат відносять усі інші витрати – заробітну плату,
амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.
Приклад 6.
Виробнича собівартість виробу дорівнює 250 грн. Витрати в перший день
виробничого циклу становлять 150 гривень. Протягом решти днів витрати
розподіляються рівномірно. Відтак коефіцієнт зростання витрат
дорівнюватиме
(150+(100*0,5))/250=0,8
Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого
циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К)
визначається як середньозважений показник.
Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в
даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість
продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать
витрати, зв’язані з підготовкою нових виробництв і нових видів
продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва,
витрати, пов’язані з проведенням гірничих розробок, гірничопідготовчих,
розкривних та інших робіт.
Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за
формулою:
Н = Со + Рп – Рв
де Н – норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;
Co – сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого
періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;
Рп – витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними
кошторисами;
Рв – витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого
року та передбачені кошторисом виробництва.
Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в
розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на
основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який
підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з
розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.
Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів
здійснюється на кожний рік.
2. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті
технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті
замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.
Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо
тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її
оплати.
Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як
добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної
продукції в плановому році за виробничою собівартістю:
Н = 3*Р,
де 3 – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за
виробничою собівартістю (грн.);
Р – норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів).
Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях
і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки,
упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у
банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.
За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних
коштів для готової продукції на складі може бути визначена як
середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше
70-80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими
даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову
продукцію на складі.
Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції
на складі може бути зроблений за формою табл. 6.5.
Приклад 7.
Середня норма для всіх груп готової продукції на складі становила 5,8
дня (580 : 100).
Час на оформлення платіжних документів залежить від форми розрахунків,
умов відвантаження продукції. У розрахунках беремо цей показник за 2,5
дня. Отже, загальна норма оборотних коштів для готової продукції
становитиме 8,3 дня (5,8 +2,5). Якщо одноденні витрати на випуск
продукції становлять 82,0 тис. грн., то норматив оборотних коштів для
готової продукції становитиме 680,6 тис. грн. (82 х 8,3).
Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік
визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих
оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних
коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в
запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання
фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу
оборотних коштів мають бути забезпечені відповідні джерела.
3. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
l
n
n
hK-
hK-
hK-
я кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий
період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія
виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом
прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з
урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних
коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.
Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом
полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на
поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять
нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від
обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні
напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та
готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті
статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від
зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування,
малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів
(невиробничий норматив).
Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий
норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми
в плановому періоді.
Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від
зростання виробничої програми.
Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що
вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення
обертання оборотних коштів.
Приклад 8.
Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року
становив 1000 тис. грн., у тім числі виробничий – 800 тис. грн.,
невиробничий – 200 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий
рік передбачене в розмірі 10 % проти минулого року. У плановому році в
результаті реалізації заходів для поліпшення використання оборотних
коштів передбачається прискорення їх обертання на 2 %.
Виходячи з наведених даних виконаємо такі розрахунки.
1. Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:
(800*110%)/100%= 880 тис. грн.
2. Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:
(200×105%)/100%=210 тис. грн.
3. Загальний норматив на плановий рік становитиме 1090тис.грн. (880 +
210).
4. У зв’язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році
на 2 % визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів:
(1090*2%)/100%= 21,8 тис.грн.
5. Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням
прискорення обороту коштів становитиме 1068,2 тис. грн. (1090 – 21,8).
Приріст нормативу становитиме 68,2 тис. грн. (1068,2 – 1000).
На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким,
економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.
Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також
тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою
виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів;
резервів скорочення тривалості виробничого циклу; причин нагромадження
готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу
оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний
метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств,
відомств, виробничих об’єднань у процесі перспективного планування або
прогнозування.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
