.

Зустрічна торгівля та її форми. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її форми. Регулювання ЗЕД (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1 15686
Скачать документ

Контрольна робота

на тему:

Зустрічна торгівля та її форми. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
та її форми. Регулювання ЗЕД.

План

Вступ

1.Зустрічна торгівля та її форми.

2.Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її форми. Регулювання ЗЕД.

3.Практична частина.

Література

Вступ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні,
мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і
послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову
інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв’язки, з
одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні,
– з іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних
підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається,
насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і
ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У
зв’язку з цим зростає значення правового регулювання питань
функціонування різних суб’єктів господарської діяльності в Україні,
побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України,
так і за її межами і грунтуються на законах зовнішньоекономічної
Діяльності. Саме так це сформульовано в Законі України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”. З його прийняттям зовнішньоекономічна
Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є
нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття
зовнішньоекономічної діяльності, її суб’єктів, їхніх прав і свобод;
встановлюються принципи здійснення та організаційні форми
зовнішньоекономічної діяльності.

1.Зустрічна торгівля та її форми.

Зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, при здійсненні якої в
документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов’язання
експортерів і імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін
товарами. У останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими
платежами.

Однієї з особливостей зустрічної торгівлі є розширення практики
зустрічної закупівлі експортерами товарів, які не можуть бути ними
використані у власному виробництві, а зазделегідь призначаються для
подальшого продажу на зовнішньому або внутрішньому ринку.

Експерти ООН виділяють три основних різновиди міжнародних зустрічних
операцій:

* бартерні операції

* торгові компенсаційні операції

* промислові компенсаційні операції .

Під промисловою компенсаційною операцією розуміється операція, в якій
одна сторона здійснює поставку (часто погоджуючи також необхідне
фінансування) другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка
використовується останньою для створення нових виробничих потужностей. У
торговій компенсаційній операції, як правило, відсутні подібні
взаємовідносини між взаємними конкретними діями обох сторін.

Фахівці Організації економічної співпраці і розвитку (ОЭСР) поділяють
всі міжнародні зустрічні операції на дві категорії:

• торгова компенсація;

• промислова компенсація.

Під торговою компенсацією розуміється одна операція на невелику або
помірну суму, включаючи обмін надто різнорідними товарами, які звичайно
органічно не пов’язані між собою.

Під промисловою компенсацією розуміються такі операції, які охоплюють
продаж пов’язаних між собою товарів на більш велику суму, звичайно
відповідну вартості комплектного промислового обладнання або готових
підприємств.

І.Н. Герчикова вважає, що при класифікації міжнародних зустрічних
операцій потрібно вийти з організаційно-правової основи таких операцій і
принципу компенсації. При такому підході виділяється три вигляду
міжнародних зустрічних операцій :

• товарообмінні і компенсаційні операції на безвалютной основі;

• компенсаційні операції на комерційній основі;

• компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю.

Ці три основних вигляду операцій відрізняються великою різноманітністю з
точки зору їх цілей і характеру, термінів виконання, механізму
розрахунків, порядку здійснення.

/. Операції на основі натурального обміну – бартер . Бартерні операції
– представляють собою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна
оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентності обміну. Для
цих операцій характерні наявність контракту,

2. Комерційні операції, що передбачають участь продавця в реалізації
товарів. Має два різновиди:

• безпосередня закупівля товарів для внутрішньофірмового використання
або для перепродажу третій стороні;

* сприяння експортера в знаходженні покупця товарів імпортера.

Принципова відмінність полягає в тому, що при ній гроші
використовуються як міра вартості і засіб платежу.

Існує безліч різновидів операцій цієї групи, наприклад:

-компенсаційні операції. Продавець погоджується отримати оплату частково
або повністю у вигляді постачання яких-небудь товарів покупця.

-зустрічна закупівля (зустрічне постачання). Експортер зобов’язується
закупити або влаштувати закупівлю третьою стороною товарів імпортера на
певну суму.

– викуп застарілої продукції, т. т. залік залишкової вартості товарів,
що викупляються по ціні нових.

-зустрічне постачання як складова частина промислової співпраці,
наприклад компенсаційне постачання . Експортер постачає обладнання на
умовах кредиту, причому оплата кредитів, що надаються повинна
проводитися після отримання виручки від зустрічного постачання
продукції.

До цієї групи можна також віднести:

-операції з давальницькою сировиною, т.т. переробку іноземної сировини з
розрахунками за роботу початковою сировиною або продуктами переробки.

2.Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її форми. Регулювання ЗЕД.

Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності, розкриває Закон України
«Про зовнішньоекономічну діяльність» (ВВР, 1991, №29, ст.377).
Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської
діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності,
побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території
України, так і за її межами.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні
суб’єкти цієї діяльності, належать:

1.експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,
експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,
управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших,
що прямо і виключно не заборонені законами України; надання
вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності
суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у
випадках, передбачених законами України;

5. кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та
страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами
господарської діяльності зазначених установ на території України у
випадках, передбачених законами України;

6. спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає
створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних
господарських операцій та спільне володіння майном як на території
України, так і за її межами;

7. підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних
об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;
аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за
межами України;

8. та інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені
вищеназваним законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами
України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності е Україні є:

• юридичні особи, що зареєстровані як такі в Україні і мають постійне
місце знаходження на території України (підприємства, організації та
об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських
товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми,
посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові
установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі
юридичні особи, майно або капітал яких повністю перебуває у власності
іноземних суб’єктів господарської діяльності. Юридичні особи мають право
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних
документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є
юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне
місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами
України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

p

oeoeoeoeoeoeoeoeoeoenoeaaoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoe

‚//eeeee/e/////ee///////////

мають постійного місця проживання в Україні, мають зазначене право,
якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в
якій вони мають постійне місце проживання, або громадянами якої вони є.

Законодавство про іноземні інвестиції.

Особливості режиму іноземного інвестування на території України визначає
Закон України «Про режим іноземного інвестування» (ВВР, 1996, № 19, от.
80).

Іноземними інвесторами, заданим Законом, є:

суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а
саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж
законодавство України;

• фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на
території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші Іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими
відповідно до законодавства України,

Іноземні інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в Україні в
результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект. Іноземними суб’єктами господарської діяльності за законом України
«Про зовнішньоекономічну діяльність» вважаються суб’єкти господарської
діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце
проживання за межами України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком
України;

• валюти України – при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи
в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України
за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових
прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав
(прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи,
створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших
країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань,
які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій
валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора
або міжнародними торговельними звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з
українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих
підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам,
філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або
придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого
майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні
засоби та інші об’єкти власності, шляхом прямого одержання майна та
майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних
паперів;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл
продукції;

• в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без
створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами
господарської діяльності України.

Відносини, пов’язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються
вищеназваним Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними
договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші
правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні
інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється
національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за
винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними
договорами України.

Для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються
відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки,
соціальної сфери територій, може встановлюватися пільговий режим
інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Якщо в подальшому спеціальним законодавством України ‘ про іноземні
інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій,
зазначені в розділі 11 Закону України «Про режим іноземного
інвестування», то протягом десяти років з дня набрання чинності таким
законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні
гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в даному Законі.

До прав і обов’язків сторін, визначених угодою про розподіл . продукції,
протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на
момент її укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни
законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки,
забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є
Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Крім того, у відповідних
сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України:

– “Про захист іноземних інвестицій в Україні” (10.09.91);

– “Про дію міжнародних договорів на території України” (10.12.91);

– “Про іноземні інвестиції” (13.03.92);

– “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”
(17.12.93);

– “Про міжнародний комерційний арбітраж” (24.02.94);

– “Про режим іноземного інвестування” (19.03.96) тощо.

Варто враховувати регулюючу роль інших законів України, якими
передбачено ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю у
конкретних її видах і напрямках. Зокрема, ст. 41 Закону України “Про
цінні папери і фондову біржу” передбачає, що у разі розбіжності положень
цього Закону і правил міжнародного договору діє останній. Подібну ст. 22
містить і Закон України “Про інвестиційну діяльність” (18.09.91). Ст. 19
цього Закону містить положення про захист іноземних інвестицій. Крім
Законів України, важливе значення в регулюванні ЗЕД відіграють Укази
Президента України. Серед них:

– “Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за
цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових
суперечок” від 25.07.94;

– “Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту”
від 21.09.94;

– “Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних
термінів” від 04.10.94 тощо.

Нарешті, існують нормативні рішення Кабінету Міністрів України,
Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції,
інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і
нетарифного характеру.

Вищим законодавчим органом державного регулювання ЗЕД є Верховна Рада
України. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” Верховна Рада:

– приймає, скасовує і змінює закони про ЗЕД;

– затверджує головні напрямки зовнішньоекономічної політики України;

– укладає міжнародні договори;

– затверджує митні тарифи і збори;

– установлює спеціальні режими ЗЕД;

– затверджує списки товарів, що підпадають під ліцензування при експорті
або імпорті.

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади здійснює координацію
ЗЕД, приймає нормативні акти в межах своїх повноважень, подає свої
пропозиції до Верховної Ради України, складає платіжний баланс і
зведений валютний план.

Національний банк України регулює валютні і міжнародні питання ЗЕД. У
тому числі: зберігання і використання золотовалютних резервів,
взаємовідносини з центральними банками інших країн і міжнародними
фінансовими організаціями, підписання міжбанківських угод, регулювання
курсу національної валюти та ін.

Істотну роль у регулюванні ЗЕД відіграє Міністерство економіки України
та з питань європейської інтеграції (до його складу ввійшло колишнє
МЗЕЗТорг). У компетенції цього міністерства:

– проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні
суб’єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координація їхньої діяльності;

– контроль зовнішньоекономічної діяльності;

– нетарифне регулювання ЗЕД тощо.

Державний комітет митного контролю здійснює контроль ЗЕД відповідно до
чинного законодавства. Нарешті, у регулюванні зовнішньоекономічної
діяльності беруть участь органи місцевого управління: законодавчі і
розпорядницькі органи; територіальні підрозділи органів державного
регулювання ЗЕД.

Як економічні інструменти регулювання ЗЕД виступають:

– оподатковування суб’єктів ЗЕД;

– митне регулювання і контроль;

– ведення розрахунків і кредитування зовнішньоекономічних операцій;

– страхування зовнішньоекономічних операцій;

– ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

– заборона окремих видів експорту й імпорту;

– проведення антимонопольних заходів у сфері ЗЕД;

– розміщення державних замовлень на виробництво, експорт та імпорт;

– облік зовнішньоекономічних операцій, звітність, ревізія й аудит
суб’єктів ЗЕД;

– інформаційне забезпечення ЗЕД.

Література

1. Внешнеторговые операции / Сост.: И.С. Гринько. – Сумы, 1994.

2. Дениэлс Дж. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и
деловые операции: Пер. с англ. – 6-е изд. – М., 1994.

3. Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи / За ред. проф. О.А.
Ки-риченка. – X., 1997.

4. Київ у цифрах: Статистичний збірник. – К., 1997.

5. Покровская fl.fi. Организация и регулирование внешнеэкономической
деятельности: Учеб. для вузов. – М., 2000.

6. Савельев Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб.: Пер. з рос. – К.,
1995.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020