Сценарій уроку
Ми до тебе, казко, в гості завітали
Хлопчик. Прийшла, нарешті, довгожданна мить:
Герої казки нас усіх вітають.
І знову пісня радісно дзвенить,
І казка на екрані оживає.
Дівчинка. В країну казок підем я і ти,
У казці всім цікаво побувати.
Там вірних друзів можемо знайти
І знову з ними гарно заспівати.
Ведуча. Сьогодні ми Казку сюди запросили,
Щоб бачити Казку, слухать гуртом,
А Казка в завії десь там заблудила.
Давайте її погукаєм разом!
(Діти гукають казку).
Але Казка до нас прийде тоді, коли ми покажемо, як добре знаємо казки.
Отож слухайте й усі разом голосно відповідайте, з якої казки уривки, які
звучатимуть.
– Узяв дід ріпку за чуб, баба діда – за сорочку, внучка бабу – за
торочку…, промучились цілий день, а ріпка сидить, як пень.
-А чи знаєте з якої казочки ці слова: “Битий небиту везе”.
-А що це за казочка: “Ото Івасик як підріс трішки, став просити
батька…”
– З якої казки ця героїня:
“Я – коза-дереза,
Півбока луплена,
За три копи куплена.
Тупу-тупу ногами:
Сколю тебе рогами…”
(Відповіді дітей).
Казка (виходить на сцену). Молодці! Я дуже рада, що ви так гарно знаєте
казки. Добрий день, дорогі мої друзі! Я впевнена, що всі ви мене
впізнали. Так, я – Казка. Я приходжу до вас перед сном, щоб всі спали
спокійно, щоб у сні і наяву на вашому обличчі не зникала посмішка.
Сьогодні я поведу вас у свою країну – в чарівну, дивну Казкарію. Ми
зустрінемося з її веселими, дотепними героями.
Хлопчик. А де ж Котигорошко, що мав тебе супроводжувати, Казко?
Казка. А й справді, де ж він? Нумо погукаємо його.
(Усі гукають Котигорошка).
Котигорошко. Дорогі дівчата, дорогі хлоп’ята,
Я так спішив на ваше свято,
Але зі змієм щойно бився,
Ото ж бо трішки запізнився.
Ви, малята, і ти, Казко,
Вибачте мені, будь-ласка.
Казка. Малята! Вибачимо Котигорошкові за спізнення?
Діти (разом). Вибачимо.
Казка. Котигорошку, ти візьмеш з собою малят у країну Казкарію?
Котигорошко. Я візьму усіх,
Хто любить жартувати,
Танцювати і співати,
І казки розповідати.
А чи вмієте ви розгадувати загадки?
Казка. Малята, покажемо, на що ми здатні?
Котигорошко.
1. Що сходить без насіння? (Сонце).
2. На горищі у куточку
висить сито на кілочку. (Павутиння).
3. У батька – сім синів, а кожен син має одне лице біле, а інше – чорне.
(Тиждень, день і ніч).
4. У батька є 12 синів, але вони не зустрічаються усі разом. (12
місяців). (Діти відповідають).
Казка. Правильно! Це дванадцять місяців. Вони ніколи не зустрічаються
усі разом. Але сьогодні ми потрапимо в країну Казкарію, де в ніч перед
Новим роком зустрілися усі місяці.
Хлопчик. Тож котися, ти, Горошку,
Помаленько і потрошку.
На доріжках зупиняйся
І про нас не забувай.
Дівчинка. Будь сміливий, гарний, дужий,
Ні до кого не байдужий.
В гостях раді зустрічати
Тебе діти і звірята.
Казка. А зараз всі поспішаємо у країну Казкарію. (Зустріч із Колобком).
Колобок. Колобок я, колобок,
Стриб з горбочка на горбок,
На доріженьку казкову,
На галявину шовкову.
Я із дому втік,
І від зайця втік,
І від вовка втік.
Я в Казкарію спішу,
Від усіх тепер втечу.
Ведмідь. Стій! Прекрасний, запашний
Буде сніданок смачний.
Куди спішиш, ти, колобочку?
Колобок. У Казкарію спішу.
Ведмідь. А я тебе не пущу.
Колобок. Ого, який ти волохатий,
Та ще й незграбний, як гора.
Від тебе легко утікати,
Бувай здоров, мені пора.
Лисиця. Колобочку, стривай, куди ти поспішаєш?
Колобок. Я біжу, біжу, біжу –
У Казкарію спішу!
Лисиця. Колобочку, зачекай,
Мені пісню заспівай!
Колобок. Колобокя, колобок,
Стриб з горбочка на горбок,
На доріженьку казкову,
На галявину шовкову.
Я із дому втік,
&
(
n
p
?
O
(
p
?
O
І від зайця втік,
І від вовка втік,
Від ведмедя втік
І від тебе утечу,
Бо в Казкарію спішу.
(Лисиця хоче зловити Колобка, але він тікає. Лиска сідає біля куща і
співає пісеньку “Я лисичка, я сестричка”. З-за куща виходить Журавель).
Лисиця. Добридень, Журавлику, добридень, кумасику.
Журавель. Здорова була, Лисичко-Сестричко. Кого ти тут виглядаєш?
Лисичка. Та ж тебе, Журавлику. Я пригостила б тебе, але всі поспішають у
країну Казкарію. Йдемо і ми.
Дідова дочка (виходить на сцену). Послала мачуха по підсніжники. А де ж
їх взяти у таку заметіль? О, рукавичка невеличка на стежиночці лежить.
Відгукніться, любі друзі, хто у рукавичці сидить? (З рукавички чути
голоси).
– Є тут Мишка-гострозубка.
– Є тут Жабка-скрекотушка.
– Є тут Зайчик-куций хвіст.
– Ще Ведмедик і Лисичка заховались в рукавичку.
Дідова дочка. Любі звірята, допоможіть мені дістатись у країну Казкарію.
Там сьогодні збираються всі місяці. Вони допоможуть мені назбирати
підсніжників.
Звірі. З радістю допоможемо тобі, дівчино (усі вирушають у дорогу. На
сцену виходять 12 місяців).
Січень. Місяць Січень кличе Мороза,
Морозить лиця, щипає носа.
Лютий. А місяць Лютий вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.
Березень. Березень-місяць льоди поломить,
Весняну пісню річка задзвонить.
Квітень. Квітами Квітень всіх привітає,
Усі садочки він заквітчає.
Травень. А Травень прибуде у дні чудові,
Простелить всюди трави шовкові.
Червень. А місяць Червень луги покосить,
Червоним соком ягідки зросить.
Липень. А місяць Липень гарячим літом
Обсипле липи пахучим цвітом.
Серпень. А місяць Серпень серпом задзвонить,
Достиглий колос додолу склонить.
Вересень. Вересень місяць добре ґаздує,
Овоч смачненький дітям дарує.
Жовтень. А місяць Жовтень мряку розвіє,
В лісах, садочках лист пожовтіє.
Листопад. А Листопад, той жалю не має,
З дерев останнє листя зриває.
Грудень. А місяць Грудень на радість людям
Сніжком присипле замерзле груддя…
Дідова дочка. Брати-місяці! Допоможіть мені назбирати підсніжників.
Грудень. Хто ж взимку шукає підсніжників? Ну що, брати, допоможемо?
Травень. Допоможемо! Але спочатку відгадай загадки.
Січень. Вже морози розгулялися навколо,
Та в будинки не пускаєм лютий холод.
Снігурі злетілися на збори-віче…
Це який настав зимовий місяць? (Січень).
Лютий. Аж тріщить мороз, лютує,
Сніжна віхола танцює, А ставок у лід закутий… Що за місяць, діти?
(Лютий).
Березень. Ще вітер зимовий з дощем загуде,
Ще сніг острівками блищить де-не-де,
Береза сережки свої розпускає…
Чи ви здогадались, коли це буває? (У березні).
Місяці. Молодець, дівчино, гарно відгадала ти загадки. Ось тобі
винагорода. Дідова дочка. Підсніжники!
Ні, це не видумка і не слова
Зроблять таке диво.
Було б нам усім важко,
Коли б до нас у гості не завітала казка.
Казка. Любі діти!
Я мандрую скрізь по світу,
Малюкам пісні співаю,
Діткам казки повідаю.
Люблю, коли в гості мене закликають,
Люблю, копи в книгах про мене читають.
Ведуча. Дітки люблять вас читати.
Від казок, хоч треба спати,
їх ніяк не відірвати.
Полюбились так казки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки.
(На сцену виходять усі герої, вклоняються глядачам. Діти і гості
аплодують. На цьому свято казки закінчується).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
