.

Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв’язок з іншими предметами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
877 17244
Скачать документ

Реферат на тему:

Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та
методики викладання природознавства, їх зв’язок з іншими предметами

Основні завдання вивчення природознавства такі: розширити елементарні
знання учнів про предмети і явища природи, розкрити у доступній формі
зв’язки між неживою і живою природою, а також природою і трудовою
діяльністю людей, озброїти дітей матеріалістичним підходом до вивчення
природи і первинними атеїстичними знаннями, виховувати любов до рідної
країни. Мета курсу — комплексне пізнання природи і суспільства.

Специфіка природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з
тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі
уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям
осмислити закономірні зв’язки між явищами, виробити практичні уміння і
навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в
молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому
знань не розрізнених, а об’єднаних провідною ідеєю — ідеєю взаємозв’язку
всіх явищ природи.

Методика викладання природознавства як одна з галузей педагогічної науки
є складовою частиною загальної методики викладання біології. Вона
характеризується об’єктом, завданнями і методами дослідження. Об’єктом
вивчення методики природознавства є процес навчання молодших школярів
природознавству. Відомо, що у процесі навчання нерозривно пов’язані між
собою зміст навчання (навчальний предмет), діяльність учителя
(викладання) і діяльність учнів (навчання). Отже, методика
природознавства досліджує закономірність зв’язків між складовими
навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.

Перед методикою викладання природознавства як галуззю педагогічної науки
стоять такі завдання:

1) визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань
шкільного природознавства, його місця в системі освіти;

2) розробка змісту природознавства як навчального предмета; наукове
обґрунтування програм, підручників;

3) вироблення методів, методичних прийомів та організаційних форм
навчання відповідно до завдань і змісту природознавства;

4) розробка засобів навчання природознавству та матеріальної бази;

5) визначення вимог щодо підготовки вчителя як викладача
природознавства.

Методика викладання природознавства найтісніше пов’язана з педагогікою
як по лінії дидактики (теорії навчання), так і по лінії виховання.
Дидактика визначає загальні закони, принципи і правила навчання, що є
обов’язковими і для методики природознавства. Методика природознавства
застосовує і конкретизує загальнодидактичні положення відповідно до
особливостей навчального матеріалу з природознавства.

Методологічною основою методики викладання природознавства є
діалектичний матеріалізм. Методологія — філософське вчення про методи
пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до
процесу пізнання.

Діалектичний матеріалізм передбачає об’єктивний підхід до педагогічних
явищ, їх оцінки, аналіз розвитку явищ з розкриттям їхніх внутрішніх
суперечностей, взаємозв’язок і взаємозалежність явищ. Яке б педагогічне
явище не вивчалося, його потрібно розглядати всебічно, розкривати
внутрішні тенденції його розвитку. Щоб правильно розкрити об’єктивні
закономірності процесу навчання природознавству, треба навчитися бачити
суперечності, властиві і процесу навчання, аналізувати їх і на цій
основі виробляти шляхи усунення суперечностей.

Основною умовою нормального ходу процесу навчання є усунення
суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що
ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку,
знань, умінь і навичок.

: z0

У процесі навчання учитель повинен намагатися розв’язати суперечності:
«відоме — невідоме», «зрозуміле — незрозуміле», «головне — другорядне»,
«засвоєне — незасвоєне», «необхідне — випадкове» та ін. Подолання цих
суперечностей ґрунтує розумовий розвиток учнів, формує інтерес до
набуття знань, до навчання.

При вивченні явищ і предметів природи важливо не тільки з’ясовувати
подібність і відмінність об’єктів, що вивчаються, але й, головне,
встановлювати їх взаємозв’язки, взаємозалежності, що сприятиме
виробленню у свідомості учнів матеріалістичного розуміння процесів
життя.

Роль уявлень при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у
дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим
краще розвиваються у дітей пам’ять і мислення. Уявлення є також
необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учителя, а
також засвоєння матеріалу підручника.

Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет,
треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді
понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет як певний комплекс
подразників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утворюються
тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує, предмет як єдине
ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою
переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.

Так, діти, знайомлячись із снігом і льодом, за допомогою зорового
аналізатора сприймають особливості кольору снігу і льоду; органами
дотику — їх твердість, характер поверхні (гладенька, шорсткувата),
температуру; органами нюху — відсутність запаху та ін.

За даними сучасної психології, процес формування і розвитку понять
проходить такі етапи: організація спостережень одиничних предметів і
явищ; збагачення спостережень; виявлення загальних та істотних ознак
предметів і явищ, що вивчаються; визначення понять; вправи на
закріплення набутих знань; розширення об’єму й поглиблення змісту
понять.

Для міцного й осмисленого засвоєння знань дуже важливо не тільки
ознайомлювати дітей з окремими поняттями, а й показувати учням їх групи,
класи, категорії в підпорядкуванні, тобто підводити до ознайомлення з
системою понять.

Естетичне виховання є необхідною умовою формування всебічно розвиненої
особистості. Естетичне виховання при вивченні природознавства являє
собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й
осмислення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках,
спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої
творчості та природоохоронної праці дітей. Засобами естетичного
виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у
слові, музиці, художніх полотнах. Залучити дітей до краси природи —
важливе завдання вчителя. Як засвідчує практика, емоційно-естетичне
сприйняття природи та окремих її компонентів зумовлює значною мірою і
ставлення до них молодших школярів. Так, дітям подобаються квіти,
метелика, птахи перш за все тому, що вони красиві, а жаб, гадюк діти не
люблять, бо вони, на їхній погляд, некрасиві, бридкі.

Використана література

Ільченко Віра Романівна, Гуз Костянтин Жоржевич, Булава Леонід
Миколайович. Природознавство.- К.: Генеза, 2000.- 176с.

Шаламов Руслан Васильович, Бабченко Ганна Степанівна. Природознавство..-
Харків: Світ дитинства, 2000.- 176с.

Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному
та освітньому контексті: Монографія/ Ю.В.Павленко, С.П.Руда,
С.А.Хорошева, Ю.О.Храмов.- К.: Академперіодика, 2001.- 420с.-
(Бібліотека державного фонду фундаментальних досліджень).- 10.00

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020