.

Особисті немайнові права та обов\’язки подружжя. Майнові правовідносини подружжя. Права та обов\’язки батьків і дітей. Позбавлення батьківських прав (

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1486 20899
Скачать документ

Реферат на тему:

Особисті немайнові права та обов’язки подружжя. Майнові правовідносини
подружжя. Права та обов’язки батьків і дітей. Позбавлення батьківських
прав

План

Вступ.

Особисті немайнові права та обов’язки подружжя. Майнові правовідносини
подружжя.

Права та обов’язки батьків і дітей. Позбавлення батьківських прав

1. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя. Майнові
правовідносини подружжя

Подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих
немайнових прав та обов’язків. Особисті немайнові права та обов’язки –
це такі, що не мають майнового змісту. В основу регулювання особистих
немайнових відносин між подружжям покладено принципи рівності при
набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов’язків.

Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя
належать:

1) право на материнство та батьківство. Мати дітей – природна потреба і
природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і
найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити
не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є
законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве
життя.

Оскільки право дружини на материнство може бути, за нормальних обставин,
реалізоване завдяки статевих стосунків з її чоловіком, небажання
чоловіка мати дитину або його нездатність до зачаття дитини може
спричинити розірвання шлюбу. В свою чергу відмова дружини від народження
дитини або нездатність її до народження дитини також може бути причиною
розірвання шлюбу;

2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.
Індивідуальність особи – це неповторна своєрідність людини. Чоловік і
дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх
звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих
звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові
взагалі;

3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на
здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та
відпочинку;

4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У
цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;

5) право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення
питань життя сім’ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між
собою обов’язки в сім’ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана
правова норма спрямована проти диктатури в сім’ї з боку одного з
подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові
сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;

6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є
право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин;
вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним
засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.

Подружжя зобов’язане:

1) спільно опікуватись побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної
любові, поваги, дружби, взаємодопомоги;

2) спільно піклуватися про матеріальне забезпечення родини;

3) вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров’я
і народження здорової дитини; а дружині-матері – умови для поєднання
материнства зі здійсненням нею інших прав і обов’язків.

Крім особистих немайнових прав і обов’язків, подружжя мають і відповідні
майнові права та обов’язки. Реєстрація шлюбу не припиняє права власності
на майно, яке належало дружині та чоловікові до цього моменту.

СК України встановлює два види власності подружжя: особиста приватна
власність дружини і чоловіка та спільна сумісна власність подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

і) майно, набуте кожним із них до шлюбу;

2) майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі
договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які
належали їй, йому особисто;

4) речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть
якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

5) премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;

6) кошти, одержані як відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

7) страхові суми, одержані за обов’язком або добровільним особистим
страхуванням.

Кожен з подружжя самостійно розпоряджається, володіє і користується
належним йому майном, але з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед
дітей. Це означає, що право власності одного з подружжя не є правом,
здійснювати яке він може лише відповідно до свого інтересу.

Спільною сумісною власністю вважається майно, набуте подружжям за час
шлюбу. Кожен з подружжя має рівне право щодо такого майна. Подружжя
користуються рівними правами на майно, набуте за час шлюбу і в тому
разі, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,
здійснював догляд за дітьми, навчався, хворів чи з інших поважних причин
не мав самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.61 СК України об’єктами права спільної сумісної власності
подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з
цивільного обігу, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші
доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або
внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за взаємною
згодою.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно
набуте за час шлюбу. 1 навпаки, незалежно від розірвання шлюбу колишнє
подружжя має право на розподіл спільної власності. Частки подружжя у
спільній сумісній власності є рівними, якщо інше не передбачено
договором між ними.

Законодавством також передбачені права та обов’язки подружжя по
утриманню один одного. Як правило, цей обов’язок виконується
добровільно. У разі невиконання цього обов’язку чоловік або дружина, що
потребує матеріальної допомоги, має право по суду вимагати надання
утримання (аліментів) від іншого, якщо останній спроможний їх надати. Це
право зберігається і після розірвання шлюбу.

Категорії осіб, що мають право на утримання (аліменти):

1) непрацездатні чоловік чи дружина. Непрацездатним вважається той з
подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є
інвалідом І, II чи III групи;

2) чоловік чи дружина, у яких заробітна плата, пенсія та інші доходи
нижчі за прожитковий мінімум;

3) дружина під час вагітності та протягом трьох років після народження
дитини (якщо дитина має недоліки фізичного чи психічного розвитку – до
досягнення дитиною шести років);

4) чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років
(якщо дитина має недоліки фізичного чи психічного розвитку

5 – до досягнення дитиною шести років); 5) чоловік або дружина, з ким
проживає дитина-інвалід. Не має права на утримання той із подружжя, хто
негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той хто став
непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це
встановлено судом.

:

Використана література: Конституція України – К. 1996 р. Основи правознавства. Гнатенко І.П. Основи правознавства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020