UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрагічна доля прибічника врожаїв (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1974
Скачало237
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Трагічна доля прибічника врожаїв

 

Народився Андрій Сліпанський 23 вересня 1896 року в селі Ненадиха

Таращанського повіту Київської губернії (нині Тетіївський район

Київської області). Батько, селянин-бідняк, помер, коли сину виповнилося

чотири роки. 1906 року не стало його матері Є. Сліпанської. Хлопчина

залишився сиротою. З того часу дитинство Андрія проходило в родині його

старшого брата Івана, визначеного опікуном. Був ще брат Яків. Хлопчина

рано почав батрачити. Перший його заробіток складав усього сім із

половиною копійок за 14-годинний робочий день. Завдяки стипендії земства

сирота вчився в початковій школі в Козятині, а за кошти Таращанського

земства талановитий хлопець закінчив сільськогосподарське училище в

Дергачах, нині Харківщина. Якщо вірити словам Андрія, тут була школа

селянського бунтарства: "Бідність, наруга, повне безправ'я заклали в

мені фундамент революціонера" [1].

 

Під час навчання на Слобожанщині молодий чоловік прилучився до

революційного руху: в 1915 році став гуртовцем, а з 1917 року — членом

української партії есерів (УПСР). [2] Відомо, що пізніше, в лютому 1918

року, ліва опозиція в УПСР почала видавати свою газету "Боротьба". За

допомогою газети партія заявила про розрив із попереднім курсом УПСР, а

на 1У з'їзді дістала більшість у складі обраного ЦК. Таким чином, у

серпні 1919 року на основі лівої опозиції фактично завершилося створення

Української комуністичної партії (боротьбистів). До складу УКП(б)

належав і А.Сліпанський [3].

 

Скориставшись закликами подій, спричинених поваленням самодержавства, А.

Сліпанській активну брав участь у революційному русі. У травні 1917 року

він представляв Україну на Всеросійському з'їзді Рад селянських

депутатів. Після закінчення зборів український делегат затримався на

деякий час у російській столиці і повернувся в Україну восени. У вересні

того ж року А. Сліпанського обирали головою Ради робітничих, селянських

і солдатських депутатів в Охтирці на Сумщині. У період гетьманщини УПСР

послала його на підпільну роботу до Київської губернії. Після

встановлення Директорії А. Сліпанського обрали головою повітового

виконкому в м. Біла Церква, де він продовжував партійну діяльність. З

наступом військ генерала А. Денікіна наш герой вимушений був за

завданням партії іти в підпілля — тепер до Одеси, де був головою

Одеського губпарткому. Після звільнення міста від білогвардійців та

інтервентів А. Сліпанській повертається до Києва. В березні 1920 року

перебирається до Харкова, де брав участь в ІІ, останній конференції

УКП(б). У цьому зв'язку зауважимо, що багато боротьбистів, хоч і

розділяли програмні вимоги партії, але під впливом нових вимог

української революції (реальна війна та зовнішня інтервенція) все більше

усвідомлювали згубність для країни існуючої розпиленості революційних

сил. Компартія, між тим, вважала боротьбистів впливовою політичною

структурою революційного часу. Більшість представників УКП(б)

відгукнулася на поточну ситуацію таким чином, що в час роботи ІУ

конференції КП(б) України (17-23 березня 1920 року) прийняла рішення про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ