Дипломна робота
на тему:
Діагональне облицювання стін
Зміст
1.Вступ………………………………………………………..
………………………………………….4
2.Технологічна
частина………………………………………………………..
………………….8
2.1. Загальні
відомості………………………………………………………
……………………..9
2.2. Вимоги до опоряджувальної
поверхні……………………………………………….11
2.3. Інструменти та матеріали для опоряджувальних
робіт……………………….13
2.4.Пристрої для виконання опорядження………………………………..…. 17
2.5. Підготовка поверхонь під
опорядження…………………………………………… 19
2.7. Технологія виконання опоряджувальних
робіт…………………………………..22
2.7. Організація праці при виконанні опоряджувальних
робіт…………………..24
2.8. Приймання та обмір опоряджувальних
робіт……………………………………..25
3. Заходи з охорони
праці………………………………………………………….
……………..28
4. Використана
література……………………………………………………..
…………………31
Завдання
професія: штукатур; маляр; лицювальник-плиточник
Тема: Діагональне облицювання стін
В дипломній роботі розробляються:
Текстова частина
1. Вступ.
2. Технологічна частина.
2.1. Загальні відомості.
2.2. Вимоги до опоряджувальної поверхні.
2.3. Інструменти та матеріали для опоряджувальних робіт.
2.4. Пристрої для виконання опоряджувальних робіт на висоті.
2.5. Підготовка поверхонь під опорядження.
2.6. Технологія виконання опоряджувальних робіт.
2.7. Організація праці при виконанні опоряджувальних робіт.
2.8. Приймання та обмір опоряджувальних робіт.
3. За ходи з охорони праці.
4. Використана література.
Графічна частина:
1 аркуш 1: креслення з технології опоряджувальних робіт
Вступ
Будівництво – це процес зведення будівель і споруд різного призначення
і яке пов’язане з промисловістю, сільським господарством та наукою. Для
будівництва машинобудування постачає основні засоби механізації, тобто
забезпечує будівельну галузь технікою.
Промисловість будівельних матеріалів забезпечує будівництво розчином,
цеглою, збірними залізобетонними конструкціями, опоряджувальними
матеріалами, необхідними для зведення будинків. Такий зв’язок
будівництва з іншими галузями промисловості підтверджують цифри:
будівництво споживає 15% усієї промислової продукції, у тому числі 90%
будівельних матеріалів, 50% продукції деревообробки. Приблизно 70
галузей промисловості постачають ресурси, необхідні для будівництва.
Так, перш ніж розпочати видобувати вугілля, виплавляти метал, будувати
кораблі чи виробляти електроенергію, необхідно побудувати шахту, домну,
корабельну чи електростанцію. Для сільського господарства будівельники
споруджують тваринницькі приміщення: корівники, свинарники, пташинники,
заводи з переробки сільськогосподарської продукції, сховища для овочів і
мінеральних добрив.
Розвиток науки неможливий без спорудження нових будівель, дослідних,
обчислювальних та інформаційних центрів, наукових бюро. Досягнення науки
і техніки впливають на розвиток будівництва. Наука створює нові
високопродуктивні машини та механізми, нові ефективні будівельні
матеріали, розробляє нові технології і форми організації праці
будівельників. Значним є внесок будівництва у невиробничу сферу.
Житлові будинки, нові мікрорайони зі школами, дитячими закладами,
лікарнями, підприємствами торгівлі, культурно-побутовими центрами – все
це робота будівельників. Таким чином, будівництво відіграє велику роль у
житті суспільства. Воно є матеріальним відкриттям безперервного розвитку
виробництва, вирішення житлових проблем, підвищення матеріального і
культурного рівня народу.
Будівництво – одна із галузей матеріального виробництва, в якій заняті
робітники багатьох професій: монтажники, муляри, штукатури, плиточники,
маляри тощо. Професія опоряджувальника дуже почесна на будівництві.
Висококваліфікований штукатур здатний, крім звичайної, виконувати
кольорову декоративну штукатурку, архітектурні елементи оздоблення
будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні роботи.
Штукатурні роботи виконують у будинках, збудованих із штучного чи
природного каменю (цегли, керамічних або бетонних каменів, черепашника
тощо), з великих панелей, бетонних чи керамічних блоків. Після
опорядження будівлі та їх приміщення набувають завершального вигляду, в
них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для
життя і праці людей.
У загальному обсязі будівництва опоряджувальні роботи займають значну
частину. Тому зниження їхньої вартості і трудомісткості має важливе
значення для інтенсифікації будівництва і можливе лише за умов
максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин і
механізмів, нових матеріалів і форм організації праці.
Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних
робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт
виконують на заводах. Застосовуючи тут механізацію і автоматизацію,
можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій.
Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниження
собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми та методи
наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих
бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних
карт, карт трудових процесів тощо. Підвищення якості виконуваних робіт
залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного
ставлення до своїх обов’язків, правильної організації праці в бригаді.
Для успішного виконання завдань кожен будівельник, зайнятий на
опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання,
будову і роботу застосовуваних машин і механізмів, передові методи
організації праці.
Технологічна
частина
2.1. Загальні відомості
До початку облицювальних робіт в приміщенні повинні бути закінчені всі
роботи, виконання яких може пошкодити облицьовану поверхню.
Конструктивні елементи будівлі, що підлягають облицюванню, повинні бути
стійкими.
Вертикальні поверхні можуть облицьовуватись плитками різними за формою,
розміром і кольором. Вибираючи рисунок облицювання, слід враховувати
розмір приміщення, його призначення, естетичні вимоги до кольору
облицювання тощо.
На облицьованій поверхні стін (рис, 1) розрізняють такі елементи
облицювання: цоколь, поле облицювання, фриз і карниз. Вони можуть бути
присутні всі або виконані в певній комбінації.
Рис. 1. Елементи плиткового облицювання стіни: І – карниз; 2 – фриз;
3 – поле облицювання; 4 – цоколь.
Цоколь, тобто нижній ряд плиток, виконують із спеціальних, фасонних
(вигнутих) плиток, потовщених або кольорових плиток. Поле облицювання
роблять з білих або кольорових однотонних плиток. Фриз може бути
виконаний з кольорових або візерунчастих плиток в один або два ряди. Це
залежить від висоти облицювання. І, нарешті, останній елемент
облицюванні — карниз. Він має обов’язково виступати з
площини облицювання, тому для його виконання використовують спеціальні
плитки більшої товщини.
Залежно від розміщення плиток і положення швів на поверхні розрізняють
три способи облицювань: шов у шов, в розбіг та по діагоналі (рис, 2).
Найбільш поширений і простий за виконанням спосіб — облицювання шов у
шов. Інші два способи облицювань потребують більших витрат часу,
професіоналізму, акуратності і точності в роботі.
Рис. 2. Способи розміщення плиток на поверхні: І – шов у шов;
2 – в розбіг; 3 – по діагоналі.
2.2. Вимоги до опоряджувальної поверхні.
При облицюванні стін плитками на цементному розчині відхилення поверхні
від вертикалі до 15 мм і нерівності на ній повинні вирівнюватись
цементним розчином. Якщо відхилення більше 15 мм розчин наносять по
попередньо надійно закріпленим сіткам.
Відхилення віконних ї дверних укосів, стовпів від вертикалі допускається
не більше 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше 3 мм на весь
елемент.
Якщо плитки закріплюють на поверхні мастиками, відхилення поверхні, що
облицьовують, від вертикалі не повинно бути більше 3 мм на 1 м висоти.
До початку внутрішніх облицювальних робіт мають бути завершені всі
роботи но влаштуванню покрівлі будівлі або водонепроникного перекриття
над частиною будівлі, яку облицьовують, У приміщеннях мають бути
закінчені псі роботи, пов’язані з монтажем потайних проводок та
встановлені коробки у дверні і віконні прорізи. Облицьовувати на
розчинах і мастиках можна дише тоді, коли навантаження на стіни досягло
не менше 65% від проектного.
Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлога, тому на них
повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої
підлоги. Це буде нижній край облицьованої стіни,
У процесі облицювання поверхні плитками перевіряють якість:
• конструкцій, які облицьовують;
• підготовки поверхні;
• плиток і плит;
• сухих і розчинових сумішей;
• нанесення розчинової клейової суміші на облицьовувану поверхню;
• заповнення проміжків між плитками та облицьовуваною поверхнею;
• заповнення швів під час облицювання.
Крім того, контролюють:
• дотримання технологічної послідовності операцій з облицювання;
• рівність облицювання;
• товщину і ширину швів між плитками чи плитами;
• відповідність малюнку проекту;
• наявність і якість потрібних для виконання робіт інструментів і
пристроїв.
2.3. Інструменти та матеріали для опоряджувальних робіт.
Всі основні підготовчі роботи виконують з допомогою ручних машин і
механізмів, інструментів, приспосіблень і інвентаря.
З кам’яних і бетонних поверхонь наплави розчину і сміття очищають
сталевим скребком (рис. З, а); випуклості сколюють скарпелем і молотком
(рис. З, б, в); виступаючі нерівності з поверхні видаляють циклею (рис.
3,г).
Рис. 3. Інструменти для очищення і вирівнювання поверхні основи: а –
скребок; б – скарпель; в – молоток; г – цикля.
Глибокі впадини на поверхні основи заробляють цементним розчином,
використовуючи кельму (рис. 4, а), малі нерівності вирівнюють
полімерцементним розчином з допомогою шпателя (рис. 4, б, в). Насічку на
поверхні бетону виконують бучардою або молотком (рис. 4, г, д).
Рис. 4. Інструменти для зароблений нерівностей і насікання поверхні
основи: а – кельма; б – шпатель із змінним полотном; в – теж з
подовженою ручкою; г – бучарда; д – насікальний молоток.
Для накидання розчину на стіни користуються звичайними серцеподібними
кельмами, а для намазування розчину на плитку – прямокутними.
Для нарізання і обробки керамічних і скляних плиток застосовують
різальні інструменти, спеціальні молотки, кліщі тощо.
Склоріз алмазний (рис. 5, а) застосовують для розрізання глазурованих і
скляних плиток. Різальною частиною склоріза с встановлений в обойму
невеликий кристал алмазу — найтвердішого мінералу. Алмази випускають під
номерами. Вони бувають трьох видів: дрібні, середні і великі. Алмаз
повинен зберігатись в сухому місці у спеціальному шкіряному або
матерчатому чохлі. Під час роботи з алмазом треба бути уважним і не
допускати, щоб він падав. У зв’язку з високою вартістю алмаза його
замінюють роликовим склорізом.
Склорізи роликові (рис. 5, 6) бувають з одним, трьома або шістьма
роликами. Їх застосовують для нарізання плиток, а також у склярських
роботах. Різальною частиною склоріза є ролик, що обертається навколо
осі. Виготовляють ролики з твердих сплавів. Обойму з роликами
закріплюють на корпусі склоріза за допомогою гвинта. Коли один ролик
затупився, поворотом обойми в робоче положення ставлять наступний ролик.
Рис. 5. Інструменти для розрізування плиток: а – склоріз алмазний;
б – склоріз роликовий; в – сталевий різець.
Сталевий різець (рис. 5, в) з побідитовим наконечником застосовують для
розрізання плиток. Довжина різця 150 мм. Замість такого спеціального
різця можна використовувати різці, що застосовуються в токарній справі.
Пристрій для розрізування плиток (рис. 6) складається з двох стержнів 2,
вздовж яких вільно пересувається повзун 4 з обмежувачем 5. Потрібне
положення повзуна фіксують гвинтом 3. На кінці верхнього стержня
пристрою закріплено різальний валик 6 так, щоб він міг вільно
обертатись, а на кінці нижнього — гумовий валик 7.
Рис. 6. Пристрій для розрізування плиток: 1 – пружина; 2 – металеві
стержні; 3 – гвинт; 4 – повзун; 5 – обмежувач; 6 – різальний ролик;
7 – гумовий валик.
Користуючись таким пристроєм розрізують глазуровані і скляні плитки.
Молоток плиточника (рис. 7, а) застосовують для насікання керамічної
метлахської плитки вздовж наміченої лінії перед переломленням її, а
також для підрубання і відколювання виступаючих частин плитки вздовж
кромки після її переломлення. Маса молотка 70—80 г, довжина 25см. Для
пробивання отворів у глазурованих плитках застосовують молоток з
загостреним кінцем у вигляді чотиригранної піраміди або спеціальну
розвертку (рис. 7, б).
Для відломлювання частинок плитки (нерівності), що залишились вздовж
лінії розколу плитки, використовують кусачки (рис. 7, в) або кліщі (рис.
7, г).
Рис. 7. Інструменти для обробки керамічних плиток: а – молоток
плиточника; б – розвертка; в – кусачки; г – кліщі.
2.4. Пристрої для виконання опоряджувальних робіт на висоті,
Плиточні роботи на висоті до 4м виконують з помосту, а у разі невеликого
обсягу робіт – и інвентарних пересувних столиків.
Верхні площини стін приміщенні облицьовують з помосту. Поміст
влаштовують із інвентарних столиків, котрі встановлюють вздовж однієї із
стін приміщення на відстані 1,5…2м один від одного і перекривають
спеціально виготовленими щитами або дошками. Тимчасовий поміст можна
зробити з дощок, які укладають на попередньо виготовлені дерев’яні
козли. Настелені дошки прибивають до козел, цвяхами.
Пересувні інвентарні столики. Конструктивно воли схожі але призначення і
виробничі можливості їхні різні. Виробляють їх із металевих руб або
кутикової стані.
Пересувний різновисотний столик (рис. 8, а) виготовляють з труб або
кутникової сталі. Він складається з чотиристоякового опорного каркаса,
драбини і дерев’яного настилу. Конструкція столика передбачає можливість
піднімання настилу завдяки висувним стоякам, які переміщують вздовж
нерухомих стояків і закріплюють штирями або спеціальними затискними
-гвинтами на потрібній висоті (від 0»? до 1,7…2,5м). Як настил
використовують інвентарний дерев’яний щит розміром, від 60×120 до
80хІ60см. Якщо настил столика необхідно підняти на висоту більше 1,1м,
його з одного боку обгороджують захисним поруччям.
Двовисотний столик (рис, 8, б) складається з опорного каркаса, драбини,
захисних засобів (поруччя), настилу і полиці дал розміщення пристроїв та
інструменту. Столик призначений для виконання опоряджувальних робіт в
приміщеннях заввишки 2,5…2,7м, Конструкція його дає змогу фіксувати
положення настилу на двох рівнях 0,7 і 0,9м. Розмір робочої площадки
столика – 60х100см, маса – 22кг.
Рис. 8. Пересувні інвентарні столики:
а – різновисотний; б – двовисотний; 1 – нерухомий стояк; 2 – драбина; 3
–
висувний стояк; 4 – настиль; 5 – штир; 6 – підкіс; 7 – полиці; 8 –
поруччя.
H
¶*
e
????
??
-.5. Підготовка поверхонь під опорядження.
Поверхні, що будуть облицьовуватись, підготовлюють так само, як під
штукатурення. Кам’яні поверхні, відхиленні яких від вертикалі
відповідають технічним вимогам, перед облицюванням очищають від пилу,
патьоків розчину ї змочують водою. Якщо на поверхні є окремі западини
або відхилення від вертикалі, ці місця виправляють шаром цементного
розчину. Після розрівнювання розчину і перевірки рівності поверхні
правилом, ділянки, вкриті розчином, подряпують, роблячи на них
хвилеподібні або похилі, під аутом 45°, борозни. Окремі виступи на
поверхні зрубують зубилами.
Цегляні поверхні з кладкою у повний шов, а також бетонні поверхні
насікають, очищають від пилу ї перед облицюванням змочують водою.
Дерев’яні стіни і перегородки, призначені для облицювання попередньо
вкривають гідроізоляційним матеріалом: толем або руберойдом. Рулонні
гідроізоляційні матеріали прибивають внапусток у два шари толевими
цвяхами. При використанні звичайних цвяхів завдовжки 30—40 мм їх
забивають до половини довжини, а решту загинають, притискуючи толь.
Потім до поверхні прибивають металеву сітку або обплутують її дротом,
натягуючи на попередньо забиті цвяхи. Після цього підготовлену поверхню
вкривають шаром цементного розчину складу 1:3 або 1:4, завтовшки не
менше як 15 мм, який не розрівнюють, а лише трохи ущільнюють. Зразу ж
після ущільнення на шарі розчину подряпкою роблять борозни.
Облицьовувати поверхню починають після повного затвердіння підготовчого
шару.
Рівні і гладенькі поверхні великопанельних стін і перегородок
облицьовують плиткою, яку закріплюють на спеціальних мастиках. Тому
поверхні їх перед облицюванням очищають від патьоків розчину, бруду і
обмітають від пилу. Окремі дефектні місця підмазують цементним або
цементно-вапняним розчином, затираючи їх теркою. Облицьовувати
підготовлену поверхню можна після повного висихання розчину в місцях
підмазки.
Перед облицюванням стій керамічними глазурованими і скляними плитками на
розчині підготовлену поверхню змочують водою.
Підготовлену до облицювання поверхню провішують і, якщо довжина її до 4
м, встановлюють на ній у кутах чотири маячні плитки (рис, 9). Плитки
встановлюють тимчасово на гіпсовому розчині на товщину шару облицювання.
Місце розміщення верхніх маячних плиток 3 по висоті не мас істотного
значення, але боком, кромка їх повинна знаходитись від суміжної стіни на
відстані, що дорівнює ширині плитки, і співпадати з шнуром виска, а
нижні плитки 1 встановлюють так, щоб верхні кромки їх буди на одній
горизонтальній лінії. Якщо стіна має довжину більше 4 м, то на ній
встановлюють 6, 8 і більше маячних плиток. Це роблять для того, щоб
шнур, який будуть натягувати між цими плитками, під час облицювання не
провисав.
Рис. 9. Розміщення шнурів перед облицюванням ділянки стіни: 1 – нижні
маячні плитки; 2 – вертикальний шнур; 3 – верхні маячні плитки; 4 –
горизонтальний шнур.
Після встановлення маячних плиток на рівні верхньої кромки першого ряду
в кутах стіни забивають два цвяхи і натягують між ними шнур.
Орієнтуючись на цей шнур, укладають перший ряд плиток, починаючи від
середини стіни» спочатку вліво, а потім — вправо. Підійшовши до маячної
плитки, її знімають, поверхню під нею очищають від гіпсового розчину, а
на це місце встановлюють плитку на цементному розчині. Маячні плитки
можна зразу ж встановлювати на цементному розчині, У цьому випадку їх у
процесі облицювання не потрібно буде видаляти з поверхні (якщо вони
встановлені на своєму місці). Якщо кути приміщення будуть
облицьовуватись фасонними кутовими плитками, то до куш не доходять на
відстань, що дорівнює ширині сторони кутової плитки, що заходить .на цю
стіну. Якщо кути будуть облицьовуватись рядовою шиїткою, то
облицьовування доводять до суміжної стіни. Слід зауважити, що ще до
початку облицювання, підраховують, яка кількість цілих плиток
розміститься на стіні в одному ряду і роблять так, щоб ряд починався або
закінчувався цілою плиткою.
2.6. Технологія виконання опоряджувальних робіт.
Перед початком облицювання стіни провішують, установлюють маяки і
розмічають місцезнаходження фризового ряду, який буде огортати поверхню
облицювання, При цьому із внутрішньої сторони фризу повинно прилягати
ціле число трикутних плиток 4, 5 (рис. 10, а). Починають облицювання з
укладанні фризових плиток по периметру стіни. Спочатку по натягнутому
причальному шнуру укладають на розчині нижню стрічку 1 фризу на всю
довжину облицювальної поверхні. Потім по виску укладають а їй
вертикальної стрічки, Із внутрішньої сторони викладеного фризу укладають
на розчині трикутні половинки плиток, починаючи від кута, спочатку по
нижній, а потім по вертикальній стрічці.
Для зберігання рисунка облицювання по фризових стрічках в куті фризу
можна укладати неповнорозмірні плитки 6 (рис. 10, б). Такі вставки
знешкоджують випадкові неув’язки, допущені при розмітці. Четвертинні
плитки, укладені в кутах фризу, забезпечують цілісність рисунку
багатоколірної облицьовки.
Дзеркало покриття укладають похиленими радами, починаючи з кута. Плитку
кожного ряду орієнтують по трикутним плиткам фризових стрічок і по
натягнутому причальному шнуру. Облицьовку стін завертають вертикальною
фризовою стрічкою.
По ходу роботи правилом перевіряють рівність облицьованої поверхні І
контролюють якість швів. Вони повинні бути прямолінійні, взаємно
перпендикулярні і мати однакову товщину.
Діагональне облицювання стін відрізняється декоративністю, але вимагає
дбайливого сортування плиток і великих трудових затрат.
Рис. 10, Діагональне облицювання стін плитками із вставками двох
трикутних плиток (а) і четвертинок (б) в кутах; 1 – нижня стрічка фризу;
2,3 – вертикалью і верхня стрічки; 4,5 – трикутні плитки в кутах : но
периметру фризу; 6 – вставка із нестандартних плиток; 7 – причальний
шнур; 8 – четвертини в кутках фризу; 9 – “дзеркало” укладеної плитки;
2.7. Організація праці при виконанні опоряджувальних робіт.
Облицювання вертикальних поверхонь ведуть поточно-цикловим методом, при
якому весь комплекс робіт виконують ланки облицювальників-плиточників.
Облицювання стін і перегородок керамічною плиткою на розчині по маяках
або з допомогою шаблонів виконує ланка із трьох чоловік,
Облицювальник-плиточник 4-го розраду провішує і розмічає поверхні,
установлює мами або шаблони, укладає плитку на розчин і перевіряє якість
облицювання. Робітник 3-го розраду сортує, прирізає і свердлить плитки,
наносить вирівнюючий шар на поверхню, яка підлягає облицюванню і
допомагає робітнику 4-го розряду провішувати стіни і встановлювати маяки
або шаблони. Облицювальник-плиточник 2-го розряду подає матеріали,
приготовляє і перемішує розчин, готує поверхні під облицюванні
(наносить борозди, зволожує основу), очищає і змочує зворотню сторону
плиток, заповнює шви між плитками.
Робоче місце організовують так, щоб необхідні матеріали і інвентар були
зручно розміщені. Запаси розчину, облицювальної плитки розраховані на
1…1,5 год роботи.
Пакетне облицювання стін і перегородок виковує ланка із двох робітників.
Робітник 4-го розряду провішує і розмічає поверхні, укладає плитки і
шаблон, наносить на них розчин, установлює шаблон на поверхню і
перевіряє правильність облицювання. Облицювальник-плиточник 2-го розряду
сортує плитки по розмірах і кольору, подає матеріали і переміщує
(приготовляє) розчин, готує поверхню під облицювання, і помагає другому
робітникові встановлювати шаблон.
Організація, праці при облицюванні стін плитками на клеючих мастиках
така ж, як при облицюванні плиток на розчинах.
2.8. Приймання та обмір опоряджувальних робіт.
Основні дефекти плиткових облицювань, причини їх виникнення та способи
усунення.
Відшарування плиток від поверхні прошарку буває при застосуванні у
розчинах низькомарочних неякісних цементів; забрудненого поза нормою
глиняними або органічними домішками піску; перевищення товщини прошарку
під плитками (більше 15 мм); укладання плиток на прошарок, що почав
тужавіти; укладання плиток запилених, забруднених і не зволожених водою
(якщо останнє передбачається технологією). Щоб встановити цей дефект,
окремі підозрілі місця простукують киянкою. Глухий звук свідчить про
дефект ділянки покриття. Щоб усунути цей дефект, плитки, що погано
утримуються на поверхні, знімають, а пошкоджені місця очищають від
розчину до простильного підготовчого шару, потім очищають від пилу і
рясно змочують водою. Після цього підготовлені ділянки поверхні знову
облицьовують новими плитками.
Щілини на окремих керамічних плитках виникають при застосуванні
неякісних, погано обпалених плиток. Щоб усунути такий дефект, пошкоджені
плитки разом з прошарком, що був під ними, зрубують з поверхні, а на їх
місце укладають нові якісні плитки.
Нерівності швів утворюються внаслідок неохайної роботи плиточника, а
також при облицюванні поверхні без перевірки швів контрольними
пристроями і без шнура. Цей дефект усувати після закінчення облицювання
певної ділянки поверхні дуже важко, бо викривлення шва одного ряду
плиток спричинює до викривлення інших рядів. Тому за рівністю швів
плиточник мас весь час слідкувати у процесі своєї роботи, щоб не
допускати такого дефекту. Якщо ж виникне необхідність переробити роботу,
то поверхню очищають від старих плиток і облицьовують новими,
додержуючись правильних прийомів робіт і необхідного контролю по ходу
облицювання.
Забруднення плиткового покриття виникає при неохайній роботі і
несвоєчасному видаленню з поверхні розчину або мастики, що виступає з
швів під час облицювання. Щоб усунути з поверхні бризки і патьоки від
цементного розчину, їх обережно, аби не пошкодити облицювання, зчищають
лопаткою. Потім ці місця промивають 2…3 %-ним розчином соляної кислоти
і всю поверхню промивають водою.
Місця, забруднені мастикою, промивають розчинником (скипідаром, бензином
або гасом), після чого всю поверхню витирають сухими ганчірками і
промивають водою.
Під час приймання облицювальних робіт перевіряють:
• зовнішній вигляд і малюнок готового облицювання та відповідність його
проекту;
• якість плиток в облицюванні;
• вертикальність, горизонтальність і прямолінійність лузг, швів;
• рівність поверхні облицювання та нерівності у швах;
• міцність зчеплення плиток з основою;
• товщину шару розчинової суміші між конструкціями та плитками;
• ширину швів в облицюванні.
Облицювання слід виконувати однотипними плитками та відповідно до
малюнка, заданого проектом. На поверхні облицювання не допускається
наявність висолів, плям бруду, слідів розчину, помітних місць із
пошкодженим глянцом.
Плитки не повинні мати тріщин, косини, прогинів і скручувань. Шви між
ними мають бути рівними і заповненими розчином. Між плиткою і поверхнею,
що облицьовується, неприпустима наявність порожнин. Відсутність порожнин
між плитками і поверхнею встановлюють простукуванням (за глухим звуком).
Для виявлення наявності порожнин між поверхнею, що облицьовується, та
плитками можна використовувати ультразвукові прилади поверхневого або
наскрізного прозвучування конструкцій. Площа порожнин під плитками не
повинна перевищувати 5 % загальної площі облицьованої поверхні.
Міцність зчеплення облицювальних плиток з основою перевіряють за
допомогою адгезиметрів.
Заходи
з охорони праці
При виконанні облицювальних робіт необхідно працювати на справних
риштуваннях, помостах та інших пристроях, дотримуючись вимог правил
техніки безпеки під час роботи на висоті.
Будівельні роботи на висоті до 4м виконують з помостів або столиків, на
висоті більше 4м – з риштувань, пересувних вишок,
Робочі місця, розміщені над землею вище 1 м, мають бути обгороджені
поруччям заввишки не менше їм з проміжними горизонтальними елементами і
бортовою дошкою заввишки не менше 15см,
Дерев’яні елементи риштувань або помосту виготовляють з якісних обрізних
дощок не нижче II сорту. Дошки або щити настилу з’єднують внапуск лише
по довжині, причому їхні кінці повинні лежати тільки на. опорах ї
перекривати останні не менше ніж на 20см у кожен бік. Ширина настилу
риштувань для виконання шпалерних робіт має бути не менше їм; відстань
від його краю до стіни під час виконання робіт – не більше 10см. Ширина
щілин настилу – не більше 1 см. Риштування повинно мати поруччя заввишки
не менше 1 м. Дошки поруччя прибивають лише з внутрішнього боку стояків.
Між ярусами риштувань або помостом і землею для піднімання робітників
влаштовують спеціальні сходи з поруччям.
Категорично заборонено застосовувати для роботи на висоті тимчасовий
помісі; спираючи настил на бочки, цеглу, радіатори тощо.
Ручний інструмент повинен бути справним. Дерев’яні ручки інструмента
виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), допустима
вологість якої не більше 12%. Вони повинні бути добре оброблені,
пошліфовані і міцно з’єднані з інструментом.
Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і мастик для
закріпленні плиток і лінолеуму, д складу яких входять леткі токсичні
компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові
рукавиці окуляри тощо). Усі працівники з такими матеріалами повинні
пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи.
Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено.
Облицювальні суміші готують в спеціально виділених для цього
приміщеннях, обладнаних вентиляцією. У приміщенні не можна палити або
застосовувати нагрівальні прилади з відкритим полум’ям. Тут треба
обладнати щит з пожежним інструментом і поставити ящики з піском.
Виконувати облицювальні роботи з приставних драбин забороняється.
Розколювати і. насікати плитки – керамічні» з природного каменю,
мозаїчні та інші – слід так, щоб не травмувати близько працюючого
робітника.
Використана література
1. А.С. Нікуліна. Штукатурні роботи, ч. І, II.
2. Т.Є. Остапченко. Технології опоряджувальних робіт.
3. Г.М. Добровольський. Малярні і шпалерні роботи.
4. Л.Й. Дворкін. Опоряджувальні матеріали
5. Є.Д. Бєлоусов. Технологія малярних робіт.
6. Г.М. Добровольський. Малярні суміші.
7. О.М. Шепелев. Штукатурні роботи.
8. О.М. Максимова. Машини для опоряджувальних робіт.
9. М.М. Лебедев. Довідник молодого штукатура.
10.О.М. Шепелев. Штукатурні декоративно-художні роботи.
11 .Г.М. Добровольський. Штукатурні та облицювальні роботи.
12.О.В. Александровський. Матеріали для декоративних штукатурних,
плиткових і мозаїчних робіт.
13.Р.Ф. Рулова. Основи виробництва оздоблювальних матеріалів.
14.В.І. Горячев. Облицювальні роботи.
15.О.Г. Оніщенко. Механізація опоряджувальних робіт у будівництві.
16.Є.К. Карапузов. Матеріали і технології в сучасному виробництві.
17.П.В. Кривенко. Матеріалознавство для будівельників.
18.ДБН 3.04.01 – 87. Ізоляційні та опоряджувальні покриття.
19.Є.К. Карапузов. Сухі будівельні суміші.
20.І.В. Шихленко. Технологія бетонних робіт.
21.М.Б. Соминський. Полімерні матеріали в опоряджуванні будівель.
22.1нструкція з прогресивних методів організації і технології
облицювальних робіт.
23.В.І. Горячев. Довідник молодого штукатура.
24.О.Д. Колін. Технологічний процес в опоряджувальних роботах.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
