Реферат на тему:
Державна освітня політика Чехії періоду суспільних змін: стан,
тенденції, проблеми
Вивчення досвіду країн Центральної та Східної Європи, зокрема Чехії, є
надзвичайно важливим для України, оскільки в Україні відбуваються
процеси демократичних перетворень в усіх галузях суспільного життя.
Проблеми відповідних трансформацій в освіті України у зв’язку із
входженням до європейського освітнього простору потребують нових
підходів до їх вирішення. У цьому розумінні досвід Чеської Республіки є
надзвичайно цінним, його висвітлення, узагальнення та осмислення
відкривають можливості творення сучасної освітньої політики з
урахуванням переваг та недоліків, а також шляхів їх подолання, які вже
пройдені в європейських країнах.
До вивчення досвіду Чеської Республіки та проведення досліджень у цій
сфері спонукають також визначені науковцями чинники. Серед них такі як:
– поглиблення процесів глобалізації, модернізації, інтеграції у світі;
– зростання ролі освіти в суспільному розвитку;
– відставання розвитку освіти від потреб і запитів суспільства;
– брак системних аналітичних досліджень проблем освіти;
– необхідність вивчення досвіду розвитку освіти в розвинених,
демократичних, правових країнах;
– доцільність інтеграції систем освіти посттоталітарних країн у світовий
освітній простір тощо [15, с. 6].
Цей досвід є суттєвим для України ще й тому, що проблеми ефективності
державного управління освітою на сучасному етапі демократичних
перетворень в Україні викликають особливу увагу як у керівників освіти,
так і у споживачів освітніх послуг – учнів, студентів, їх батьків –
усіх, хто навчається та навчає [8].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед публікацій з проблем
освітньої політики та державного управління освітою в Чеській Республіці
можна виділити три групи. До першої групи слід віднести праці науковців
Мирослава Беблави [4], Авізера Такера [1], Х.Воссенштейна [5], Габора
Халаша [6] та ін., у яких висвітлюється історія вступу Чеської
Республіки в ЄС. Визначено переваги, отримані в результаті членства в
Євросоюзі, серед яких такі:
– можливість навчання в кращих європейських університетах, вільний
доступ до новітніх наукових відкриттів;
– підвищені вимоги до якості роботи державних і судових органів;
– підвищення життєвого рівня й оплати праці [11].
До другої групи входять праці, що розкривають взаємодію ЄС і України.
Зокрема, автор аналітичної доповіді про специфіку нового етапу
розширення ЄС робить спробу відповісти на запитання про те, якими мають
бути механізми, що компенсували б можливі втрати в окремих сферах
співробітництва, які проблеми можуть постати перед нашою державою у
зв’язку із розширенням ЄС [9].
Наступна група досліджень присвячена вивченню проблем європейської
політики України, еволюції політики Євросоюзу щодо країн Центральної та
Східної Європи, взаємодії України з Євросоюзом, основним етапам
формування зовнішньополітичних стратегій Чеської Республіки. Це
дисертаційні дослідження Т.В.Андрущенко, Н.М.Буренко, В.М.Вакулича,
А.Л.Шинкарука, Л.Ю.Кіцили тощо.
Ряд наукових праць вітчизняних дослідників присвячено визначенню
тенденцій у галузі освіти України та Чехії. Зокрема, визначено основну
тенденцію у сфері освіти України (зростання попиту на високоякісну
освіту, що, у свою чергу, стимулює удосконалення системи освіти) [2] та
світові тенденції сфери освіти (зміни основної парадигми освіти (криза
класичної моделі і системи освіти, розроблення нових педагогічних
фундаментальних ідей у філософії і соціології освіти, гуманітарній
науці, створення експериментальних і альтернативних шкіл); рух
вітчизняних шкіл і освіти в напрямі інтеграції у світову культуру;
відтворення і подальший розвиток традицій вітчизняної освіти; розвиток
соціального діалогу і соціального партнерства; рух від поняття
кваліфікації до поняття компетенції) [2; 3].
Окреме місце у вивченні державної освітньої політики Чеської Республіки
займають періодичні видання. Публікації Мережі інститутів та шкіл
державного управління країн Центральної та Східної Європи (The Network
of Institutes and Schools of Public Administrations in Central and
Eastern Europe – NISPAcee) та документи Програми SIGMA (Support for
Improvement and Management in General and Eastern European Countries)
дали можливість ознайомитися з аналізом освітньої політики, реформами у
сфері державного управління, адміністративною реформою, державною
політикою в країнах Центральної та Східної Європи [15].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Більшість
науковців доводять, що для України є цікавим і необхідним вивчення
досвіду чеських реформ системи освіти.
Проте наведені вище роботи висвітлюють проблеми реформування освітньої
галузі, напрями подальшої діяльності, описують структуру системи освіти,
однак цілісного висвітлення проблем формування та реалізації освітньої
політики у Чеській Республіці з огляду на можливості її використання в
Україні немає. Переважна більшість наукових досліджень, аналітичних
записок тощо спрямована на порівняння чеської системи з українською, але
рекомендації щодо використання досвіду Чехії в Україні не сформульовані.
Нині в галузі науки “Державне управління” не існує комплексного
дослідження стану і тенденцій освітньої політики Чехії. Тому метою даної
статті є комплексне дослідження стану і тенденцій освітньої політики
Чехії.
Виклад основного матеріалу. Основним законом, що визначає принципи, на
яких базується освіта Чеської Республіки, є Конституція [16]. Вони
викладені в Чартері фундаментальних прав і свобод, який є частиною
Конституції, а саме:
– піклування про дітей і їх освіту – право батьків. Діти мають право на
виховання і опіку батьків (ст. 32, § 4);
– кожний має право на освіту. Період обов’язкового навчання встановлений
законодавством. Громадяни мають право вільно обирати освіту в молодшій і
середній школах залежно від здібностей, також і у сфері вищої освіти
(ст. 33);
– громадяни, які належать до національних меншин, відповідно до строків,
прописаних у законі, мають право здобути освіту рідною мовою (ст. 24, §
2);
– кожен має право вільно обирати заняття і професійну кар’єру (ст. 26, §
1);
– законодавство встановлює всі умови для вивчення релігії в державних
школах (ст. 16, § 3);
– гарантована свобода виконання наукових досліджень і художніх робіт
(ст. 15, § 2).
Варто узагальнити, що ці шість положень повністю регулюють галузь освіти
в Чехії.
Загальне уявлення про особливості освітньої політики Чеської Республіки
можна отримати з короткого історичного огляду реформування системи
освіти Чехії, який свідчить про її великий пріоритет у державі. Аналіз
освітніх реформ, здійснених у період незалежності Чехії та до її
утворення, дає змогу виділити основне їх спрямування:
1) націоналізація освіти;
2) удосконалення структури та змісту системи освіти;
3) повернення автономії й академічних свобод у вищій освіті, а також
скорочення впливу держави на університети, що мають високий ступінь
незалежності [7].
З політикою держави у сфері освіти побіжно ознайомлює
Програма-декларація діяльності уряду Чеської Республіки, затверджена у
2005 р. [12]. У ній сформульовані наміри уряду продовжувати реформування
системи освіти в напрямі творення інтегрованої і відкритої системи, що
гарантує освіту протягом усього життя. Для досягнення високої якості
освіти уряд проводитиме постійне оцінювання продуктів освітньої системи.
Особлива увага приділяється розвитку ключових умінь і ноу-хау,
стимулюванню інформації і громадської грамотності, а також вивченню
іноземних мов. Уряд зобов’язується зберігати і розширювати принцип
доступності до початкової, середньої і вищої освіти.
Для досягнення поставленої мети визначено наступну стратегію:
– використовувати рахунки місцевих фінансів, що підтримає найширшу
участь дітей у дошкільній освіті;
– створювати кращі умови для включення людей з фізичними вадами в
освітні програми молодших і середніх шкіл;
– надавати доступ до вищої освіти, включаючи терціарну, для
малозабезпечених дітей;
– створювати аналогічні умови для освіти в молодшій школі і в молодших
класах гімназії;
– сприяти наданню можливостей здобувати освіту національним меншинам;
– підтримувати мистецькі і мовні заклади як незалежний елемент освітньої
системи.
У Програмі також відзначені зобов’язання уряду щодо вдосконалення умов
праці учителів відповідно до умов ОЕСР і Європейського Союзу, включаючи
умови заробітної плати. Пріоритет буде віддаватися впровадженню
вчительського законодавства й підтримки реформ вищої і післядипломної
освіти вчителів.
Отже, вивчення Програми діяльності уряду Чеської Республіки дає змогу
усвідомити основні завдання щодо функціонування і розвитку освіти, а
також напрями освітньої політики держави.
Фундаментальною працею, що допомагає ознайомитись зі станом та
перспективами освітньої політики, є “Національна програма розвитку
освіти в Чеській Республіці”, затверджена Міністерством освіти, молоді
та фізичної культури в 2002 р. [9]. Цей документ створений внаслідок
аналізу й оцінки чеської системи освіти, проведених за останні п’ять
років вітчизняними та зарубіжними фахівцями. Метою Національної програми
розвитку освіти є утвердження освіти пріоритетною галуззю
соціально-економічного розвитку Чеської Республіки, щоб вона впливала на
суспільство та стала критерієм оцінювання людських здібностей та їхніх
життєвих досягнень.
У Програмі визначено три головних сектори освіти:
1) дошкільний, початковий, середній (від 3 до 15 років);
2) навчальні заклади терціарного рівня (тобто професійні й вищі
навчальні заклади) – поширюється на систему освіти осіб, які вже
отримали атестат зрілості та проходять післяшкільне спеціальне навчання
та інші короткострокові форми освіти;
3) освіта дорослих осіб. У документі зазначено, що на сьогодні найменш
сформованим сектором є освіта дорослих.
I
?
?
gdpw
hpw[У Програмі викладені проблеми трьох головних секторів освіти, дана
низка рекомендацій, які були б директивами для майбутніх зусиль
політиків. Зокрема, у регіональній системі освіти визначено спільні
проблемні питання: 1) проблематика визначення цілей та змісту освіти; 2)
питання про систематичне та регулярне оцінювання якості освіти; 3)
спостереження за процесами перетворення, що відбуваються всередині шкіл
на засадах самоврядування; 4) професійна діяльність та становище
педагогічних працівників як головних носіїв перетворень в освіті.
У Програмі визначено поняття “освіта”, описана освітня система Чеської
Республіки. Освіта розкривається як явище суспільне, що суттєво може
сприяти мобільності в суспільстві, вирівняти життєві можливості,
обмежити витіснення на край суспільства груп людей, які перебувають у
невигідному становищі, і тим сприяти його стабілізації. Програма
визначає принципи демократичної освітньої політики, основні засади
управління освітою.
Програма також визначає головні стратегічні напрями розвитку освіти в
Чеській Республіці, передбачає основні цілі, принципи та наміри, над
якими повинні працювати державні структури та заклади самоврядування,
окремі школи та педагоги тощо.
Отже, у Національній програмі розвитку освіти в Чеській Республіці
здійснено аналіз та оцінку чеської системи освіти. Документ висловлює
наміри уряду в галузі освіти та повідомляє про законодавчі й
організаційні заходи, що випливають з них, а також про програму розвитку
[9]. Аналіз і вивчення Програми дають змогу ознайомитися з основним
баченням уряду щодо формування нової системи освіти. Зіставлення
напрямів Програми та дослідженого стану освітньої політики дасть змогу
визначити тенденції освітньої політики Чехії.
Загальне уявлення про систему освіти в Чеській Республіці доповнює
“Короткий виклад відомостей з системи освіти в Європі (Чеська
Республіка)” [19]. У ньому зазначено, що з 1 січня 2003 р. чеська
система освіти почала працювати на засадах нових правил, що були
встановлені у процесі реформування державного управління. Відзначений
високий рівень автономії в регіонах.
Визначені конкретні питання, які вирішує Міністерство освіти, молоді та
фізичної культури:
– визначення концептуальних положень і розвитку системи освіти;
– встановлення освітніх стандартів;
– схвалення документів;
– визначення заробітної плати учителів;
– призначення на посаду директорів регіональних освітніх департаментів;
– організація педагогічних центрів і утримання дитячих будинків [19].
Цей документ визначає роль регіонів, громадських організацій в
управлінні освітою.
Відповідно до цього кожний навчальний заклад має свій рахунок і право
власної ініціативи. Університет має автономію в освітній політиці і
господарчій діяльності. Службовці Міністерства лише контролюють
господарський стан приміщень та ведуть облік учнів. Автор коротко
знайомить з “Білою книгою”. Це документ, який вказує на напрям руху і на
ті важливі об’єкти, що повинні з’явитися, якщо вказаний вектор отримає
суспільне визнання. “Біла книга” – не педагогічний документ. У ній
відсутній опис змісту освіти, форм його трансляції, немає представлення
всієї системи чеської освіти і моделі управління нею.
Значна увага дослідника зосереджена на особливостях управління освітніми
процесами в Чехії. Відзначено жорсткі правила поведінки: обов’язкове
ліцензування освітньої діяльності, створено ефективний інститут
освітньої експертизи, здійснюється експеримент зміни змісту базової
освіти (задіяні близько 30 шкіл), постійно прогресує доля фінансових
засобів, що їх уряд виділяє на перепідготовку і підвищення кваліфікації
вчителів. На основі проведених досліджень визначена тенденція щодо
переваги зовнішньої орієнтації чеської освітньої політики [13].
У дослідженнях державної політики у сфері освіти важливе значення мають
періодичні видання. Журнал “Государственное управление в переходных
экономиках” містить публікацію П.Радо про зміни парадигми педагогіки, що
відповідатиме новим завданням: готовність студентів до роботи в
непередбачених ситуаціях, навчати їх бути гнучкими і виробляти власні
здібності до вирішення проблем. Також дає можливість дізнатися про
напрями освітніх реформ 90-х рр., що проводилися в країнах Центральної
та Східної Європи [11].
Економічний бюлетень про країни з перехідною економікою “Трансформація”
знайомить з виступом президента Чеської Республіки Вацлава Гавела. Він
закликає до проведення реформ у сфері освіти Чехії в напрямі збільшення
використання сучасних технологій у сфері освіти, вироблення та
закріплення двох важливих компонентів системи освіти: 1) значний доступ
до університетської освіти; 2) жорстка конкуренція між університетами за
проведення досліджень і поширення нових знань між студентами і
викладачами. На думку автора, така система гарантує те, що нові
інтелектуальні розробки швидко посядуть своє місце в процесі вищої
освіти і тим самим принесуть користь суспільству [14].
Габор Халаш пропонує нові механізми координації загальноєвропейської
політики в галузі освіти, зокрема відкритий метод координації, що
складається з чотирьох елементів:
1) вироблення загальних директив і моделей;
2) розроблення національних програм дій, що відповідають загальним
директивам і моделям;
3) оцінка національних програм дій і фактичної поведінки національних
партнерів, що досягається за допомогою показників досягнення цілей;
4) зворотна реакція на дії національних партнерів, яким при цьому
забезпечується зворотний зв’язок і взаємне співробітництво [6].
Висновки. Отже, вивчення, аналіз та узагальнення наукових джерел з
проблем формування й реалізації освітньої політики в Чехії є актуальними
і важливими для сьогодення системи управління освітою в Україні.
Враховуючи приклад підготовки Чеської Республіки до вступу в ЄС та
послідовної реалізації зобов’язань у галузі освіти, в Україні необхідно
максимально використовувати концептуальні підходи ОЕСР при визначенні
тенденцій розвитку освіти для стимуляції творчої та інноваційної
діяльності керівних осіб та педагогічних працівників та брати участь у
підготовці порівняльного аналізу й оцінці результатів, цілеспрямовано
відкривати доступ до важливих міжнародних документів, результатів
діяльності міжурядових організацій, порівняльних оглядів та студій,
системного запровадження безперервної освіти для керівних та
педагогічних працівників, а також висвітлювати здобутки в
науково-дослідній роботі, що стосуються освіти.
Перспективи подальших розвідок. Перспективним і доцільним для подальшого
дослідження є вивчення досвіду Чехії, з’ясування концептуальних засад
освітньої політики та виявлення тенденцій її подальшого розвитку.
Для забезпечення цілісності, комплексності необхідно здійснити
дослідження за такими напрямами:
– нормативно-правове забезпечення освіти в Чеській Республіці;
– структурно-функціональний аналіз системи освіти в Чехії та управління
нею;
– завдання та принципи освітньої політики Чехії тощо.
Список використаних джерел
1. Авизер Такер. Некомпетентность на потоке: постановка высшего
образования в Чехии / Пер. з англ. А.Алюшина – Reproducing Incompetence:
The Constitution of Czech Higher Education by Aviezer Tucker // EECR. –
Summer 2000. – Vol. 9. – № 3.
2. Артемчук Г.І., Попович В.В., Січкаренко Г.Г. Вища школа України:
реальність і тенденції розвитку: Монографія. – К.: Ленвіт, 2004. – 176
с.
3. Байденко В.И. Болонский процесс: курс лекций. – М.: Логос, 2004. –
208 с.
4. Беблави Мирослав. Реформа державного управління в Словаччині й інших
країнах Центральної Європи та її значення для України / Міжнар. центр
перспект. дослідж. – Б.м., 2005.
5. Воссенштейн Х. Финансовое напряжение: тенденции финансирования
высшего образования и политический курс в ситуации ограниченных средств
// Унив. упр.: практика и анализ. – 2003. – № 3 (26). – С. 51-60.
6. Габор Халаш. Освітня політика: нові виклики і можливості //
Государственное управление в переходных экономиках. – Б.м., 2002. – С.
26-36.
7. Короткий історичний огляд реформування системи освіти Чехії. –
Structures of Education, Vocational Training and Adult Education Systems
in Europe // http://www.eurydice.org
8. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посіб. для слухачів, асп.,
докторантів спец. “Держ. упр.”. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 304 с.
9. Національна програма розвитку освіти в Чеській Республіці. – Прага,
2002.
10. Пашков М., Чалий В. Україна і розширення ЄС: проблеми, наслідки,
перспективи // Дзеркало тижня. – 2001. – 17 листоп. – С. 1-10.
11. Радо П. Высококачественное образование в странах ЦВЕ. Миф или
реальность? // Государственное управление в переходных экономиках. –
Б.г., 2002. – С. 1-12.
12. Програма діяльності уряду Чеської Республіки. – 2005 р. //
http://www.vlada.cz/emd/vlada.htm
13. Полонников А.А. Чешские зарисовки (о принципах реформирования
системы образования Чехии в ситуации многообразия) // Аналитические
обзоры Центра проблем развития образования Белорусского государственного
университета. – Ч. 2. Образовательные инновации: проблемы и перспективы
// www.charko.narod.ru
14. Свенар Ян. Что требует осмысления в процессе глобализации: Резюме
выступления президента Чехии Вацлава Гавела, а также результатов
обсуждения, состоявшегося на конференции в Университете штата Мичиган //
Экон. бюл. о странах с переходной экономикой “Трансформация”. – 2000. –
№ 5. – С. 4-5.
15. Фініков Т.В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна. – К.:
Таксон, 2002. – 176 с.
16. Constitution of the Czech Republic //
http://www.hrad.cz/en/ustava_cr/index.shtml
17. Les sondages d’opinion au service de la reforme de l’administration
publique: documanets SIGMA: № 25. – Paris: OECD, 1998. – 120 p.
18. Education Policy Analysis // http://titania.sourceoecd.org
19. Summary sheets // http://www.eurydice.org
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
