Реферат на тему:
Правові механізми державного регулювання розвитку меценатства
На сучасному етапі трансформації українського суспільства у державному
управлінні відсутнє правове регулювання інституту меценатства, що є
формою благодійності.
Наукові дослідження з питань аналізу розвитку меценатства,
нормативно-правової бази і правових механізмів, які задіяні в державному
регулюванні меценатства, проводяться в спеціальних науково-дослідних
установах і фахівцями з проблеми. Меценатство досліджував
В.Ковалинський. Автор праці “Меценати Києва” спирається на широке коло
архівних матеріалів [1]. У процесі роботи над проблемою автор використав
широке коло джерел різноманітного походження, тому розгляд даної
проблеми найбільш продуктивно здійснювати в кількох кільцевих вимірах.
Важливе значення для розуміння принципів діяльності благодійних установ
при навчальних закладах різних рівнів мало дослідження фонду Управління
попечителя Київського навчального округу (ф. 707).
Багато джерельних матеріалів стосовно історичного досвіду регулювання
проблеми з благодійної діяльності у м. Києві та регіонах зберігаються у
Київському обласному архіві. Так, справи фонду 2 (Канцелярія Київського,
Подільського, Волинського губернаторів) допомагають усебічно висвітлити
стан нужденних у богодільні для престарілих і інвалідів православного
віросповідання імені почесного громадянина М.П.Дегтярьова у м. Києві за
1889 р. (спр. 28). Звіт начальника Київської жіночої гімназії
Міністерства народної освіти губернатору за 1890-1891 навчальний рік і
нарис про діяльність Товариства допомоги нужденним ученицям указаної
гімназії за перше десятиліття 1881-1891 рр. відкриває імена меценатів,
почесних членів товариства допомоги нужденним ученицям Київської жіночої
гімназії, а саме: голови правління товариства, помічника попечителя
Київського навчального округу А.А.Попова, графа О.О.Мусіна-Пушкіна,
О.А.Григоренка, М.А.Тарновського, Ф.А.Терещенка та ін. Згідно з
постановою правління в 1890 р. за право навчатися у закладі 37 учениць,
а це становило 9% від загальної кількості учениць гімназії, товариство
заплатило 1635 крб [2].
Змістовністю матеріалів виділяється справа 52 названого вище фонду.
Товариства допомоги нужденним учням Черкаської прогімназії за 1888-1889
навчальний рік звітує про форми допомоги нужденним учням у вигляді
грошової допомоги: у розмірі однієї річної плати за навчання, іншим – по
10 крб допомоги, трьом учням гімназії надано допомогу для внеску за
навчання у першому півріччі навчального року, видано допомогу на
придбання форми трьом гімназистам [3, арк. 1-5]. Указана справа
розкриває діяльність меценатів, членів товариства графа
О.О.Бобринського, П.В.Баса, Р.Я.Гамлера, дійсних членів товариства
В.І.Альбрантдта, князя Л.В.Яшвіля, графині К.А.Балашової, М.А.Терещенка,
Ф.І.Лисака, С.І.Полинковського, І.І.Мацевича та ін. [3, арк. 22-23].
Крім того, у цій справі є звіт про діяльність Київського слов’янського
благодійного товариства за 1890 р., який склав професор І.Д.Флоринський.
Це дало змогу простежити діяльність українських меценатів Інституту
родин Є.В.Галагана, Г.П.Галагана, князя Є.П.Демидова, В.К.Яхненка та
Н.Х.Буге, А.І.Кістяківської. Товариство займалося просвітницькою
роботою. На засіданнях обговорювалася діяльність видатних світських і
церковних діячів товариства, зокрема архімандрита Кирила Терлецького.
Простежуються форми надання благодійної допомоги меценатами учням
навчальних закладів – це плата за право навчання, грошова допомога,
забезпечення взуттям, одягом та ін. [3, арк. 14]. Напрями діяльності та
форми благодійності є актуальними як із теоретичного, так і з
практичного боку для сьогоднішніх реалій.
Заслуговує на увагу довідково-бібліографічна література, яка вийшла в
роки незалежності України. За сприяння комісії з гуманітарної допомоги
при Кабінеті Міністрів України та Київської міської державної
адміністрації створено довідник “Доброчинна діяльність і меценатство в
Україні”. Автор-упорядник праці В.Болгов. У вступі Ф.Ступак виклав
короткий історичний ракурс проблеми з часів Київської Русі. У праці
розкрито діяльність Національного фонду соціального захисту матерів і
дітей “Україна – дітям”, різноманітних за напрямами діяльності
міжнародних, всеукраїнських благодійних фондів, організацій,
регіональних і місцевих громадських організацій та окрему діяльність
сучасних меценатів України [5, с. 73].
Заслуговують на увагу наукові праці із еволюції українського та
російського меценатства Л.Ю.Хобти, Н.А.Колосової [6], В.Кредисова [7].
Формування сучасної моделі розвитку суспільства потребує наукового
аналізу нормативно-правової бази меценатства, філантропії, адже правові
відносини у сфері меценатства регулюються Конституцією України,
Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, Законом
України “Про благодійництво та благодійні організації”. Водночас поза
увагою законодавців залишились особливості меценатської діяльності, не
визначено мету, напрями форми діяльності меценатів, не вирішені питання
стимулювання діяльності меценатів. Поряд з цим законодавче забезпечення
меценатської діяльності та соціальної роботи в нашій державі не є
сталим: Верховна Рада України постійно ухвалює нові закони, що
стосуються певних аспектів соціогуманітарної сфери. Одночасно Президент
України підписує укази, Кабінет Міністрів приймає постанови, програми,
Міністерство освіти і науки, Міністерство культури і туризму, як і інші
відомства, випускають власні нормативні акти, які спрямовують
меценатство на розвиток соціогуманітарної сфери України.
У сучасній нормативній базі України меценатство розглядається як
“добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша
підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги” [8], але
дане тлумачення не розкриває всієї багатогранності палітри меценатства.
Сприяє розвитку меценатства Інститут Президента України. Так, згідно з
Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо відродження Софії
Київської як загальнонаціонального духовного центру” від 30 грудня 2005
р. потрібно “опрацювати питання щодо фінансування окремим рядком із
загального фонду Державного бюджету України, починаючи з 2007 р.,
видатків на утримання заповідника”. У п. 2 цього Указу записано:
“підтримати пропозицію громадськості щодо утворення Ради меценатів
Національного заповідника “Софія Київська” [10, с. 2]. Завдяки меценатам
у 2006 р. уможливлено реставрацію архітектурного ансамблю Софіївського
собору, який у 1990 р. включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як
шедевр творчого генія, що значно вплинув на розвиток архітектури,
монументального мистецтва та архітектурно-планувальну композицію м.
Києва та Східної Європи [10, с. 12]. На меценатські кошти
відреставровано Андріївську і Кирилівську церкви заповідника. Таким
чином, держава і суспільство стали свідками того, що завдяки правовим
механізмам регулювання меценатства розвивається культура і відроджуються
традиції. Але обмежувати меценатство лише розвитком і підтримкою
культури та мистецтва в Україні не варто, оскільки дореволюційна історія
державного регулювання благодійності та меценатства нагадує, що правове
поле меценатства поширювалося на розвиток освіти, науки, медицини тощо,
а не обмежувалося розвитком культури та мистецтва [11, с. 92-95].
Розвитку меценатства сприяє і Президент України як гарант дотримання
Конституції, прав і свобод громадянина. Таким чином, сфера меценатства в
Україні розвивається за напрямом розвитку культури, історії,
архітектури, мистецтва, духовного розвитку особистості.
Завдяки нормативно-правовому законодавству України на ниві меценатства
простежуються кроки співпраці влади і громадських організацій. Так,
напрямами діяльності благодійного фонду “Розвиток України” є, зокрема,
сучасна освіта, здоров’я нації, культурне надбання [12]. Створено
опікунську раду, яка може розробити і запровадити стратегію розвитку
“Софії Київської”. На меценатські кошти відбувається реконструкція
будинку Митрополита Національного заповідника “Софія Київська” [13].
Меценатська підтримка вкрай необхідна для потерпілих під час техногенних
та різного роду інших катастроф. Так, Фонд Віктора Пінчука надав 10 млн
грн для потерпілих від вибуху в житловому будинку у м. Дніпропетровську.
Також на часі вирішення наступної проблеми. Зокрема, Чорнобильська
катастрофа стала поштовхом до формування ядерного законодавства України.
Його систему складають основні законопроекти “Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
(1991), “Про загальнодержавну програму подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр.” (2006) та ін. [13].
Це підтверджує Указ Президента України № 1871/2005 “Про розвиток
соціального діалогу” від 29 грудня 2005 р. та 2007 р., Закон України
“Про ратифікацію додаткового протоколу до Угоди між урядами держав –
учасниць Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) про
співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації
надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і
техногенного характеру” № 722-V.
Зростанню добробуту сприятимуть соціальні ініціативи “Для блага людей”
Президента України [14, с. 5], де пропонується збільшити коефіцієнт
страхового стажу. Цей крок дасть можливість підвищити трудові пенсії
приблизно на 35%.
Покладаємо надії, що соціальні ініціативи, які запропонував Президент,
посприяють об’єднанню коаліції і опозиції. Адже кроки, які ініціював
Президент України, стосуються покращення соціального захисту
багатодітних родин, дітей-сиріт, пенсіонерів, людей, які мають
відношення до бюджетної сфери: це військові, медики, науковці,
працівники культури, педагоги та інші співгромадяни” [14, с. 5].
У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність.
Ефективність. Відповідальність”, схваленій Верховною Радою IV скликання,
зокрема, передбачалося “…сприяння… законодавчому врегулюванню
підтримки меценатства…”
Стратегію боротьби з бідністю передбачала Програма діяльності Кабінету
Міністрів України [15].
стині реалізації статусу меценатства відповідно до Закону України про
“Про благодійництво та благодійні організації”.
Законодавство про меценатство дозволить створити механізми забезпечення
ресурсами розвитку соціогуманітарної сфери, передбачити пільги меценатам
та прагматичні чинники меценатства.
У пояснювальній записці до проекту Закону України “Про внесення змін до
деяких законів України щодо благодійної діяльності” народними депутатами
України М.В.Косівим та С.Г.Кіроянцем вказується, що “на теперішній час
благодійна діяльність виконує важливі суспільні функції в Україні, в
першу чергу – у сфері соціального захисту населення. У цьому контексті
держава має всіляко їй сприяти”.
Названі депутати надали низку своїх пропозиції. Зокрема, збільшити з 5
до 10% максимальну суму оподаткованого прибутку, яку підприємствам
дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20%, якщо це
підприємство було створене благодійною організацією [18, с. 1].
Ми підтримуємо пропозицію щодо оподаткування прибутку. Але прослідкуємо,
чи не існує правова колізія щодо напрямів благодійності.
Оглядаючись в недалеке минуле діяльності Верховної Ради IV скликання,
слід відзначити, що в проекті закону “Про меценатство”, поданого
народним депутатом України М.Г.Баграєвим, зазначається, що предметом
регулювання даного закону є правове регулювання участі осіб, що
займаються меценатською діяльністю в процесі збереження і розвитку
культурної спадщини [19, с. 1]. Таким чином, проект Закону “Про
меценатство”, який вносився депутатом М.Г.Баграєвим, обмежував поле
діяльності меценатів лише за напрямом розвитку культури, мистецтва й
історії України. Хоча відрадно те, що в цьому законопроекті вказувалося,
що меценатом міг бути пожертвувач лише великої частки допомоги. Але у
суспільстві немає розуміння термінів меценат і що таке меценатство.
Крім того, М.Г.Баграєв вказує, що необхідність прийняття Закону
обумовлюється реальним станом розвитку культури та мистецтв,
необхідністю створення належних умов для поступального розвитку культури
української нації та культур національних меншин, збереження,
відтворення та охорони культурно-історичного середовища, естетичного
виховання дітей і юнацтва, проведення фундаментальних досліджень у
сферах мистецтва, теорії та історії культури України. Як бачимо, інші
напрями меценатства упускаються.
У проекті Закону зазначалося, що меценатство відрізняється від
благодійної діяльності соціальними та культурними цілями. Мотиви
благодійництва пов’язані, насамперед, зі співчуттям і милосердям, мотиви
меценатства – із соціальною взаємодопомогою і протекціонізмом. Мовляв,
цілі благодійництва – забезпечення соціального благополуччя у
суспільстві, цілі меценатства – збереження і розвиток культурного
надбання [19, с. 10]. У науці державного управління назріває
необхідність розробки нового словника з управління суспільним розвитком,
зумовлена потребою внесення коректив до термінології з благодійності та
меценатства.
Комітет з питань фінансів і банківської діяльності готував до розгляду
Проект закону “Про меценатство”. Завдання цього законопроекту полягало у
встановленні дієвих правових механізмів, що стимулюють людей вкладати
кошти у збереження і розвиток національного культурного надбання; у
забезпеченні правових умов діяльності меценатів і меценатських
організацій; у створенні умов державної підтримки меценатства в Україні.
Так, у пояснювальній записці до проекту Закону України “Про меценатство”
обгрунтовується необхідність прийняття цього Закону України.
Необхідність прийняття Закону зумовлена важливістю меценатської
діяльності для розвитку культури, мистецтва, освіти і науки, а також
недостатньою розвиненістю меценатства в Україні [20, с. 1]. Крім того,
специфіка, предмет меценатства та окремі напрями не відображені у Законі
України “Про благодійництво та благодійні організації”.
Зокрема, в Україні виникає правова колізія, бо модельний закон “Про
меценатство і благодійну діяльність”, прийнятий на десятому пленарному
засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав – учасниць СНД (постанова №
10-8 від 6 грудня 1997 р.), рекомендує національним парламентам країн
СНД у ст. 2, зокрема, такі напрями меценатства і благодійної діяльності.
1. Меценатство здійснюється з метою надання допомоги у сфері мистецтва,
науки, культури, освіти, просвіти для збереження, примноження і
поширення духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і
духовних основ особистості.
2. Благодійна діяльність здійснюється в напрямах:
– профілактичної роботи, пов’язаної з переборенням наслідків стихійного
лиха, екологічних, промислових чи інших катастроф і запобіганням
нещасним випадкам;
– сприяння зміцненню миру, дружби і злагоди між народами, запобігання
соціальним, національним, релігійним конфліктам;
– сприянню підвищення престижу і ролі сім’ї в суспільстві;
– сприяння діяльності у сфері освіти, науки, культури мистецтва,
просвіті і духовному розвитку особистості [21, с. 1].
Висновки. Для удосконалення правових механізмів державного регулювання
благодійності та меценатства доцільне прийняття окремого законопроекту,
що регулює правовідносини у сфері меценатської діяльності.
Верховній Раді України, виконавчій владі України пропонується для
поліпшення законодавчого врегулювання та стимулювання меценатства внести
зміни до проекту Закону України “Про меценатство” і додати наступне:
– у ст. 1 “Визначення термінів і понять” проекту Закону України “Про
меценатство”. Меценатство – це є благодійність, благодійна діяльність у
духовній сфері (у сфері освіти, просвітництва, науки, культури,
мистецтва, духовного розвитку);
– у ст. 4 “Мета і основні напрями меценатства” – додати окремий напрям,
який трактується так: “меценатська діяльність здійснюється з метою
сприяння діяльності у сфері освіти, науки, культури, мистецтва, просвіті
і духовному розвитку особистості”.
Таким чином, меценатство в Україні мусить здійснюватися з метою надання
допомоги у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, просвіти для
збереження, примноження і поширення духовних цінностей у суспільстві,
сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.
Подальшими напрямами дослідження є порівняльний аналіз сучасних
механізмів державного регулювання благодійності та меценатства з
дореволюційним періодом та механізмів державного регулювання проблеми у
країнах Центральної та Східної Європи. Використання вказаних механізмів
регулювання благодійності і меценатства та вивчення зарубіжного досвіду,
що певною мірою сприятиме пошуку ефективних підходів, моделей, методів
суспільного розвитку, з’ясування ролі науки, освіти та виховання для
будівництва суспільства нового типу – відкритого інноваційного
суспільства.
Список використаних джерел
1. Ковалинський В. Меценати Києва. – К.: Кий, 1998. – 528 с.
2. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі
ЦДІАК). – Ф. 442. Канцелярия Киевского, Подольского, Волынского
генерал-губернатора, оп. 181, спр. 664. – Дело по ходотайству Киевского
благотворительного общества об оставшихся в его ведении и распоряжении
кружечного сбора в пользу бедных и убогих, ноябрь 1862. – 17 л.
3. Київський обласний архів. – Ф. 2. Канцелярія Київського,
Подільського, Волинського генерал-губернатора, оп. 51, спр. 28. – Дело
канцелярии Киевского губернатора о предоставлении в Министерство
внутренних дел народного просвещения отчетов расходов обществ. – 71 л.
4. Київський обласний архів. – Ф. 2. Канцелярія Київського,
Подільського, Волинського генерал-губернатора, оп. 26, спр. 52. – Дело
канцелярии Киевского губернатора о предоставлении в Министерство
внутренних дел и Народного просвещения отчетов расходов обществ. – 77 л.
5. Доброчинна діяльність і меценатство в Україні. Вип. І / Упоряд.
В.Болгов. – К.: Київська правда, 2003. – 73 с.
6. Колосова Н.А. Соціокультурні чинники благодійництва й меценатства у
Росії на тлі українських реалій // Питання культурології. – 2003. – Вип.
19. – С. 41-50.
7. Кредисов В. Меценати освіти: Бесіда з головою правління
Всеукраїнського об’єднання підприємців “Нова формація” // Педагогіка
толерантності. – 2002. – № 2. – С. 111-117.
8. Закон України про внесення змін до Закону України “Про благодійництво
та благодійні організації” //
http://www.justinian.com.ua/article.php?id=347
9. Управління суспільним розвитком: Словник-довідник / За заг. ред.
А.М.Михненка, В.Д.Бакуменка; Уклад. В.Д.Бакуменко, С.О.Борисевич,
О.А.Бутрін, В.М.Князєв, С.О.Кравченко, Т.М.Курінна та ін. – К.: Вид-во
НАДУ, 2006. – 247 с.
10. Національному заповіднику “Софія Київська” 70 років: Навч. посіб. /
Н.М.Куковальська, І.Є.Марголіна, Н.М.Нікітенко, І.В.Труш, К.Г.Петрачек,
М.І.Жарких, М.В.Панченко. – К.: Софія Київська, 2004. -14 с.
11. Курінна Т. Історичні аспекти розвитку благодійництва та меценатства
як механізмів державного управління // Актуальні проблеми реформування
державного управління в Україні: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (20
січ. 2006 р. / За наук. ред. Я.Й. Малика: У 2 ч. – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2006.
– Ч. 2. – С. 93-95.
12. Напрями діяльності благодійного фонду “Розвиток України” //
http:www.fdu.org.ua/rus/ activity/culture/proj1/
13. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка.
– К.: Юрид. думка, 2007. – 990 с.
14. Для блага людей. Соціальні ініціативи Президента України //
Черкаський край. – 2007. – № 140. – С. 5.
15. Назустріч людям: Програма діяльності Кабінету Міністрів України. –
К.: Секретаріат КМУ, 2005. – 63 с.
16. Орел М. Пріоритети соціальної політики в Україні // Пенсійний
кур’єр. – 2007. – 16 лют. – № 7 (197). – С. 1.
17. Передвиборча програма Партії регіонів. Стабільність і добробут –
соціальний успіх. – К.: ТОВ МЕГА-Поліграф, 2007. – 30 с.
18. Косів М.В., Кіроянц С.Г. Пояснювальна записка до проекту Закону
України “Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної
діяльності” // Поточні документи М-ва культури і туризму України, 2007.
– 2 с.
19. Проект № 6176 Закону України “Про меценатство”// Поточні документи
М-ва культури і туризму України. – 2007. – 11 с.
20. Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про меценатство” //
Поточні документи М-ва культури і туризму України. – 2007. – 2 с.
21. Модельный Закон “О меценатстве и благотворительной деяльтельности:
Пермский региональный правозащитный центр. Некоммерческий центр //
http://www.rpc.ru/met_nko/portf_19.shtm/
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
