.

Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
522 3971
Скачать документ

Реферат на тему:

Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств

План

1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

2. Арбітражне врегулювання господарських спорів

3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств

Література

1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за
товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування
заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового
стягнення, у тім числі звернення з позовом до арбітражного суду.

Позов до арбітражного суду може бути направлений тільки за умови
дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів,
який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією
про відшкодування заборгованості.

У претензії зазначаються:

а) реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких
направляється претензія; дата та номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’являється претензія; докази, які
підтверджують ці обставини;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій
оцінці;

д) перелік документів, які додаються до претензії.

Претензію підписує керівник підприємства або його заступник, її
надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під
розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня
одержання. Про результати розгляду претензії заявника інформують
письмово.

Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:

1. Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.

2. Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повістю
або частково.

3. Претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про
перерахування визнаної суми.

4. Претензію визнано і заборгованість погашено (отже, спір
урегульовано).

У перших двох випадках заявник змушений буде звернутися до арбітражного
суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось причин кошти
на розрахунковий рахунок кредитора не поступили (випадок 3), заявник
претензії після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді має право
пред’явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку
визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника,
а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то до розпорядження
додається також копія претензії. За браком грошей у боржника кредитор
після закінчення місячного строку з дня отримання позитивної відповіді
на претензію (однак, не раніше строку настання платежу за договором) має
право звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про
банкрутство неспроможного боржника.

У разі порушення строків розгляду претензії чи залишення її без
відповіді арбітражний суд у процесі вирішення господарського спору має
право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке допустило
таке порушення, штраф у розмірі 2 відсотків від суми претензії, але не
менше ніж 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не
більше ніж 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Арбітражне врегулювання господарських HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyOFe9I-oA-JbhrSdWfGon9hljYjBw
iVkts33oENU8tYKJGs76kjB50IPpobsv*Itkih3jnDnQxqLFjLq1zWb3NslbcqEPc94QoXyw
izegN6dLEaVVcRTTuo4GALVOgZiHmieKv9LXT-u0r*wXg*HMgckPQWjmoHUIp7etJeyhg1u2
oA41uaokL2wuAnEy3L8y*VIOQX6orgNmtSBqSWdMJ*NskXfV7PuJ-hO1pCRwIr7dY4wWnff*
7*czEe3i3voA2E6zIEDNStrt6*NmGl4ZV0IMsFz96nUmhSkc4u6JptPDA4P7koGjpOCd*Ek8
bP63ktVC04LVIH4ZxqOuxARIOTYC-eesuG58pYnbpxS0VCFsYFjvLiJDWMBiyRyYsxCG0jxv
13hlgO0VisQ2h6NJJF-IR7oLN-fHdyu0Epk5Zh2nbzcHpajfJNeGRzR1caZjHU6tMuRP4NZY
hBDpq8FOY7UnxhZ2YZC1S71ra-muU1KFNVsJvFMa2MhEdgg7JdJAAL6GXU” \t “_blank”
спор ів

У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або
частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання
спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом
про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, –
три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо відшкодування
неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності – 6
місяців. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є
підставою для відмови у позові.

Позовна заява повинна містити:

– найменування арбітражного суду, в який направляється заява;

– найменування сторін, їхні адреси;

– зміст позовних вимог;

– зазначення ціни позову;

– формулювання обставин, що з них випливає позовна заява;

– докази, які підтверджують позов;

– обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

– відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;

– перелік документів та доказів, які додаються до заяви. До позовної
заяви додаються документи, що підтверджують:

* статус суб’єкта підприємницької діяльності;

* відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (копія
претензії та квитанція або повідомлення про вручення);

* відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї
документів (квитанція або повідомлення про вручення);

* сплату державного мита в установленому порядку та розмірі;

* документи, що засвідчують повноваження представника позивача в
арбітражному суді.

Під ціною позову розуміють суму всіх вимог, пред’явлених до відповідача.
У позовах про стягнення грошей ціна позову визначається відповідною
сумою. У ціну позову включаються також указані в позовній заяві суми
неустойки (штрафу, пені).

Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають
сплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, а також
інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Сплата державного мита покладається:

* на сторону, що безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої
сторони (спір щодо укладання, зміни та розірвання договору);

* на обидві сторони, якщо суд відхилив частину пропозицій кожної зі
сторін;

* на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

* на сторону, через неправильні дії якої виник спір, незалежно від
результатів вирішення спору.

Ставки державного мита щодо заяв, які подаються до арбітражного суду,
встановлюються в таких розмірах:

1) щодо позовних заяв майнового характеру – 5% ціни позову, проте не
менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

2) щодо позовних заяв немайнового характеру і позовних заяв стосовно
спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання
господарських договорів і розглядаються в обласних, Київському і
Севастопольському міських арбітражних судах, – 5 Н.М.Д.Р.;

3) щодо позовних заяв і спорів, які виникають під час укладання, зміни
чи розірвання господарських договорів, котрі підлягають розгляду у
Вищому арбітражному суді України, – 6 н.м.д.г.

Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців
від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд
приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або
про відмову в позові повністю чи частково. Якщо ухвалено позитивне
рішення про стягнення дебіторської заборгованості, однак боржник не в
змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то протягом одного
місяця з дня винесення ухвали арбітражним судом (однак не раніше трьох
місяців із дня настання строку платежу за договором) кредитор може
звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного
боржника.

3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств

Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:

1. Бути механізмом запобігання непродуктивному використанню активів
підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі
банкрутства, однак мають значні резерви для успішної
фінансово-господарської діяльності в майбутньому.

????????????’?Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає
в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, пред’явлених до
боржника. Як показано на рис. 11.11., цього можна досягти:

а) продажем майна боржника та розподілом виручених коштів між
кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;

б) успішною реалізацією плану санації боржника;

в) через реалізацію плану реорганізації.

Отже, арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а) ліквідаційні;

б) реорганізаційні;

в) санаційні.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію
підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну
ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних
процедур належить зовнішнє управління майном та реорганізація
підприємства. Санація передбачає фінансове оздоровлення боржника.

До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував
перший метод задоволення претензій кредиторів. Проте в багатьох
економічно розвинутих країнах пріоритет віддається санації, а не
ліквідації підприємства-боржника. У ФРН, наприклад, головна увага
оновленого закону про банкрутство, що набрав чинності 01.01.1999 p.,
звертається на можливість задоволення претензій кредиторів на підставі
реалізації плану санації (реорганізації). На таких самих засадах
побудоване законодавство США, Франції та інших економічно розвинених
країн. У вітчизняному законодавстві про банкрутство, яке діяло до 2000
року, також передбачалася можливість санації підприємства в процесі
провадження справи про банкрутство, однак це питання було недостатньо
врегульованим.

У червні 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визначивши його
чинність з 1.01.2000 р. Цей Закон зробив свого роду революцію в. галузі
санації та запобігання банкрутству підприємств. Він, зокрема, дає таке
визначення банкрутства: банкрутство – це визнана арбітражним судом
неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити
визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури. Суб’єктом банкрутства вважається боржник,
неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання визнано
арбітражним судом.

За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору
(селекції) суб’єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність
даної інституції. Нагадаємо, що в Україні спостерігається стійка
тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство (табл.
11.1).

Література:

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.

Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.

Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.

Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.

Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.

Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.

Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.

Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.

Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.

Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020